У визначенні «автономний автомобіль» є щось з тавтології. Що може ще краще звучати, якщо назвемо якусь річ іменем столітньої давності (і з букваря) автономним автомобілем? Адже автомобіль сам в собі і так є автономний, з самої назви. І наскільки я, сезонний водій, що ніколи не вкладав голови під капот, а тіло – в канал, розумію, що річ під назвою «автомобіль» мала давати людям автономію у подорожуванні. Тому забезпечувала свободу, що зобразили майже всі американські подорожні фільми.

З них мене найбільше вразив «Конвой» із Гумовою Качечкою у виконанні Кріса Крістофферсона і «Тельма та Луїза» з Джиною Девіс, Сьюзен Серрендон і Бредом Піттом. Автомобіль повинен був забезпечити нам свободу втечі до іншого, кращого світу, який точно знаходиться десь за горизонтом.

Зараз справу осмислили – і назвали автономними зовсім з інших причин – автономні автомобілі. Просто кажучи, це - транспортні засоби без водія. Технічно - це роботи, які мають форму та завдання старого доброго автомобіля. В принципі вони повинні були працювати як таксі і вантажівки, забираючи останню можливість знайти роботу тим, хто не має жодної особливої освіти, наприклад, пакистанським іммігрантам в США або таджикам в Польщі. Але це ще не найгірше, оскільки суспільні драми, які нас особисто не стосуються, як правило, мало кого турбують.

Справжній трилер з участю автомобілів-роботів, який порівнювали з двома згаданими мною вище драмами з двоколісними транспортними засобами в головній ролі, розгорнувся в кількох шокуючих епізодах в період з середини серпня до кінця жовтня 2023 року в Сан-Франциско.

А ще 10 серпня цього року Reuters повідомляв, що «внаслідок контроверсійного голосування агентства штатів компанії Alphabet Inc (GOOGL.O) Waymo і General Motors Cruise можуть перевозити пасажирів за оплату вдень і вночі по всьому Сан-Франциско». Так, по цьому місту (не враховуючи передмість - 600 км², 900 тис. мешканців) протягом цілої доби можна було сісти в будь-яке таксі, в якому не було водія (так що про багаж довелося подбати самостійно) і їхати куди завгодно. Не обов’язково за якимось коханим, але, безумовно, слід було перед цим застрахуватися.

Оскільки спочатку, буквально наступного дня, таксі Criuse заблокували великий квартал міста, присвячений бідоласі з Асижу, а це таким чином, що їм не вистачило інтернету з мережі мобільного зв’язку для праці робота та його GPS. Все через те, що там відбувався концерт, на який всі зголошувалися, вони «замулили» мережу, так як ми робимо це щорічно на Новий рік, намагаючись о 24 годині відправити однозвучні побажання всім зі своєї адресної книги або додзвонитися одне до одного з трошки більш особистими побажаннями. Тільки це таксі - не пилосос румба, який рухається по підлозі і запрограмований опівночі 31 грудня просто зупинитися під стільцем, щоб відновити програму, коли мережа включиться, а автомобіль посередині перехрестя, тому ефект був не комічним, а трагічним.

Місцева преса Каліфорнії писала про чергові транспорті пригоди з машинами таксі Cruise: а то одна (з пасажирами в салоні, для яких дорожньо-транспортна пригода закінчилася травмами) не опанувала на курсі в автошколі тему про те, що треба поступитися дорогою автомобілю пожежної служби, що їде з величезною швидкістю із ввімкненим звуковим сигналом на пожежу, а то інша стукнулася з другим водієм, котрий просто в’їхав на перехрестя на червоному світлі світлофора. Як він це міг зробити! Отже проблеми не є виключно технічного плану, що нібито інтернет чи GPS можуть вийти з ладу, а й «black out» може трапитися в Каліфорнії або де завгодно.

Автошкола тут буде для мене певним орієнтиром, оскільки я - не найкращий водій, у мене немає чогось такого в генах, що дозволяє бути кращим. Отже, там вчать, що найважливішими від усього не є ці дорожні знаки (за винятком знаку STOP та червоного світла), а здатність до антиципації поведінки інших учасників дорожнього руху. І цього не можна когось навчити - можна тільки підвищити його уважність на цю тему.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
  Звичайно глибоко або абсолютно поверхнево перевіряється за допомогою медичних обстежень, чи дана людська істота має достатньо добрий зір і, можливо, трошки розуму, щоб бути здатним до того, до чого робот явно ще не здатний. А саме взути взуття іншої людини, це тієї елементарної покори, яка каже, що якщо я роблю помилки на дорозі, то інші теж помиляються. Якщо я можу поспішати, то інші, напевно, теж поспішають. А також якщо я навіть не чую добре цей сигнал, але вже бачу в дзеркалі заднього виду, що транспортні засоби виконують дивні маневри, виїжджаючи на узбіччя, то я роблю те ж саме. Роботи все ще не мають інтуїції. I це була б перша частина цієї цілісності, оскільки до того, як фірма Cruise, яка є прибудовою General Motors, добре розпочала свою діяльність, вже закінчила з забороною на функціонування своїх таксі в Сан-Франциско, за умови якщо в салоні не буде сидіти водій, який зможе замінити цього автономного робота, коли у нього закінчаться інтернет, ідеї або інтуїція. Це буде такий хтось, як інструктор водіння під час навчання, який сидить поруч з додатковим бічним дзеркалом, педалем зчепленням і гальмами, здатний обслуговувати коробку передач лівою рукою. Що він буде робити, коли це таксі буде їздити автономно... щоб йому не знудьгувалося, як нещодавно одному машиністу з Вроцлава, якого піймали на щастя на легкій аварії, коли він дивився порно під час їзди.

Друга частина цілісності - це психологічні аспекти, які обертаються навколо терміну «відповідальність». Саму загрозу аварії несе в собі повсякденність, і не можна так жити, щоб не бути під якоюсь загрозою. Повторюючи банальні констатації захисників збільшення участі робототехніки в нашому повсякденному житті: ми не відмовляємося від ножів, кухонних роботів, автомобілів чи літаків, а навіть ядерних електростанцій через те, що з їх участю трапляються нещасні випадки.

Звичайно в Сан-Франциско все ще можуть спокійно функціонувати таксі без водія тієї другої фірми, від Google, але в інших містах, таких як Лос-Анджелес, незважаючи на протести мешканців, впроваджують такі пілотні проекти. Бути форпостом світових інформаційних технологій та робототехніки - це велике зобов’язання. Вулицями (краще сказати: автострадами) столиці Техасу – міста Остін на сьогодні їздить 125 таких транспортних засобів від фірм Cruise, Waymo і Volkswagen ADMT. Наразі вони не стали причиною жодних травм пішоходів, велосипедистів або водіїв самокатів.

Проте виникає дуже серйозне питання: «ХТО В НАШІЙ СВІДОМОСТІ несе відповідальність за аварію, спричинену автономним автомобілем?». Залишимо правові аспекти юристам. У США це безперечно вирішено так, щоб відшкодування в кінці-кінців стали імпульсом для касового голлівудського суперпродукту, типу «Ерін Брокович», отже так чи інакше хтось заробить. Ми не вміємо обвинувачувати машини. Агресивну тварину вбиваємо і не відчуваємо з цього приводу якоїсь глибокої вини - що призводить до дивних ситуацій, таких як руйнування вуликів, бо бджола укусила наше дитя, яке має алергію на отруту.

Але когось, хто вирішив порубати сусідові комбайн, тому що той сів за кермо у стані алкогольного сп’яніння і поранив його дитину, ми б назвали божевільним. Що ж, винна машина? З людьми маємо закон Хаммурапі - хоча він, як відомо, призводить до ескалації насильства, а також буквальної сліпоти і беззубості. У відносинах з людьми у нас є суди і аргументи - або юридичні, або гранати, бо «суд судом, але справедливість повинна бути з нашого боку».

Звичайно, фірма-власник або фірма, що керує автономними транспортними засобами, несе якусь відповідальність, але ментально ми не готові взяти на себе відповідальність машини за аварію. Машина, зі своєї істоти, навіть якщо не дурна, то все-таки бездушна. Таким чином, неможливо звертатися до її сумління, неможливо вразити її якою-небудь трагедією. Заблокування кампусу одного з найбільших університетів Техасу (а в Техасі кожен має автомобіль, бо повинен мати), тому що триває пілотажний проект автономних автомобілів і можна безкоштовно поїхатися, ну, тільки була аварія Інтернету, - це не трагедія. Але пожежна машина, яка не доїхала вчасно до пожежі і через що люди та їх майно згоріли - це вже трагедія.

У згаданому Техасі надалі діє закон, згідно з яким можна на довго сісти за ґрати або навіть на електричний стілець за те, що будеш винним у смерті іншої людини. Родини жертв надалі мають вибір, дивитися чи ні в очі злочинцеві в його останній хвилині життя. Чи це - нелюдське? А тепер уявіть собі робота на електричному стільці. Те, що автомобіль - це не андроїд, робить цю справу вже майже комічною. Однак, в загальній свідомості смерть людини - це не проста, ані не смішна справа, і, на мою думку, звалити відповідальність за це на машину для нас ще більш нелюдське. І це, якраз, - дуже людське.

Щоб не закінчити на високому С - адже я зазвичай виступаю на цих сторінках як адвокат наукової думки, новаторства та технологій в багатьох вимірах - дозволю собі на ще одне зауваження. Нещодавно я переглядала на одній з поліцейських фан-сторінок (не впевнена, чи це були «Пси дають голос» чи якась інша) відео, яке показувало певну варшав'янку (але автомобіль був зареєстрований в місті Ожарув), яка так поспішала, що проїхала через зебру, на якій знаходився дідусь із кількарічним онуком. Правила дорожнього руху не вимагали від них носити світловідбивачі, було темно, а жінка була знята на відео, коли вона вела 15-хвилинну дискусію з поліцейськими. Вона не хотіла бути на відео, тому не виходила з авто, а тут ще виявилося, що вона не лише майже не переїхала двох осіб на пішохідному переході, але й не мала технічного огляду автомобіля. Таким чином, технічний паспорт слід забрати ну і 300 злотих та 6 штрафних балів.

У мене в цей момент змішані почуття, бо, з одного боку видніє на відео, отже, беззаперечна терплячість поліцейських дорожньої служби - це одне, а безсоромність жінки - це, з іншого боку, друге, але я хотіла б побачити таке відео з розмови поліцейських з цим автономним автомобілем в такій ситуації. На думку мешканців міста Остін, які висловлювалися на цю тему у відповідному опитуванні, найважливішою проблемою таких транспортних засобів будуть «труднощі в дотриманні інструкцій щодо руху, видані правоохоронними органами».

– Маґдалена Кавалец-Сеґонд

 TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– Переклад Олеся Гераль