Фінляндія опинилася під загрозою гібридної атаки мігрантів, яку забезпечила їй Росія. Це дуже нагадує те, що відбувається на кордонах Білорусі та Польщі, Латвії та Литви від 2021 року, хоча масштаб подій поки що значно менший.

Не дивно, що росіяни застосовують ті ж методи, що й білоруси. Якщо навіть щось відрізняє російський режим від білоруського, то єднає їх одна важлива справа – конфронтація з так званим колективним Заходом.

Можна було передбачити, що вступ Фінляндії до НАТО активізує вороже налаштування проти неї з боку Росії. Напад російських військ на Україну в 2022 році спонукав фінських політиків подбати про безпеку своєї країни, незважаючи на політичний поділ.

Таким чином закінчилася ера нейтралітету Фінляндії, яка тривала від Другої світової війни. Було прийнято безпрецедентне в історії цієї країни рішення приєднатися до найбільшого у світі військового альянсу. І це, звичайно, дуже не сподобалося Кремлю.

У листопаді цього року фіни почали помічати наплив у їхню країну екзотичних прибульців з Росії. Проте це не громадяни Російської Федерації, а інших держав (азійських, африканських), і вони подали заявки на прихисток у Фінляндії. Примітно, що в багатьох випадках вони добралися сюди на… велосипедах. Цей засіб пересування набув популярності після того, коли у вересні 2023 року Фінляндія ввела заборону на в’їзд легкових автомобілів на російських реєстраційних номерах (піший перетин кордону був заборонений ще раніше).

Кілька днів тому, у вівторок 28 листопада, фінський уряд прийняв рішення про закриття усіх пунктів перетину на кордоні з Росією. Протягом найближчих двох тижнів можна буде перетнути кордон тільки з метою перевезення товарів. Прем’єр-міністр Фінляндії Петтері Орпо відповідальність за кризу на кордоні перекинув на російську владу. На його думку, вона проводить «операцію тиску» на владу Фінляндії. Звичайно, Кремль у своїх офіційних повідомленнях відкидає усі закиди та звинувачує фінську владу у навмисному псуванні відносин з Росією.

Варто зазначити, що мотив закриття фінсько-російського кордону ще раніше з’явився у російській поп-культурі і зовсім не у відвертому антизахідному дискурсі. Це було ще до початку гібридної міграційної атаки на Фінляндію, яку ініціювали росіяни. Йдеться про сюжет російського серіалу «Епідемія» (у польському перекладі – «Ku jezioru»).

Перший сезон серіалу показували на Netflix, і він отримав позитивні рецензії (зокрема, ним захоплювався американський прозаїк, майстер фантастики та літератури жахів, Стівен Кінг). Другий сезон серіалу, однак, вже не міг розраховувати на світову промоцію, передовсім, мабуть, через дату, коли він повинен був вийти екран, тобто після 24 лютого 2022 року. Адже відомо, що найбільші стрімінгові платформи (зокрема, й Netflix) почали бойкотувати російську продукцію на знак солідарності з Україною після вторгнення російських військ.

«Епідемія» – це історія-катастрофа про спалах в Росії невідомого смертельного захворювання легень. У цій небезпечній ситуації група осіб, мешканців Москви та околиць, вирушає у північному напрямку в бік Карелії, щоб знайти для себе безпечне місце.

Робота над першим сезоном серіалу почалася 2018 року, тобто перед спалахом пандемії COVID-19. Тому серіал «Епідемія» можна трактувати як передбачення пандемії. Однак в другому сезоні серіалу йдеться про те, що Фінляндія відгороджується від Росії колючим дротом і мінує смугу землі вздовж кордону, щоб не пустити біженців із сусідньої держави. Різниця лише в тому, що в «Епідемії» це не підіслані Кремлем мігранти з Африки та Азії, а росіяни, які шукають прихистку від епідемії та інших катаклізмів. Загалом у серіалі підіймається тема, як держави Європейського Союзу приймають біженців.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
  Повертаючись до сьогоднішньої ситуації, дії Росії проти Фінляндії збіглися в часі з бурхливою дискусією, яку викликав у польському суспільстві текст Малґожати Томчак про брехню і маніпуляції щодо драматичних подій на польсько-білоруському кордоні. Він був опублікований у «Газеті Виборчій» (Gazeta Wyborcza), у ньому показано, що активісти, які займаються допомогою мігрантам на Підляшші, до яких належить і авторка, дуже спотворили факти для досягнення пропагандистського ефекту проти польського уряду правих.

Одним із прикладів цього є гучна справа «маленької Ейлін». У тексті йдеться про «чотирирічну дівчинку, про зникнення дівчинки в лісі активістам начебто повідомили її батьки, яких силою витурили у Білорусь». Томчак зазначає: «Про цю справу писали всі ЗМІ, втрутилася омбудсмен, а згодом тема раптово зникла. Я повернулася до постів і десятків статей з цього періоду: величезне обурення щодо польських служб, у яких їх називають «вбивцями» та засуджують їхню пасивність у пошуках дитини».

І що виявилося? Отож, «маленької Ейлін» взагалі не існувало. Вона була лише героїнею легенди, яку розповсюдили активісти. Хтось щось почув про чотирирічну дівчинку, і це пустили в світ, щоб підсилити дискурс про «дітей, що помирають на кордоні» та жорстоких представників служб польської держави під керівництвом правих.

Текст Малґожати Томчак спричинив проблеми для кіл, що формують громадську думку, які намагаються заробити політичний капітал на закликах до захисту прав різних переслідуваних груп. Не дивно, що вони намагаються дискредитувати її аргументи. Зокрема, висловилася Ганна Мачинська, колишня заступниця омбудсмена, з якої творили моральний авторитет, в тому числі, й люди, яких критикувала Томчак у своєму тексті.

У соціальних мережах трапляються коментарі, що у Фінляндії все інакше, ніж у Польщі: коли росіяни починають гібридну міграційну атаку, фінська політична еліта виступає одноголосно. Певною мірою це так, але й у цій країні жорстка позиція уряду в ситуації небезпеки для держави наражається на критику. Так, нещодавно фінська речниця з питань рівності (посада, яку можна вважати аналогом омбудсмена в Польщі) Крістіна Стенман заявила, що закриття фінсько-російського кордону створює серйозну перешкоду для доступу до процедури надання прихистку.

Однак, факт, що у Фінляндії є свої «вразливі галеристи», які, ймовірно, не розуміють серйозності загрози, не повинен тішити поляків. Поради Крістіни Стенман не спровокують суперечок, які б суттєво розділили фінське суспільство в політичному плані.

Водночас, у Польщі населення цілого регіону має підхід, подібний до її. І вони відіграють значну роль у громадському житті, завдаючи таким чином шкоди польським інтересам.

– Філіп Мемхес

 TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

–Переклад Марія Редьква