Але чи означає це, що TP і/або GW візьмуть свої звинувачення назад? Це малоймовірно, бо не для того їх почали висувати, щоб зараз дати задню. Адже Ватикан не стане вказувати, що дозволено воєводі, а що тобі, клерикальний і консервативний архієпископе. Підігріває цю тему також Onet.pl, бо ж потрібно просвітити аудиторію – яка здебільшого, мабуть, не ходить до церкви, але це не турбує видання – про те, яких ми маємо антинімецьких ієрархів (бо ж той факт що архієпископ Ґондецький чудово співпрацює з німецькими біблеїстами та іншими вченими, не має значення). Далі в гру вступає «Rzeczpospolita» із виділеною жирним шрифтом заміткою про «німецько-польський спір єпископів».

Але який там польсько-німецький? Підписуйтесь на наш фейсбук

Хоча давайте почнемо спочатку, щоб упорядкувати новини і не блукати в меандрах критики, якою рясніють TP і GW, про те, що ми в нашій (польській, звісно) Церкві такі відсталі, закриті, антифеміністичні і гомофобні і щось там ще, можете самі дописати. Не забуваючи, звісно, що ми ще й недемократичні, навіть расистські, і з глибокою затримкою відслідковуємо останні наукові тренди. Це лише мінімалістичний підсумок опису польських рис із вищезгаданих видань та кількох інших ЗМІ. Їхні автори звинувачують архієпископа Ґондецького: як він посмів?! Як посмів втручатися в життя Церкви в Німеччині? І «писати доноси» Папі! Тож почнемо з початку, але що таке початок?

Можливо, це лист архієпископа Ґондецького до Папи Франциска про небезпеку та сумнівність німецького Синодального Шляху, який був надісланий перед початком римської сесії синоду (вона почалася з богослужіння 30 вересня і тривала майже цілий жовтень). Лист був реакцією на розлоге (кажуть, воно займає 150 сторінок) дослідження німецького Синодального Шляху, розіслане електронною поштою учасникам римської жовтневої сесії синоду в обхід секретаріату синоду – відправлене з власної німецької ініціативи, навіть не єпископської.

Лист архієпископа Ґондецького опублікували лише тепер, після завершення цьогорічної сесії – бо пам’ятаймо, наступного року у жовтні знов буде синод, а дискусії на парафіях і дієцезіях повинні відбуватися протягом всього року. І нехай би відбувались, до чого, власне, архієпископ Ґондецький наполегливо заохочував, підсумовуючи римське засідання та кінцевий документ.

Чи, може, початком справи, трохи давнішим, є написаний ранньою весною лист архієпископа Станіслава Ґондецького до архієпископа Ґеорґа Бетцінґа, голови Єпископської конференції Німеччини: лист на ту ж тему, мудрий, глибокий і сміливий. Написаний в дусі братерської турботи та повчання, як це було передбачено першими Апостолами: браття, задумайтесь та опам’ятайтеся. Але чому архієпископ Бетцінґ відповідає лише зараз? І чому він робить цей процес двостороннім? Чому майже спалахує гнівом і впадає в неконтрольовані емоції? Причому настільки, що, як повідомляють серйозні джерела, група німецьких католиків у вівторок, 28 листопада, надіслала листа архієпископу Ґондецькому, в якому перепрошують за «істеричний» лист архієпископа Бетцінґа. Sic!

Початком можна також вважати звіт архієпископа Ґондецького про європейську синодальну зустріч в Празі в лютому цього року, коли він із занепокоєнням говорив про висловлені в агресивному тоні вимоги німецьких учасників цих зборів, особливо заяви активісток, які вимагали таїнства священства для жінок і таїнства шлюбу для гомосексуальних пар, а також більшої влади для мирян.

І, нарешті, вже згадані конференції – у Римі і після повернення з Риму – де архієпископ Ґондецький жодним чином не заперечував значення синоду, не ставив під сумнів рішення Папи, але також не релятивізував своїх спостережень та сумнівів. Він називав їх своїми іменами і так представив їх Церкві та всім, хто хотів слухати. У своїх доповідях він робив інші акценти, ніж решта польських учасників синоду, кардинал Ґжеґож Рись та архієпископ Адріан Ґальбас, новий митрополит з Катовиць. Деякі публіцисти намагаються це підкреслювати, але все ж різноманіття є багатством Церкви, а жоден із цих ієрархів не ставить питання про достовірність слів колег (їм це навіть не спало б на думку) чи синоду в цілому.

Однак у тижневику «Tygodnik Powszechny», у тексті Пйотра Сікори, з’ясовується, що архієпископ Ґондецький, схоже, має проблеми з синодом. Він критикує синод, а відтак – Папу. Виявляється, що «джерела проблем архієпископа Ґондецького з прийняттям напрямку, в якому рухається Церква у результаті синодального процесу, чітко видно в його листі до Папи на тему німецького Синодального Шляху. Ієрарх вважає німецькі постулати спробою провести революцію в Церкві – але не євангелічну, а ліво-ліберальну». Публіцист TP вважає, що оцінка німецьких пропозицій як «некатолицьких» пов'язана зі скептичним ставленням до досягнень сучасних соціальних наук. Архієпископ Ґондецький нібито дискредитує останні, вдаючись до етично сумнівного риторичного трюку: порівнюючи їх із «популярною колись теорією расизму».

І як я написала вище: ТР ще не встиг добре розігнатися, аж тут свою позицію представив Ватикан. У п’ятницю, 24 листопада, на шпальтах німецького католицького тижневика «Die Tagespost» державний секретар Ватикану П’єтро Паролін – найвищий після Папи представник престолу – інформує німецьких єпископів, що «священичі свячення передбачені для чоловіків, а вчення Церкви про гомосексуалізм не підлягає обговоренню, тому особливий німецький шлях виключений. Як повідомляє Радіо Ватикану, опублікована нота датована 21 жовтня, тож була написана ще під час жовтневої сесії синоду. Вона анонсує подальші зустрічі між представниками німецького єпископату та главами ватиканських дикастерій щодо німецького Синодального Шляху. Вони відбудуться у січні, квітні та червні наступного року.

За даними КІА, нота була опублікована після того, як 10 листопада Папа Франциск зізнався, що поділяє побоювання щодо єдності Церкви в Німеччині з Вселенською Церквою. Раніше занепокоєння висловлювали інші єпископи, зокрема група скандинавських єпископів і єпископи з секретаріату синоду. Вже у вступі ватиканський документ нагадує про потребу поважати синодальний процес у Вселенській Церкві, щоб не створювати враження, що Церква в Німеччині байдужа до нього і паралельно реалізує власні ініціативи.

«Замислюючись про перебіг німецького Синодального Шляху до цього моменту, потрібно перш за все усвідомити, що зараз має місце універсальний синодальний шлях, скликаний Святішим Отцем. Тому слід поважати цей шлях Вселенської Церкви і уникати враження, що реалізуються паралельні ініціативи, байдужі до намагання «йти спільно», – читаємо в ноті кардинала П’єтро Пароліна, опублікованій у «Die Tagespost».

Радіо Ватикану також підкреслює, що в ноті процитовано особистий лист Франциска до католиків Німеччини 2019 року, а саме той його фрагмент, який застерігає від спокус батька брехні та розколів, який під виглядом добра веде до поділу у Церкві: «Браття, дбаймо одні про одних! Будьмо пильні перед спокусою батька брехні та розколів, майстра поділу, який, спрямовуючи вас на пошуки ефемерного добра чи відповіді на конкретну ситуацію, приводить до розчленування тіла святого і вірного народу Божого». Апостольська Столиця наголошує, що священичі свячення передбачені виключно для чоловіків, як зазначено в апостольській адгортації св. Івана Павла ІІ, Ordinatio sacerdotalis від 22 травня 1994 року. У ній сказано, що «Церква не має жодної влади уділяти священичі свячення жінкам, і це рішення має визнаватися остаточним усіма вірними Церкви» (№ 4). Також згадується, що Папа Франциск неодноразово чітко підтверджував цю заяву святого Івана Павла ІІ.

Минулого тижня Папа Франциск знову висловив стурбованість планами щодо реформ у Католицькій Церкві в Німеччині, пишучи, що створення Синодальної Ради у її запланованій формі «несумісне з сакраментальною структурою Католицької Церкви». 10 листопада Папа пише до чотирьох теологинь з Німеччини у відповідь на їхній лист. Одна із них, професор Вестергорстманн, сказала Радіо Ватикану, що вони наважилися на такий крок, бо у них склалося враження, що Церква в Німеччині ігнорує чергові втручання Святого Престолу. «Ми відчували, що це наш обов’язок як мирян і як жінок у Церкві», – сказала німецька теологиня. «Папа відповів швидко, всього через два дні, і зробив це з великою чіткістю та особистим залученням. Помітно, що для нього це важлива справа», – додала пані теолог.

Питання набуває все більшого масштабу, оскільки Радіо Ватикану підкидає нову інформацію. У понеділок, 27 листопада, на сайті радіостанції було опубліковано заяву проф. Вестергорстманн, яка «не розуміє звинувачень на їхню (чотирьох теологинь – ред.) адресу про те, що їхня ініціатива сприяє розколу в Церкві». Німецька богословиця вважає, що у своєму листі вони висловили радше турботу щодо наявних конфліктів та розбіжностей у поглядах щодо майбутнього Церкви в Німеччині. «Ми сподівалися, що це буде імпульс, який сприятиме збереженню єдності», – сказала проф. Вестергорстманн.

У листі Папи Франциска до німецьких теологинь читаємо: «Замість того, щоб шукати «спасіння» у різних нових комітетах і постійно дискутувати на одні й ті ж теми з певного роду егоцентризмом, я хотів у своєму «Листі до паломницького народу Божого в Німеччині» нагадати про потребу молитви, покаяння та адорації і запросити відкритися та вийти назустріч «нашим братам і сестрам, особливо тим, яких можна зустріти на порогах наших церков, на вулицях, у в’язницях, в лікарнях, на площах і в містах» (№ 8). Я переконаний: там Господь вкаже нам шлях», – пише Папа.

Так у кого проблеми? В архієпископа Ґондецького чи, може, у тижневика «Tygodnik Powszechny» і дружніх до нього видань? І чому це питання додатково підігріває «Rzeczpospolita»? Ще й з таким претензійним заголовком «Звинувачуємо і чекаємо на звинувачення», який у невибагливий та інтелектуально глибоко нечесний спосіб відсилається до історичного листа польських єпископів до німецьких єпископів 1965 року? Ото вже заплутались мої колеги!

Насправді складається враження, що напад на архієпископа Ґондецького – це якась масштабна акція, якщо не сказати – розбірки. Але навіщо? Щоб силоміць – і безпідставно – зв’язати архієпископа Ґондецького з владою, яка вже відходить у минуле? Те, що архієпископу Ґондецькому приписують цинізм (GW), проурядові маніпуляції («Rzeczpospolita») і навіть неуцтво (TP), – це ганебно, не кажучи вже про те, що це нечесно. А спроби вписати дії Церкви – вселенської, у всесвітньому масштабі, бо саме цього стосуються синодальні дискусії з найважливіших, доктринальних питань – отже, спроби вписати висловлювання не лише архієпископа Ґондецького, а й кардинала Пароліна і, власне, самого Папи, в нинішню польську політику є, м’яко кажучи, жалюгідними.

«З цієї причини складно читати обидва листи у відриві від політичного контексту – напруги між Німеччиною та польським урядом, що йде у відставку», – читаємо у «Rzeczpospolita». Таки складно читати ці слова у відриві від журналістської конкретики: адже автор, мабуть, знає про опублікований у «Die Tagespost» лист кардинала П’єтро Пароліна, про його ватиканський вимір і відсутність будь-якого польського контексту, оскільки він стосується вселенської Церкви. Тобто, він маніпулює? А якщо автор про це не знає, значить, він не знає, про що пише. Не відомо, що драматичніше. І що сильніше компрометує.

Увечері в понеділок, 27 листопада, на Мальті, де проходить пленарне засідання Ради Єпископських Конференцій Європи (CCEE), обидва очільники – архієпископ Ґондецький та архієпископ Бетцінґ – зустрілися для розмови. «Ми усвідомлюємо, що живемо у часи, які є складними для Церкви в Європі, але, незважаючи на культурні відмінності, ми разом шукатимемо добра і правильного шляху для Церкви в Польщі та Німеччині», – повідомив у соцмережах у вівторок архієпископ Станіслав Ґондецький. Його німецький співрозмовник зізнався, що «ми хочемо, особливо в ці часи, стояти пліч-о-пліч як сусіди, навіть якщо ми помічаємо культурні відмінності в обґрунтованому різноманітті католицизму, і шукаємо наш шлях до доброго майбутнього, в якому ми хочемо свідчити людям Благу Вість, як ми завжди це робили».

Я буду недипломатичною і все-таки поставлю під сумнів його формулу «культурних відмінностей в обґрунтованому різноманітті католицизму». Бо якщо йдеться про найважливіші справи, тобто таїнство шлюбу для гомосексуальних пар і таїнство священства для жінок, то тут немає «різноманіття католицизму». Є занепад моралі і лібертинізм, а Церква не може з цим погодитися, про що Папа написав і сказав прямо. І ніякий Синодальний Шлях, німецький чи інший, цього не змінить.

– Барбара Сулек-Ковальска

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– переклала Марія Шевчук