ТИЖНЕВИК TVP: «Ore Ru» – з якої мови походять ці слова і що вони означають?

МІРОСЛАВ ОЛЕШИЦЬКИЙ: Мовою індіанців гуарані вони означають «Отче наш» і є фрагментом їхньої молитви, але це не слова тієї молитви, яку ми знаємо з Євангелія. «Ore Ru» розповідає про міфічний край, який є добрим, красивим місцем, де завжди сходить сонце і немає зла. Ймовірно, індіанці знали його ще до відкриття Америки Христофором Колумбом.

Чому ви зайнялися Латинською Америкою?

Тому що мене захопила культура ацтеків, майя, інків. Я зіткнувся із нею у 90-х роках ХХ століття під час експедиції шляхом доколумбівських культур: від Меса-Верде до Мачу-Пікчу. Тоді я задав собі запитання, на які почав шукати відповіді.

Які це були питання?

Наприклад, чому розвинені цивілізації Америки так легко віддали свій світ заради чужої для них культури?

Підписуйтесь на наш фейсбук Чи знайшли ви відповідь на нього?

Я часто над цим замислююсь. Ймовірно, це було обумовлено багатьма чинниками: релігійними, військовими, а ще – кмітливістю конкістадорів. Як і у випадку з Атавальпою, вождем інків. Він повірив у щирість намірів Франсиско Пісарро та його людей, а ті хотіли лише золота. Тож обдурили його і вбили.

Кораблі Христофора Колумба мали на своїх вітрилах хрести. Чи мало це символізувати, що мандрівники пливуть шукати гроші для наступного хрестового походу? Чи це ще одна легенда?

Символіка, якою користувався Колумб, була природною, бо тогочасна Європа була католицькою. Експедиція мала на меті не здобути гроші на хрестовий похід, а відкрити і підкорити нові землі, про які згадували попередні заморські експедиції. Окрім заволодіння новими землями, метою було також поширення християнської віри.

Отже, до Нового Світу людей вело не лише бажання наживи?

Звичайно, ні, хоча дехто вбачав в океанських експедиціях можливість покращити свій матеріальний статус. Це нормальна річ, яка випливає з людської природи. Але більшість відкривачів були францисканськими та домініканськими монахами, місіонерами, які відзначалися місіонерським запалом і жагою пригод. Вони діяли під впливом релігійного піднесення, але чимало з них вирушили у світ, керуючись потребою відреагувати на важливі події того часу.

Які саме?

Експансія Монгольської імперії та ісламу. Церква тиснула на європейські країни, щоб вони вжили заходів для захисту християнства від мусульман. Особливо після тріумфу ісламу на Святій Землі та завоювання Константинополя турками у 1453 році.

Папа Олександр VI у буллі 1493 року передав Латинську Америку під владу Іспанії. Що стало причиною видачі цього документа?

Модель політичної теорії середньовіччя передбачала союз між світською та духовною владою – європейські християнські королівства були об’єднані під владою папи. У буллах, які стосувалися хрестових походів, папи дозволяли іберійським королям займати нововідкриті землі, припускаючи, що вони належать магометанам. Однак у випадку Латинської Америки виявилося, що це не так. Булли папи Олександра VI дали іберійським монархам право завойовувати та заселяти нововідкриті землі та приймати сміливі рішення згідно з принципом, що «мотиви – це сили, які штовхають вперед, а не просто причини, якими можна виправдовуватися», постфактум.

Чи те, що проповідувалося в Латинській Америці, було істинною католицькою вірою чи просто доктриною, яка виправдовувала іспанське домінування над загарбаними територіями?

Згідно з християнською доктриною, світська і духовна влада, тобто королівська і папська влада, є незалежними, але, маючи своє джерело у Бозі, вони співпрацюють, наприклад, захищаються від ворогів. Середньовічний богословський і філософський погляд полягав у тому, що Христос був володарем усього світу. Папа Олександр VI, спираючись на ці основи, вирішив, що подаровані землі є надані Богом в оренду і повинні бути просвітлені Словом Божим. Так розуміла це іспанська корона, коли відправляла євангелізаційну місію до Нового Світу. Місіонери проповідували Благу Вість, але вони також розуміли політичні обставини.

У вашій книзі сказано, що у 1493-1822 роках на території площею 14,5 мільйона квадратних кілометрів 15 587 католицьких місіонерів здійснили 1068 місіонерських мандрівок. Кількість євангелізаторів здається великою, але чи була вона насправді достатньою, щоб поширювати католицьку віру на такій величезній території?

Кількість місіонерів виявилася занадто малою для того, щоб повною мірою виконати поставлені завдання. Будуючи церкви, школи та університети, місіонери та світське духовенство ставали інтелектуальною елітою колоніальної Америки. Кожен член цієї інтелектуальної еліти був або іспанцем, або португальцем, готовим захищати інтереси Корони, долучаючись до євангелізаційних і культурних завдань у Новому Світі. Місіонери відділяли слово «іспанський» від слова «християнський», що означало відокремлення етнічно-міфічних коренів від розумового фокусу. Створюючи місіонерські села, тобто редукції, і приймаючи до лав духовенства представників корінного населення, місіонери підтримували креолів, метисів, а потім і афроамериканців в їх визвольних прагненнях. Колонізатори бачили в тубільцях лише робочу силу для роботи на плантаціях і шахтах.

У чому полягав Святий Експеримент?

Цим терміном називали систему сіл або місіонерських редукцій, у яких концентровано проживали індіанці. Редукціями керували місіонери, переважно єзуїти. Села були самодостатніми, а автохтонне населення могло у них опановувати професії, розвиватися у художньому плані, обробляти поля, вирощувати худобу, облаштовувати сади та городи. Багато антикатолицьких істориків представляли редукції як неоднозначний плід освіченого деспотизму єзуїтів, спраглих багатства та влади, або вважали їх цікавим гуманітарним проєктом, ренесансною утопічною інспірацією, без якогось особливого християнського імпульсу. На думку інших істориків, місіонерські села створили справжню націю, квазідержаву, з великими автономіями, пов’язаними в багатьох питаннях безпосередньо з Короною Іспанії. Деякі вважали, що кількість індіанців у редукціях коливалася від 140 до 200 тисяч жителів. Наприкінці XVIII століття, тобто під час видворення єзуїтів з Америки, майже кожне місіонерське поселення займало площу не менше кільканадцяти гектарів.

Як виглядало місіонерське село?

Воно складався з великої квадратної площі у центрі, церкви показного розміру та будівель різного призначення. Редукції перетворилися на найдосконаліші та найдовговічніші утопічні громади в історії.

Однак противникам «героїв, що несуть цивілізацію» знадобилося менше вісімнадцяти років (1750-1768), щоб знищити плоди багаторічної праці місіонерів. Чим вони керувалися у своїх діях?

В основному, вони мали на меті знищити роботу єзуїтів, організаторів «доброї землі», гуаранської «країни щастя», яку останні так майстерно і з такою відданістю будували роками спільно з індіанцями. Ці дії були наслідком атмосфери ворожості до Товариства Ісуса, що наростала в Європі. Все це вписувалося у прагнення держав освіченого абсолютизму усунути вплив Церкви з політичного життя. Щоб цього досягнути, потрібно було знищити основну перешкоду на цьому шляху, якою були єзуїти, пов'язані з системою королівської влади. Інтрига вдалася, і в 1773 році орден було розпущено.

З вашої книги випливає, що в Латинській Америці панував певний релігійний дуалізм. Старі культи важко було викорінити, тому в католицьких церковних піснях вставляли імена божеств. До якого часу тривав цей процес?

На початку процесу християнізації та євангелізації в Латинській Америці існувала подвійна релігійна система з двома комплексами обрядів і вірувань, пов’язаних із сімейним і соціальним життям. Релігійний синкретизм, культ язичницьких богів і християнських святих мав свідому дволикість. Говорили, що індіанці закопували статуї язичницьких богів за вівтарями або під хрестами, щоб надалі їм поклонятися, при цьому місіонери вірили, що вони вшановують нову релігію. Було доведено, що навіть ті індіанці, які співали пісні під час мес або були відповідальними за катехизацію, таємно шанували віру в язичницьких богів. Цей дуалізм віри в певному сенсі полегшував плавний перехід язичницької релігії в християнську. Цей процес, за рідкісними винятками, вже не має місця.

Чи не є сучасний стан Католицької Церкви результатом незавершеної євангелізації та християнізації Латинської Америки?

Я не ризикну сказати, що велика справа американської євангелізації не увінчалася успіхом. Ідеологічна монополія, яку метрополія мала в колоніях – особливо через діяльність інквізиційних судів – унеможливила появу там протестантизму та філософії французьких або англійських мислителів XVI-XVIII століть. Метиси, креоли, індіанці, а також афроамериканці – кожен по-своєму і з різним рівнем активності – були католиками. Я усвідомлюю, що сучасна Церква в Латинській Америці опинилася на роздоріжжі. Але це відбувається не тільки там.

Спочатку імперія ацтеків налічувала 25 мільйонів осіб, через чотири роки – 17 мільйонів, а у 1548 році – лише 6 мільйонів осіб. Населення Гаїті становило 100 тисяч мешканців, а у 1570 році лише кілька сотень. Що спричинило демографічну катастрофу?

Навколо цих цифр зібралося чимало суперечностей, посилених браком джерел і протилежними моральними судженнями стосовно завоювання Америки. Видатні спеціалісти, які використовують у наукових дослідженнях сучасні та складні методи аналізу, розходяться у своїх розрахунках настільки, що це здається майже неймовірним. Так, після періоду конкісти спостерігалося зменшення чисельності автохтонного населення. Схоже на те, що головною причиною цього явища була важка праця в шахтах і на плантаціях, а також хвороби... Європейці привезли з собою на американський континент інфекційні хвороби, яких аборигени не знали і від яких не вміли захиститися. Точно не йшлося про навмисне винищування, яке мало місце на півночі американського континенту.

Чим займалася інквізиція в Латинській Америці?

Тим же, чим вона займалася в Європі, особливо на Піренейському півострові. Одним із найбільших викликів для інквізиції в Новому Світі була його велика територія, яка контрастувала з масштабом Піренейського півострова. Основним завданням інквізиції було стежити за тим, щоб в Америку не проникали течії, що суперечать християнству. Інквізиція також розслідувала злочини проти християнської моралі: двоєженство, конкубінат і лихварство, а також злочини священнослужителів, наприклад, відправлення меси невисвяченими особами, взяття шлюбу священнослужителями або залишення церковного стану без дозволу.

Чому індіанців вивели за межі діяльності інквізиції?

У 1532 році Хуан де Сумаррага очолив мексиканське єпископство і одночасно отримав титул апостольського інквізитора. В межах своєї інквізиторської діяльності він, зокрема, займався судом за ідолопоклонство Карлоса Чічімекатекутлі Ометочціна, члена індіанської знаті Тескоко, спаленого на вогнищі 1539 року. Суворий вирок викликав переполох у Мадриді та несхвалення королів щодо дій мексиканського єпископа. Це також сприяло рішенню правителів не проводити інквізиційні суди над новонаверненими індіанцями, що знайшло відображення в Зведенні законів королів Індії 1681 від року.

– розмовляв Томаш Пляскота

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– переклала Марія Шевчук