ТИЖНЕВИК TVP: Ви один із піонерів цифрової освіти у нашій країні як «language advocate» польської версії глобальної освітньої платформи Khan Academy. Сьогодні вона пропонує використання штучного інтелекту (ШІ) в навчанні дітей та молоді, у неї є спеціальний перформативний чат-бот, відомий як Khanmigo. Як може це використати дитина?

ЛЕХ МАНКЕВИЧ: Кожну з ініціатив, які походять зі США, необхідно розглядати із розумінням реалій їхньої системи освіти, що цілком відрізняється від європейської. Для них ключовим є використання ChatGPT, щоб досягти у фірмі економії часу та фінансів і відповідних доходів. Кожен долар – це дуже бажаний та важкодоступний товар. Тому коли Khan Academy з’явилася в американських школах, які фінансуються з місцевих податків, локальні управління освіти відразу зреагували на це і запропонували зменшити зарплату вчителям, оскільки частину роботи за них робить комп’ютер, а учні більше роботи виконують самостійно. У Польщі ніхто б до цього не додумався. З іншого боку, у США існує величезна соціальна нерівність, яка не спостерігається у Європі.

Репетитор на основі штучного інтелекту під назвою Khanmigo – це надбудова до відомого чат-бота, яка не пропонує готових рішень, а намагається підказати шлях до них. Поки що цей інструмент доступний лише в англомовній версії у США за невисоку місячну оплату, близько 10 доларів. Оскільки це пілотажний проєкт, то це не швидко зазнає змін. Мені здається, що у США це має більший вплив, ніж деінде, хоча, ймовірно, це допомагає настільки малій кількості учнів, що й не вигідно економічно. Як завжди, необхідно мати потребу у навчанні та взаємодії зі ШІ. Поки що, як і на початкових етапах існування чат-бота, інтернет заполонила хвиля скріншотів, на яких Khanmigo просто помиляється: наприклад, дитина зробила помилку в простому множенні, а чат-бот цього не помічає. Це відбувається тому, що вона помиляється і концептуально, і бот помічає саме це.

Я також використовую чат-бот у роботі, і він пропонує мені багато варіантів відповіді, які я знав раніше, але забув, або які не були в мене систематизовані. Таким чином він корисний як систематизатор чи концентратор інформації, але в нього обмежений репертуар реакцій на можливу поведінку дитини, адже він її просто не знає. Щоб він хоч приблизно пізнав дитину як уважний вчитель-людина, йому необхідно було б часто контактувати з цією дитиною один на один. Робот повинен би розумно та з чуйністю сприймати те, що одна дитина буде докладати більше праці та часу, а інша – менше, що у кожної дитини інша уява, тому по-іншому можна до неї достукатися. Також він повинен був би прийняти те, що дитина стає автономна.

А також знати, що одну дитину контролює хтось з батьків та залучається в процес, а іншу ні…

Мені здається, що більшість – це батьки, які не контролюють процесу. І це для чат-бота або Khanmigo зовсім недоступний рівень. Можливо, це ще надовго, хоча ніколи невідомо. Американська система постійно змушує учня йти в ногу з часом. Якщо виявиться, що ти тепер заслабкий для певних викликів з математики, то ти назавжди втратиш шанс подолати їх (принаймні у публічній школі), власне, на цьому, часто досить ранньому, етапі освіти. Однак, я впевнений, що у такій ситуації це може відіграти позитивну роль. Тому що підтримку отримає частина учнів, у яких є мотивація, але вони самі нездатні подолати наступні перешкоди в цих змаганнях за майбутнє, або діти, занедбані з певних причин, незалежно від рівня статків їхніх батьків.

Однак це слід відрізняти від прориву. Ми приписуємо чат-ботам людський інтелект, тому що вони можуть розмовляти. Проте досі це програмне забезпечення типу «big data science», яке фільтрує та поєднує великі масиви даних у найбільш правдоподібні комбінації. А дуже багатьом дітям просто необхідне втручання людини. За чотири роки мого викладання фізики у початковій школі лише один учень самостійно зрозумів, що він відстає, у сім’ї його ніхто не контролював, але він самостійно почав працювати над собою. Для нього Khanmigo могло б бути подарунком долі. Але в водночас, він був єдиний серед кількох десятків учнів, які пройшли через мої руки. Тому припускаю, що об’єктивна ефективність Khanmigo буде саме така– кілька відсотків.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
  Щодо використання ШІ в освіті – бажаного та правильного – тут важливо навчити правильно ставити запитання. На основі власного досвіду користувача можу сказати, що ці «мислячі машини» надзвичайно чутливі до того, як ми формулюємо свої думки, а особливо запитання. Це велике мистецтво розумно розмовляти з чат-ботами. Вони й надалі діють досить схематично, але помітно, що це не погані схеми. Можуть допомогти дітям опанувати складне вміння ставити запитання та формулювати твердження або свої труднощі, щоб чат-бот їх правильно зрозумів та дав правильну та ґрунтовну відповідь, яка справді буде помічна.

Класична відповідь учнів на завдання «запитайте щось чат-бота» – це записування у віконці теми твору, який було задано на домашнє завдання. Інше класичне запитання – найбільш начитана дитина в класі запитує ШІ про сенс життя. Тому вчитель обов’язково мусить скерувати учнів, як загалом розмовляти зі ШІ, щоб це мало сенс і дало конкретний результат. Крім цього, у дітей повинна бути основа, що ґрунтується на їхньому мисленні та почуттях. У цьому певний парадокс нашої ситуації: щоб ефективно користуватися цим інструментом, необхідно мати знання, які нам допомагає формувати цей інструмент.

ШІ – це сьогодення, що дивиться у майбутнє, а як було створено її матір, тобто освітню платформу Khan Academy?

Вона народилася тоді, коли Саля Хана, сина емігрантів, який щойно закінчив престижні виші – Массачусетський інститут технологій (Massachusetts Institute of Technology (MIT) та Гарвард (математика, інформатика та MBA), попросили допомагати в навчанні його численним значно молодшим родичам, які приїздили до США з Індії та Бангладешу. І він це робив… по телефону, що було значним випробуванням. Одного разу в нього була важлива робоча зустріч, тому він вирішив записати урок як фільм на YouTube. Це дуже сподобалося родичам, оскільки фільм могли ставити на паузу та повертатися назад, багато разів повертатися до нього, і при цьому дядько не дратувався. Таким чином, він вирішив записувати серії фільмів. Також він додав тести для виконання за бажанням після перегляду фільму, щоб мати зворотну інформацію, чого діти не розуміють. На основі цього досвіду Саль написав бестселер «The One World Schoolhouse: Education Reimagined».

Про який період ми говоримо?

2005 – 2006 рр. Саль Хан швидко знайшов необхідне для цього проєкту фінансування від різних спонсорів та вирішив цілком присвятити свій час на розвиток Khan Academy. Він запросив до співпраці особливо здібних університетських друзів, які сьогодні є членами правління Google itp. Цей проєкт чудово розвивався. Його виступ на одній з наукових конференцій TED на тему «Відеофільми – революція в освіті» незабаром став дуже популярний, а Білл Ґейтс написав, що це улюблений вчитель його дітей.

Потім наступив приблизно 2011, коли моя дитина вперше в школі почула про дроби і не знала, як виконати домашню роботу. Не розуміла, що за суттю це інший запис ділення. Якраз напередодні мій колега, який, на жаль, вже відійшов, Яцек Купрас, надіслав мені посилання на портал Академії Хана зі словами: «Леху, Тебе це зацікавить». Після перегляду я зрозумів, що, власне, дуже добре розповідається про дроби, тому що у цей період Саль фантастично цікаво і зрозуміло розповідав про математику і найважливіше – говорив по суті.

Тоді я почав це перекладати, додавати титри (інститут, керівником якого я тоді був, отримав на це невеликий ґрант від Google), ми почали записувати звукові доріжки. Згодом ми зорієнтувалися, що краще ці фільми знімати на місці на основі ліцензії. Сьогодні Khan Academy – це 3980 фільмів польською мовою на платформі і, мабуть, ще 500, оригінальні англійські версії яких зняли з платформи, але вони залишилися у доступі на каналі YouTube. Це розвивається, до цього існують вправи, що дозволяють вчителям оцінити рівень учнів та систему інструментів – платформа вчителя для керування класом, можливість заглянути, що і як роблять учні тощо. «Khan» став популярним брендом над Віслою.

Серед кого популярним? Домашня освіта?

Поступово серед усіх. Ми не б’ємо жодних рекордів, але протягом місяця охоплюємо 10 відсотків усіх польських учнів. У країні є 6 мільйонів учнів та студентів, а ми зі свого боку бачимо у нас 600 тис. переглядів. Кілька років тому наші дороги з Khan Academy Foundation трішки розійшлися, оскільки виявилося, що у США не надто багато учнів хоче вчитися самостійно за допомогою інтернету. Тоді стало зрозуміло, що на цьому рівні розвитку неправильно припускати, що вистачить виставити в інтернеті безплатно навчальні матеріали хорошої якості, і ними почне користувалися велика кількість учнів. Тоді Khan Academy у США була змушена здійснити ґрунтовну революцію та підлаштуватися під американський програмний мінімум, і таким чином стати додатковим інструментом для вчителів. Від певного часу фільми Хана вже не настільки цікаві та виглядають як балачки, що містять глибокі рефлексії, якими захоплювався Білл Ґейтс. Адже більшість учнів шукає тільки підказки, як виконати домашню роботу, а не інтелектуальної глибини та високого рівня знань.

Але ви пішли саме за глибиною матеріалів Хана…

Радше, тут найважливішою була донька та її потреби щодо додавання дробів. І в тому віці, коли батьки вже не є авторитетом, матеріал повинен був бути зовні. Мабуть, вчителька в школі розповіла їм про це ділення, але дитина не почула. Успішність «фронтального» методу навчання дуже залежить від концентрації, а вона в класі буває різна.

Тоді як ви навчаєте фізики? Адже, крім того, що ви науковець, фізик та фізик-астроном, ви також вчитель-практик. Тим більше у початковій школі, коли тільки починають вивчати фізику. Так, я вирішив побачити, як це вчити в школі, і рекомендую це іншим вченим на етапі завершення кар’єри, щоб і надалі мати відчуття, що ти робиш щось важливе, що має сенс. При цьому необхідно зрозуміти, що ми повинні відповідати очікуванням учнів, а не вони нашим. Які в мене є методи щодо концентрації? Інколи я навіть підгодовую дітей шоколадом, коли відчуваю, що вони втомлені, бо це в них шостий урок, або коли вони приходять після інтенсивного тренування. Після 90 хвилин занять учні повинні щось з них взяти, принаймні надихнутися ними. Коли я бачу, що заняття не приносять їм користі, вважаю, що це я не виконав завдання.

Як сьогодні виглядає польська освіта? Якщо до пандемії надто мало учнів хотіло вчитися через інтернет…

Мені здається, що просто є надто мало учнів, які загалом хочуть вчитися. Я працюю вчителем чотири роки, двічі на тиждень буваю у початковій школі і в мене таке враження, що польська школа погано спланована. Було помилкою скасувати гімназії. Хоч колись я не був їх прихильником, однак змінив своє ставлення, коли моя дитина пішла в гімназію та почала швидко дорослішати. У 7-8 класі діти починають швидко дорослішати, проте виконують ті самі ролі, що й раніше, тому новий початок у цей період їхнього життя міг би бути порятунком, дозволив би їм вийти з попередніх ролей. Керуватися інтелектуальними амбіціями, а не прагненням залишатися лідером класу, вдаючись до гострих жартів, тому що завдяки цьому можна здобути вищу позицію в класі.

По-друге, необхідно підібрати спосіб пояснення відповідно до можливостей учнів. Для мене краще навчити менше, але ґрунтовніше. Моя дидактична мета полягає не в «огляді класичної фізики», а пояснити їм науковий метод, завдяки якому вони зрозуміють, що варто довіряти науковцям і навіщо це. Навіть тоді, коли це суперечить вашій інтуїції. По-третє, лише семи- та восьмикласники починають думати абстрактно, і необхідно допомогти їм відкритися на це. До цього часу вони сприймають лише те, що бачать або що можуть дослідити відповідними органами чуття. Сьогодні фізику не викладають з 4 класу, тоді є уроки з так званої природи. На цих уроках діти в нашій школі мають практичні заняття: йдуть до лісу з пінцетами та лупами, збирають різні експонати та спостерігають за ними, у школі є власний малий ботанічний сад… Виявляється, що вони запам’ятовують вміння спостерігати та здійснювати вимірювання, описувати те, що бачать, за допомогою чисел. Але не можна аналітично вивести, дивлячись на листя, квіти, мохи та мурах той факт, що легесенькі молекули кисню рухаються в атмосфері з таким самим гравітаційним прискоренням, як тенісний м'ячик. У цьому віці діти фізіологічно не готові доходити до таких висновків. Вони здатні почати пригоду з абстрактними поняттями та відносинами лише тоді, коли їхні мізки будуть здатні на це, тобто власне у 7 та 8 класах.

Однак тут я звертаю увагу, що вступ до алгебри в США є у 6 класі, а не щойно в 7, як у нас, і це можна зауважити в англомовній версії Khan Academy. Я пропонував би і в нас спробувати ввести цей предмет раніше. На фізиці було б корисно, якби учнів від самого початку ознайомлювали, наприклад, з поняттям швидкості зміни величини в часі. Щоб дитина розуміла, що за швидкість зміни, наприклад, швидкості, відповідає причина. Це елементарне і класичне рівняння математичної фізики. Натомість у Польщі в математиці досі є швидкість, час, дорога, а швидкість зміни не фігурує. Замість того, щоб сказати, що за трикутником стоїть фундаментальний принцип, який має універсальний характер, його лише механічно малюють. В американській школі швидкість зміни щодо різних величин «вбивають» в голову, щоб учні пам'ятали, що не буває наслідку без причини. Отож, з нашого боку це помилки в дидактиці та розподілі матеріалу.

А крім цього?

А крім цього, всього занадто багато. Я максимально намагаюся зробити так, щоб історії, які я розповідаю, не були схожі на «Казки тисячі та одної ночі»: кожен розділ – окрема казка, а щоб вони якось були пов'язані між собою. Я побудував кілька таких «ланцюжків», на кінці яких раптом стає видно, що концепції, про які ми говорили раніше, об'єднуються. Я можу перевірити це з ними на дослідах, показати, що висновок, який випливає з цих міркувань, можна перевірити, провівши експеримент. Мені не важливо вбити в їхні голови тонни фактів. Я просто хочу, щоб вони оцінили метод, за допомогою якого можна прийти до понять і висновків. Оцінили кропітку роботу, що полягає на з'єднанні окремих точок в єдине ціле.

Як провести такий дослід? Часто школи погано обладнані…

Моя школа забезпечена добре, хоча наші прилади дуже прості – найдорожчий прилад, яким я користуюся, коштував на Амазоні 20 доларів. Інші – це саморобні «іграшки», ідеї яких я часто запозичую з публікацій на YouTube інших вчителів. Інтернет – це неймовірне джерело натхнення, у мене є кілька каналів, які я постійно дивлюся. Наприклад, є чудовий канал вчителя зі США чи з Новосибірська, де показують різні експерименти, які можна проводити за методом «МакГайвера». У мене цього всього так багато, що діти (в класі максимум 18 дітей) можуть проводити експерименти самостійно в парах. Я також готую відеоролики з дослідами, які також можна проводити в класі.

У школі треба сповільнити темп. Якщо є мода на «slow fashion», «slow food», то нехай буде і «slow school». У ній вчитель вибирав би теми, з якими йому найкраще вдається працювати, обов'язково адаптовані до здібностей його конкретних учнів. І це все у початковій школі. У ліцеях теж не варто «допомагати» університетам. Це повинна бути школа мислення і постійного тренування сірої речовини. Якщо хтось хоче стати фахівцем у певній галузі, для цього існують вищі навчальні заклади. Ненадто добре прийти туди і бути настільки кваліфікованим, що можна «пробемкати» перший семестр, тому що пробудження може бути болючим.

Ви користуєтеся інтернет-ресурсами. Але як зміст цих матеріалів адаптувати для кожного індивідуально? Здається, саме про це йшлося у діяльності Саль Хана – аспект індивідуалізації у його відео.

Мої учні користуються доступним в інтернеті контентом, але також я створюю його для них самостійно. Тому що я їх знаю. Для матеріалів Khan Academy ми дійсно підбираємо фахівців, які вміють пояснювати. Однак, використовуючи готові матеріали, я помітив, що якщо на уроці пояснення за допомогою відео відрізняється від того, як ми це обговорювали в класі, в учнів виникають проблеми з розумінням питання, про яке йдеться, хоча ці два пояснення дуже подібні. У таємничому процесі вкорінення абстрактних понять у мозку цей феномен виявився одним із ключових. Тому після кожного уроку я записую відео з коротким викладом матеріалу «нашою мовою», і вони доступні на шкільному каналі YouTube. Дітям необхідно на основі відео доповними конспекти, адже аналіз засвоєння знань дуже важливий. Я також намагаюся в різних нових контекстах повертатися до того, що ми вивчали раніше.

У цьому контексті в чому полягала б реформа нашої освіти? Це повинна бути революція?

Цифрові ресурси приносять багато користі в освіту, але користуватися ними складніше, ніж багато хто думає. Саль Хан здійснив революцію в освіті, але вона вже відбулася. Щоб побудувати на цьому осмислене риштування, яке допоможе дітям вчитися, потрібно докласти набагато більше зусиль, ніж увімкнути відео. Я великий скептик щодо ймовірних революцій у польській освіті, але й не хочу більше вступати в словесні баталії в соціальних мережах з цього приводу. Складається враження, що часто співрозмовниками є люди, які знають все значно краще, але частина з них давно не була в класі.

Будь-які зміни в школі мають бути спрямовані саме на те, про що ми говорили вище – вчитель повинен працювати так, щоб учень виходив з уроку з чимось конкретним. Багато говорять про стосунки в школі, і це все правда, хоча й тут є винятки. Звичайно, добре, якщо в класі панує приємна атмосфера, ми усміхаємося одне одному, і я ніколи їх не перевантажую. Проблема залишається в тому, як зробити так, щоб діти розвивалися НА ЦЬОМУ ПРЕДМЕТІ. Педагогіка цим не займається, тому що педагоги не вивчали ні математики, ні фізики. Фільми можуть бути хвірткою у сад знань, але дитині необхідно мати до неї ключ.

І тут проривом є вже саме використання мови чисел або символів для опису чогось (алгебра з'являється у нас лише в 7 класі), викликаючи в дітей страх, первісний бар'єр перед невідомим. Суть роботи вчителя математики та природничих дисциплін полягає в тому, щоб подолати саме це, а не думати, чи вдалося мені пройти з ними всі типи завдань. У цьому випадку навіть найкращі стосунки між вчителем та учнем не особливо допомагають. Вони необхідні, але цього недостатньо.

Тобто методологія, як успішно навчати окремих предметів, залишається таємницею.

У нас є певні досягнення, але це не має нічого спільного з цифровою освітою.

– розмовляла Маґдалена Кавалец-Сеґонд

 TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

–Переклад Марія Редьква

Д-р габ. Лех Манкевич, проф. Польської академії наук. Фізик, фізик-астроном та популяризатор природничих наук. Понад 20 років він пов'язаний з Центром теоретичної фізики Польської академії наук, який очолював у 2007-2019 рр. Бере активну участь у міжнародних освітніх ініціативах як польський координатор програми EU-HOU (Hands-On Universe, Europe), а також відповідальний за польськомовну версію глобального освітнього порталу Khan Academy. Його внесок у популяризацію астрономічних знань (наприклад, надання можливості учням і вчителям польських шкіл проводити власні регулярні спостереження космосу в рамках EU-HOU) був відзначений Польським астрономічним товариством медаллю Зонна у 2011 році. За ініціативою учнів, які беруть участь у International Asteroid Search Campaigns, астероїду головного поясу (279377) 2010 CH1 було присвоєно ім'я Лехманкевич (Lechmankiewicz).