Войтила у «Фігуранті» не є самостійним персонажем, а лише мішенню для Служби безпеки. Тому із сюжету фільму важко зрозуміти, чому новий краківський митрополит є таким унікальним персонажем, що його вважають небезпечнішим за Примаса Вишинського. У вас не було спокуси хоча б трохи показати нам у фільмі самого Войтилу? Наприклад, на прикладі будівництва костелу в Новій Гуті?
Герой фільму – Бронек Будни. Войтила – драматургічний привід розповісти про молодого спецслужбіста. Я не хотів знімати фільм про Кароля Войтилу. Для мого покоління він був іконою правдивої Церкви, відкритої для всіх, де важливі правда, моральні цінності та любов до людей. Тоді Войтила, як Папа Іван Павло ІІ, вивів нашу країну з комунізму. Зараз мене дратують ті, хто використовує його велич і суперечить його системі цінностей. Один такий редемпторист із Торуня робить це і будує музей імені Івана Павла ІІ. При цьому по своєму радіо говорить жахливі нісенітниці, що свідчить про те, що він не читав жодної енцикліки Івана Павла ІІ.
Чи «Фігурант» – тільки історичний фільм? Для мене це ще й мораліте з універсальним посланням. У мене таке враження, що цією картиною ви в певному сенсі повертаєтеся до старого стилю «кіно моральної тривоги».
Що означає слово «фігурант» у повсякденній мові? [у номенклатурі спецслужб «фігурант» – це особа під наглядом – ред.]. Це той, хто займає високу посаду і думає, що має владу, а насправді він ніхто і нічого не означає. Фігурант – це персонаж, яким попихають, маріонетка, лялька. Ця характеристика підходить герою фільму – Бронеку Будному. Він самовпевнений, має почуття сили і нещадно йде до своєї мети, незважаючи на наслідки. Зло, добро, провина, совість – це категорії, яких для нього не існує. У цьому контексті ви маєте рацію – це сучасний фільм, тому що такі, як Будний, завжди були, є і будуть. Такі «Будни» колись були героями «кіно моральної тривоги», їх ми часто бачимо на екранах сьогодні. Я впевнений, що вони також будуть важливими персонажами у фільмах, які будуть зняті в майбутньому.
Наостанок хотілося б запитати про акторів. Дуже хороші ролі у «Фігуранті» виконують: Маріанна Зидек, Збіґнєв Стрий, чи Кшиштоф Щепаняк, якого бачимо в меншій ролі. Звичайно ж, Матеуш Венцлавек. Він у вас виступає вчетверте, а головну роль грає втретє поспіль. Це ваш улюблений актор молодого покоління? Яким був процес збирання акторського складу?
Це правда, Матеуш Венцлавек – мій улюблений актор молодого покоління. Однак у «Фігуранті» головну роль спочатку мав зіграти хтось інший. Я готував лише маленький епізод для Матеуша. У нас були пробні зйомки, Матеуш прийшов і сказав, що хотів би зіграти Будного, головного героя фільму. Ми відрепетирували перед камерою кілька сцен зі сценарію. Вийшло чудово. Будни у виконанні Матеуша – милий, теплий хлопець, і лише через деякий час під цією милою маскою ми починаємо бачити, що там ховається безжальний диявол.
Матеуш отримав головну роль. Тоді я підбирав до нього решту акторського складу. З Маріанною Зидек я познайомився раніше, коли вона навчалася на акторському факультеті в Лодзі. Я знав, що вона чудова актриса. Збіґнєв Стрий зіграв у моєму фільмі «Бенек», де створив чудовий образ брата Бенека, головного героя цього фільму. Кшиштофа Щепаняка я знав за його чудовими театральними ролями.
Побудова акторського складу – дуже важливий елемент у роботі режисера. Як казав Анджей Вайда, у роботі над фільмом є два найважливіші моменти, коли режисер має отримати спалах Божої ласки – коли він обирає сценарій і коли створює акторський склад. Решта – «різання фанери пилкою». Тобто нудна повсякденна робота.
– розмовляв Міколай Міровскі
TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори
– переклала Аліна Возіян
