У суботу, 30 вересня, християни різних конфесій зібралися на площі св. Петра молитися та чувати за римо-католицький синод під гаслом «разом» і під проводом екуменічної спільноти Тезе – їх запросив сам Папа Франциск.

Серед них був лідер православного світу патріарх Варфоломій і архієпископ Джастін Велбі, почесний голова Англіканської спільноти. Із християнством в Європі справді не все добре, тому така солідарність не дивує. З іншого боку, ця екуменічна молитва точно не всім подобається. Особливо тим, хто ображається на Папу за його, як то кажуть, надмірну відкритість до інших релігій і культур, звинувачує його у відході від вчення двох попередніх Пап і навіть від доктрини, хоча нічого такого не було. До цього додається принаймні неоднозначне ставлення самого Франциска та його ватиканських радників до Росії, яка досі залишається агресором в Україні – нещодавно велике представництво Греко-Католицької Церкви, яке теж називають синодом, зібралося в Римі і звернулося до Папи, чітко й виразно, навіть якщо в дипломатичних інформаціях це дещо завуалювали.

На всіх континентах

Нагадаємо, що перший етап розпочався у 2021 році – у парафіях, католицьких університетах, релігійних згромадженнях і спільнотах, асоціаціях та душпастирських осередках. Ідея полягала в тому, щоб всюди говорити про стан і майбутнє Церкви. Такі зустрічі відбувалися по всьому світу, не лише в Польщі, що охоче ігнорують противники ідеї синоду. Пропозиції збиралися та конденсувалися на єпархіальному етапі, з них створювався національний документ.

Потім на всіх континентах відбувалися зустрічі національних делегатів, які представляли думки, сформовані у їх країнах. Європейська зустріч відбулася з 5 по 9 лютого у Празі і про неї широко повідомляли її польські учасники: архієпископ Станіслав Ґондецкі, архієпископ Адріан Ґальбас, проф. Алєксандр Банке та сестра Йоланта Марія Кафка зі Згромадження Місіонерок Кларитинок – кожен з них окремо, що варто відзначити. Континентальні зустрічі були бурхливими, навіть дуже бурхливими, про це трохи пізніше. За результатами кожної з цих зустрічей команда Ватиканського синоду підготувала так званий Instrumentum Laboris (IL), який стане основою для запланованих на весь місяць дебатів, що розпочнуться 4 жовтня. Фінал має відбутися наступного року.

Перше зіткнення

Перша сесія 16-ї Генеральної Асамблеї Звичайного Синоду Єпископів «До синодальної Церкви: сопричастя, участь і місія» буде фактично першою пленарною зустріччю єпископів і мирян, делегованих окремими єпископатами та особами, призначеними Папою. До складу польської делегації увійдуть голова KEP (Конференції єпископату Польщі) архієпископ Станіслав Ґондецький, віце-голова KEP архієпископ Марек Єдрашевський та координатор Синоду в Польській Церкві архієпископ Адріан Ґальбас, а також сестра Йоланта Марія Кафка та проф. Алєксандр Банька. Буде присутній також запрошений Папою кардинал Ґжегож Рись.

«У жовтні ми спостерігатимемо потужне зіткнення великих блоків у Церкві, тому що зіткнуться дуже різні погляди єпископів з різних куточків світу на церковні справи. – сказав в інтерв’ю PAP (Польській Прес-Агенції) відомий нині домініканець, отець Ярослав Купчак, професор Ватиканського університету «Angelicum». – Розбіжності часто дуже великі і стосуються питань, які викликають найбільші емоції: священство жінок, ставлення до ЛГБТ-руху чи здійснення влади в Церкві», – сказав він.

Підписуйтесь на наш фейсбук Деякий час тому журналісти KAI (Католицького інформаційного агентства) підготували узагальнення, в якому коротко показали тенденції: африканські єпископи, незважаючи на погляд, що синодальність має проявлятися на всіх рівнях життя Церкви, вважають, що перш за все потрібне навернення. Можна сказати, що їхній голос був особливо різким порівняно з іншими, які порушують питання співвідповідальності мирян і духовенства за Церкву (також Африка), прозорості прийняття рішень і відповідальності за них (Азія), правдиве («у вірності Євангелії») прийняття в Церкві тих, хто почувається виключеним із участі в її житті (Північна Америка). Азіатський синтез уточнює, що йдеться про «надання пастирської опіки» розлученим людям, тим, хто одружився повторно, батькам-одинакам, сім’ям, які розпалися, людям з обмеженими можливостями, ув’язненим, людям, які ідентифікують себе як ЛГБТКІА+, наркоманам, працівникам секс-бізнесу, людям, які борються із своєю сексуальною ідентичностю та всім маргіналізованим і травмованим.

Необхідно також «прийняти конкретні та сміливі рішення щодо ролі жінок у Церкві та їх більшої участі на всіх рівнях, у тому числі в процесах прийняття рішень» (Європа). Вони складають не тільки більшість вірних, але й «ядро Церкви», тому без визнання їхніх талантів і харизм не буде синодальності (Африка). У документі з Океанії зазначається, що дуже часто молоді Церкви вже живуть у синодальності та можуть передати цінний урок більш усталеним Церквам як щодо синодальності, так і щодо збереження свіжості зустрічі Євангелія з місцевими культурами та суспільствами.

Архиєпископ Станіслав Ґондецкі, у свою чергу, в інтерв’ю для КАІ звертає увагу на багато проблем, які супроводжують дискусії щодо нинішнього синодального процесу, зокрема: неправильне розуміння влади в Церкві, питання дияконату для жінок чи яким має бути ставлення Церкви до ЛГБТ+.

Яким є цей шлях?

Ці два роки принесли те, що різні думки про Церкву були вислухані, але це не означає, що дослухано голосу Святого Духа. Сума отриманих таким чином думок не гарантує, що, так би мовити, парламентська більшість є голосом Святого Духа. В історії траплялося так, що одна свята людина в Церкві була голосом Святого Духа, а голос тисяч – ні. Є розумні пропозиції і є шкідливі. Тому питання полягає в тому, як відрізнити одне від другого і як розрізнити, що для Церкви добре, а що ні, – каже архієпископ Ґондецкі.

«Я був вражений тим, наскільки різноманітний образ Церкви виник на попередніх етапах роботи Синоду. Для одних регіонів світу проблемою є бідність, навіть голод, війни та величезні масштаби соціальної несправедливості. В інших місцях культурні пропозиції суперечать християнській традиції. Або криза сім’ї та шлюбу. Мабуть, найскладніша ситуація в Європі, де Церква дуже поляризована і існує глибока напруга. Особливо це було помітно на континентальному засіданні Синоду в Празі», – наголошує ієрарх.

Саме у Празі з’явився і з великою силою «заатакував» термін «інклюзивність», до якого не тільки архієпископ Ґондецкі проявив велику стриманість і допитливість. «Це свого роду відмичка, бо насправді слово «інклюзія» має зовсім інші значення, – пояснює архієпископ Ґондецкі. – І хоча це слово з’являється у підготовчих документах до Синоду, а також в устах самого Папи Франциска, ніхто його точно не визначив. У позитивному значенні термін «інклюзія» можна розуміти як ставлення до включення та прийняття маргінальних людей до церковної спільноти, що є виявом милосердя. Такою була позиція Господа Ісуса. Але інклюзія може також означати Святе Причастя для розлучених, людей, які живуть у нових стосунках, або осіб ЛГБТ+, у дусі нових, модних ліво-ліберальних ідеологій. Також кажуть, наприклад, що люди, які живуть у полігамних стосунках, почуваються ізольованими. Однак ми повинні відрізняти прийняття людини від прийняття гріха, – пояснює архієпископ Ґондецкі. – «Прийняття» гріха не може бути тим, у чому зацікавлена Церква. Більше того, не можна допустити благословення гомосексуальних союзів, як цього вимагає ЛГБТ+ спільнота. Шлюб існує лише між чоловіком і жінкою, і іншої можливості немає».

Німецькі католики пішли найдальше в цьому типі вимог, перетворивши свої дискусії на «німецький синодальний шлях» і вимагаючи його інституціоналізації та створення структури, паралельної єпископату, в чому вони мають підтримку деяких своїх єпископів. З цієї причини архієпископ Ґондецкі у березні написав листа своєму німецькому колезі, президенту Єпископської конференції Німеччини, архієпископу Ґеорґу Бетцінґу, в якому виклав свою стурбованість цією пропозицією та аргументи для відмови від неї.

За кілька днів до початку Синоду архієпископ Ґондецкі в інтерв’ю для тижневика німецьких католиків «Die Tagespost» наголосив на актуальності листа, який він надіслав у лютому до голови Єпископської конференції Німеччини єп. Ґеорґа Бетцінґа. «Здається, ми маємо справу з найбільшою кризою Церкви в Німеччині з часів Реформації», – сказав він, не приховуючи думки, що існує велика небезпека того, що неправильно зрозуміла реформа християнства знову призведе до розділення Церкви, яке пошириться на сусідні країни.

Roma locuta, causa finita (Рим сказав, справа вичерпана)

Після зустрічі у Празі згаданий німецький архієпископ Бетцінґ сказав, що він був би щасливий, «якби на рівні Вселенської Церкви було дозволено, що в одних помісних Церквах можливі речі, яких нема або які ще не актуальні в інших її частинах». Ці слова були негайно інтерпретовані у багатьох місцях і на багатьох рівнях, як недвозначна пропозиція про те, що німецький синодальний шлях, з його головними вимогами, тобто священством жінок, одностатевим «шлюбом» і деконструкцією єпископської влади, повинен бути дозволений рішенням Ватикану там, де цього захоче місцева Церква, навіть якщо це неможливо в інших частинах світу.

Першим це поставив під сумнів німецький кардинал Ґерхард Людвіґ Мюллер, колишній префект Конгрегації доктрини віри. «Тексти німецького „синодального шляху” є вираженням „диктатури посередності”», – сказав він «CNA Deutsch» у березні та підкреслив, що «ці вимоги несумісні з католицькою вірою». Його відразу назвали затятим консерватором, і хтозна, може він тепер охочіше відвідує Польщу, ніж свою країну.

У свою чергу архієпископ Ґондецкі сказав у нещодавньому інтерв’ю для KAI: «Я вважаю, що думки на кшталт: давайте благословлятимемо гріх, щоби ці люди залишалися в Церкві, є вираженням певного відчуття поразки. Ми більше не віримо, що хтось може серйозно сприймати вчення Церкви чи її моральні вимоги. Церква виконує свою місію 2000 років і не може від неї відмовитися.

«Німецький синодальний шлях» також розкритикував в іспанських ЗМІ кардинал Марк Уелле, донедавна префект ватиканської дикастерії єпископів. Він зробив закид, що метод цього шляху полягає в тому, щоб прирівнювати думки мирян до думок єпископів у демократично прийнятих рішеннях, але «це не відповідає католицькому вченню про Церкву».

«У різних колах існує мода прислухатися до тих, хто не ходить до Церкви і не пов’язаний з Церквою, але чомусь хоче Церкву змінити» – можна додати думку архієпископа Ґондецкого.

В інтерв’ю для «Die Tagespost» голова єпископату США, єпископ Тімоті Брогліо, сказав, що процес синоду надто часто використовується для висловлювання скарг або просування власних програм. Він нагадав, що Церква завжди керувалася принципом: Roma locuta, causa finita (Рим сказав, справа вичерпана). Правовірні католики, включно з німцями, повинні слідувати вченню єпископа Риму і не підпадати під вплив місцевої влади, проти чого виступав Папа. Яскравість правди (veritatis splendor) має бути збережена, і німецькі католики повинні бути нею приваблювані. Кожен, хто вирішує інакше, ставить себе поза Церквою – ввавжає американський єпископ.

Отже, що ми можемо очікувати в Римі? Звісно, не того, що ми зможемо за цим стежити у прямій трансляції. Папа вирішив, що журналісти, в тому числі з ліцензованих католицьких ЗМІ, не будуть допущені до процесу та не зможуть коментцвати наживо. Вони будуть залежні від повідомлень «спікерів», які прийматимуть рішення на свій розсуд.

Архиєпископ Ґондецкі на запитання про те, з чим їдуть на Синод представники польської Церкви, прямо каже: «Наш постулат: відкривати спадщину Другого Ватиканського собору!».

Так, але це теж можна розуміти по-різному! При цьому йдеться про те, щоб втілення і розвиток соборного вчення не піддавалися спотворенням. Отець-професор Ярослав Купчак нагадує, що «під час Другого Ватиканського собору більшість єпископів походили з Європи, і це було свідченням двохтисячолітнього католицизму, центром якого була Європа. Не всі усвідомили, що Європа зараз стає найбільш дехристиянизованим континентом у світі, а примат європейської думки в Церкві закінчився».

Архиєпископ Ґондецкі сподівається, «що плодом проникливості буде прийняття за остаточні лише такі висновки, які є одностайною думкою всіх». Це надзвичайно важливе твердження, про яке варто пам’ятати, стежачи за новинами з Ватикану: лише те, що є одностайною думкою всіх. «Я вірю, що Папа Франциск має на увазі те саме», – наголошує архієпископ Ґондецкі.

Багато разів після зустрічі в Празі архієпископ Ґондецкі нагадував в особистих заявах та інтерв’ю, що можна говорити і говорити, дискутувати та постулювати. Але остаточні рішення приймає Папа, що буде відображено в його постсинодальному зверненні. Недовірливі, підозрілі й ті, що сумніваються, кажуть, що саме цього вони й побоюються.

За кілька днів до відльоту до Риму архієпископ висловив побоювання, що так само, як попередній синод – синод про сім’ю, підсумований у заклику Amoris laetitia (Радість любові) – форсував Святе Причастя для людей, які живуть у несакраментальних стосунках, цей синод проштовхне (вжив саме це слово) питання ЛГБТ. Нагадаю, що саме архієпископ Станіслав Ґондецкі різко виступив проти форсування порядку денного на попередньому Синоді, що мало значний вплив на синодальне обговорення. Тому він знає, чого побоюється. «Дай Бог, щоб усе добре склалося», – зітхнув він наприкінці.

Щоб нагадати вірним про Синод, Церква в Польщі приготувала на наступну неділю дуже цікаве синодальне звернення, яке має бути розповсюджене по всіх парафіях. Чи буде?

За допомогою KAI та Інституту спадщини національної думки (IDMN), також підготовлена доповідь «Церква в Польщі 2023», представлена 26 вересня – доповідь про апостольський потенціал, благодійну та соціальну працю та про те, що секуляризація в Польщі прогресує. І про історію, яка яскраво свідчить, що Церква в Польщі завжди підтримувала незалежницькі прагнення поляків. Це нагадування також для Синоду Єпископів.

– Барбара Сулек-Ковальска

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– переклала Аліна Возіян