На кліматичному саміті, як завжди, вся боротьба точиться довкола слів. Цього разу за те, яке слово використати для позначення майбутнього викопних палив. Радикальні кліматичні активісти за день до закінчення саміту все ще рвали на собі сорочки, адже в проєкті підсумкового документа, представленого султаном Об'єднаних Арабських Еміратів Ахмедом аль-Джабером, який головував на конференції, не було жодної згадки про «відхід» від традиційних викопних палив.

Наступного дня, однак, виявилося, що в кінцевому комюніке все ж з’явилася довгоочікувана згадка, а тому активісти змогли заявити про свій успіх. Звісно, частковий, оскільки ті, хто роками клеїться до картин і протестуючі діти, ймовірно, хотіли б негайного закриття всіх електростанцій, але, погодьтеся, це все ж таки якийсь успіх.

Це слово було дуже потрібне всім. Адже ніхто при здоровому глузді не буде вивчати підсумковий документ повністю, а навіть якщо і вивчатиме, то без глибшого аналізу йому важко буде зрозуміти, що криється за окремими формулюваннями. А такі слова, як «успіх» і «прорив», допомагають підтримувати віру в те, що все йде в правильному напрямку, що б це не означало.

Цього разу ми змогли побачити, як свіжість і молодість, спрямовані проти старого світу індустрії та грошей, чудово прижилися в цьому світі й живуть у своєрідному симбіозі з ним. У якийсь момент на головну сцену заходу вийшла дванадцятирічна Ліципрія Канґуджам з Індії, яка представила банер із закликом покласти край викопному паливу та голосно вигукувала кліматичні гасла, що згодом світові ЗМІ делікатно назвали «короткою промовою».

Через деякий час її м'яко вивели з зали дебелі охоронці та, як вона захоплено написала в соціальних мережах, затримали на цілих пів години. Зал відреагував на її появу оплесками, а коли вона зникла за лаштунками, султан аль-Джабер, який головував на засіданні, широко посміхнувся та попросив всіх ще раз поаплодувати, щоб вшанувати її «ентузіазм».

Звичайно, було б помилковим думати, що після Грети Тунберг, яка втрачає свій давній блиск, бо скоро їй стукне 21 рік, хтось потягнеться за молодими резервами, адже юна Ліципрія, можна сказати, є ветераном протестів. Чотири роки тому, у віці восьми років, вона протестувала на кліматичному саміті в Іспанії, де згодом мала змогу поспілкувалася з Генеральним секретарем ООН.

Ці дві картинки (Антоніу Гутерреша, який розмовляє з нею тоді, і султана ОАЕ, який аплодує тепер) добре ілюструють своєрідний симбіоз між світом грошей і політики та світом екоактивістів, які тим кращі, чим вони молодші, бо ними легше управляти. Зрештою, навряд чи можна очікувати, що пані Ліципрія прийшла на конференцію зовсім одна, а ідею про те, що охоронці султана не помітили б людину, яка стрибає на сцені поруч зі своїм володарем, можна віднести до розряду казок. Більш імовірно, що султан відправив за нею свій приватний літак, а охоронці спочатку провели активістку до зали, а потім допомогли їй піднятися на сцену, щоб вона випадково не спіткнулася.

Все це для того, щоб показати світові, з якими викликами зіткнулися учасники дебатів і наскільки уважно вони прислухаються до голосу тих, кому мають служити, тобто майбутніх поколінь, а хто, зрештою, найкраще символізує майбутні покоління, як не 12-річна дівчинка з найбільш густонаселеної країни світу? Юна Ліципрія виконала свою роль бездоганно.

Султана аль-Джабера, який, окрім того, що управляє країною, є й керівником гігантської нафтової компанії ADNOC, здатної видобувати чотири мільйони барелів нафти на день, активісти спочатку критикували за його посади. Його призначення відповідальним за кліматичний саміт порівнювали з призначенням лисиці відповідальною за курник.

Дійсно, в голові не вкладається, щоб один з босів великої нафтової компанії збирався власноручно ліквідувати свій бізнес і бізнес своїх колег у регіоні. Під час обговорення було прочитано листа, який ОПЕК написала своїм тринадцяти членам, закликаючи їх забезпечити, щоб у всіх офіційних документах йшлося про скорочення викидів CO2, а не про скорочення видобутку викопного палива.

У результаті текст фінальної заяви вийшов дещо Езоповим. Його можна інтерпретувати по-різному, він містить багато двозначностей, включає очікувану активістами фразу про відмову від викопного палива, але водночас дає шейхам комфортний простір для маневру.

Текст звучить так: «відхід від використання викопного палива в енергетичних системах у справедливий, упорядкований і неупереджений спосіб, прискорюючи заходи в цьому критично важливому десятилітті, щоб досягти сукупного нуля викидів до 2050 року відповідно до науково обґрунтованих критеріїв».

Зі зрозумілих причин виробники нафти та газу прагнули взяти на себе зобов'язання зі скорочення викидів, а не видобутку. Якби до 2050 року видобуток нафти та газу необхідно було скоротити до нуля, то їм довелося б закрити свій бізнес. Оскільки з цього живе багатьох країн на Близькому Сході, хоча й не тільки, то протестувальників, безумовно, було б більше, аніж мешканців Маршаллових островів, які кричать на весь світ про те, що їхні острови ось-ось опиняться під водою через підвищення рівня води, зумовленого змінами клімату. Драматичну ситуацію з Маршалловими островами світ якось дасть собі раду та з легкістю впорається із переселенням цих десятків тисяч людей в інших країнах. Натомість якби раптом виявилося, що більшості арабських суспільств немає за що жити, наслідки були б набагато гіршими.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
    І тут варто зробити невеликий відступ, який є значно важливішим за саму проблему, що полягає у відсутності ресурсів, з яких можна виробляти електричну енергію. Зауважимо, що навіть сьогодні кілька сотень мільйонів людей не мають доступу до стабільного та безпечного джерела електроенергії. Саме тому, серед іншого, одні з найсильніших протестів проти радикальних рішень лунають з африканських країн. Активістам здається, що одного дня Земля зможе виробляти електроенергію з вітряків і сонячних батарей, а можливо, і з гідроелектростанцій, і всі будуть щасливі. Вони не беруть до уваги те, що зараз приблизно 80% енергії виробляється з інших джерел: найбільше – з вугілля, далі йде газ, а потім ядерна енергетика та біомаса.

Звичайно, частка відновлюваної енергетики у так званому енергетичному балансі зростає, але навряд чи вона досягне 100% у найближчі три десятиліття. Окрім того, навіть якщо якимось дивом це станеться, то кілька днів безвітряної та хмарної погоди в певній місцевості можуть призвести до локальної катастрофи. До цього слід додати значно збільшений попит на електроенергію для зарядки електромобілів, що навіть на територіях, які не страждають від браку сонця та постійно обдуваються вітрами, може спричинити чимало неприємностей.

Один із таких прикладів є Каліфорнія, де цього року власникам електромобілів рекомендували заряджати свої транспортні засоби лише у визначений час. Ідея полягала в тому, що на себе не накладалися періоди споживанні електроенергії зарядними пристроями та системами кондиціонування, пік роботи яких припадає на обід та вечір, тому що електромережа може з цим не впоратися. Поки що мова йшла про рекомендації, але в разі серйозних проблем можна припустити, що влада буде просто змушена ввести такі обмеження.

Тож пояснювати дванадцятирічній юній Ліципрії або її молодшим колегам, які в майбутньому також будуть відвідувати різні кліматичні конференції, що зупинити видобуток викопного палива неможливо, а їй самій буде дуже важко поєднувати боротьбу за долю планети з усвідомленням того, що її рідна Індія також потребує електроенергії, не варто. Саме тому, як я вже згадував, вона була радше обов'язковою прикрасою кліматичного саміту, натомість справжні рішення приймалися та наповнювалися конкретним змістом людьми, які вміють рахувати гроші й планувати розвиток економіки. Щобільше, в цих змінах вони побачили можливість заробляти дуже великі гроші.

Але повернімося до того, що можуть запропонувати шейхи, відповідальні за велику нафту (і газ), у боротьбі зі змінами клімату, і чому вони вважали за краще погодитися на обмеження викидів, а не видобутку. Частково це вдалося, оскільки цитоване вище положення стосується «енергетичних систем», а не транспорту, тож власники автомобілів можуть спати спокійніше (якщо, звісно, вони не живуть на континентах, де хочуть відмовитися від використання двигунів внутрішнього згоряння, як ми).

Чи означає це положення, що газові електростанції мають бути виведені з експлуатації до 2050 року? Це хороше питання, на яке зараз навряд чи хтось зможе відповісти. Виробництво електроенергії на таких електростанціях набагато екологічніше, ніж на вугільних, але останні вже давно приречені, хоча їх далі будують в таких країнах, як Китай та Індія, тож тамтешні уряди, мабуть, знають щось більше про реальну цінність цих загрозливих положень. З іншого боку, Езопова мова також робить їх тлумачення неоднозначним. В цьому випадку конкретне положення звучить так: «Прискорення зусиль щодо відмови від виробництва електроенергії на основі вугілля».

Однак це ще не весь запис, оскільки слово «coal» супроводжується прикметником «unabated», що дослівно можна перекласти як «необроблений», але на жаргоні кліматологів це означає вугілля, спалене у спосіб, який не зумовлює зменшення викидів CO2. Тож цілком можливо, що власне тут «собака зарита», і китайці можуть продовжувати свою програму будівництва вугільних електростанцій (лише у 2023 році вони планують побудувати 37 ГВт вугільних електростанцій), тому що цілком можливо, що вони вважатимуть своє вугілля «abated».

Що має статися, щоб викопне паливо стало «abated» (так і хочеться сказати «кліматично кошерним»...)? Один зі способів – це паралельно з роботою електростанцій створювати потужності з вилучення вуглецю. Однак мова йде не просто про виловлювання газу, що викидається самою електростанцією, хоча це було б найбільш логічно, а просто про вилучення СО2 з атмосфери та подальше зберігання його в підземних сховищах, де газ буде перебувати тисячі років, тобто до тих пір, поки ситуація у світі не зміниться кардинально.

Великі нафтові компанії саме починають використовувати ці технології, адже їхні прибутки дозволяють встановлювати такі установки, а вони, повірте, коштують недешево. І таким чином вони можуть спокійнісінько носити звання захисників клімату, адже замість того, щоб зменшити свої викиди, вони показують чистий результат після вирахування вуглекислого газу, вловленого з атмосфери. Іноді вони навіть надмірно демонструють своє задоволення, що дуже бентежить активістів і вчених, які воліли б просто відмовитися від викопного палива, або, в усякому разі, не говорити про це так голосно, як це діється тепер.

До анналів історії ввійшла відома заява Вікі Голлуб, виконавчого директора нафтового гіганта «Occidental Petroleum», яка заявила на галузевій зустрічі, що відбувалася на початку цього року, що, придбавши технологію вилучення CO2 з атмосфери, вона впевнена, що її компанія проіснує ще щонайменше 60, якщо не 80 років.

Єдина проблема полягає в тому – і про неї шейхи й банкіри, ймовірно, воліли б мовчати – що ця технологія є дуже енергомісткою та, окрім того, вимагає використання великих площ землі, які зазвичай використовуються для сільськогосподарського виробництва. Технологія передбачає вирощування рослин, які накопичують CO2, а потім вилучення з них цього газу. Таким чином, якщо її застосовувати у великих масштабах, то для досягнення бажаного ефекту – скорочення викидів до нуля у 2050 році – потрібно буде придбати стільки землі, що не вистачило б навіть понад 500 мільйонів гектарів, а це вдвічі більше, ніж площа сільськогосподарських угідь в Індії.

Звичайно, це станеться лише за одним із багатьох сценаріїв, які створюються для цього рішення, можливо, результат буде меншим, але одне можна сказати напевно: ці рослини будуть безпосередньо конкурувати із зерновими культурами. Вони конкуруватимуть за площі, а також за воду.

Розвиток цієї технології може призвести до того, що в певний момент нам необхідно буде обирати: їсти чи користуватися електроприладами. Варто додати, що в симуляціях, які кліматологи створюють для розвитку біотехнологій виловлювання СО2, все менше місця залишається для м'яса. У нещодавно опублікованому британським аналітичним центром «Chatham House» звіті дипломатично зазначається, що людство повинно перейти на «здорове харчування», при цьому половина м'яса має бути замінена рослинними субститутами. Звичайно, можна припустити, що шейхи якось зможуть задовольнити свій апетит до м'яса, якщо звісно вони не вегетаріанці.

Але саме так відбувається, коли лідерство в глобальному русі за зміни клімату переходить до рук людей, які займаються бізнесом і фінансами, як це діється зараз. Цього року спостерігачі зійшлися на думці, що склад учасників докорінно змінився. За словами керівника Центру глобальної енергетики Атлантичної ради та колишнього директора з питань енергетики в Раді національної безпеки США Лендона Деренца, змінилася «структура» аудиторії, що бала участь в конференції. Активісти все частіше опиняються в ролі маріонеток, вони можуть мати свої п'ять хвилин слави та покричати, за що їм будуть аплодувати, але бізнесмени та технократи беруть контроль над змінами у свої руки. Це, звичайно, набагато краще, ніж люди на кшталт Грети Тунберг або різних «прихильників», які всіляко намагаються повернути нас в новий кам'яний вік, але, погодьтеся, ця ситуація також не позбавлена потенційних загроз.

Нарешті, дуже оптимістичне повідомлення. У фінальному комюніке вперше за майже 30 років було згадано про ядерну енергетику. Ба! – група з 22 країн, включаючи 12 країн Європейського Союзу та Велика Британія, взяла на себе зобов'язання збільшити виробництво ядерної енергії до 2050 року у три рази. Стає все більш очевидним, що без збільшення потужностей ядерної енергетики не вдасться задовольнити попит на енергію при одночасному скороченні викидів CO2.

Для Польщі це хороша новина, оскільки допоможе в дискусіях з німцями, які вивели свої АЕС з експлуатації з суто ідеологічних міркувань, і тепер хотіли б, щоб інші зробили те ж саме, бо, зрештою, німці чинять правильно, а ті, хто ще не має АЕС, як Польща, повинні відмовитися від цих намірів. Тепер їм буде набагато важче доводити, що атомна енергетика є неекологічною та взагалі шкідливою. Цілком можливо, що шейхи також хочуть заробити на ядерній енергетиці. В цьому випадку їхні прибутки стануть нашими з вами здобутками.

– Роберт Богданський

 TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– Переклав Юрій Ткачук