Засновником фонду «Патріархат» є IT-фахівець Матеуш Цужидло. Про себе каже, що досяг певних успіхів. Має гроші, роботу, машину, квартиру, у спадку від родини отримав земельну ділянку. А все ж таки вважає, що у нього «жахлива ситуація». Йому 29 років, не має ні дружини, ні дітей, що, за традиційною моделлю, є однією з рис справжнього чоловіка.

«Колись у мене була наречена, – каже він. – Якби у мене було таке ж життя 30 років тому, з подібними досягненнями, я міг би мати сім’ю, яку хочу. Але не сьогодні, тому що сьогодні ми повинні віддати все своє життя, все своє майбутнє, віддати все бездушній системі. Я не можу змусити себе це зробити. Я в жахливій ситуації і почуваюся дуже погано», – розчулено зізнається він.

Незрозуміло і неприємно

Тому він хоче змінити світ на краще – краще для нього і для таких, як він. Почалося з об’єднання «Патріархат», яке тиждень тому стало фондом. Про свої плани він розповів під час виступу, за яким у прямому ефірі спостерігало небагато чоловіків, але завдяки Інтернету вже зробив чималу медійну кар’єру.

Як пояснив Цужидло, його фонд є частиною т.зв. маносфери, тобто сукупністю різноманітних блогів, публікацій і веб-сайтів, присвячених чоловічій тематиці та адресованих чоловікам. У маносфері є «борці за права чоловіків», які вважають, що за свої права потрібно боротися типовими політичними діями. Є «Чоловіки, що йдуть своїм шляхом» (Men Going Their Own Way), тобто ті, які вважають нинішній світ настільки ворожим, що не хочуть у ньому брати участь. Є також «Пікаперисти» (Pickup Artist), хоча ця група вже відмирає, як оцінив Цужидло під час вступної лекції. Він також пояснив чому: «Це були чоловіки, які ставилися до стосунків між чоловіком і жінкою як до гри, але ця гілка, так би мовити, стала неповротка через законодавчі зміни, такі як кампанія «Я теж» (Me Too), яка звинувачує чоловіків у дуже поганих речах з дуже тривіальних причин».

Підписуйтесь на наш фейсбук Лектор зазначив, що з цих кіл уже виник досить великий рух у світі. Рух чоловіків, які через репресивний державний апарат «прокидаються у неприємному для них світі». І це «нецікава та чужа» ситуація для багатьох із них, тому що вони виховувалися в моделі, де керували чоловіки та мали послух удома. Сьогодні їх проблеми настільки поширені, що це можна назвати трендом.

Проблеми в наступних областях, здається, підтверджують його тезу. По-перше, система освіти: «Освіта демонстративно ігнорує чоловіків. На них дивляться як на змужнілих дівчат, у яких щось не так», – каже засновник «Патріархату» і додає: «Уже немає вчителів, є вчительки».

Цужидло переконував усіх присутніх на лекції, чому це так важливо і водночас несправедливо. «Для жінки успіх у навчанні – це розвага, він їй не надто потрібен. Для чоловіка це необхідність. Щоб бути чоловіком, чоловік повинен досягти певного успіху».

Далі він вказав на систему правосуддя, в якій «розлучення є легким і вигідним для жінок». У результаті чоловіки «надсилають гроші, платячи за спосіб життя жінок, з якими вони більше не хочуть бути. Вони також не мають впливу на виховання своїх нащадків». «Суди приймають такий стан речей, тому що вони живляться з грошей, що сумлінно нагромаджуються для родини», – стверджує він.

Цужидло не має також ілюзій щодо репродуктивних прав чоловіків. Таких, як він зазначив, не існує. Єдині, які є, – це «стакан води замість того». Далі тільки гірше, тому що після народження дитини на чоловіка лягають обов’язки, «і не дають йому задоволення мати дітей». Боляче й те, що «жінка різними способами відмовляється від материнства, а чоловік ніяк не може позбутися небажаної відповідальності». Цей діагноз він пояснює так: «Обговорюється, чи можуть жінки вбивати з примхи, а чоловіки повинні забезпечувати чужих дітей».

Він закінчив це речення глибшим зітханням, яке набуло додаткового значення після того, як почув скаргу про те, що коли чоловік виховує чужу дитину і якимось чином про це дізнається, жінка не буде жодним чином покарана. Доповідач також поскаржився, що тестування ДНК після народження дитини є незаконним у деяких країнах. На його думку, це повинно бути обов’язковим після кожного народження, так само, як перевірка водіїв на алкотестері. «Це аж ніяк не соромно, тому що аналізи робилися б для всіх, а таке обстеження завжди дає батькові впевненість, яку завжди повинен мати», – підкреслив він.

Непросто і в охороні здоров’я: чоловіки живуть менше, і це нікого не цікавить. Більше того, лікарі та медсестри жінки, що впливає на якість управління цими закладами. Так само пенсійна система працює за рахунок чоловіків і є «прибутковою для жіночої статі».

Трійки мулярів і винахідлива Богородиця

Історичні зміни також діють на шкоду чоловікам. Світ перейшов від елітарності до егалітаризму. Рівність, вписана в гасла Французької революції, мала стати початком зла, яке почало поширюватися Європою. «Раніше у нас була монархія, феодалізм, якась ієрархія. Було чітко видно, що є кращі і гірші. Так влаштований світ», – сказав він і додав, що в епоху Просвітництва, хоч слово «рівність» уже було на прапорах, порядки все ще були патріархальними. «Коли я читав Кодекс Наполеона, я побачив, хто може укладати контракти, там було написано, що не можуть укладати контракти психічно хворі люди, ув’язнені, діти та заміжні жінки, – наводить приклади. – Незаміжні жінки могли, а заміжні – ні, бо до них ставилися як до певної власності. Вони відмовилися від частини своєї свободи, а взамін отримали опіку». І з жалем зазначив, що ці цінності були змиті етосом егалітаризму.

Потім було ще гірше, але не треба так далеко ходити, щоб знайти позитивні приклади, вважає доповідач. Матеуш Цужидло вважає, що в Польщі хоч і був комунізм, але він був чоловічим. «Мулярські трійки (тобто передовики праці – прип. перекл.), боротьба за кращі оцінки, був і Варшавський договір, були якісь чоловічі цілі», – сказав він.

З історичними змінами світ, можна сказати, котився в прірву. Жінки отримали право голосу. І навіщо? Тільки для того, щоб інші політики-чоловіки могли здобути нових виборців.

Подальший аргумент був такий, що ані релігія, ані католицька церква, особливо в Польщі, теж не щадили чоловіків. Врешті-решт королевою Польщі стала Діва Марія. Саме в нас співали і досі співають «Gaude, mater Polonia» (Радуйся, Мати-Польща), а польські лицарі під Грюнвальдом йшли у бій співаючи «Богородицю». Польща «Маріїна», не «Петрова», і тим більше не «Авраамова», – підсумував доповідач. Сама Діва Марія також символічно представляє жіночу винахідливість, адже «вона народила дитину від найкращого з можливих чоловіків, а з іншого боку у повсякденному житті чоловік також у неї був», що неприйнятно з чоловічої точки зору.

Сім заповідей

Багато ще було нарікань, що підтверджували чоловіче нещастя, але врешті доповідач перейшов до справи і представив сім заповідей «Патріархату».

• Перша: будь чоловіком. А чоловіки – це ті, хто приймає рішення в групі інших чоловіків.
• Друга: зосередьтеся на собі. Не заздри, що хтось досяг більшого успіху, ніж ти.
• Третя: не допомагай. Дай вудку, а не рибу. Від допомоги лише один крок до крадіжки, оскільки вона не має додаткової вартості.
• Четверта: тримайся подалі від шкідливих людей. Це означає, серед іншого, триматися подалі від егалітарних дій.
• П’ята: вимагай відповідної жіночої поведінки.
Тут потрібне трохи довше пояснення. На думку автора цієї тези, жінки поділяються на жінок (що гарно поводяться) і фемоїдів (термін, взятий із вищезгаданої маносфери, що означає жінок, які поводяться погано). З приємною і милою жінкою завжди є чоловік, який впливає на неї «своєю поведінкою, своєю присутністю, тим, що він поруч, що він кращий, що він її підтримує, що він ефективний». І таким чином він нав’язує їй її жіночу поведінку.
• Шоста: активно захищай чоловічу природу «Патріархату».
Це важливо, тому що, як показує ця лекція, найгірша пара та, в якій чоловік слухає жінку. Найгірші – це чоловіки, які «зраджують» інших чоловіків, щоб досягти успіху завдяки своїй праці. Саме чоловіки, які мають інший набір навичок і, використовуючи працю інших чоловіків, дають права жінкам. Найкращий приклад – надання жінкам права голосу. І все, що дається, не зароблене і не завойоване, неякісне. «Тому ми не для всіх чоловіків, ми для певного типу чоловіків. Ви повинні поспостерігати, як чоловіки поводяться з жінками. Якщо вони не можуть бути наполегливими, то не додають цінності «Патріархату». Маємо таких відсіювати», – непримиренно освідчує господар зустрічі.
• Сьома заповідь проста і дієва: в «Патріархаті» не будь нікому тягарем.
Що перекладається коротко: якщо ти в біді, тут тобі ніхто не допоможе. А це зробить тебе більш обережним у майбутньому.

«У Саудівській Аравії досить добре»

Після лекції, яка тривала майже годину, слухачі почали дискусію із засновником фонду. Першим виступив Януш Корвін-Мікке, ветеран політичної сцени, засновник Союзу реальної політики (Unii Polityki Realnej), а згодом і наступних партій, які вважалися радикальними, і провідний польський женоненависник. Корвін-Мікке тверезо помітив, що не можна все звалювати на жінок, адже саме чоловіки надали їм нові права. Між двома панами навіть виникла полеміка, оскільки Матеуш Цужидло назвав Корвіна-Мікке надто прогресивним мислителем. Чому? Політик не погоджується з тим, щоб жінки мали право голосу, але приймає тезу, що жінку можуть обирати чоловіки. А господар зустрічі вважає, що це було б поганим прикладом для інших жінок, і, що найгірше, обрана чоловіком жінка потягне за собою інших жінок.

Врешті-решт, обидва співрозмовники одноголосно дійшли висновку, що ще є країни, де «відносно добре». До них увійшли Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати та Бахрейн. Ну а в султанаті Бруней все чудово.

У подальших розмовах пан Матеуш виступив проти визначення поведінки присутніх чоловіків як жінкоподібної і застеріг своїх гостей від розмов про кризу маскулінності. Заохочував їх, у свою чергу, проявити до чоловіків трохи тепла, щоб не дати їм остаточно зламатись у цьому світі, повному зла.

Чи не найсміливіші погляди висловив політолог і журналіст праворадикальних часописів Рональд Лясецкі. Його слова, звичайно, одразу потрапили на більшість ліволіберальних порталів. Лясецкі нагадав, не більше й не менше, про те, що «жінки були частиною домогосподарства, хоча й мали вищий статус, ніж худоба чи рухоме майно, але, тим не менш, не брали участі на рівних правах у процесах прийняття рішень».

У цей момент лідер фонду поклав обидві руки на груди, даючи зрозуміти, що він щиро на боці співрозмовника. Він визнав, що такі стосунки між чоловіком і жінкою є здоровими, оскільки, зрештою, «ми дбаємо про жінку, але ставимося до неї як до частини нашого майна».

Чим довше тривали дебати, тим більш пристрасними ставали учасники дискусії: говорячи про інцидент у Лєшно, де на одній із вулиць чоловік вдарив жінку через те, що вона нібито агресивно поводилася з ним, Лясецкі сказав, що інститут «не биття» жінок – це досить нове явище, і в ісламських країнах чоловік має право тілесно карати свою дружину.

Господар зустрічі не міг пропустити цей коментар: «Так, це дійсно віднедавна, чоловіки завжди якось справлялися, був один закон, але знаєте, це як шльопати. Відсутність шльопання – це теж щось абсолютно нове, те ж саме стосується заборони будь-яких небажаних контактів із жінкою», – завершив тему.

Паралельні світи

Варто зазначити, що дискусію вели освічені, начитані люди, які більш-менш вільно згадували імена авторів і назви спеціалізованих книг. Дехто з них самі мають значні авторські досягнення. Тому в середовищах, до яких звертаються зі своїм посланням, вони легко можуть зайняти місце лідерів думок. Чи їхній нарратив справді може мати успіх?

Судячи з коментарів під записом дебатів, реакція була чималою, але в переважній більшості критичною – і не лише від жінок, а й від чоловіків. Сам Януш Корвін-Мікке зізнався, що його твіти коментують переважно чоловіки і здебільшого типу: «що ви дурниці пишете...».

Тому рух залишається маргінальним. І, мабуть, так буде й надалі. Однак є групи, які сповна використовують подібні публікації. Це згадані вище ліберально-ліві медіа, які вже трясуться від обурення, і скрайні феміністки, що використовують не менш вишукані аргументи на своєму протилежному полюсі. У них також є свої накази і заборони, які регламентують життя «справжніх жінок». Як і в патріархальній бульбашці, войовничі феміністки хочуть очистити жіноче середовище від жінок, які не йдуть за ними у прогресивному марші. Бо світи «справжніх чоловіків» і «войовничих феміністок» насправді мають більше точок дотику, ніж здається. Обидві групи вимагають також тепла і розуміння один до одного, про які згадав засновник фонду «Патріархат».

Чи означає це, що реальних конфліктів між статями немає? Звісно, є, а бувають і серйозні драми. Один із чоловіків на зустрічі «Патріархату» розповів про свою колишню дружину, яка після розводу з ним сказала: «Якщо будеш викидати коники, я заберу твоїх дітей через суд, і помреш самітним. А що має сказати працівниця, коли отримує смс від начальника з грубим жартом: «Приходь скоріше, зроби мені кави і ще щось...»

Але чи справді боєвики «Патріархату» та войовничі феміністки здатні впоратися з цими реальними, а не вигаданими проблемами?

– Славомір Цедзиньскі

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– переклала Аліна Возіян

Автор – журналіст порталу i.pl