Те, що мобілізація оголошена – це факт. Але чи на війну, чи для литовського походу на Вільнюс – це ще питання. Перед Литвою стоїть складна і відповідальна проблема прийняття рішень. Німці та Радянський Союз можуть спокушувати її, можуть навіть тиснути на неї, щоб вона зробила те, що зробили совіти, тобто взяти Вільнюс без офіційного оголошення війни Польщі та зберегти «нейтралітет» у польсько-німецькій війні. Але піддатися такій спокусі подвійно небезпечно. По-перше, вони можуть вчинити так як Польща, якій дозволили зайняти Заолжя, а по-друге, остаточний результат війни ще невідомий і що Литві небезпечно стати на боці Німеччини. Якби ж сама Польща запропонувала Литві захопити Вільнюс! Але чи погодиться на це Німеччина?

Це розмірковування одного з найвидатніших литовських конституціоналістів міжвоєнної Литви та великого литовського патріота Міхала Рьомера, які він записав у своєму щоденнику за день до нападу армії Радянського Союзу на тоді ще польський Вільнюс.

Бо донині мало хто усвідомлює, що Вільнюс здався не без бою, про що Рьомер нагадує на самому початку. Бойові дії велися 18-19 вересня 1939 року, за цей час було знищено не менше десятка радянських бойових машин. А саме місто було одним із найсильніших військових центрів північно-східної Польщі. Напередодні нападу радянських військ там перебувало близько 14 тисяч солдатів.

Підписуйтесь на наш фейсбук Пам’ять про те, що ми не віддали Вільнюс без бою, є, всупереч усьому, надзвичайно важливою, адже донині російська пропаганда повторює, що у вересневій кампанії Москва не була агресором, бо поляки не чинили збройного опору. Читай: росіяни увійшли, щоб рятувати свою національну меншину, а не поневолювати Польщу.

Тому патріотичні середовища, ветерани та польські меншини за кордоном із захопленням прийняли інформацію, що створюється професійний художній документальний фільм про оборону Вільнюса. Наша редакція підійшла до цього з іще більшим ентузіазмом, тому що продюсером цього фільму є наш колега з редакції Пьотр Косьціньскі, голова Фонду Лелевеля.

Історична цінність

Мешканці проходжуються центральними вулицями міста, роблять покупки, дискутують, жінка у захвиті від свіжого цвіту соняшника. Поки що безтурботне життя переплітається з підготовкою солдатів, які перевіряють кріплення, чистять зброю, розвішують плакати «Міцні Згуртовані і Напоготові». Командування повідомляє про готові фортифікаційні споруди – так починається трейлер фільму «Вільнюс 1939», який створюють Фонд Йоахіма Лелевеля та центр «Вільнотека» у спільному виробництві з TVP.



Фільм має представити надзвичайно детальну картину оборони польського Вільнюса та того, що відбувалося у самому місті напередодні радянського вторгнення у вересні 1939 року. Зйомки фільму відбувалися переважно на вулицях Сувалок і Вільнюса, а інтер’єрні – у Мінську-Мазовецькому. Для історичних консультацій були запрошені найвидатніші фахівці у цій галузі: доктор Аґнешка Єнджеєвська та Віктор Циан, автори книг про ті події.

«Відтворюючи реалії тих часів і подаючи історичну правду, ми досягли такої досконалості та деталізації, що один із наших істориків зазначив, що кожен з офіцерів командування оборони Вільнюса повинен був отримати орден Virtuti Militari, – каже Пьотр Косьціньскі, продюсер фільму. – Ми про це навіть зовсім нічого не знали, тому довелося швидко знайти п’ять відповідних орденів. Щоб найреалістичніше передати глядачеві ті часи».

У постановці надзвичайно активно допомогли місцеві реконструкторські групи, учасники яких грають ролі солдатів. Як визнають самі продюсери, це набагато кращий спосіб, ніж найм професійних акторів, адже гучні імена можуть відвернути глядача від суті проблеми.

«Це все ж таки художній фільм, але все ж документальний, – зізнається режисер Януш Петельскі. – Історичні події, представлені в художніх сценах, додають документальному фільму колориту. Вони справляють більше враження, ніж ситуації, описувані істориком перед камерою або передані в коментарі голосом за кадром. Хоча вони трохи збіднюють глядача, позбавляючи його власного уявлення про хід тієї чи іншої події».

Боротьба з дезінформацією

Однак велику цінність мають фотографії, зроблені на тих самих вулицях Вільнюса, де 84 роки тому справжні солдати захищалися від радянської агресії. Знімальна група не приховувала, що приїзд на це місце та спроба відтворити ті події викликала в них потужну порцію патріотичних емоцій.

«Ми б хотіли, щоб глядачі, які побачать наш фільм на TVP Historia, пережили такі ж емоції» – додає Косьціньскі.

Фонд уже закінчив зйомки і зараз займається монтажем фільму. Творці сподіваються, що побачити його можна буде вже восени цього року.

Емоції, повернення до витоків чи довоєнні спогади про Вільнюс – це одне, але головна мета – справжня боротьба з російською дезінформацією та пропагандою. Бо донині кремлівська влада офіційно стверджує, що Союз Радянських Соціалістичних Республік ніколи не був агресором проти Другої Речі Посполитої, а Москва вступила у Другу світову лише тоді, коли на них напав Гітлер. Їхні війська до цього мали лише захищати мирне населення.

«Не затихають спроби спотворення історичної правди. До цього причетні не тільки спадкоємці поплічників нацистів, зараз це дійшло до деяких поважних міжнародних інституцій і європейських структур», – заявив Володимир Путін перед агресією проти України. І додав: «1 вересня 1939 року нацистська Німеччина напала на Польщу, а 22 червня 1941 року – на СРСР. Це історичний факт. СРСР увійшов до Польщі, тому що вона повністю втратила контроль над ситуацією. Ні про які переговори тоді не було й мови, бо польський уряд був десь біля румунського кордону. Всіх, хто виступає проти брехні, відразу звинувачують в участі в інформаційній війні».

«Вільнюс 1939» чітко і рішуче спростовує нісенітниці, які несе російський президент.

Бюджетний варіант

Бюджет фільму склав близько 300 тис. злотих. Як одноголосно визнає продюсерське середовище, це не та сума, за яку можна створити голлівудський суперхіт. Косьціньскі додає, що буквально на кожен злотий його фонду довелося двічі подивитися, перш ніж витратити. Головним донором є, звісно, Польське телебачення, але кошти збирали також через інтернет-збірки, серед польської меншини за кордоном, було також дофінансування від Управління у справах ветеранів війни, а також від приватних спонсорів. Зацікавлені читачі також ще можуть додати кілька «своїх копійок» через цю платформу: HYPERLINK "https://zrzutka.pl/uad5za" \t "_blank" zrzutka.pl – Wilno 1939.

Документальні та історичні постановки – це не фільми, які приваблюють у кінотеатри мільйони глядачів. Це не такі гарні місця для product placement (розміщення продукції), як, наприклад, популярні сімейні серіали. Це дуже специфічна галузь, яка потребує величезних зусиль, праці та навичок, і водночас надзвичайно складна у фінансуванні, а точніше – самофінансуванні.

Тим більше враження викликає те, що бюджет вдалося стиснути і, незважаючи на це, вдалося створити надзвичайно цінний документальний твір.

«Зйомки в Литві обійшлися нам найдорожче, – пояснює Косьціньскі. – Проживання, харчування, транспорт всієї знімальної групи. Величезні кошти йдуть і на евакуатори, на яких перевозять техніку тих років».

Велику допомогу з литовської сторони надав Валєнти Войнілло з центру «Вільнотека», співпродюсер фільму. До нашого східного сусіда не можна просто приїхати в місто і зняти сцену, як у Польщі. На все потрібні дозволи та хороші стосунки з місцевою владою.

У ролі Гродно – Фортеця Модлін

Попри те, що художні документальні фільми не є прибутковою продукцією, фонд уже вдруге береться за надзвичайно складну тему. У 2014 році знято документальний фільм про оборону Гродно в 1939 році – під назвою «Кров на бруківці». Тільки в Інтернеті його подивилися близько 200 тисяч глядачів. Тричі його транслювали на телеканалі «Белсат», і білоруська польська діаспора дуже охоче розповсюджує його через власні канали.

Створити цей матеріал прагнув Союз поляків Білорусі. Вони підтримали фонд і навіть запросили свою телевізійну групу до Гродно. Зйомки проводилися в найбільшій конспірації, тому що білоруська влада ніколи не погодилася б на створення та показ такого фільму. Тому Косьціньскі і його однодумці вирушили на схід як група туристів. Білоруський КДБ не знав, з якою метою вони прибули до Гродно.

Цікаво, що більшість кадрів знімали в Польщі, а саме у фортеці Модлін, яка на час зйомок стала довоєнним Гродно.



– Кароль Васілєвскі

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– переклала Аліна Возіян

Продюсером художнього документального фільму про оборону Вільнюса у вересні 1939 року є Фонд Йоахіма Лелевеля та центр «Вільнотека». Фільм створений у співпраці з Польським телебаченням. Його можна буде переглянути на TVP Historia.