ТИЖНЕВИК TVP: На варшавських табличках, присвячених німецьким злочинам часів Другої світової війни, напис «гітлерівці» Ви замінювали накладками зі словом «німці». Акція відбулася 2 жовтня 2021 року, після неї столичний реставратор пам'ятників Міхал Красуцький подав скаргу на Ваші дії до прокуратури, яка, однак, розглядаючи справу, кілька днів тому заявила, що не виявила складу злочину. «Газета Виборча» (пол. «Gazeta Wyborcza» – О.У.) писала тоді: «знищили меморіальні дошки, але залишилися безкарними. Прокуратура прихильна до проурядових вандалів з «Польської газети» (пол. «Gazeta Polska» – О.У.).

АДАМ БОРОВСЬКИЙ: Перш за все, ця справа не стосується «Польської газети», тому що в нашій акції брало участь 12 осіб, і я був єдиним представником цього видання. Я брав участь у цій акції як представник колишнього підпілля «Солідарності». Її організували видатні активісти з 1970-1980-х років, тому наша діяльність не мала нічого спільного з середовищами «Польської газети».

По-друге, те, що «Газета Виборча» пише про мене таким чином, я вважаю за певну заслугу. Це польська газета, яка лише бреше і шкодить Польщі. Вона повинна була служити всій антикомуністичної опозиції, тим часом вона була підкорилася виключно деяким голосам... Я не поважаю її та не звертаю уваги на її думку.

По-третє, ми не знищили ці дошки. Ми наклеїли на них наліпки з написами, які від самого початку були передбачені їхнім автором – Каролем Чорком. Оскільки відразу після того, як він виконав замовлення проєкту [в 1949 р. – ред.], була створена НДР, яка, з точки зору комуністів, уособлювала так званих хороших німців, був придуманий термін «гітлерівці». І саме він опинився на цих табличках. Але ж Армія Крайова не воювала з гітлерівцями. Так само при вході до кафе та трамвайних вагонів під час окупації було написано не «Лише для гітлерівців», а «Лише для німців». Таким чином, термін «гітлерівці» є хибним. Тому ми вирішили відновити на дошках визначення реальних винуватців злочину.

Анджей Гельберг, колишній глава «Тижневика Солідарність», ініціатор і координатор згаданої акції, проведеної в 77-му річницю капітуляції Варшавського повстання, говорив, що приклеєні накладки були виправленням типографських хиб у надписах на дошках.

Так, це була саме така хиба. Наша дія мала відновити певний порядок, заснований на правді, про те, що за злочини несуть відповідальність не гітлерівці, а німці. Ми розділилися на групи. Ми приклеїли накладки з правильним написом на 146 дошках, що зайняло у нас приблизно дві години.

Гельберг розповів, що наклейки були зроблені професійними інженерами-будівельниками.

Вони були естетичними. Звичайно, вони відрізнялися від пісковика, з якого зроблені масиви. Було ясно видно, що вони були приклеєні, позаяк написи на дошках були увігнутими, а наші таблички були пласкими. Але це мало перевагу, що жителям Варшави відразу впадало в очі ім'я справжніх винуватців злочинів.

Однак ми виявили, що клей, який ми використовували, досить легко зійшов з поверхні дошок. Міські служби поквапилися видалити наші наліпки – і сьогодні ті знову мають фальшивий зміст.

Таблички не були знищені нами. Називати нас вандалами – це дурість. Крім того, чому «Газета Виборча» нічого не пише про вандалів, коли руйнуються церкви? З одного боку, видання зачіпає тему «пісівської прокуратури» (за назвою партії «Право і Справедливість», або ж ПіС – О.У.), яка не вважала за потрібне поставити мене перед судом, а з іншого боку, не згадує про «пеовських суддів» (від абревіатури PO,  політичної партії «Platforma Obywatelska» – О.У.), які не бачать нічого поганого в тому, що «бабця Кася» принижує і смикає урядників, нападає на політичних опонентів, або що вандали з об'єднання «Громадяни Польщі» (пол. «Obywateli RP») чобітьми стають на пам'ятник жертвам Смоленської трагедії. Це подвійні стандарти. Що, на думку «Газети Виборчої», я повинен був робити? Платити за не відірвані наліпки?

«Газета Виборча» пише, що витрати мерії на ремонт табличок вже перевищили 60 тис. Злотих .

Це неправда. Звичайно, написати можна все що завгодно, так само як і рахунок-фактуру теж може виставити будь-хто. Проте як місто відновило ці таблички? Насправді воно не понесло ніяких витрат. Прийшов співробітник і трохи поскріб. Ніяких спеціальних ремонтів не проводилося. Це справді якийсь жарт.

Тоді повідомлялося, що «клей проник у пісковик».

Так не було. Шкода, що цей клей не був таким сильним, тому що він досить легко зійшов. Досить було підважити табличку-наліпку. Крім того, це було видно на деяких дошках, де були видні сліди дуже м'якого знебарвлення в тому місці, де була приклеєна наша накладка. Втім, мова йде про дійсно якісь мінімальні сліди.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
  Обурення з приводу акції наклеювання табличок не приховував і портал naTemat.pl. Після її проведення в ньому була опублікована стаття «Пам'ятні таблички знищені. Правий активіст замінив напис «гітлерівці» на слово «німці». У тексті сказано: «ніхто, включаючи більшість німців, не ставить під сумнів їхню відповідальність як нації за дії під час Другої світової війни». Чи це не є правдою?

Цьому суперечать, наприклад, заяви німецьких політиків. Наприклад, Ангели Меркель, яка на річницю висадки в Нормандії заявляла, що «американці та англійці нас звільнили». А «нас» це значить кого? Якщо хтось визволив німців, то від чого? Хто вдерся до Німеччини, що американцям потрібно було її визволяти? Це якась аномалія.

Нещодавно ту ж нісенітницю про те, що німців звільнили, повторив Олаф Шольц. Ну ні. Треба прямо сказати: ви були окупантами. Переважна більшість німецького народу підтримувала Гітлера.

В липні, в річницю спроби замаху на Адольфа Гітлера, канцлер Шольц писав: «Ця подія увійшла в історію як повстання совісті: замах на Гітлера Штауффенбергом і його прихильниками 20 липня 1944 року».

Штауффенберг писав про поляків, що вони повинні мати батіг над головою і що це нація, яка «повинна мати сильного господаря». Про євреїв він висловлювався так зле, як тільки міг. Це та фігура, з якої німці намагаються брати приклад? І ще, замах? Штауффенберг просто розумів, що Гітлер програв війну і веде Німеччину до загибелі, тому і зробив спробу його вбивства. Він хотів врятувати від цієї поразки якомога більше. Але поки Гітлер перемагав, він служив йому вірою і правдою. Тому якою мірою він є добрим персонажем?

У концтаборах, звичайно ж, перебували і ті німці, які були справжніми противниками Адольфа Гітлера (ще з довоєнних часів). Але цих людей була жменька. Тому відповідальність за Другу світову війну, за злочин геноциду треба покладати не на міфічних гітлерівців, а саме на німців.

Тим часом політики з Німеччини використовують ритуальні заклинання. Вони проводять історичну політику, за допомогою якої систематично перекладають відповідальність за Другу світову війну на інші народи. Вони знають, що це неможливо зробити швидко. Проте покоління, які пам'ятають війну, вимирають. Тому німецькі політики намагаються ввести в поточну мову термінологію, яка дозволить зняти з себе деяку відповідальність. Звідси з'являються звинувачення в причетності поляків до Голокосту або означення типу «польських таборів смерті». Це не випадковість, просто свідома політика, з якою ми не можемо погодитися.

З цієї причини ми провели нашу акцію. Можливо, ми організуємо інший захід, наприклад, в іншій формі? Зазвичай в одну і ту ж річку не заходять двічі...

Ви не боїтеся, що наступного разу справа потрапить до суду?

Я не боюся суду. Для мене це був би ще один майданчик, на якому я міг би відкрито говорити про ці питання.

– Розмовляв Лукаш Любаньський

 TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– Переклад Оксана Усатенко

Адам Боровський за часів ПНР був учасником антикомуністичної опозиції. Він брав участь у діяльності руху «Солідарності», а в 1980-1981 роках був членом її Комісії з втручання і посередництва Мазовецького воєводства. Під час воєнного стану став одним із засновників міжпрофспілкового робочого комітету «Солідарності». У липні 1982 року був заарештований і засуджений до шести років позбавлення волі. У 1985 році вступив до лав організації «Солідарність що бореться», де організував роботу підпільних видавництв. Після 1989 року в межах діяльності Республіканської Ліги, заснував видавничий дім «Volumen». Боровський входить до почесного комітету Фонду «Łączka», який здійснює опіку над могилами закатованих та вбитих комуністичними органами внутрішньої безпеки на варшавському цвинтарі «Військові Повонзки». Він є також членом Товариства вільного слова, що продовжує діяльність незалежних видавництв 1980-х років. У 1997 році він отримав бронзову медаль «За заслуги в обороні країни», а у 2000 році – знак «Заслужений діяч культури». У 2006 році він був нагороджений Командорським Хрестом Ордена Відродження Польщі, а в 2017 році медаллю комісії національної освіти за участь у захисті викладання історії в школах в 2012 році. У 2011 році отримав також премію хранителя національної пам’яті. У 2021 році нагороджений Хрестом свободи і солідарності.