Наприкінці квітня на сторінках престижного видання «Science» з'явився цікавий текст Атара Парваїза про видалення Дарвіна та його теорій з підручників для середньої школи у великій та досі екзотичній для нас країні – Індії. Що, звісно, призвело до масових протестів людей науки та техніки на субконтиненті. Втім, це невелика група порівняно з населенням країни в цілому. Адже відкритий лист «Breakthrough Science Society» за перші два тижні підписали близько чотирьох тисяч дослідників з майже півторамільярдного населення.
У листі індійські науковці протестують проти рішення вилучити інформацію та питання про теорію еволюції Чарльза Дарвіна з підручників, якими користуються мільйони учнів дев’ятих та десятих класів. Основи підручників формуються в Індії з 1960-х років так званою Національною радою з освітніх досліджень і підготовки кадрів (NCERT, далі – Рада). Вона покликана допомагати та консультувати центральні та регіональні органи влади щодо академічних питань, пов'язаних зі шкільною освітою. Теоретично, це має бути політично незалежна організація, зібрання професіоналів, в руках яких знаходиться освіта 256 мільйонів учнів початкових і середніх шкіл Індії. На практиці ж типові підручники, опубліковані Радою для використання по всій Індії, протягом багатьох років викликають суперечки. Раду звинувачували у віддзеркаленні політичних поглядів панівної партії, а відколи при владі перебувають індуїстські націоналісти – у так званій «шафранизації».
Підписуйтесь на наш фейсбук
Серед іншого, цей неологізм визначає націоналістичну політичну лінію, що надає перевагу послідовникам індуїзму коштом представників інших релігій, до яких ставляться як до громадян другого сорту. Він також прославляє індуїстський внесок в історію Індії, принижуючи роль усіх інших культур та етносів. Таким чином, ця ідеологія перетворилася з антиколоніальної на по суті расистську, що в самій Індії, де мовою гінді розмовляють менше ніж 40 відсотків громадян, є джерелом соціальних заворушень. Тут слід зазначити, що інші етноси ніколи не перевищують 8 відсотків, тоді як індуїзм домінує в релігійному плані: 8 з 10 людей сповідують цю систему вірувань. Інша група, мусульмани, не перевищує 15 відсотків населення.
Доктор Каміла Юнік з Інституту Близького і Далекого Сходу Факультету міжнародних і політичних досліджень Яґеллонського університету так коментує це явище: «„Шафранізація” стосується не лише політики, але й усіх аспектів суспільного життя, включаючи освіту. Міністри освіти в уряді BJP (Бхаратія Джанта Партія, Індійська народна партія), які змінювали один одного, вважали справою честі викреслити зі шкільних підручників усі іноземні впливи, особливо західні, та заповнити прогалини, що утворилися, патріотичним змістом. Під гаслом популяризації власної спадщини та давньої культури розпочався процес переписування підручників. Були створені спеціальні комітети для перегляду стародавніх текстів на предмет наявності інформації про внесок індійців у науку (наприклад, математику, астрономію чи філософію)».
Вже стародавні індійці будували космічні кораблі...
Як пояснює експерт, зміни не передбачали розширення загальних знань з урахуванням індійського контексту (зважаючи на поліфонію наративів та мультикультуралізм, який, безперечно, присутній на субконтиненті), а мали на меті замінити все єдиним відповідним наративом: індуїстським націоналізмом. Зміни, проведені BJP на початку ХХІ століття, намагалися скасувати, коли до влади повернувся Національний конгрес. Однак, коли народна партія прем'єр-міністра Нарендри Моді здобула перемогу на передостанніх виборах, яку закріпила переобранням на наступних, процес виправлення «лівих» знань у підручниках відновився. «Зникла, наприклад, вся інформація про кастову нерівність і маргіналізацію нижчих верств суспільства або про кастове насильство в індійській історії. Применшення заслуг і досягнень діячів з інших соціальних, релігійних чи етнічних груп слугувало поступовому виключенню їхнього внеску в індійське суспільство. Це не скрізь зустрічало схвалення: у штатах, де BJP не має більшості, індуїстсько-центрична версія історії субконтиненту з нових підручників, яка не тільки не відображає фактів, але і є небезпечним інструментом ідеологізації, зустріла опір», – підсумовує д-р Юнік.