На думку оглядачів, що співпрацюють, на приклад, з «Ґазетою Виборчою», Католицька Церква є джерелом безпрецедентного та постійного гноблення. Священики там представлені в контексті злочинів та розчарувань, традиційна сім’я, заснована на вченні Церкви, веде до насильства та нещастя, матері у кращому випадку нищать особистість дітей, бо аборт все одно найкращий, батьки марні, а ще загрожують практично у всьому, тому що одруження – це катастрофа. Якби ми обмежилися лише образом Церкви і сім’ї, створеним цією газетою, давно лежали би у труні. Або звернулися б до психіатра за консультацією і відповіддю на питання, хто тут з глузду зійшов.

Якщо це так погано і страшно, чому мене оточують рідні та друзі, які мають дітей і поважають старших. Якщо вони католики, то в неділю ходять до костелу та сповідаються, беруть участь у реколекціях, належать до католицьких чи інших християнських громад та об’єднань. Чи віруючі євреї. Чи означає це, що вони не мають проблем у родині? Що в церкві немає проблем? Проблеми є, завжди були і будуть, але не вони визначають обличчя як Церкви, так і сім’ї.

Підписуйтесь на наш фейсбук Зрештою, у нашій країні все ще домінуючою моделлю суспільного життя є сім’я, яка складається з матері, батька та дітей, найчастіше в тісній близькості з бабусею та дідусем, які щодня підтримують наступне покоління в турботі про наймолодших. Така сім’я бере участь у громадському житті, часто займається також допомогою іншим, і не обов’язково публічно: не говорить про це по телевізору, не виставляє напоказ, але віддає багато. Про це свідчить не лише велика довготермінова акція допомоги українським біженцям від війни, а й систематична благодійна діяльність у польських парафіях, харчування дітей із соціально слабших родин, матеріальна допомога перед Різдвом Христовим, безкоштовне репетиторство у парафіях, поїздки на вихідні та свята. Тут постійно присутні незліченні польські родини – і ніхто їм не наказує приходити, ніхто їх до цього не примушує.

Саме зараз, перед святом Тіла і Крові Христових, завершується гарна та цікава акція Католицького Інформаційного Агентства (КАІ) – конкурс АКТИВНА ПАРАФІЯ. Це вже третє видання цього конкурсу, медійним патроном якого є TVP, тому ми можемо очікувати цікавих репортажів і, сподіваємося, не лише у так званих католицьких програмах. Фінал відбувся 3 червня у гостинній варшавській школі на вулиці Смоленського у формулі великого сімейного фестивалю, під час якого представляли себе парафії, обрані для фіналу: Усіх Святих у Слупі поблизу Кемпно, св. Губерта в Залессі Гурне, св. Апостолів Петра і Павла в Лодзі, Божого Провидіння в Жешуві, Пресвятої Діви Марії, Матері Церкви та св. Варвари в Белхатові, св. Вікентія де Поля в Бидгощі, св. Станіслава Костки в Зеленій Ґурі та св. Губерта в Жешуві (за матеріалами KAI).

Учасники представили місцеві звичаї, костюми, пісні та кулінарні вироби, а представники парафій змагалися у спортивних змаганнях. І перш за все, вони навчалися один у одного, шукали ідеї, шукали натхнення.

Візьмемо, наприклад, парафію св. Вікентія де Поля в Бидгощі, де працює 21 спільнота: щодня, з понеділка по п’ятницю волонтери роздають щонайменше 200 страв і розвозять гарячі обіди в кілька домівок, бо хворі не можуть прийти самостійно. Щосуботи місіонерська молодь готує та роздає бідним бутерброди. Перед костелом є спеціальний пральний автомат – потребуючі отримують безкоштовні ваучери, завдяки яким можуть випрати свій одяг, а інші можуть користуватися пральною та сушильною машинами за невелику плату. Працює «Зігрівальня у Мєтя» (зменшення від ім’я Мєчислав), де з жовтня по квітень знаходять дах над головою понад 30 безпритульних. «Товариство Милосердя» має Інтервенційний дім, де регулярно знаходять тимчасовий притулок кілька, а часом і з десяток жінок з дітьми. Парафія з 2022 року будує молочний бар, який відкриється за кілька тижнів, де малозабезпечені зможуть купувати їжу за будь-яку ціну, щоб не звертатися по допомогу. Проводився збір речей для потребуючих в Україні: свічки, банки, одяг, перев’язувальний матеріал – два автобуси з подарунками відправлено до Бахмута. Марійське Апостольство регулярно відвідує хворих похилого віку вдома та в лікарнях. Проводиться постійний збір одягу та меблів, які після відповідного розділення потрапляють до потребуючих. Численні пропозиції для духовного розвитку та багаті можливості для молитовних зустрічей, не кажучи вже про паломництва та інші поїздки.

У парафії Божого Провидіння в Жешуві відбуваються спортивні заняття для дітей та шкільної молоді у трьох секціях: футбол, волейбол та шахи. Протягом навчального року щодня з понеділка по п’ятницю проводяться тренування з футболу для чотирьох вікових груп. Кожна група відвідує заняття двічі на тиждень. Також у квітні запровадили підготовку воротарів. Один раз на тиждень проводяться заняття з волейболу та шахів. Так само і в парафії блаженної Кароліни Козьківни в Тихах: є комплекс із трьох спортивних майданчиків, окрім поля для волейболу, баскетболу та пляжного волейболу. У парафіяльному домі «Уявлення милосердя» є спортивний поверх – настільний футбол, столи для пінг-понгу, більярд, кімната аеробіки та реабілітаційний зал з тренажерами для всіх. Тут організовуються футбольні матчі та походи в басейн і на боулінг. Під час поїздок до реколекційного дому у Віслі є також багато подорожей у гори. У парафії також зустрічаються чоловіки, які грають у шахи чи у скат. Організовують також змагання. У неділю можна скористатися доступною тут соляною печерою. Організовуються різдвяні забави, лекції для людей похилого віку за участю психологів, лікарів та дієтологів.

У жешівській парафії, як і в багатьох інших, а можливо, й у більшості існують клуби АА, які є великою підтримкою для людей, які шукають виходу з алкоголізму, про що знають усі, хто про це писав, читав чи з цим стикався. Про те, що КЛУБ АА збирається у парафії, часто не знають навіть парафіяни, тому що це не той клуб, який шукає розголосу – всі учасники Клубів АА знають, що структури Церкви надають анонімним алкоголікам неймовірну підтримку, без неї просто важко уявити своє життя. Подібним чином у багатьох парафіях тихо, але ефективно діють клуби Ал-Анон для постраждалих від цієї проблеми сімей. Тому, перш ніж хтось приєднається до галасу, спрямованого проти Церкви, нехай дізнається про цю справу.

А тепер про парафію св. Губерта в Залессі Гурне біля Варшави. Вона відома тим, що туди на рорати – першу ранкову месу при сході сонця «з лампіонами» під час Адвенту, приходить більше сотні дітей, і їх ніхто не змушує вставати так рано. У цій парафії молоді люди, які готуються до конфірмації, працюють волонтерами в їдальні для бездомних, якою керують отці капуцини на вул. Mьодовій у Варшаві; інша парафіяльна молодь – людям похилого віку з Дому престарілих, яким у парафії керують Сестри Найсвятішого Серця Ісусового. Парафія в Заліссі також відома тим, що допомагає подружнім парам: тут діє Група формації подружжя, в якій 30 пар, а група з шести подружніх пар проводить відкриті зустрічі. Спільнота Пресвятої Родини проводить курси, серед іншого, про діалог, виховання дітей, щастя в сім’ї та молитву. Тут є звичай, що парафіяни у захристії записуються в зошит, висловлюючи свою готовність брати активну участь у Літургії Слова та читати молитву вірних, кожного дня, вранці та ввечері (всі приклади з KAI).

Цей список можна продовжувати, тому що кожен у своїй парафії може побачити, скільки щодня там добра – якщо, звичайно, в часи модного «чарчінгу» зайде і до своєї парафії, якщо відкриє свої очі, якщо захоче побачити, і, можливо, навіть візьме у цьому участь. Нагадаю також про схожий за своєю суттю конкурс на душпастиря року, який також проводило Католицьке Інформаційне Агентство, але в попередньому десятилітті. Мені було приємно працювати в журі Конкурсу і із задоволенням описувати чудових людей, яким хотілося діяти. Перший переможець цього конкурсу, отець Пьотр Садкевич із Лєсні біля Живця прославив акцію почесного донорства крові у парафії. Він досі там є парохом. Інший парох, Мечислав Стефанюк із Зєльонки під Варшавою, випромінював просто євангельську доброту і доброзичливість, якою залучав цілі родини працювати для інших, спільно молитися, будувати і поширювати численні ініціативи. Саме прочитала про його гарне 60-річчя священства, яке він відсвяткував в оточенні великої групи усміхнених парафіян.

І таких людей ми зустрінемо за кілька днів на процесіях Божого Тіла – людей, прив’язаних до своєї віри, до Господа Ісуса і до Церкви. Це Церква живих людей, звичайних і таких же, як і всі ми навколо, усміхнених і озлоблених, інколи веселих і сумних, працьовитих і ледачих – і, як один, грішних. Інших немає. Тому ми в Церкві.

Свято Тіла і Крові Христових – це традиційно велике свято. «Зробіть Йому місце, Господь сам з неба» – співаємо найдавніші пісні, деякі на слова самого Яна Кохановського, про що вірні часто навіть не підозрюють. Але співають! Боже Тіло – таке велике свято, що навіть комуністична влада не цуралася його використовувати. При цьому з усім своїм цинізмом вона зводила наклепи на священиків і монахинь. Тоді поляки не піддавалися. А як тепер?

Два світи – інакше неможливо назвати те, що відбувається в нашому житті. І те, що можна прочитати в різких коментарях та інших неприємних статтях, покликаних викликати у нас огиду до Церкви, віри і, можливо, навіть нашої ідентичності.

До зустрічі на процесії.

–Барбара Сулек-Ковальська
–переклала Аліна Возіян

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори