ТИЖНЕВИК TVP: Сейм оголосив 2023 рік Роком Войцеха Корфантія – 20 квітня виповнюється 150 років від дня його народження. Ким був Войцех Корфантій? Одним із батьків Незалежності, людиною, яка приєднала Сілезію до Польщі, чи, може, антиклерикалом та податковим шахраєм? Адже і такі звинувачення лунали в медіа-просторі на його адресу.

МІРОСЛАВ ВЕНЦЬКИЙ: Наведені вами визначення в основному поширювали люди, яким Корфантій не подобався. Це були елементи політичної пропаганди того часу, поширювані політиками, які виступали проти нього, і таких осіб не бракувало. На питання, ким був Корфантій, я відповім інакше.

Так, будь ласка.

Трактувати його як виключно сілезького політика є помилкою. Звичайно, його асоціюють насамперед із приєднанням Верхньої Сілезії до Республіки Польща та Сілезькими повстаннями. Що особливо цікаво, адже він не був прихильником збройної боротьби. Він також був одним із політиків, які очолили переможне Великопольське повстання. Він мав вплив на Верхню Сілезію, Великопольщу та у певний момент на Гданське Помор’я. Можливо, це кліше, але Верхня Сілезія не була частиною Прусського поділу. Ця територія відійшла від Польщі ще у XIV столітті. З XVIII століття вона був частиною Пруссії. Отже, ми маємо справу з людиною, яка мала набагато більші та ширші заслуги, ніж просто керівник табору, що боровся за приєднання Верхньої Сілезії до Республіки Польща.

Чому він був такою складною фігурою, і як людина, і як політик?

Це пояснювалося його рисами характеру. Як політик – бо це те, що нас найбільше цікавить – він був дуже самовпевнений. Не цурався він і брутальних прийомів, принаймні в риториці. Його надзвичайна політична вправність у різних сферах діяльності призвела до того, що опоненти, переважно з табору санації, вважали його небезпечним суперником. Тому проти нього були застосовані жорсткі правові та пропагандистські заходи. А Корфантій, як політичне «серце з перцем», викликав неприхильність і агресію політичних опонентів.

Чи можна сказати, що він робив круті ідеологічні та політичні повороти? Спочатку він був пов'язаний з Націонал-демократичною партією, потім з християнськими демократами

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
    Це було пов’язано з його ідейним та політичним розвитком. Але ще з тим, що він нажив собі ворогів у політичних осередках, у яких працював. Він був владною фігурою, тому зміни політичного середовища неодноразово могли бути вимушені поточним станом особистих стосунків, що панували у тому чи іншому таборі.

У чому була причина неласки влади ІІ РП до Войцеха Корфантія після 1926 року? Відомо, що він наразив себе на критику, притягнувши до суду офіцерів Польської військової організації, зокрема поручника Міхала Гражинського, за те, що вони виступили проти рішення диктатора Третього Сілезького повстання припинити боротьбу з німцями у вирішальний момент повстання. Але чи тільки це було причиною неприхильності?

Це був елемент особистої неприхильності до нього з боку деяких кіл сілезьких повстанців, пов’язаних з табором прибічників Пілсудського. Багато з них уже у період повстань явно тяжіли до цього образу. Але причин було більше. Як політик християнської демократії Корфантій належав до табору противників санації. Між іншим, саме на це середовище, з метою позбавлення його влади, був спрямований травневий переворот Юзефа Пілсудського. Корфантій виступав за продовження рішучого опору санаційній владі. Він не приховував, що вважає травневий переворот антиконституційним і недемократичним захопленням влади. Помста санації прийшла швидко: його позбавили всіх посад у промисловості Верхньої Сілезії, а згодом заарештували.

І попри це він продовжував критикувати владу.

У своєму характерному, харизматичному стилі він засуджував уряд санації чи то на сторінках преси, яку сам видавав, передусім у щоденній газеті «Polonia», чи в Сілезькому сеймі. Зараз Інститут національної пам’яті в Катовицях публікує другий том його промов у Сілезькому сеймі 1930-1935 років. Раніше ми видали виступи 1922-1929 років. У його висловлюваннях можна почути різкий наратив, як правило, дуже влучний. Ці виступи не надто подобалися правлячому табору.

Тому влада у 1938 році не дозволила йому приїхати з еміграції на похорон сина?

Це підлий і вкрай дріб'язковий вчинок. Але й ця ситуація показує, які емоції він викликав у санаторів. Звичайно, на першому плані виділяється постать воєводи Міхала Гражинського. Але навіть у вищих колах влади Корфантій не міг розраховувати на поблажливе ставлення у такий драматичний для нього момент.

Який сенс в був ув’язненні польською владою навесні 1939 року тоді вже 66-річного діяча, що мав заслуги перед країною?

До нього все ще ставилися як до загрози, нещадного ворога. У той час один із провідних політиків санації дивувався: що ж це відбувається, що всі захищають Корфантія? Президент Ігнацій Мосціцький навіть сказав, що Войцех Корфантій ніколи не любив Польщу. Дуже сильні слова. Тим більше обурливі, оскільки він приїхав захищати Польщу в майбутній війні з Німеччиною.

Його отруїли у в'язниці, чи він помер природною смертю?

Я не думаю, що хтось наважився б на такий крок. Це радше чутки. Якої мети досягла б цим санаційна влада? Якби про це стало відомо, це викликало б нечуваний скандал. Коли стан його здоров'я погіршився, його відпустили, щоб він не помер у в'язниці. Це було б дуже невигідно для влади. Він помер у варшавській лікарні у серпні 1939 року. Був тяжко хворою людиною, у нього був рак. Він викурював 80 сигарет на день.

«Корфантій» – під такою назвою Інститут національної пам’яті видав історичний комікс, присвячений постаті, про яку ми говоримо. Цікава ідея нагадати про цього політика.

Варто переглянути це видання, адже воно розповідає про цю особу у привабливій, особливо для молоді, формі. У ній розповідається про політика, який вплинув на формування кордонів ІІ Речі Посполитої.

Чи присутній Корфантій у поп-культурі?

Він з'являвся передусім у фільмах Казімежа Куца. А також у згаданому вами коміксі. У Сілезії він є фігурою, яка присутня в суспільній свідомості.

– розмовляв Томаш Пляскота

 TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– переклала Марія Шевчук

Доктор Мірослав Венцький – народився 1978 року, історик, працівник Сілезького університету та Бюро історичних досліджень Відділення Інституту національної пам’яті в Катовицях. Автор та редактор книг, серед яких:
(із Себастіаном Розенбаумом) «Верхня Сілезія – це велика справа. Промови на форумі Сілезького сейму І каденції (1922-1929)» – видання, що містить промови Войцеха Корфантія;
(з Мацеєм Фіцем) «Сілезькі повстання та верхньосілезький плебісцит у публічному просторі. Кінематограф – музика – література – ​​публіцистика»;
(з Гжегожем Бембніком і Себастіаном Розенбаумом) альбому «Войцех Корфантій 1873–1939».