Новий лідер, новий прем’єр. Шотландська національна партія після несподіваної відставки Ніколи Стерджен обрала своїм лідером Хумзу Юсафа, який в її уряді був міністром охорони здоров’я. Чи може пакистанець за походженням бути шотландським націоналістом? Абсолютно – якщо судити по деклараціях. 37-річний Хумза Юсаф, який народився, виріс і отримав освіту в Шотландії, бачить створення суверенної Шотландії своєю найважливішою метою. І він каже, що збирається це зробити.

Зміна прем’єр-міністра сама по собі не є чимось особливим, і не було б причин, щоб така зміна в Шотландії, маленькій країні, яка перестала бути державою понад 300 років тому, привертала увагу читачів, якби не один конкретний аспект: ще такого не було, щоб така зміна відбулася через гендерний закон. Рішення уряду Шотландії, який останніми роками був гарячим прихильником прогресу та впроваджував зміни без обмежень у всіх сферах – від одностатевих шлюбів до зниження віку голосування, може ненавмисно стати попередженням для інших. Підписуйтесь на наш фейсбук

Нікола Стерджен, яка була прем’єр-міністром понад вісім років, починаючи з програного національним табором референдуму про незалежність у 2014 році, сама подала у відставку, але все ж таки її змусила ситуація навколо закону, який мав радикально сприяти зміні статі. Зміна на папері, без медичних довідок і необхідності операції.

Можливо, шотландцям вдалося б це якось проковтнути, якби не обставини, які змусили багатьох з них усвідомити пастки цього шляху. Серед них конфлікт з урядом у Лондоні, який заблокував набрання чинності гендерного закону (і від Лондона залежить, чи буде проведено ще один референдум про незалежність у Шотландії), і дедалі гостріші проблеми Шотландської національної партії, і вже широко поширене усвідомлення того, що щось не дуже добре відбувається в шотландській державі, ураженій чумою наркоманії та алкоголізму в масштабах, яких не знала жодна інша країна в Європі.

Це важкі виклики, гідні сильного лідера. А Хумза Юсаф має повну підтримку верхівки Шотландської національної партії та значної частини її членів, але не всього суспільства.

Гордий шотландець

«Я гордий шотландець», – запевняв новий лідер під час оголошення результатів внутрішньопартійних виборів. Він вірить, що незалежна Шотландія стане реальністю в його поколінні. І він має для цього план, відмінний від плану Ніколи Стерджен, яка хотіла поєднати наступні парламентські вибори з референдумом.

Хумза Юсаф вважає за краще діяти з нуля, щоб зміцнити народ Шотландії в переконанні, що розставання з Англією є необхідністю, і він хоче розглядати вибори як випробування сили і позиції Шотландської національної партії. Крім того, він має намір продовжувати роботу свого попередника в усіх відношеннях, і це також стосується закону про зміну статі.

Це не віщує нічого доброго. Відправною точкою для блокування нового законодавства урядом Ріші Сунака було те, що після того, як воно набуде чинності, жінки, які живуть у Шотландії, не матимуть такого ж захисту, як жінки в інших частинах Великобританії, і це порушує Закон про рівність. Нікола Стерджен заявила, що звернеться до суду, який має оцінити законність законопроекту. Її наступник також схиляється до цього, якщо експерти оголосять, що заява має шанси на успіх.

Додамо, для наочності, що оскаржуваний акт має в назві не «зміну статі», а «коригування». Тому що стать змінити неможливо. У сучасному розумінні гендер – це усвідомлення, його знає лише зацікавлена особа, і єдине, що можна і потрібно зробити, це адаптувати його зовнішні атрибути до суб’єктивного відчуття ідентичності.

Між тим, саме життя додало тут гостроти, яка, можливо, окрім поганої ситуації в Шотландській національній партії, про яку знають навіть не всі її члени, але точно відомо Ніколі Стерджен, оскільки роботою партії постійно керував її чоловік Пітер Мурелл, вплинула на рішення прем’єр-міністра піти з посади.

Сумніви лондонського уряду не були безпідставними, адже виявилося, що суворий підхід, згідно з яким якщо хтось відчуває себе жінкою, значить вона такою й ‘є і так треба до неї ставитися, може ввести в оману. У Шотландії радикальність правил у поєднанні з політкоректністю зробили відданість ідеології ЛГБТ важливішою за будь-що інше, включаючи здоровий глузд. Такі ідеологічні маніпуляції можуть легко послужити поганій справі. Саме це ілюструє випадок Айли Брайсон.

Збір коштів для ґвалтівника

Ще зовсім недавно про неї ніхто не чув, окрім міліції та прокуратури. Ось вона: вродлива світловолоса жінка, кокетливо споглядає з-під довгої гривки, що спадає на очі. Ось що ви бачите на фото, яке часто публікується. Однак зроблені кілька років тому фотографії Айли Брайсон показують лисого чоловіка з широким похмурим обличчям і татуюваннями на лобі та щоках. Тоді це ще був Адам Грем.

Важко не захоплюватися майстерністю макіяжу і, можливо, трохи ефектом гормональної терапії. Наразі це все, адже справжньої операції зі зміни статі Адам Грем ще не переніс. Наразі він закваліфікований для цього, але згідно з NHS – державною службою охорони здоров’я, повинен чекати своєї черги. Чекає у в’язниці, де відбуває восьмирічне ув’язнення за два зґвалтування – хіба що збір коштів через інтернет профінансує йому приватну процедуру. І така процедура швидко вгамує небезпечного злочинця.

«Гвалтівник, який стверджує, що він транс-жінка, чекає операції. Може чекати роками. Давайте скинемося на приватну операцію, щоб йому відрізали пеніс і яєчка. Я сама заплачу за це 100 фунтів стерлінгів», – написала у Twitter ініціатор акції відома журналістка Джулія Хартлі-Брюер.

Після того, як зґвалтував кілька жінок, Адам Грем раптом сам відчув себе жінкою. Якщо так, то після арешту його мали помістити до жіночої в’язниці, інакше його права були б порушені.

А як щодо прав ув’язнених там жінок, які мали всі підстави боятися його присутності? Поки справа не набула розголосу, ніхто цим не займався, хоча більш точного підтвердження застережень, висловлених британським урядом, важко знайти.

Жіноча ідентичність у такій ситуації виступає ширмою. У випадку Адама Грема це виверт і чисте шахрайство, вважає його колишня дружина Шонна. «Коли ми були одружені, він жодного разу не згадав, що живе не в тій шкірі. Він вигадав це, щоб було легше у в’язниці», – сказала вона для «Daily Mail».

Для гендерного законопроекту та його прихильників, особливо Шотландської національної партії і Зелених, партнерів по коаліції в уряді, не було гіршого моменту ніж історія з Адамом Гремом, він же Айлою Брайсон. Хоча закон уже ухвалений парламентом, його можливі жахливі наслідки не залишилися поза увагою громадськості. Крім того, були також критичні голоси в політичному світі. Наприклад, погано оцінив її багаторічний лідер Шотландської національної партії Алекс Салмонд, на думку якого Нікола Стерджен бавиться новинками моралі замість того, щоб зосередитися на найважливішому завданні: відокремленні та відновленні суверенітету Шотландії.

Поділи стають сильнішими

Хоча Хумза Юсаф заручився підтримкою більшості депутатів від Шотландської національної партії як у парламенті Шотландії, так і в палаті громад, його успіх у виборчій боротьбі не позбавлений тіней, крім того, таких, що можуть передвіщати майбутні проблеми. По-перше, виграв він слабо, набравши 52 відсотки голосів проти 48 відсотків для своєї головної суперниці Кейт Форбс. По-друге, вже зараз зрозуміло, що пом’якшення розколу, спричиненого виборчою кампанією партії, може виявитися непростим завданням. До того ж, чи хоче новий прем’єр його пом’якшити?

У Шотландській національній партії це виглядало не так погано, як у Консервативній партії минулого літа, коли обирали наступника Бориса Джонсона, але й тут опоненти не щадили один одного. Хумза Юсаф, будучи міністром охорони здоров’я, був легкою мішенню для критики, оскільки Національна служба охорони здоров’я (NHS) у Шотландії, як і в решті Великобританії, стикається з великими проблемами.

Юсаф у примирливому жесті запропонував Кейт Форбс місце в його уряді як міністра сільського господарства, але вона не прийняла пропозиції. Не дивно, адже нікчемне міністерство для того, хто обіймав найпомітнішу посаду міністра фінансів, є відвертою деградацією. Однак людей здивувало те, що Юсуф почав із посилення розбіжностей, а не згладжування.

По-третє, і що має найбільше хвилювати нового прем’єр-міністра, Кейт Форбс втратила серед членів партії, але вона безперечно лідирує серед прихильників Шотландської національної партії і серед усіх шотландців, серед яких приблизно 33 відсотки опитуваних її підтримують. Це сигнал, який може вилитися в результати виборів. Чим Кейт Форбс завдячує? Її добре оцінювали як міністра фінансів, і, крім того, не можна виключати, що вона здобула визнання громадської думки як своїми поглядами, так і вірністю принципам, хоча такого питання в опитуваннях не стояло.

Вперта консерватистка

З самого початку кампанії 32-річна Кейт Форбс обурила деяких своїх однопартійців і прогресивні фракції громадської думки. В тодішніх інтерв’ю вона підкреслювала, що виступає проти одностатевих шлюбів, відкидає аборти, не сприймає дошлюбні стосунки, тому що вважає, що для дітей найкраще, коли вони народжуються і виховуються в шлюбі. Вона не засуджує людей, які обрали цей шлях, не прагне змінити чинне законодавство, але не має наміру змінювати чи приховувати свої погляди. Звісно, вона також проти гендерного закону і проголосувала б проти, якби була на засіданні парламенту (не прийшла, бо була в декретній відпустці). Стать, на її думку, визначається біологією, транс-людей не буває, а Айла Брайсон – чоловік.

Кейт Форбс підкреслює, що вона віруюча людина. Належить Вільній Церкві Шотландії, яка, на відміну від багатьох протестантських Церков, уникає модернізації своїх правил, і вже сам цей факт здається її опонентам небезпечним. Консервативні принципи її Церкви, попереджають вони, Кейт Форбс може перенести в політику. Її погляди несумісні зі світом прогресу.

Однак визнання в очах громадськості означало б, що багато шотландців можуть дивитися на це по-іншому. Значним є також падіння підтримки Шотландської національної партії, яка втрачає членів запаморочливими темпами. Громадськість не підозрювала про це, поки Кейт Форбс і Еш Реган, третій претендент на керівну посаду, не домоглися оприлюднення точної інформації.

Це був справжній холодний душ: у грудні 2021 року в Шотландській національній партії було 104 тис. членів, до грудня 2022 року їхня кількість впала до 82 тис., у середині лютого цього року – лише 72 тис. Трохи більше ніж за рік з партії вийшло понад 30 тисяч осіб! Чому? Оскільки Шотландська національна партія не змінила свою лінію на незалежність, можливо, вона перебільшила з політкоректністю і прогресом?

І це не лише питання моралі, а й настирливе відмежування від рабства, адже шотландці в колоніях іноді мали рабів, або й спроби вшанувати відьом, тих, з давніх часів, як жертв чоловічого шовінізму.

Зміна прем’єр-міністра Шотландії не змінить долю Європи та світу, якщо новий уряд не призведе до розпаду Великої Британії. Але, можливо, це щось говорить: про те, як далеко можна зайти.

– Тереза Стилінська
– переклала Аліна Возіян

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори