Лейтенант Кен задумливо потер щоку (покриту щетиною) і запалив електронну сигарету. Справа виглядає справді не просто.

– Стейсі? З’єднай мене з комендантом. Негайно.
– Барбара Робертс, слухаю.
– Барбі, вибачте, я мав на увазі пані комендант: як камінь у воду.
– Ти перевірив…?
– Звісно, пані ​​комендант, як завжди: лікарні, морги, аеропорти, темні кімнати та семінарські магістерські заняття на факультеті культурології. Ані сліду.
– А в мережі?
– Natürlich! Челсі та Тереза ​​контактують з прикордонними службами та BND, ми отримали дозвіл від речника у справах захисту даних на доступ до профілю розшукуваної особи в Instagram, перевіряємо його профіль в Tinder. Уся активність призупинилася три дні тому.

Комендантка Барбі задумливо прикусила свою (гарненьку) нижню губу. Завтра її чекає звіт у міністра. Тим часом dc-073, відомий як Райлі, чия доля все більше хвилювала громадськість, досі мав статус зниклого безвісти, практично – зниклого.

Раптом до офісу увірвалася Стейсі з планшетом.
– Команданте! Я щойно отримала посилання. Тут, у T-online… Прочитайте!

Попри стільки років досвіду, слова звіту про розшук, проведений 1 лютого Фредерікою Холевік і Хайке Вовінкель, розбіглися, як заведено говорити, в очах комендантки Барбі. Спочатку вона здивувалася, потім відчула полегшення. І тільки наприкінці наче... розчарування?

Вона знову постукала своїм нігтем, покритим гібридним лаком, по енергоощадному екрану. Так, слова Себастьяна Трішлера, керівника концерну Mattel у Німеччині, Австрії та Швейцарії, не залишали жодних сумнівів: «Гендерно нейтральна лялька була логічним розвитком [стратегії нашої компанії] і є хорошим показником того, наскільки розвивається суспільство. Треба було усвідомити, що німецьке суспільство ще не готове [до цього]. Лялька погано продавалася і її більше не можна купити в магазинах».

– Ти ще там, Кене? Відкличте всі патрульні машини, зберіть людей. Не було теми, ми закінчили з цією справою.

Спи у печері

Ляльки супроводжують людство напевно з ранніх часів, вони є одним із найбільш цікавих предметів дослідження для антропологів – з огляду на безліч соціальних і культурних функцій, які повинні виконувати. У випадку з мечем, чашею і навіть жертовним каменем справа відносно проста: меч є мечем, він має бути гострим і добре сидіти в руці, шаманський барабан має ефективно викликати духів. Але лялька, що застрягла в мерехтливих сутінках дитинства – це і казка, і правда, сублімація мрій про недосяжну нам досконалість і навчання прози життя.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
  Уже та найдавніша, яка нам на сьогодні відома, була знайдена майже двадцять років тому на острові Пантеллерія, проголошена провідною італійською газетою Corriere della Sera «Барбі з бронзового віку», має не по віку делікатні риси, як у немовля: маленький задертий носик, круглі очі. Але на місці археологічних розкопок її супроводжував мініатюрний горщик – слід того, що кількарічна «мама» заварювала для доньки кашу зі зрізаного серпом збіжжя. А потім пішло: танцівниці, воїни, які їздять верхи, ходять пішки, немовлята та ляльки в обладунках…

Звичайно, матеріал, з якого їх виготовляли, і техніка створювання ляльок еволюціонували: техніка виконання рухомих з’єднань, поширена в греко-римському світі, була заново відкрита лише в сучасній Німеччині, де перші лялькові цехи були створені в XVI столітті між Нюрнбергом і Бамбергом. В епоху Відродження деревину покривали паперовою масою, що дозволяло пом’якшити риси та силует, а з часом ще й воском. XVIII століття – це, звичайно, час порцеляни, в середині XIX століття починається тріумфальна хода синтетичних матеріалів, від целулоїду до (протягом століття) відомих нам сьогодні пластичних мас. Ляльки ходять, муркочуть, співають, кліпають очима, розчісують своє наелектризоване волосся, як шерсть у кота, стріляють, а пупсики, на радість кількарічним мамам, навіть ходять на горщик.

Порцелянові красуні

Цікаво, що їх, так би мовити, амплуа та призначені їм соціальні ролі також еволюціонували. Пралялька з Пантеллерії та її молодші сестри, знайдені в Афінах, Сіракузах або поблизу Риму, у переважній більшості – це мініатюри дітей (призначені, як ви можете собі уявити, для забавляння дітей), хоча є також фігурки гладіаторів або легіонерів (однак не відомо, чи їх давали для ігор маленьким патриціям, чи вони мали лише декоративну функцію). Ляльок-дітей за статистикою найбільше, хоча в XVIII столітті з'явилися ляльки типу «дорослих красунь» з блискучими порцеляновими кучерями. А олов’яні та целулоїдні буржуазні ляльки XIX століття носять молоко, кують підкови, стріляють, печуть хліб і, звичайно, обіймають дітей.

Насправді ці еволюційні лінії розходяться: в середині XX століття з'являються маленькі фігурки солдатів і космонавтів (так зручно влаштовувати битви, кидати їх і відривати їм голови!), а також мініатюри знарядь, якими користуються дорослі (горщики, дрилі, стетоскопи, праски, револьвери та електропечі), які дозволяють «перевтілюватися» в різні ролі під час гри. Ляльки, навпаки, проходять процес вторинної інфантилізації: переважна більшість із них – немовлята або, в кращому випадку, маленькі діти. Частіше дівчата: вони пахнуть пластиком, у них милі личка і великі блакитні очі, які закриваються, коли їх кладуть на спину в мініатюрній колясці, а деякі з них говорять «Ма-ма!»

А потім з’являється концерн Mattel – лялька у чорно-білому бікіні в смужку.

Це було в 1959 році: Барбі дебютувала 3 березня на Міжнародному ярмарку іграшок у Нью-Йорку. Вона вже мала бурхливу передісторію (її близьким родичем була Білд Ліллі, привезена з Німеччини дизайнеркою Рут Хендлер), але це свого роду сімейна таємниця, вирішена рішенням патентного суду в 1963 році та скріплена купівлею Mattel авторських прав у Greiner & Hausser роком пізніше.

Барбі з Вісконсіна

Тут немає місця для панорами приголомшливого успіху компанії (Mattel стверджує, що в часи найкращої кон’юнктури у світі продавалися три ляльки за секунду) або генеалогії згаданої Барбари Міллісент Робертс, яка – як відомо з численних фільмів, книжок та коміксів, які розповідають її історію – народилася у (вигаданому) Вілловсі, штат Вісконсин. Закінчила Манхеттенську міжнародну вищу школу, має батьків у відмінному стані здоров’я (Джордж і Маргарет), численних братів і сестер та друзів (Тереза, Мідж, Крісті), вона довгий час зустрічалася з Кеном, потім вони розійшлися, знову зійшлися на День Святого Валентина у 2011, але тепер вони «хороші друзі».

Привертає увагу величезний розмах компанії Mattel, яка зробила щонайменше дві революції у світі іграшок. Першою була поява дорослої Барбі у світі іграшок для дівчаток, в якому, як ми вже згадували, досі панували малюки. З появою Барбари Робертс з ніжками до шиї, осиною талією та бюстом, якому Мерилін Монро позаздрила б, ляльці, так би мовити, повернули функцію «навчання дорослого життя». Але в іншому вимірі, ніж раніше: не материнське чи кухонне доросле життя, а доросле життя, яке повинно бути fun, часом вічного флірту.

Але також незалежність у житті та фінансах – вражає те, що перші будинки (тобто вони з’явилися в наборах) Барбі купувала в той час, коли не у всіх штатах США жінки мали формальне право мати власний банківський рахунок. І водночас вона була тією Принцесою, якою майже кожна дівчина хотіла б стати в якийсь момент свого життя (або, як прогарчав би будь-який першокурсник гендерних студій, вона думає, що хоче бути, тому що її вбили у голову репресивні культурні моделі). Ось тільки Принцеса вже не з короною на голові, а на високих підборах.

Бюст Мерилін, осина талія

За фігуру Барбі велися тисячі битв. Спочатку деякі батьки обурювалися бюстом Мерилін, потім антропологи – нереальністю фігури (і справді, щоб мати таку талію, як у перших моделей, Барбі довелося б вирізати три ребра), і, нарешті, дієтологи, стверджували, що такий вигляд провокує до анорексії. І безпідставно обурювалися. Як підрахували у 2009 році дослідники з Гельсінської лікарні, жінка розмірів Барбі вважалася б за таку, що регулярно недоїдає, а дефіцит жиру в організмі був би настільки серйозним, що заважав би нормальному менструальному циклу.

Бувають і різні способи завзятості: бюст бюстом, але варто зауважити, що тільки в XXI столітті у Барбі з'явився... пупок. Проте можна припустити, що все це стало наслідком природного протиріччя між двома соціальними ролями, покладеними на ляльку, яка повинна бути водночас відображенням реального життя та проєкцією мрій.

Однак мою увагу привертає друга революція, яку концерн розпочав у середині 60-х років: відтоді ляльки мали не лише відображати реальну вікову поведінку та соціальні моделі, а й бути своєрідною матеріалізацією стереотипних мрій («Я – як принцеса, я – як ковбой з лазерним мечем!»). Вони також мали зміцнювати бажану поведінку та підтримувати еволюцію суспільства.

Маленька дівчинка з Санта-Фе

Чи справді це малося на увазі? У перші роки Барбі концерн Mattel не робив подібних заяв. Хоча насправді перед ним постала величезна дилема: блакитноока блондинка Барбі могла б нагадувати доньок бостонських плутократів, але набагато менше – дівчат із Бронкса, Санта-Фе чи навіть Савани. І справді, дилема виробників Барбі нагадувала дилему, яку блискуче озвучив Марек Гласко у «Прекрасних двадцятилітніх», запитуючи, чи кіноагенти з руками в кишенях довгих пальт схожі на тих, що в реальному житті, чи ті, що в реальному житті, схожі на тих з екрана?

Звичайно, це питання не про агентів, а про образ: що перше – реальність чи уява? Мистецтво лише відображає реальний світ (як хотілося б реалістам) чи створює нові зразки?

Початок еволюції Барбі був скромним. У 1967 році з’явилася т. зв. Кольорова Френсі, але насправді це був просто клон: у пластичну масу, з якої виготовляли світловолосі Барбі, додали трохи пігменту, і все... Через рік у продажі з’явилася Крісті, яку офіційно визнали першою афроамериканською Барбі. Питання «расових відмінностей», звичайно, делікатні, щоб не сказати, піддані анафемі, і фірма Mattel лавірувала між Сціллою і Харібдою, паралельно її атакували прихильники «афроамериканського реалізму», вимагаючи схожості темношкірих Барбі зі своїми власницями-підлітками, та феміністки першого покоління, які критикували «расові стереотипи».

Наступні іпостасі афроамериканської Барбі (у якої змінювалася – скажемо сміливо – структура волосся, форма рота, профіль носа чи відстань між очима) з’являлися раз на кілька років. Так само відбувалося і з латиноамериканськими, далекосхідними та ескімоськими Барбі – сьогодні комерційна пропозиція концерну Mattel налічує 22 відтінки шкіри Барбі, 94 кольори волосся, 13 видів зіниць і п'ять профілів тілобудови: від пишного до атлетичного.

134 420 Барбі

Уже тут бачимо дилему, яка виникла перед концерном: так, відображати реальність, але наскільки детально і в яких пропорціях? 22 відтінки шкіри – це справді багато, а 22 x 94 x 13 x 5 дає 134 420 можливих комбінацій зовнішнього вигляду, але чи справді це відображає складність структури суспільства у сучасному світі?

Концерн вирішив піти ще далі – у напрямку, який неодмінно нагадує мені відому «Історію Мінотавра» Збіґнєва Герберта: короткий, гіркий, блискучий апокриф про сина Міноса та Пасіфаї, який виріс, що тут сказати, сильним, меланхолійним дурнем. Як довірити престол Криту такій людині? Тоді Мінос запросив Дедала, модного в Греції інженера, творця знаменитого напрямку педагогічної архітектури. Так виник лабіринт, який через систему коридорів, від найпростіших до все складніших, різницю рівнів і сходи абстракції, мав познайомити принца Мінотавра з принципами правильного мислення.

Дедал створив педагогічну архітектуру, а Mattel – педагогічну ляльку.

І тут, як у лабіринті, були глухі вулички: випущена в 1997 році схожа на Барбі Беккі на інвалідному візку була вилучена з продажів, коли виявилося, що інвалідний візок не проходить у двері лялькових будиночків, які пропонують як помешкання Барбі. Зрештою, справа не у дверях, важливішим є питання, чого хоче кількарічна дівчинка, яка пересувається в інвалідному візку: чи мріє вона про себе дорослою – теж у візку, але в божевільному костюмі, чи про себе дорослу – верхи, як одне з втілень Барбі Харлі? І скільки дівчат, які не мають проблем з ногами, захочуть гратися Беккі? Веснянки і капітал

Тут переплітаються питання ринку та іміджу, капіталу та співчуття. Я не можу дати відповіді на це питання, а Mattel може, оскільки все ще існують різні типи Барбі в інвалідних візках, на милицях, зі слуховими апаратами або з різними змінами шкіри – від милих веснянок, до більш серйозного вітиліго. Тут можна побачити певну конвергенцію еволюції світу ляльок і світу моделей: разом, як вони стверджують, розширюючи або переосмислюючи розуміння краси, часом у справді своєрідний спосіб.

Однак, педагогічна складова набагато важливіша, якщо йдеться про соціальні установки. Як уже було згадано, Барбі почала бути однією з перших леді в Штатах, яка купувала будинки та автомобілі, легко отримала водійські права та ліцензію пілота (хоча вона також заробляла на життя стюардесою). Вона ступила на Місяць за чотири роки до Ніла Армстронга (комплект «Міс Астронавт Барбі» з 1965 року), лікує людей і бере участь в автомобільних перегонах. Уже у 2002 році британський тижневик The Economist включив до її вражаючого резюме такі професії, як: хірург, олімпійська спортсменка, гірськолижниця, інструкторка з аеробіки, репортерка, ветеринар, рок-зірка, лікарка, пілот повітряних сил, дипломат, музикант, кандидат у президенти, бейсболістка і аквалангістка. Вона не спробувала лише материнства й не мала собаки.

Щоправда, в 1963 році з’явилася рудоволоса і веснянкувата Маргарет «Мідж» Гедлі Шервуд, розрекламована як найкраща подруга Барбі, яка вийшла заміж за Алана в колекції «Весільний день Мідж» і мала з ним п'ятьох дітей, у тому числі близнюків! У двох різних наборах Мідж навіть продавали «вагітною», з новонародженим, якого можна було витягнути із магнітної утроби. Діти також мали бабусь і дідусів, а в продажі пропонували ще й дитячі майданчики. Однак ляльку незабаром вилучили, мабуть, через суперечки про те, що Mattel підтримує підліткову вагітність, хоча вона була заміжня і носила обручку ... Коли Мідж повернулася на ринок у 2013 році, вона вже була неодружена.

Sheroes

Що там звичайне материнством, якщо з 2018 року на ринок офіційно вийшли «Barbie Role Models», також відомі під влучним неологізмом «sheroes» (she + heroes). Почалося, звісно, ​​зі звичних героїнь: Фріди Кало, Амелії Ерхарт, Айріс Апфель, але варто зазначити, що щороку з’являються нові героїні з інших країн. Першою з Польщі перевтілилася Мартина Войцеховська! А в 2021 році Аніта Влодарчик!

Однак це ще не кінець: після безлічі кольорів зіниць, професій та ІМТ компанія вирішила піти далі й у 2019 році на кількох ринках з’явилися набори ляльок – формально не належать до «сімейки Барбі», близнюки за технікою та стилем, але нижчі приблизно на півтора дюйма – під назвою «Creatable World» або (у вільному перекладі) «Створюваний світ». Анна Полак, прессекретарка Mattel в Європі, розповіла Тижневику TVP, що набори потрапили, зокрема, на французький, британський та іспанський ринки, але передусім на німецький.

Ляльки з «Creatable World» не мають імен. Перший набір включав п'ять фігурок під назвами dc-619, dc-073, dc-725, dc-220 і dc-826. Другий, восьмифігурний комплект, поповнився dc-414, dc-965 і dc-319.

Децетки, як ви могли здогадатися, абсолютно андрогінні. У них немає ані бюста Мерилін, ані масивних плечей Кена, не кажучи вже про щелепу, адамове яблуко чи подібні деталі. Великі дитячі очі мають характерний малюнок Mattel (знавці стверджують, що вони найбільше нагадують подругу Барбі – Холлі з серії «Ever after High»); вії акуратно нафарбовані та видовжені, але від тіней для повік відмовилися.

Антиной з набором перук

Так само і губи мають форму, яку бабуся з дідусем, напевно, назвали б «дівчачою», але покриті яскравою, матовою помадою. Очі великі, голова пропорційно трохи більша, ніж у Барбі, як це буває у кількарічних, але решта пропорцій (долоні, передпліччя, стопи, ноги, плечовий і тазостегновий пояси) цілком підліткові, стрункі й м'язисті. Загалом – Антиной (грецький юнак делікатної вроди, який був коханцем імператора).

Перук та комплектів одягу, окулярів та взуття у базовому наборі три пари. Крім того, сумочка і капелюшок, а також шість комплектів вбрання: від спортивних костюмів і футболок унісекс, до традиційно «чоловічого» одягу (спортивний костюм, штани з кишенями, куртка-авіатор), до традиційно «жіночого» (бальні сукні, роздільні купальники, міні). Звичайно, на ринку можна знайти набагато більше комплектів одягу та аксесуарів: децетки повинні були багатогранно перетворюватися, міняти (як підказує малюнок на упакуванні) одяг і зачіску, пливучи, як русалка, бурхливими течіями ідентичності.

І ось чого, здається, не витримав бідний Мінотавр. «Тоді нещасний принц блукав, коридорами індукції та дедукції, дивлячись непритомним оком на ілюстративні фрески. Він нічого з усього цього не розумів.

Вичерпавши всі засоби, цар Мінос вирішив позбутися плями роду. Він привів (...) спритного вбивцю Тесея. І Тесей убив Мінотавра. У цьому пункті міф й історія збігаються.

Крізь лабіринт – більше не потрібний елемент – Тесей повертається, несучи велику, закривавлену голову Мінотавра з витріщеними очима, в яких вперше почала проростати мудрість, яку зазвичай дає досвід».

Смерть і воскресіння Децетки

Насправді – поезія і ринкова практика тут несумісні – вбили не Мінотавра (тобто суспільство, яке потрібно було виховати), а децетки. «Німецьке суспільство ще не було готове [до цього]. Лялька погано продавалася, і її більше немає в магазинах», – оголосив Себастьян Трішлер.

Звичайно, до певного часу. В інтерв’ю для тижневика Stern від 4 лютого високопоставлений представник концерну Річард Діксон заявив: «[децетки] більше не продаються. Але це не означає, що вони не повернуться».

Вони обов’язково повернуться. Однак, спостерігаючи за стараннями німецького відділення концерну Mattel – його заангажованість в галузь соціальної педагогіки, явний, хоча й по-чоловічому прихований жаль Себастьяна Трішлера – не можу не згадати знаменитий вірш Бертольда Брехта з 1953 року під назвою «Розпуск»:

Після повстання 17 червня
Голова Спілки письменників
Наказав розкинути листівки на проспекті Сталіна
Проголошуючи, що народ
Втратив довіру влади
І може її відновити тільки
Подвійною роботою. Однак
Чи не було б легше, якби влада
Розпустили народ
І вибрала новий?

– Войцех Станіславський  

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– Переклала Олена Ковалевська