У католицькій Мексиці активно святкують Різдво. Особливу увагу привертає традиція, що передує святам, вона називається «Las Posadas». Протягом дев’яти днів – з 16 по 24 грудня – після вечірньої літургії в кожній парафії відбуваються процесії. Парафіяни несуть свічки, а також статуї Ісуса та Марії. Вони одягаються в костюми Святого Сімейства, ангелів і пастухів. Відвідують будинки своїх сусідів, співаючи пісні про Марію та Йосипа, просячи гостинець. Дев'ять процесій символізують дев'ять місяців очікування Марією народження Сина Божого, а за іншим тлумаченням – символізують дев'ять днів подорожі Марії та Йосипа до Вифлеєму.

23 грудня святкується ніч редисок. На прилавках можна помилуватися скульптурами з редиски. – Вони часто зображують релігійні сцени. Це далекий відгомін наших вертепів, – каже д-р Ґжеґож Одой, етнолог і культурний антрополог із Сілезького університету. Він додає, що популярним є звичай (особливо серед дітей) розбивати піньяту, тобто глиняну посудину з солодощами [хоча є й паперові піньяти, наприклад, у формі зірки чи тварини – ред.].

На різдвяному столі знайдете суп «позоле» (зварений на основі особливого сорту кукурудзи та м’яса, наприклад, курятини, свинини; з додаванням перцю чилі та різних спецій), смажену індичку або бакалао (сушена та солена тріска). Багато мексиканців йдуть на т. зв. півнячу літургію (Misa de Gallo) – еквівалент різдвяної Божественної літургії. Після якої часто влаштовують феєрверки.

На Різдво члени мексиканських сімей діляться солодким хлібом, у якому запечена порцелянова лялька, що символізує народження Ісуса. Той, хто знаходить ляльку, зазвичай повинна організувати вечерю (2 лютого) для сім'ї та близьких друзів, – пояснює д-р Одой.

Індичка важливіша ніж шинка

На відміну від Різдва в Мексиці, у сусідніх США святкування є бульш контрастним. – День подяки, який у США припадає за місяць до Різдва, дещо змінює характер цього свята. Більшість амариканців їдуть до своїх родин на День подяки, ніж на Різдво, каже д-р Ніколас Секерський, історик з Інституту історії Польської академії наук, який походить з Редвуд-Сіті, в Каліфорнії.

Він додає, що в Америці не приділяють такого значення Святій вечері, як у Польщі. Отже, «традиція обмінюватися подарунками (або знаходити їх під ялинкою після того, як діти залишили печиво та молоко Святому Миколаєві на Святвечір) культивується переважно на Різдво». – Також немає традиції ділитися облаткою навіть у католиків. У моїй сім’ї Святвечір завжди святкували за польськими традиціями, – розповідає д-р Сeкерський.

Історик зауважує, що традиційна шинка (Christmas ham) головна на різдвяному столі, хоча там також можна побачити індичку та інші м’ясні страви. Він зазначає, що багато сімей збираються за святковою різдвяною вечерею (Christmas dinner) на другий день свят, і що традиції відрізняються залежно від регіону та етнічної групи.

– Нам здається, що в США святкування Різдва триває дуже довго. Герої американських фільмів, у яких фігурує тема Різдва, щодня повторюють: «Merry Christmas! Merry Christmas!». Так, приготування до Різдва тривають довго. Але саме Різдво святкують лише один день [багато американських родин теж не святкують Святвечір – ред.]. На Різдво святковий сніданок; дарують подарунки. Кульмінаційним моментом є урочиста вечеря, – каже д-р Ґжеґож Одой.

У США як і підготовка до передріздвяних, так і післяріздвяних днів, коли організовуються розпродажі в магазинах, мають комерційний характер.

– Про післяріздвяний шопінг-ажіотаж говорять уже під час Різдва, – продовжує етнолог, – ці свята комерціалізовані, напевне найбільше... Зрештою, комерціалізація відбувається не лише в США. Ми теж уже стали суспільством масового споживання. Зокрема, кілька років тому одна з відомих швейцарських компаній, що виробляють солодощі, оголосила девіз: «Відчуй магію приготування до Різдва». Досі ми говорили про «магію Різдва»…

Танці та феєрверки Різдвяні традиції також культивуються в Азії, особливо на Філіппінах, які є найбільш християнською країною цього континенту. За оцінками, християни становлять близько 90 % населення Філіппінського архіпелагу (переважна більшість мешканців є римо-католиками).

Протягом дев’яти днів до Різдва філіппінці відвідують ранкові літургії, які називаються Сімбанг Габі – залежно від парафії вони починаються між 3.00 та 5.00 ранку. Дев'ята або ранкова літургія 24 грудня називається Misa de Gallo – так само, як і вищезгадана літургія в Мексиці (відбувається вночі напередодні Різдва).

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
  – Різдвяні свята на Філіппінах справді мають радісний характер. Це не споживацька радість, а підкріплена магічними віруваннями, згідно з якими чим більше людина радіє, тим більший достаток вона забезпечить собі в майбутньому році. На вулицях міст (і не тільки) організовують різдвяні вертепи за участю акторів, тобто інсценізацію народження Христа, – розповідає д-р Одой.

Святкування супроводжується гучною музикою, танцями, феєрверками. – Також існує звичай вмикають у домівках усі лампи, щоб відігнати злих духів і забезпечити достаток у наступному році, – додає етнолог.

Чотири століття монастиря, чотири десятиліття Голлівуду Одним словом, завдяки іспанським колонізаторам Філіппіни стали найбільш християнською країною в Азії. У 1521 році туди приплив Фернандо Магеллан. Як виявилося, це був кінець його навколосвітньої подорожі. – Він загинув у бою з Лапу-Лапу – одним із воїнів правителя острова Мактан. Досі Лапу-Лапу вважається національним героєм Філіппін, – каже д-р Збіґнев Квецень, історик із Центру американських досліджень Варшавського університету.

Згодом іспанці завоювали Філіппіни. – Таким чином вони примусово провели християнізацію місцевого населення. Тому більшість населення Філіппін сьогодні є католиками. Можна сказати, що це постіспанський католицизм. Про це свідчать, зокрема, дуже сильний культ Марії у цьому суспільстві.

Філіппіни були іспанською колонією до 1898 року, тобто довше, ніж, наприклад, країни Латинської Америки. – З 1898 по 1935 рік Філіппінами правили американці. Один із філіппінських інтелектуалів міг би сказати, що історію культури його країни з XVI-го до середини XX-го століття можна підсумувати так: «Спочатку у нас було майже 400 років іспанського монастиря, а потім майже 40 років Голлівуду, – говорить д-р Збіґнев Квецень.

Ковзанки та парки розваг Другою християнською країною Східної Азії є Південна Корея – за різними даними, християни (в основному протестанти) становлять 20-30 % населення. Різдво в цій країні переважно комерційне і нагадує... День Святого Валентина.

– У Південній Кореї Різдво почали святкувати більш масштабно з 1945 року (тоді християни становили менше ніж 5 % населення), з моменту прибуття в країну американських солдатів. Корейці перейняли від них деякі звичаї, – говорить д-р Йоанна Бечковська, кореїстка з Лодзького університету.

Вона пояснює, що в Кореї Різдвяні свята сприймають скоріше як цікавинку. – Вони мають комерційний і розважальний характер. Перед Різдвом торгові центри, прикрашені ялинковими прикрасами, спокушають різноманітними подарунками. У Південній Кореї рідко ставлять ялинку. Крім того, Святвечір не святкують. У цій країні Різдво не є сімейним святом. Також немає традицій приготування різдвяних страв. Якщо й святкують, то з кондитерськими виробами та тортами, – каже кореїстка.

Різдво є державним святом, вільним від роботи та навчання. Корейці (особливо молодь) використовують цей час для зустрічей з друзями і на побачення. – Різдво святкують передусім подружжя, сімейні пари. Є багато заходів для пар; працюють ковзанки та парки розваг. Організовуються новорічні вистави. Весь час ми говоримо про розваги, а не про духовні переживання, – розповідає д-р Бечковська.

Кореїстка додає, що заведено купувати подарунки для рідних і передусім для партнерів. Тому перед Різдвом зростають продажі товарів, пов’язаних із Днем Святого Валентина, наприклад, білизни чи шоколаду.

Деякі корейці, для яких Різдво має духовний вимір, беруть участь у святій літургії. Але їх мало. Однак д-р Бечковська зазначає: – У Південній Кореї останніми роками зростає відсоток людей, які визнають себе християнами. Раніше панівною релігією був буддизм. Зараз корейці відходять від буддизму: або на користь повної відмови від віри (близько 50 % населення декларують себе атеїстами), або на користь християнства.

Торт зі збитими вершками

Різдво також святкують в інших азійських країнах, таких як Китай і Японія, де згідно з даними, християни становлять близько одного відсотка населення. В основному свята мають комерційний характер. Символом Різдва в Китаї є яблука, які дарують один одному. Це тому, що християни в Китаї називають Святвечір "Píng'ān yè", тобто «Тиха ніч», а вимова схожа на слово «яблуко» (píngguǒ).

У Японії різдвяний стіл не буває без курятини, але зазвичай це… курятина з KFC (цей звичай є результатом рекламної кампанії мережі фаст-фудів 1970-х років), а також десерту (різдвяного пирога) – зазвичай це торт зі збитими вершками і полуницею. Міста освітлені святковою ілюмінацією. Парки розваг, такі як Діснейленд у Токіо чи Universal Studios Japan в Осаці, збирають натовпи японців на Різдво. Печиво у формі півмісяця Європейські народи також мають величезну кількість різноманітних звичаїв, які супроводжують Святвечір та Різдво. Наприклад, у Німеччині немає традиції посту. Святвечір набагато скромніший, ніж у Польщі. Буває, що 24 грудня єдиними стравами під час вечері є запечені ковбаски та картопляний салат. На перший і другий день Різдва влаштовують бенкет із щедро накритими столами.

Звичайно, традиції можуть дещо відрізнятися в різних регіонах. – У Баварії під час святої вечері на столі обов’язково буде печена качка з галушками, гарячою червоною капустою та фруктовим соусом; є також печеня з гусака або свинини. До цього ще короп, картопляний салат і сосиски. Я навіть чула про раклет [швейцарська страва на основі плавленого сиру – ред.], – каже Даніела Глюк, тридцятирічна майстриня, яка понад половину свого життя провела поблизу Нюрнберга. Сьогодні вона пише ікони та створює вітражі у варшавській майстерні, заснованій у 1975 році видатною вітражисткою Терезою М. Реклевською.

Даніела додає, що на різдвяному столі обов’язково повинен бути ще й десерт. Наприклад, різдвяний штрудель (Stollen), імбирні пряники (Lebkuchen) або різдвяне печиво у формі півмісяця зі смаком ванілі та мигдалю (Vanillekipferl).

Інша полька, яка живе в Мюнстері (Північний Рейн-Вестфалія), розповідає, що 25 грудня перед обідом родини зазвичай йдуть до церкви, щоб подивитися різдвяну виставу, у якій беруть участь діти. Після обіду «більшість запалює ялинку і розгортає свої подарунки».

Подарунки тільки-но на Трьох Королів У Фінляндії на Святвечір ходять у сауну, у Хорватії приносять додому три стовбури дерев, а в Данії їдять рисовий пудинг. – У пудингу захований мигдаль. Той, хто його знайде, отримує в подарунок марципанове порося, яке має принести удачу в наступному році, – пояснює д-р Ґжеґож Одой.