Якщо запитати пересічну молоду людину у віці 20 років про те, що їй асоціюється зі словом Тесла, то вона відповість, що з іконою сучасної автомобільної промисловості, тобто американським електромобілем, який можна придбати за дріб’язок – чверть мільйона злотих. Tesla Motors, яка в 2010 році самопроголосила себе покровителем одного з найвидатніших винахідників на рубежі ХІХ-го і ХХ-го століть, заплатила всього 75 000 доларів за авторські права на назву і з цього зробила дуже вигідну справу. В епоху домінуючої електроніки, електромобілів, відновлюваних джерел енергії прізвище попередника цих технологій змінюється за всіма відмінками.

Чи фактично був би сьогодні світ іншим без Ніколи Тесли? Безсумнівно так! Геній, що народився на території сучасної Хорватії, був джерелом ідей, часто на дві епохи попереду порівняно з рівнем знань світу тих часів. Наприкінці його життя, вже під час Другої світової війни, агенти ФБР нібито стежили за кожним його кроком і збирали серветки, які необережно випадали з його кишені. Тому що саме на цих серветках він записував свої концепції технологій майбутнього, включаючи захисний електромагнітний щит, лазер, що здатний дистанційно виводити з ладу літаки або комунікацію, яка була чимось на зразок сьогоднішнього Wi-Fi.

Його беззаперечна заслуга — електрифікація американських міст наприкінці ХІХ століття. Він зробив величезний внесок у створення відповідної до цього технології, і перш за все, ідею на використання змінного струму (AC), без якого цей процес би не існував і на якому базується сьогоднішня технологія. Саме Тесла також розробив турбіни найбільшої гідроелектростанції на Ніагарському водоспаді, запатентував перший генератор змінного струму та прототип бездротового зв’язку. 

Ніхто не залишається байдужим до його бачення, хоча світ ентузіастів техніки розділився на два табори. Перший – це послідовники Ніколи Тесли як найбільшого генія в історії людства. За їх словами, він був провидцем, який, як Прометей, хотів забезпечити людей безкоштовною електроенергією та новаторськими винаходами, але постраждав від американського бізнесу. Він міг бути мільярдером, але не залишив після себе ніякого майна. Другий табір вважає його ефективним конструктором, котрий так - отримав кілька важливих патентів, але які принципово базувалися на досягненнях науки ХІХ століття. І як параноїк і дивак, не міг на власне бажання не міг віднайти себе в хижацькій економічній дійсності Америки. Обидві думки про цього віщуна можуть бути правдивими, але за останні роки про нього створено стільки міфів, що варто розвіяти хоча б деякі з них.

Серб, хорват чи югославський американець?

Це прізвище дуже ділить балканські народи. Це яблуко розбрату між хорватами та сербами, а словенці та чорногорці теж вкинули свої три пари (це старі югославські копійки, динар ділився на 100 пар). Ці дві відносно невеликі нації також змагаються за спадщину Тесли – перша стверджує, що всі видатні люди цієї частини Європи походять зі Словенії, а друга - що сім’я Теслів походить з чорногорського міста Никшич.

Підписуйтесь на наш фейсбук
  Коли Югославія розпадалася, під час війни у 1995 році, спецпідрозділ хорватської армії отримав завдання зрівняти з землею будинок, де в 1856 році народився і прожив своє дитинство Нікола. Цей акт жорстокої історичної політики мав стерти... сербські сліди з хорватської землі. Проте через кілька років хорвати виправили свій вандалізм і влаштували там сучасний музей, додатково оголосивши 10 липня Днем Тесли. У відповідь серби на честь винахідника назвали аеропорт у місті Белград. Тож слов’яни воюють, а американці це використовують, адже Тесла був громадянином США вже з 1891 року і всі його патенти згодом будували економічний розвиток і могутність цієї країни.

Однак, повертаючись до етнічної приналежності винахідника, незважаючи на різні претензії, вона залишається безперечною з огляду на те, що на Балканах визначником національності є релігія. Тесла був сином сербського священика, його першим алфавітом була кирилиця, і ще за свого життя він багато разів відвідував своїх співвітчизників у Белграді, тому його, безсумнівно, слід вважати американським сербом.

Правда в ефірі. Хто винайшов радіо?

Питання, на якому може полягти не лише учасник ігрового шоу, а й гірше – його організатор, який готує запитання, чи вчитель фізики, який задає запитання учням. Перша відповідь, яку ми вважаємо правильною, згідна з офіційною версією в енциклопедії: Гульєльмо Марконі, італійсько-ірландський аристократ (правнук Джона Джеймсона, «тих» Джеймсонів - виробників віскі). Тим часом, незважаючи на Нобелівську премію, яку у 1909 році отримав Марконі, міжнародне визнання та увагу, які показували йому італійські фашисти, у цій історії все було інакше.

Після смерті Тесли у 1943 році Верховний суд США однозначно затвердив вимоги, які він висував проти Марконі ще з 1914 року. Справа стосувалася двох патентів, про які було заявлено у 1897 році (645, 576 і 649, 621), щодо передачі радіохвиль на відстань. Виявилося, що Марконі не тільки використовував прилади Тесли під час своїх спроб передати сигнал, але й зробив це пізніше від свого американського конкурента. Італійця при цьому дуже підтримали мультимільйонери Томас Едісон і Ендрю Карнегі, які сподівалися, що винахід радіо дозволить підвищити біржову вартість їх підприємств. Вони також були співорганізаторами першої трансляції радіосигналу через Атлантичний океан у 1901 році.

У свою чергу, враховуючи хронологію перших в історії радіоекспериментів, попередником винаходу слід вважати росіянина Олександра Попова, царського радіотехніка з Кронштадта. Тільки ж людина, яка першою встановила зв’язок на відстані, сама визнала, що Тесла вже це зробив у 1893 році.

Чи хвилі Рентгена могли б називатися «хвилями Тесли»?

Рентгенівське проміння зробило революцію в медицині, але німецький фізик Вільгельм Рентген, який у грудні 1895 року у своїй домашній лабораторії зробив рентгенівський знімок руки своєї дружини, мало цікавився таким застосуванням променів. Просто він першим відкрив, що вакуумна катодна лампа, так звана трубка Крукса, випромінює випромінювання, яке затримується кістковою тканиною або металом. Він зробив усе, щоб якнайшвидше зафіксували це в малотиражному баварському науковому виданні, і завдяки цьому увійшов в історію як винахідник випромінювання.

Однак незабаром він отримав таємничий лист з Нью-Йорка, в якому була дивна фотографія. Нікола Тесла надіслав німцю листа з привітанням і рентгенівський знімок... своєї ноги. Ймовірно, він в цей же час працював над подібним винаходом, але пожежа в його лабораторії в березні 1895 року знищила обладнання та документацію. Зрештою також у той же час подібне застосування «трубки Крукса» відкрив український фізик з Поділля Іван Пулюй.

Ще в 1896 році Тесла опублікував серію статей про рентгенівське проміння та їх біологічну небезпеку. А в 1897 році він прочитав лекцію перед Нью-Йоркською Академією Наук, якою певною мірою підтвердив свою першість у дослідженнях рентгенівських променів у Північній Америці. Він публічно оголосив, що проводить самостійні дослідження на цю тему з 1894 року.

Воскреслі винаходи та конфлікт з Едісоном

Сьогоднішня пам’ять про Ніколу Теслу та популяризація його як «людини, яка винайшла ХХІ століття» є результатом не лише досягнень новатора під час його роботи в США. Вони також мають своє джерело в самостановленні американського серба. Початком цього були промови Тесли, що був одягнений у білий фрак, на виставці в Чикаго 1893 року. Потім був щорічний цикл лекцій для преси, обкладинка до 75-річчя газети «Таймс» і ціла міфологія Тесли. До сьогодні у високого провісника з Балкан є свої наслідувачі, найбільшим з яких, звісно, ​​хоче стати власник марки Тесла – Ілон Маск.

У часи т. зв. інфотейнменту (інформація поєднана з розвагою, іноді за рахунок повідомлення про факти) Тесла став іконою, символом технологічної знаменитості, кимось, хто мав врятувати світ, але якого не зрозумів великий бізнес. Приписувати незліченні винаходи інженеру-електрику, який народився в ХІХ столітті, просто стало манією. Він мав не тільки використати, але й взагалі винайти змінний струм, хоча це зробив Іполит Піксі у 1832 році. Він мав розробити трифазний генератор такого струму, хоча це зробив поляк Михайло Доливо-Добровольський. Теслі також приписують винахід індуктивної котушки, хоча вона була розроблена за 20 років до його народження, у 1836 році, Ніколасом Калланом.

Також непорозумінням є протиставлення двох імен: Тесла та Едісон, оскільки суперники беруть участь у конфлікті під назвою війна за електричний струм. Насправді Тесла покинув фірму Томаса А. Едісона, коли той обдурив його і не виплатив обіцяну премію. Однак їхнє подальше суперництво — це переважно бізнес-легенда, взята як з підручників для менеджерів середнього рівня. Брутальна боротьба, підкріплена фейковими новинами, поширеними командою Едісона про нібито небезпеку використання змінного струму (АС; Едісоновці пропагували постійний струм - DC), була спрямована не проти Тесли, а проти його роботодавця Джорджа Вестінгауза.

Суперзброя і Тунгуський метеорит

Вищезазначені неоднозначності щодо винаходів Тесли можна перевірити, звернувшись до історії науки на межі ХІХ-го та ХХ-го століть, яка досить добре записана в документах - статтях преси та патентах. Однак існують і теорії змови, і сміливі гіпотези послідовників чогось, що сьогодні навіть можна назвати «церквою Тесли». Цей міф робить новатора, що народився на Балканах, деміургом.

Звичайно, Тесла був провидцем і у своїх записах передбачив розвиток технологій у ХХІ столітті. До того моменту як люди зрозуміли винахід радіо, він уже говорив про такі пристрої, як наші сьогоднішні смартфони та смарт-годинники, або про бездротову передачу електричного струму.

Шанувальники генія Тесли вперто повторюють міф, пов’язаний з подіями 1908 року, коли Сибір сколихнув вибух, потужніший від пізніших атомних бомб, скинутих на Японію. У «Кризі» Яцека Дукая Тунгуський метеорит мав стати подією, яка змінить долю світу. За словами прихильників Тесли, це мав бути експеримент винахідника з Нью-Йорка, випробування потужного електричного заряду, що був вистрілений через іоносферу. Однак тут починається наукова фантастика, тому що в першому десятилітті ХХ століття, звичайно, не було потенціалу для проведення такого експерименту. 

Це не змінює факт, що справжньою ідеєю Тесли, описаною в пресі 1930-х років, був т. зв. Телефорс. Електромагнітна зброя мала стати остаточною відповіддю на загрозу глобальної війни, оскільки вона мала знищити атакуючі сили противника за допомогою електромагнітного імпульсу. Оборонний «протиракетний щит» — був тим, про що винахідник мав говорити ще до того, як хтось навіть вистрілив першу ракету (насправді німці зробили це в 1942 році). Департамент Оборони США не цікавився цією концепцією, але вже через кілька годин після смерті Тесли в 1943 році всі його речі та записки з його номеру в готелі були конфісковані федеральними агентами. Громадськість їх більше не побачила. Ось чому історія Тесли ніколи не закінчується.

– Цезари Корицьки  

TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори

– Переклад Олеся Гераль