Щойно починався жовтень, як, купуючи косметику в одному з мережевих магазинів, я почула зацікавлені голоси зовсім малолітніх покупців, мабуть, восьмирічних. Вони уважно розглядали стенд із сезонною продукцією, зібраною під гаслом «Happy Halloween». І вже узгоджували, як вони переодягнуться.

Адже, шановні читачі, так сталося і це вже неможливо повернути назад: з 90-х років Хелловін – взятий з американської попкультури – прижився і на польській землі. «Вечір усіх святих» (так слід прочитувати походження назви «halloween» – тобто «All Hallows Eve») з кожним роком набирає обертів, охоплює все більше учасників і... радує продавців певних сфер: від косметичної попри галантерейну до овочевої, в тому числі фермерів, які вирощують гарбузи.

Щодо останніх: якщо хтось не в змозі самостійно прорізати дірки в помаранчевій шкаралупі, імітуючи жахливу пащу трупа, можна скористатися відповідним шаблоном, який є на ринку. Запалені зсередини гарбузові ліхтарики, поставлені біля вхідних дверей або на ґанку будинку, є сигналом того, що мешканці цього дому грають в переодягання на Хелловін. І вони не грюкнуть дверима перед носом у дітей, які вимагають солодощі в обмін на те, що не будуть лякати.

Звичай, який поширюється в Польщі, має позитивну сторону медалі, адже інтегрує місцеві громади, в епоху уникання або ігнорування сусідських контактів я вважаю це особливо цінним.

І ось наближається вечір, коли всілякі зомбі, вампіри, відьми та інша нечисть вирушають у світ. Будь ласка, не лякайтеся, це просто костюми! Але чи тільки це? Ну, я вважаю, що серед вампірів ховаються інші упирі. Ті, що були витягнуті з шафи нашого повсякденного життя.

Відігнати страх – опудалом

У 1772 році отець Ян Богомолець дав таке визначення упирям: «трупи, що встають із трун, захоплюють будинки, душать людей, смокчуть кров, ходять по вівтарях, заливають їх кров’ю, розбивають свічки». Крім того, ці привиди смерділи, бо були трохи гнилі. Огидна зовнішність відбивала бажання молодим дівчатам спілкуватися з ними, тож вампіри були змушені силою примушувати їх до сексуальних послуг. Найгірше те, що, висмоктавши кров жертви, вони позбавляли її душі. Одним словом, оживлені дияволом трупи не мали хорошого піару ні в масах, ні у вищих сферах.      Підписуйтесь на наш фейсбук   
  Проте… з часом вони стали привабливішими. Виявилося, що демонічні та кровопивчі істоти, що існують між світами живих і мертвих, володіють величезною спокусливою силою. А ще мають чимале символічне навантаження. Вони стали особливо корисними для творців різних дисциплін, які використовують упирів для передачі «неполітичних» підтекстів.

Кар'єра різних перевертнів почалася на початку XIX століття, в епоху романтизму. Можна згадати хоча б балади Міцкевича чи поеми Словацького – там часто на перший план виходять мерці, що блукають по світу живих.

У наступному столітті вампіри увірвалися в масову культуру. Кіно стало їхнім трампліном до успіху вже в піонерську еру німого кіно. Після цього стало тільки краще, тобто страшніше, і за великі гроші. Кровопивці почали окуповувати мюзикли, комікси, літературні саги, серіали, комп’ютерні ігри, навіть дитячі книжки… І, звичайно, образотворче мистецтво.

А сьогодні? Побічним ефектом різноманітних жахів, якими бомбардує нас реальність, є підвищений інтерес до темного світу фантастики. З’являється все більше вистав, які зображають старі вірування у «живих» скелетів, привидів, стригоїв, вампірів тощо писала про презентацію Александри Валішевської та символістів «Жорстокі оповідання»; нещодавно, 16 жовтня, у варшавській галереї Zachęta завершилася виставка «Тривога приходить у сутінках», де з'явилися ціла галерея страшилок). У будь-якому разі атмосфера неймовірного та чарівного зараз домінує у пошуках молодих артистів. Це не випадковість, а продукт різноманітних культурних явищ. У молоді чітко проявляється небажання протистояти викликам «дорослого» життя. Замість цього вони обирають втечу у віртуальний світ і занурюються в езотерику, парапсихологію та паранормальні явища. Недаремно Анатолій Кашпіровський знову має вірну аудиторію – він став героєм нещодавно випущеного серіалу та виданої книги.

Усе це створює атмосферу, сприятливу для вампірських ігор. Я впевнена, що цьогорічний Хелловін матиме виняткову візуалізацію. Якщо серйозно – молоді, та й не тільки їй, є чого боятися. І коли тривога приходить із сутінками, найпростіший спосіб запобігти цьому… ігри в лякалки.

Кар’єра перевертня

«Мед солодший за кров» – так у 1928 році Сальвадор Далі назвав свій перший твір, який вважався сюрреалістичним. Ніби хотів віддати честь вампірам, які вже загравали з попкультурою. Варто нагадати, що одним із перших фільмів жахів в історії кінематографії була «Симфонія жаху» Фрідріха Вільгельма Мурнау з 1922 року, де з’явився знаменитий Носферату, надзвичайно жвавий вампір, який багато разів перероджувався на екрані.

Неможливо перерахувати всі фільми жахів і фентезі з зомбі в головній ролі. З часом, підлаштовуючись під потреби естетики гламуру, старі гидоти стали красивішими, м'якішими і почали жити насиченим емоційним життям. Вони познайомилися з модними тенденціями та подбали про естетичний вигляд, щоб, боронь Боже, нікого не відштовхнути. Народилися навіть вампіри, які уникають споживання людської крові (з особливим акцентом на дівочій крові), а деякі перейшли на веганство!

Утім, культові постаті жахів так і не були розвінчані: окрім згаданого вампіра Носферату, лідирує ще один безсмертний труп – граф Дракула, створений ірландським письменником Бремом Стокером наприкінці XIX століття. Крім того, кінематограф змусив чудовисько доробитися потомства: дочки (1936 р.н.) і сина (1943 р.н.). Також ідолами стали Королева Проклятих, Досконала Істота та багато інших потвор, що поєднують в собі людські та надприродні елементи.

Поряд з ними масову уяву заполонили перевертні, які поєднали у собі щось середнє між традицією та сучасністю: зомбі-танцівники (з Майклом Джексоном), міцні, як сталь, відьми та дуже гарні відьмаки. Поруч з’явився цілий натовп відьом, стригоїв, вовчиць і локі.

І, очевидно, не можна забувати про найкрасивішого закоханого вампіра, який був готовий знищити свою кровожерливу натуру, через почуття до дівчини. Історія кохання, яка заполонила уяву мільйонів юних читачів, потім глядачів фільмів із циклу «Сутінки».

Усі ці привиди з’являлися на великому та малому екранах у вигляді справжніх жахів, жахів amoroso або жахів grotesque. Пам'ятаєте бліду сім'ю Макаревичів з комедії жахів "Колискова"? Або роботу Тіма Бертона «Труп нареченої»? Отож важко втриматися від сміху.

Сьогодні це вінтажні твори, хоча їм ще далеко до класики жахів, як-от «Шоу жахів Рокі Хоррора» – хіт серед мюзиклів, а також кіно.

Правдиві монстри

Ми знову спостерігаємо посилення інтересу до вампірів. Щоправда, цього разу причина не в якомусь попкультурному хіті масштабу «Сутінків». Монстри стають модними, коли світом (або його частиною) правлять справжні живі потвори. Це виглядає, наче спроба пом'якшити сміхом справжній жах. Мені не потрібно й нагадувати, що цього разу – це війна в Україні, ковід та зміна клімату. А також тривога молодого покоління за своє майбутнє, існування та роботу.

Згадаймо, коли і як це починалося. Першою анархонігілістичною субкультурою, яка пропагує жах і шок, був панк. Основою було невдоволення політичною ситуацією та відчуття відсутності життєвих шансів у бідних верств суспільства. Таким чином, діти, які відчували свою «неповноцінність», відкидали норми і принципи істеблішменту.

Уже тоді, наприкінці 70-х років ХХ століття, послідовники панку створили характерний образ, який заперечував класичну естетику. Звичайно, в цій субкультурі було багато підгруп, кожна зі своїм візуальним кодом, але було кілька загальних спільних рис: блідий колір обличчя, сильно підведені чорним кольором очі, губи, намальовані бордовим, фіолетовим або чорним кольором, плюс багато небезпечних металевих елементів на тілі (пірсинг) або одязі (ланцюжки, шпильки, браслети). Плюс багато чорного: чорні шкіряні пальто і штани; важкі мартенси; чуб на голові, тобто ірокез.

Цей образ усе ще актуальний, навіть більше орієнтований на жахи. У середині 80-х виріс із панку стиль емо. Як легко здогадатися, ставлення, яке сприяє спонтанності та експресивному вираженню почуттів. Знову молодь хотіла висловити своє несприйняття агресії та потягу до накопичення надлишку мирських благ. Додамо, що образ, який відходить від традиційної елегантності, завжди йшов рука в руку з поведінкою, прийнятою в тій чи іншій субкультурі, в цьому випадку – схильністю до мелодраматичних жестів, переживанням нещасливого кохання та культивуванням саморуйнівних нахилів. Цікаво, що в поставі людей емо можна знайти елементи романтичної філософії.

Лук вампіра

Колись такий образ був маскарадом на Хелловін, тепер його можна зустріти протягом року. У вампірів переодягаються моделі, актори, вокалісти. А передусім – молодь.

Помітити їх неважко: вони блукають вулицями найчастіше групами, здається – ізольованими від оточення. Смертельно бліде обличчя, підведені чорним кольором очі, розмазаним то тут, то там, ніби грим розмитий сльозою; налиті кров'ю білки, зіниці білі, як у сліпого, іноді фосфорного зеленого або фіолетового кольору (достатньо надіти спеціальні лінзи); закривавлений рот, здавалося б, щойно з’їденої жертви; видно ікла в розтулених устах, гострі й довгі, як у хижака; доповнюють образ загострені нігті, загострені вуха, сплутане або зализане волосся, завжди чорне, як у крука.

У них часто є татуювання павутини. Дівчата люблять надягати панчохи з величезними «стрілками» і дірками, ніби вони боролися з якимось хижаком.

Також важливою є аура жахливості, яку наступні покоління Дракули мають поширювати навколо. Погляд відсутній, повільні, сонливі рухи; думки, що блукають у потойбіччі, і могильний низький голос. Нині жерці та жриці темряви спілкуються в Інтернеті, але їхні обов’язки століттями залишаються незмінними: сидіти в склепінні, дивитися на місяць, слухати wave та готичну музику, страждати від емоційного розчарування, долати власне марнославство та несумісність із реальністю.

Зрозуміло, що до нас також дійшла і готична субкультура. На з’їздах, фестивалях і в готичних клубах можна пізнати теорію, знайти практичні поради і скористатися допомогою фахівців із зачісок, макіяжу, прикрас і загального зовнішнього вигляду. Інша справа – вампірська кухня. Про м’ясо не може бути й мови, а ось чорне морозиво – десертний делікатес! Такі розваги чекають на польських прихильників цієї субкультури на фестивалі в Болькуві в Нижній Сілезії, де вже багато років проходить захід під назвою «Castle Party» з солідною дозою готичного року.

Сок замість крові

Вампіри не можуть виглядати як з під копірки. Адже вони походять з різних епох і з різних причин володіли певними здібностями. Тому професійні джерела рекомендують спеціалізацію. На вибір є кілька видів трупів. Отже, є привид із далекого минулого в вицвілих, запліснявілих костюмах багатовікової давності. Його обличчя, руки і волосся також повинні бути вкриті пилом, як і належить істоті, яка довго спочивала в склепінні.

Інший варіант: напівмертвий вампір, що пересувається скам’яніло і важко, як зомбі. У цього типу добре видно шрами і рани, а на підборідді є сліди випитої крові. Готичні стригої носять довгі чорні пальта, латексні або шкіряні штани та важкі черевики (обидві статі), тоді як сексуальні серйозні дами носять корсети, мереживо та вуаль. Є й повсякденні вампіри, одягнені в чорне, але без екстравагантності та великої розкоші.

Прихильники жахів повинні подбати про свій макіяж. Бліда шкіра та очі, обрамлені чорною підводкою – це стандарт. Якщо ж говорити про губи, то є варіанти: невидимі, білі, пудрові; чорні або кармінові. Для ефекту вбивчої втоми вилиці можна підкреслити сірим кольором.

Верхівкою довершеності вважаються криваві краплі, що стікають з губ. З чого їх робити? Фахівці рекомендують ... кукурудзяний сироп з домішкою харчового барвника. Дешево і безпечно. Буряк занадто темний, кетчуп занадто світлий і занадто швидко стікає.

Підлітки та діти можуть переодягатися в упирів, не ризикуючи викликати сміх. Вони все ще мають право вірити в казки. Однак двадцятилітнім, у студентському віці, це вже не личить. Якщо хтось хоче проявити провампірські симпатії, підходьте до цього стримано, тільки у вигляді темного вбрання. Але на Хелловін не соромно, можна собі дозволити повернутися у світ казки.

А якщо Ви раптом зустрінете справжніх перевертнів, то рекомендую запастися часником і хрестом.

– Моніка Малковська

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– Переклала Олена Ковалевська