Про життя композитора й скрипаля-віртуоза Генрика Венявського було складено багато легенд. Одна з них стосувалася відомої композиції – Легенди Op.17. Цей твір Генрик Венявський написав, щоб добитися прихильності від непоступливого майбутнього тестя, який не хотів віддавати йому руку своєї дочки Ізабелли Гемптон. Почувши цю композицію, його серце розтануло, і Легенда Op.17 сьогодні належить до числа тих творів, які найохочіше виконуються скрипалями-віртуозами. Часто виконує її на біс Кая Данчовська.

Таких казкових оповідок, пов'язаних із Генриком Венявським існує багато. Зрештою, він жив і творив в епоху романтизму: епоху великих, юнацьких поривів і долання кордонів, окреслених попередніми поколіннями.

Цукерка для Шопена

Один із найважливіших польських скрипалів-віртуозів був прийнятий у межах виключення в Паризьку консерваторію у віці восьми років. Зазвичай можливість здобувати освіту в цьому навчальному закладі надавалася хлопчикам після дванадцяти років. Тим часом Генрик Венявський закінчив консерваторію з найкращим результатом вже у віці одинадцяти років, отримавши золоту медаль і скрипку, яку досі можна побачити в колекції музею музичних інструментів у Познані. Скрипка 1846 року зі знаменитої майстерні Ганд і донині характеризується надзвичайною легкістю в видобуванні звуків.

Виграна хлопчиком, який стане в майбутньому композитором скрипка порівняно нещодавно стала виставковим експонатом – у 2016 році, з нагоди XV Міжнародного конкурсу ім. Генрика Венявського. Передача інструменту до колекції супроводжувалася презентацією його звучання, а Целіна Коц – лауреатка премії глядацьких симпатій у цьому ж конкурсі виконала на цьому інструменті «Каприз» Гражини Бацевич. Ми знаємо, що на цій скрипці Генрик Венявський грав протягом кількох років під час паризького навчання, тому що наявні документи підтверджують факт, що він віддавав інструмент в майстерню для збереження та ремонту.

Його талант помітили значно раніше. Здібності сина з дитинства виховувала в рідному Любліні мати Регіна. Спочатку вона сама його вчила. Її брат Едвард Вольф був піаністом і другом Фредеріка Шопена. У дитинстві будинок родини Венявських відвідувало багато митців, що сприяло творчому розвитку Генрика і його братів. Брат Юзеф був піаністом, Александр –співаком, а Юліан – публіцистом і прозаїком. У наступні роки Генрика Венявського навчав Ян Хорнзель, який пізніше став солістом і концертмейстером Великого театру у Варшаві, а згодом також Станіслав Сервачинський – соліст і концертмейстер Будапештської опери. Почувши багато схвальних відгуків від вчителів і друзів про неймовірний талант сина, родина Венявських вирішила, що хлопчик продовжить свою освіту в Парижі.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
    Перебування у французькій столиці стало для Генрика Венявського часом інтенсивного навчання. Спочатку ним опікувався його зведений брат Томас, який був нещодавно став лікарем. Потім у Париж приїхала мати музиканта разом із його молодшим братом Юзефом. Регіна Венявська несподівано з'явилася на конкурсному виступі Генріха й дуже потішила його своєю присутністю та підтримкою. Вона оселилася з синами й відкрила художній салон у Парижі. У ньому бували великі емігрантські митці. Тут композиції Генрика Венявського слухав і Адам Міцкевич, і Фредерік Шопен, хоча маленький Геньо познайомився з великим композитором і піаністом дещо раніше. Подейкують, що при першій зустрічі він вийняв з рота довгу цукерку, яку тримав у роті, і пригостив Шопена другим кінцем солодощі.

Засновник петербурзької школи скрипки

Оскільки Польща була поділена, а Венявський народився в Любліні, в Королівстві (Царстві) Польському, об’єднаній персональною унією з Російською імперією, він отримав стипендію від царя Миколи І на своє перебування в Парижі. Саме тому наступні місяці після закінчення школи він мав відпрацювати стипендію серією концертів у Петербурзі. Однак невдовзі він повернувся до Парижа, де почав вивчати композицію. Навчання закінчив з відзнакою в 1850 році. Саме тоді він розпочав свою концертну діяльність разом зі своїм братом Юзефом, який був піаністом.

Публічні виступи багато в чому визначили його кар’єрний шлях, адже Венявський був титаном праці. Він виступав у великих концертних залах, а також у маленьких провінційних містах. Досконало опанував техніку стакато. Він грав «легким смичком», захоплюючи слухачів, зачарованих мелодійністю його творів, своєю блискучою технікою, якою володів бездоганно.

У 1860 році він став першим скрипалем при царському дворі та солістом Російського музичного товариства. Водночас у так званих музичних класах Товариства він викладав гру на скрипці. Тут впродовж кількох років напруженої педагогічної роботи він створив ядро ​​петербурзької скрипкової школи. Будучи придворним царським скрипалем, він не міг щодня давати концерти, проте насичені відпустки завжди проводив у публічних виступах. У той час він часто з'являвся на модних курортах, таких як Баден-Баден або Вісбаден.

Станіслав Монюшко насолоджувався його виступами у Вільнюсі. А коли він поїхав у тур по США з Антоном Рубінштейном, його талантом захоплювалася Гелена Моджеєвська.

Венявський бував майже всюди: після концертів у Росії він відвідав Англію, Францію, Німеччину та Скандинавію. У Туреччині він виступав перед самим султаном. Повідомляється, що тоді він виконав 22 твори, частину з них разом з гігантським ньюфаундлендом, який опирався на його плечі. До того ж він був улюбленцем правителів, які з великим задоволенням вручали йому різні нагороди та ордени.

Зазвичай він отримував значну винагороду за свої виступи, але його схильність до азартних ігор швидко позбавляла його так важко зароблених гонорарів. Він щасливо створив сім'ю, а його кохана дружина Ізабела Хемптон народила йому п’ятьох дітей. На жаль, невдовзі він залишив їх сиротами, 1880 року, перебуваючи у Москві, музикант помер від хвороби серця у віці 45 років.

Останні роки життя були для нього досить важкими. Ожиріння і проблеми з серцем не дозволяли йому працювати стільки, скільки він цього хотів. Через фізичні проблеми та проблеми зі здоров’ям він тоді давав концерти сидячи.

Його віртуозність і незвичайні композиції залишилися в пам’яті нащадків. У 1935 році, до сторіччя від дня його народження, з ініціативи племінника скрипаля Адама Венявського у Варшаві було засновано Перший міжнародний конкурс імені Генрика Венявського, у якому брали участь молоді скрипалі до 30 років. Організатором конкурсу виступило Варшавське музичне товариство. Хоча від початку він мав проводитись кожні п’ять років, війна та окупація завадили цим планам. Ще один конкурс було організовано лише в 1952 році, але в Познані. Від тієї пори він проводиться там кожні п’ять років. Залагодження організаційних питань взяло на себе Товариство друзів конкурсу імені Генрика Венявського.

За роки існування конкурсу на ньому було відзначено багатьох видатних скрипалів-віртуозів. Серед них Гражина Бацевич, Ванда Вількомірська, Кшиштоф Якович, Кая Данчовська та Бартломей Нізьол. 7 жовтня 2022 року розпочнеться XVI Міжнародний конкурс скрипалів імені Генрика Венявського в Познані. Хто стане його лауреатом і гідним наступником спарви свого відомого патрона – побачимо вже незабаром.

– Моніка Колет

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– Переклала Оксана Усатенко