«Newsweek Polska» під керівництвом Томаша Секельського намагається відповідати стандартам катофобії, які були відточені в часи, коли головним редактором тижневика був Томаш Ліс. Про це свідчить опублікований в останньому виданні текст Станіслава Обірека та Артура Новака «Święta hypokryzja» [Святе лицемірство].

Цей заголовок – це також оскарження авторами святої Матері Терези з Калькутти. А керуються вони думкою, що оскільки Церква міфологізувала цю черницю, то необхідно розкрити жорстоку правду про неї.

Публіцисти звинувачують Матір Терезу у зв’язках з організованою злочинністю. У тексті йдеться, що засновниця Місіонерів милосердя «свідомо приймала пожертви від наркоторговців і шахраїв. Вона заступалася за них, пишучи листи прокурорам і суддям США, щоб ті їх не карали». Далі автори заперечують аскетичну позицію Матері Терези: «Мати, що стверджувала страждання, на своє лікування грошей не шкодувала. Вона вела гарне життя, політичні лідери приймали її з почестями, подорожувала світом приватним літаком. До самого кінця збирала нагороди і славу».

Підписуйтесь на наш фейсбук Це ще не кінець. В очах Обірека та Новака злочином черниці була... вірність вченню Церкви. Мати Тереза висловлювала переконання, що людське життя треба зберігати починаючи від зачаття. Коли західні феміністки вимагали від Церкви моральної згоди на переривання вагітності та застосування профілактичних заходів, вона цього не підтримала. А між тим, на думку цих публіцистів, джерелом бідності в країнах третього світу є перенаселення (скажімо відверто: йдеться про «небажаних» чи «непотрібних» дітей), тож аборти та контрацепція вирішили б проблему.

Мати Тереза не ставила під сумнів авторитет Ватикану. Тим часом Обірек і Новак докоряють святому Іванові Павлу ІІ, як автору енцикліки «Evangelium vitae». Саме у цьому творі з’являється термін «цивілізація смерті», який відноситься до таких явищ, як аборти, контрацепція, евтаназія, in vitro.

Перш за все, варто поставити питання про довіру до авторів цього тексту. Обірек – колишній єзуїт. Скинувши сутану (покинув священнослужіння через зв’язки з жінкою), зайнявся журналістикою, у якій зводить наклепи на Церкву. А Новак юрист. Він є уповноваженим жертв педофілії у Церкві, до яких і сам належить (знявся у відомому документальному фільмі Томаша і Марека Секельських «Тільки нікому не кажи»). Важко відкинути думку, що з такими біографіями обома публіцистами керує радше антицерковна образа, аніж цікавість до пізнавання.

Але до тексту у «Newsweek» слід ставитися як до елементу певного цілого. Це заперечення Католицької Церкви як незмінно впливової інституції, яка критично переглядає соціальні, культурні та моральні зміни на Заході за останні кілька десятиліть. Стигматизуючи аборт як вбивство або визначаючи шлюб як союз між чоловіком і жінкою, Церква накликає на себе гнів лівих і ліберальних кіл, що формують громадську думку. Вони постулюють радикальну емансипацію людини, яка не обмежена соціальними нормами, людською природою та традиційною мораллю.

Підозрювати Церкву в контактах зі злочинцями і звинувачувати її в тому, що люди масово голодують, є одним із способів зіпсувати її імідж. Такі наклепницькі дії не є чимось новим. Нагадаємо, що Ватикан, також у польській публічній дискусії, обмовили історіями про те, що він співпрацював із Третім Рейхом. На Пія XII нападали як на «папу Гітлера», хоча він організовував допомогу для євреїв, про що свідчить Еудженіо Цоллі, головний рабин Риму (він прийняв католицизм після Другої світової війни).

Проблема лише у тому, що сьогодні назвати когось «фашистом» чи «нацистом» вже не справляє враження. Коли у 1990-х «Gazeta Wyborcza» використовувала цей метод проти правих, це була ефективна маніпуляція у соціальній інженерії. Але якщо виявляється, що той, кого називають «фашистом» чи «нацистом», просто… не такий, то кожна наступна дія починає викликати сумніви.

Зараз використовується інша кваліфікація, адекватна сучасній міжнародній ситуації. Йдеться про «путінізм». Оскільки, на відміну від Адольфа Гітлера, Володимир Путін – це не минуле і він реально лякає світ, то називаючи когось його прихильником, можна завдати удару. І саме тому, коли в прогресивних польських медіа лунають голоси, що висловлюють зневагу до правих, їх намагаються пов’язати з Кремлем.

Подібним чином борються і з Церквою. Прикладом може бути порівняння московського патріарха Кирила, політичного поплічника Путіна, та архієпископа Марека Єндрашевського. Аргумент антагоністів краківського митрополита полягає в тому, що ієрарх, виступаючи проти агресивного тиску ЛГБТ-рухів на польську державу, говорить мовою глави РПЦ, який подає напад Росії на Україну як хрестовий похід проти гей-парадів містами України. І неважливо, що це має мало спільного з реальністю.

На відміну від Кирила, архієпископ Єндрашевський не закликає до насильства. Він засуджує ідеї, а не людей. Організовуючи допомогу біженцям з України, він явно стоїть на протилежному боці від російського шовініста в ризах православного ченця.

Тому можна очікувати, що поляки не раз читатимуть чи чутимуть про «путінізм» Церкви. До таких висновків наштовхує нещодавній впис у Твіттері польського євродепутата: «На жаль, багато наших співвітчизників потрапляють у пастку мислення як за радянської пропаганди: „гнилий Захід”, „райдужна чума” тощо. Адже все це приходить до нас зі Сходу».

Залишається тільки очікувати оприлюднення викриттів, згідно з якими Іван Павло ІІ був «путіністом» ще у 1990-х (а може, й раніше), а твори, у яких він застерігав Захід від скочування в глибини «цивілізації смерті», були написані на Луб’янці. Оскільки Мати Терезу можна представити як співучасницю наркобізнесу, чому б не зробити з Папи-поляка «руську онучу»?

– Філіп Мемхес
– Переклала Аліна Возіян

TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори