«Рівень народжуваності в Південній Кореї є найнижчим у світі», – поінформував Bloomberg. Щоб запобігти демографічній катастрофі, нещодавно призначений консервативний уряд оголосив про вжиття заходів соціального характеру. З наступного року кожна сім'я з новонародженою дитиною матиме право на щомісячну виплату в розмірі мільйона вон (близько 740 доларів). З роками ця сума допомоги збільшуватиметься.

Власне, ким є південнокорейські консерватори, які від травня 2022 року керують Сеулом та запроваджують свою версію «500+»?

Прокурор став президентом

Обличчям консервативного табору є президент Юн Сок Йоль (найважливіша особа держави в політичній системі Південної Кореї, де-факто глава уряду), який на травневих президентських виборах набрав понад 48% голосів (на 0,7 відсотка більше, ніж його опонент від Демократичної партії – Лі Чже Мен).

Президент Юн в політиці новачок. Його досвід спілкування з політиками зводився до контактів у залі суду. За фахом – прокурор. Останні роки він був генеральним прокурором, звідки пішов у відставку в березні 2021 року. Це був вияв спротиву реформі прокуратури, яку втілювали ліберали.

Однак перед тим, як піти у відставку, він прославився розслідуванням корупційних злочинів першої жінки-президента з консервативного крила Пак Кин Х’є. Розслідування призвело, що в березні 2017 року їй оголосили імпічмент, а через рік засудили до 24 років позбавлення волі. Однак вже у грудні 2021 року Пак Кин Х’є була помилувана президентом Мун Чже Іном, попередником Юна.

Корупційний скандал став сильним ударом по консерваторах. – Видавалося, що вони вже більше не піднімуться. І все ж їм це вдалося. Якщо дивитися на цьогорічні вибори з перспективи 2016-2017 років, то їх результат можна назвати як дуже неочікуваний. Проте за останні п’ять років у Південній Кореї багато чого сталося, консервативний табір повернув собі довіру виборців, – каже «Тижневику TVP» політолог, аналітик Польського інституту міжнародних справ (пол. Polski Instytut Spraw Międzynarodowych, далі – PISM) д-р Оскар Пєтревич. Експерт зазначає, що одним із факторів, який дозволив консерваторам відновити свої позиції, стало відмежування Партії «Сила народу» від колишньої президентки Пак Кин Х’є.

Втома від правління лібералів

Повернімося до травня 2017 року, коли (набравши 41% голосів) на президентських виборах переміг кандидат від Демократичної партії Мун Чже Ін. Тоді здавалося, що позиція лібералів залишатиметься при владі багато років. Згідно з опитуваннями, Мун Чже Іна на початку його правління підтримувало понад 80% виборців.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
    Натомість у травні цього року під кінець каденції (у Південній Кореї повноваження президента тривають 5 років без можливості переобрання), його підтримка впала вдвічі. Насправді цей показник все ще дорівнював результату президентських виборів, але було чітко видно, що суспільні настрої змінилися і що значна частина корейців втомилася від правління лібералів. Значною мірою цьому сприяли скандали, які роками тривають у Південній Кореї.

– Президент Мун Чже Ін мав стати обличчям змін, символом очищення. У передвиборчій кампанії він оголосив про боротьбу з усяким злом, корупцією та сексуальними скандалами. Але нічого подібного не сталося. Щобільше, виявилося, що міністри Мун Чже Іна були так само втягнуті в скандали, як і їхні попередники, – каже д-р Йоанна Бечковська, політолог, кореїстка з Лодзького Університету, яка відзначає, що Мун Чже Ін також мав і певні успіхи.

Корейці, між іншим, позитивно оцінили урядовий план боротьби з пандемією та прозорість процедур. – Це призвело до перемоги Демократичної партії на парламентських виборах у 2020 році. Але Демократична партія, попри більшість у парламенті, зараз є в опозиції, – пояснює кореїстка. Помилував «принца» Samsungа

Користуючись скандалами в ліберальному таборі, консерватори вибрали кандидата з-поза свого середовища. Виявилося, що це був постріл в яблучко. Або, принаймні, так здавалося на момент виборів, оскільки зараз підтримка президента Юна значно впала, але про це пізніше.

– Висуваючи Юн Сок Йоля кандидатом у президенти, Партія «Сила народу» вбачала в ньому людину, що боротиметься з корупцією, яка становить величезну проблему для Південної Кореї протягом останніх десятиліть. Багато президентів, які правили в демократичний період (з кінця 1980-х років), були звинувачені в корупції та засуджені, – відзначає д-р Марек Ханьдерек, історик з Інституту Близького і Далекого Сходу Ягеллонського університету. І додає, що Юн Сок Йоль на церемонію своєї інавгурації запросив... колишню президентку Пак Кин Х’є щодо якої у 2016 році вів розслідування.

У серпні новий президент помилував Лі Чже Йона, президента компанії Samsung, найбагатшу людину Південної Кореї, якого було засудженого до 2,5 років в'язниці за тим же корупційним скандалом. – Юн Сок Йоль вирішив, що національні інтереси вимагають, щоб Samsung, найбільша компанія країни, на яку припадає 1/6 усього південнокорейського експорту, у важкі часи глобальної економічної кризи перебувала у руках фахового менеджера, – продовжує д-р Ханьдерек.

Президент Юн, ще будучи генеральним прокурором, брав участь у судовому процесі над «принцом» Samsungа, як жартома називають Лі Чже Йона.

Спадщина диктатури

У Південній Кореї основним питанням, яке відрізняє консерваторів від лібералів, є ставлення до минулого. Коріння консервативного табору сягає початку Республіки Корея, тобто середини 40-х рр. XX ст. Після закінчення японської окупації та поділу Корейського півострова в 1945 р., де на півночі владу захопили комуністи. Своєю чергою,, на підконтрольному американцям півдні главою держави став Лі Синман (в англійській транскрипції: Syngman Rhee).

– Президент носив маску демократа, але насправді він був диктатором. Його правління відзначалося сильною жорстокістю. У 1960 році внаслідок соціальних протестів він був змушений втекти на Гаваї, – розповідає в інтерв’ю «Тижневику TVP» д-р Збіґнєв Квєцень, історик із Центру американських досліджень Варшавського університету.

Через рік після еміграції Лі Синмана в Південній Кореї стався військовий переворот. – Його автором був генерал Пак Чон Хі, диктатор, батько колишньої президентки Пак Кин Х’є. Переворот поклав початок правлінню хунти, яке тривало до кінця 1980-х рр. Урядом формально керували консерватори. Сучасних консерваторів, однак, важко назвати безпосередніми правонаступниками цієї політики, але деякі спільні риси проглядаються. Наприклад, вони схвально оцінюють досягнення генерала Пак Чон Хі, завдяки якому Корея стала світовою економічною, – розповідає д-р Оскар Пєтревич.

Натомість ліберали критично ставляться як до генерала Пак Чон Хі, так і до військової диктатури загалом, вимагаючи розібратися з минулим. – Політичне середовище лібералів зростало в опозиції до авторитарного правління хунти. Тому дуже критично ставиться до того періоду, – наголошує аналітик PISM.

– Існують як особистісні, так й ідеологічні пов’язання між сучасними південнокорейськими консерваторами та авторитарною владою, яка панувала майже до кінця 80-х рр. ХХ ст. Консерватори не вважають той період ганебним, з яким слід розібратися. Протилежної думки, простіше кажучи, є ліберали, які походять з продемократичних, опозиційних стосовно авторитарного військового правління рухів, – підсумовує д-р Марек Ханьдерек.

Чеболі почали інвестувати

Якщо у Південній Кореї ліберальні уряди у внутрішній політиці роблять особливий акцент на соціальні та суспільні питання, то консервативні кола орієнтовані насамперед на бізнес. – В питаннях економіки Партія «Сила народу» чимось схожа на американських консерваторів. Тобто виступає за вільний ринок і обмеження (наскільки це можливо) державного втручання в економіку. Всі проблеми має вирішувати невидима рука ринку, – наголошує д-р Збіґнєв Квєцень.

– Консервативний табір – пробізнесовий. Він базується на припущенні, що приватний сектор має бути рушійною силою економіки. Підтримує інвестиції, в т.ч. приймає закони, які їх стимулюють. Чеболів, тобто південнокорейських конгломератів, після перемоги Юн Сок Йоля огорнули почуття великого оптимізму. Попри інфляцію та загрозу стагфляції, зараз чеболі почали інвестувати в нові дослідження. Можна зауважити, що компанія Samsung, найбільший інвестор у сектор досліджень і розробок у Кореї, а також найбільший роботодавець, вирішив, що зараз, коли вона може розраховувати на прихильність влади, настав добрий час для інвестицій, насамперед у напівпровідники та біофармацевтику, – додає д-р Йоанна Бечковська.

Система кланів, родів, клієнтелізму

Проте тісні контакти між політикою та бізнесом створюють взаємозалежність, наслідком якої є численні корупційні скандали. – Генезис проблеми сягає авторитарного правління генерала та пізніше президента Пак Чон Хі. Для одних він був диктатором, а для інших – батьком економічного дива. Саме під час його правління почали підтримувати спочатку кілька (а потім і більше) підприємств; їх експансію в країні та за кордоном. Над ними була розкинута політична захисна парасолька, що й створило своєрідний симбіоз світу бізнесу та політики, – каже д-р Ханьдерек.

І додає: – Потужні чеболі, такі як Samsung чи Hyundai, мають величезний вплив на стан південнокорейської економіки. Тому політики повинні зважати на найбільші вітчизняні компанії. До них навіть ставляться як до національного надбання. Завдяки їхньому процвітанню процвітає Південна Корея. Зараз це десята економіка світу.

Можна замислитися, чи одним із факторів виникнення політично-бізнесових пов’язань не є історія та культура. – Південна Корея, поряд з Японією, є найдемократичнішою країною Далекого Сходу. Проте, в основі організації цих суспільств все ще лежить система кланів, родів, клієнтелізму, вірність своєму покровителю. Тому важко очікувати, що демократія в Південній Кореї чи Японії функціонуватиме так, як у Франції чи Сполучених Штатах, – розглядає це питання д-р Збіґнєв Квєцень.

Своєю чергоюд-р Оскар Пєтревич підкреслює, що, з одного боку, південнокорейське суспільство демонструє демократичну зрілість, про що свідчить, зокрема, громадянська активність, готовність висловлюватися з важливих питань, висока явка виборців, формування культури спротиву, про що свідчить імпічмент тощо. З іншого боку, на здорові соціальні відносини накладаються патологічні відносини між світом політики та бізнесу.

– Кожен президент Південної Кореї, незалежно від політичної приналежності, має домовлятися з чеболямі. Немає жодного антисистемного політика, який би наказав: «Чеболі, забирайтеся», бо це означало б, що він ставить під сумнів ту модель економічного розвитку, якою пишається вся нація і яка принесла успіхи, в тому числі соціальні, тому що люди почали збагачуватися. Президент не буде рубати гілку, на якій сидять усі (включно з ним), – наголошує політолог.

Найбільш зріла демократія

Аналітик продовжує, що чеболі нещадно користуються цією ситуацією, всіляко впливаючи на владу. Вони вдаються до цього, використовуючи як легальне лобіювання, так корупцію. Наприклад, відмовляють політиків від підвищення податків для корпорацій та від запровадження податкових пільг для малих і середніх підприємств, оскільки, як вони стверджують, «Корея повинна славитися великими підприємствами».

Конгломерати охоче дарують політикам і пов'язаним з ними фондам дорогі подарунки. Так було й у випадку із Пак Кин Х’є. Samsung подарував подрузі колишньої президентки (а точніше дочці подруги) коня вартістю приблизно 850 тис. доларів. – Цікаві і водночас жахливі результати опитування громадської думки про помилування «принца» Samsungа у цій же справі. Що ж, більшість опитаних вважали рішення президента Юн Сок Йоля правильним. На думку корейців, ситуація в Samsung має бути стабільною, тому що якщо справи підуть погано у цього гіганта, постраждають як субпідрядники, так і все суспільство, – пояснює д-р Оскар Пєтревич.

З іншого боку, д-р Марек Ханьдерек підкреслює, що корейці дуже пишаються тим, що їхня країна, незважаючи на численні скандали, є демократичною: – Я чув думки самих корейців, які вважають, що Південна Корея є найбільш зрілою демократією в Східній Азії. Хоча японці точно іншої думки.

Історик додає, що про зрілість південнокорейської демократії свідчить те, що скандали не замітаються під килим, а покарання за участь у них «не уникають навіть президенти».

Проти феміністок

Сферою, яка також відрізняє консерваторів від лібералів, це моральні норми. Д-р Марек Ханьдерек зазначає, що новий президент відмовляється займатися питаннями, які порушують прогресивні кола, наприклад, пов’язаними з гендерною нерівністю. – У Кореї жінки зазвичай заробляють менше, ніж чоловіки, їх рідше обирають на керівні посади в корпораціях, невеликий відсоток з них виконує важливі функції в світі політики, – перераховує історик і додає, що ліберальна адміністрація була більш чутливою до цього питання.

Крім того, під час виборчої кампанії президент Юн оголосив про ліквідацію створеного лібералами Міністерства з питань гендерної рівності та сім’ї, Д-р Ханьдерек зазначає, що в останні роки проблемою, яка викликала значне обурення громадськості, були приховані камери, які у великій кількості встановлювали в громадських місцях: роздягальнях і туалетах (переважно жіночих). Це був один із факторів, який активізував феміністичні організації, які вимагали, серед іншого, боротьби з сексуальними злочинами. – Останніми роками активізувалося багато феміністичних організацій. Вони дуже негативно ставляться до консервативного президента, який, на відміну від Демократичної партії, не вірить, що в Південній Кореї існує гендерна нерівність. Президент є відкритим «антифеміністом» й під час ще виборчої кампанії стверджував, серед іншого, що фемінізм є причиною низької народжуваності в Південній Кореї, – каже науковець.

Додамо, що зараз у Південній Кореї спостерігається соціальний конфлікт між жінками та чоловіками. – Існує сильна хвиля фемінізму, але також хвиля антифемінізму, в основному серед чоловіків, які почуваються дискримінованими. В першу чергу вони підіймають питання обов'язкової військової служби. Вважають, що вона повинна охоплювати також жінок або має бути цілковито скасована, – пояснює д-р Йоанна Бечковська.

Самогубство мера Сеула

Політики часто фігурують не лише в корупційних аферах, а й етичних. Наприклад, у липні розгорівся скандал, головну роль у якому відігравав молодий лідер партії «Сила народу» Лі Чжун Сок. – Його відсторонили від посади голови партії через звинувачення у користуванні послугами повій, за які платив бізнесмен, що прагнув отримати прихильність політика, та підбурювання до знищення доказів у цій справі, – пояснює д-р Пєтревич.

Політолог додає, що в останні роки в сексуальних скандалах звинувачували не тільки консерваторів, а й лібералів, які, до речі, голосно заявляли про повагу до жінок та декларували боротьбу за їхні права.

У 2020 році громадську думку сколихнула новина про самогубство Пак Вон Сон, мера Сеула, якого колишня секретарка звинуватила у сексуальних домаганнях. Звинувачення не підтвердилися. Можливо, це сталося б (цього не знаємо), якби мер Сеула не покінчив життя самогубством. Адже в Кореї самогубство вважається почесним вчинком і означає публічне закриття справи.

Повернення в бік США

Зупинимося, нарешті, на зовнішньополітичній політиці консерваторів. Що ж, вступ на пост президента Юн Сок Йоля означало, з одного боку, орієнтацію у бік США та Японії, а з іншого – охолодження відносин із Північною Кореєю. Ліберали приділяли менше уваги відносинам зі США, критично ставилися до Японії, про що поговоримо трохи пізніше, і прагнули відновити відносини з комуністичною Північною Кореєю.

– Консерватори часто підкреслюють, що якби не альянс із США, Південна Корея не встояла б, програвши у війні з Північною Кореєю. Вони дуже критично ставляться до свого північного сусіда. З одного боку вважають, що з Пхеньяном насправді можна спробувати налагодити якийсь діалог, але водночас дотримуються позиції, що Північну Корею потрібно, перш за все, стримувати та бути готовими до ворожих дій з її боку. Ліберали, які останніми роками пропонували Пхеньяну економічну підтримку та ініціювали міжкорейські саміти, мають інший підхід, – пояснює д-р Пєтревич.

Своєю чергою д-р Бечковська додає, що консерватори намагаються балансувати між Сполученими Штатами, які є головним партнером у питаннях безпеки, та найважливішим економічним партнером Китаєм. – Президент Юн Сок Йоль зайняв рішучий політичний курс щодо Сполучених Штатів. Крім того, він закликає до більш тісної співпраці не лише в питаннях безпеки, а й в економічних питаннях. Водночас він намагається не відштовхнути Китай. Це простежується в справах Тайваню. Південна Корея не втручається в ці суперечки і навіть заявила, побоюючись економічних наслідків, що підтримує бачення єдиного Китаю, – каже кореїстка з Лодзького Університету.

Японське питання

Явною світоглядною різницею є питання відносин із вищезгаданою Японією. Тут знову велику роль відіграє історія. Ліберали все ще пам'ятають кривди, які зазнали від японців, і підкреслюють, що ті їх ще не спокутали. Своєю чергою, консерватори вважають, що ті кривди потрібно пробачити та будувати добрі відносини з Країною висхідного сонця, хоча б заради союзу з США.

Нагадаємо: у 1910 році Японія анексувала Корею, яка увійшла до складу Великої Японської імперії. Цей стан проіснував 35 років. – Корейського короля і його сім'ю офіційно визнано членами імператорської родини. У Кореї були запроваджені японська адміністративна та шкільна системи. З одного боку, це означало модернізацію Кореї. Але з іншого боку, ставлення японців до інших народів, особливо до сусідів того часу, було надзвичайно шовіністичним і навіть расистським. У повсякденних контактах вони часто демонстрували зарозумілість, навіть зневагу до корейців, – розповідає д-р Збіґнєв Квєцень.

– Починаючи з 20-х рр. ХХ ст., – продовжує історик, – японська влада намагалася всіляко денаціоналізувати корейців. У школах введено обов'язковий предмет: японську мову. З часом японська, за винятком початкової школи, стала мовою навчання. Вони прагнули, щоб корейці відійшли від своїх звичаїв і фольклору. Корейцям пропонували брати японські імена та прізвища. Обов’язковою була участь у церемоніях релігії shintō (синтоїзм). Щоранку корейські діти в школі брали участь в церемонії поклоніння японському імператору та його родині. Історик підкреслює, що багато корейців, бажаючи уникнути участі в принизливих церемоніях, приймала християнську віру.

Щоб звільнити корейців від участі в церемонії синто навіть втрутився Святий Престол. Однак японський уряд відповів, що церемонія є формою поклоніння державі та монарху, а тому не має характеру релігійної.

– З одного боку, корейці платили податки та підпорядковувалися японським законам, а з іншого боку, вони мали ускладнений доступ до роботи в адміністрації, та з часом і в освіті. Зі сміливцями, які наважувалися виступали проти політики Токіо, японські служби жорстоко розправлялися. Все це призвело до зросту еміграції з Кореї до Китаю, а точніше до найближчої Маньчжурії. Хоча не маловажним чинником була також перенаселеність Кореї та пошуки селянами землі, яку вони могли б орендувати. Так чи інакше, у 30-х роках ХХ ст. японський уряд під приводом «захисту» японських підданих, які формально були корейцями, здійснив військову агресію проти Маньчжурії, – каже д-р Квєцень.

Історик додає, що до середини Другої світової війни корейці не були зобов'язані нести військову службу, оскільки «японці слушно сумнівалися в лояльності корейських призовників».

Після капітуляції Японії в 1945 році, американці були впевнені, що їхнім головним союзником у регіоні буде Китай. Однак після того, як до влади в Піднебесній прийшли комуністи, ці плани довелося змінити. Прагматизм спонукав США зробити ставку на Японію. – Після трьох років Корейської війни Корея була спустошена і навіть бідніша, ніж у 1945 році. Тим часом у 1951 році в Японії офіційно припинилася американська окупація. Японія за допомогою США відновила економіку та процвітала. Швидко було укладено договір про військову допомогу. Це змусило корейців врегулювати (хоча б на декларативному рівні) відносини з Японією. Але осад, звичайно, залишився, – каже історик.

Д-р Бечковська підкреслює, що президент Юн зараз прагне налагодити відносини та діалог з Японією. – За каденції його попередника відносини дуже погіршилися, саме через історичні суперечки, – пояснює.

– Юн Сок Йоль не ставить під сумнів шкоду, яку заподіяли японці. Однак він намагається простягнути до них руку, – коментує д-р Оскар Пєтревич. – З польської точки зору, ліберали у Південній Кореї набагато більші націоналісти, ніж консерватори. Лібералів ми сприймаємо радше як космополітів, інтернаціоналістів. Водночас у Кореї, на відміну від польських реалій, розрахунків з історією вимагає саме ліберальний табір, а не консервативний, – додає аналітик.

Віруючих стає все більше

Інше питання, яке з нашої точки зору може здатися дещо дивним, це конфесійний поділ. Кореїсти д-р габ. Марцін Яцоби та д-р Якуб Тейлор під час дебати, організованої в рамках вебінару на Варшавському Суспільно-гуманітарному університеті (пол. Szkoła Wyższa Psychologii Społecznej, далі - SWPS), підкреслювали, що південнокорейські консерватори скоріше є протестантами, натомість ліберали та ліві – радше католиками.

– Південна Корея є найбільш християнською країною регіону після Філіппін (де католики складають понад 75% населення), – підкреслює д-р Збіґнєв Квєцень.

У свою чергу д-р Марек Ханьдерек додає: – Згідно з даними, Південна Корея є єдиною високорозвиненою країною у світі, в якій зростає відсоток людей, які декларують себе як віруючі. В інших країнах тенденція протилежна, – підкреслює д-р Марек Ханьдерек.

Консерватор з Гарварду

У Південній Кореї консерватори не є однорідним середовищем. – Можна спостерігати поділ, наприклад, на тлі поколінь, – каже д-р Йоанна Бечковська.

– Представники молодшого покоління більш відмінні у світоглядному плані, наприклад у питаннях відношення до США чи Північної Кореї. Старше покоління більше підтримує союз з Вашингтоном та відзначається жорстким ставиться до Пхеньяну, – продовжує кореїстка. Д-р Оскар Пєтревич натомість зазначає, що Лі Чжун Сок, донедавна лідер партії «Сила народу», усунутий із посади голови внаслідок скандалу, є представником молодого покоління (має 37 років), випускник Гарварду, який представляє вкрай консервативні погляди на етичні питання. – З нашої точки зору я б охарактеризував його як жінконенависника. Багато соціальних проблем він пояснював діями феміністок. Це був його головний посил. Старші партійні активісти не обов’язково відчували, що це правильний шлях. Можливо, під час розмови за пивом вони б погодилися з ним, але визнали б, що публічно використовувати такий наратив немає сенсу, – зазначає він.

За словами аналітика, молода гілка партії більш радикальна в світоглядному плані, ніж старше покоління. Водночас він підкреслює, що консервативна партія протягом останніх років змушена була постійно трансформуватися внаслідок шоку, викликаного імпічментом колишньої президентки, що спричинило утворення численних внутрішньопартійних поділів.

Невдачі та ляпи

Безсумнівно, президента Юна чекають важкі часи. Тим паче, що після 100 днів правління його підтримка впала вдвічі. – На суспільні настрої перш за все впливає інфляція та високі ціни на енергоносії. Крім того, нещодавні посухи сильно вдарили по сільському господарству, супроводжувані сильними дощами, які призвели до смерті 11 осіб. Це також сприяло зниженню підтримки, оскільки свідчить, що президент не в змозі впоратися з ситуацією в країні. Крім того, мешканці міст, наприклад Сеула, стурбовані цінами на нерухомість і дефіцитом квартир, – каже д-р Йоанна Бечковська. Кореаністка продовжує, що значний суспільний резонанс викликають кадрові рішення нового президента, який обсадив свій офіс колишніми прокурорами. Це було сприйнято як ознака олігархії. Крім того, експертка зазначає, що ідея Юн Сок Йоля щодо зниження шкільного віку до п'яти років (зараз він становить шість) зустріла суспільний спротив. Опір корейців цьому проєкту дуже сильний. – Про це свідчить той факт, що міністр освіти Пак Сун Ае подав у відставку, – зазначає вона.

Зниженню підтримки також сприяють невдачі. – Президент Юн Сок Йоль дратує громадськість, багато в чому через свої проблеми з комунікацією. Наприклад, корейці дивуються, що стало причиною відмови президента зустрітися з Ненсі Пелосі, яка перебувала в Південній Кореї. Він прикривався тим, що був у відпустці, – нагадує політолог і додає, що хоча президент не має політичного досвіду, численні невдачі викликають здивування, оскільки він оточив себе дуже досвідченими радниками.

Також ляпи трапляються під час промов. – Громадськість зауважила, що Юн Сок Йоль не говорить як досвідчений політик. Навіть консервативні ЗМІ пишуть: «Президент повинен покращити свій імідж і відновити соціальну довіру», «вам потрібно зосередитися на реформах», – підсумовує д-р Бечковська.

Провести серйозні реформи, такі як зниження шкільного віку чи ліквідація Міністерства з питань гендерної рівності та сім'ї, найближчим часом буде вкрай складно через меншість консервативної партії в парламенті. Наступні парламентські вибори відбудуться через два роки.

Д-р Пєтревич звертає увагу на ще одне питання, яке також пов’язане з поточною підтримкою нового президента. А саме те, що корейці голосують спонтанно і часто змінюють свою думку безпосередньо при урнах. – Попри високу поляризацію суспільства, воно не має усталеної позиції щодо тої чи іншої політичної партії, як, наприклад, у США, де родини з покоління в покоління голосують за республіканців чи демократів. У Південній Кореї партії, очевидно, мають твердий електорат. А все ж таки, є багато невизначених виборців, які впадають з крайності в крайність. Від любові до ненависті, – підсумовує аналітик PISM.

– Лукаш Любанський

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– Переклав Юрій Ткачук