ТИЖНЕВИК TVP:Середовище боксерів, учасників кулачних боїв, бійців у широкому розумінні не є, м’яко кажучи, найсвятішим. Конфлікти із законом тут не рідкість. У цьому середовищі ви мали, з одного боку, репутацію люблячого і турботливого батька. З іншого ж, ви черговий раз виходите з в'язниці.

КШИШТОФ «ДИЯВОЛ» ВОЛОДАРЧИК :Багато друзів казали мені: «Кшиську, якби ж ти потрапив у в’язницю принаймні за якийсь серйозний параграф. Зробили тебе злочинцем за те, що їхав без водійських прав». Я спричинив аварію? Я збив пішохода? Я когось вбив? Я був у стані алкогольного сп'яніння?

Пам'ятаєте ситуацію, коли жінку на переході збив відомий редактор? Машина не пройшла техогляду, а редактор не мав водійських прав. Його виправдали. Я міг би навести багато прикладів, коли злочинець перебував у гіршому правовому становищі, ніж я, і до нього поставилися зовсім по-іншому.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
  Я не хочу оцінювати судову систему в Польщі, але в ідентичних справах одних розглядають як останніх злочинців, а інших виправдовують. Щоб було зрозуміло: я зізнаюся в усьому і знаю, що вчинив неправильно. Я шкодую, що тоді сів за кермо. Для мене були надзвичайно тяжкі наслідки.

Колись ви написали репортаж про афери Еміля О., який витягнув понад півмільярда злотих від приватних і державних установ. І він сидів у в’язниці менше, ніж я. Він обдурив пів-Польщі і довів до банкрутства тисячі людей, я ж їздив на машині без документів. Це однаковий масштаб? А покарання однакове.

Ви відчуваєте образу? Вам гірко? Ви втратили рік свого життя, але і серйозні контракти та багато грошей.

Треба зрозуміти, що я вже старий. Мені 41. Для мене 9 місяців ув’язнення – це як мінімум 3 роки втраченої кар’єри. Ні тренувань, ні дієти, ні підготовки. У спортивному плані це неможливо компенсувати. За цей час я втратив кілька прибуткових боїв, багато рекламних контрактів. Забракло часу на розвиток.

Але є ще особисте життя, яке пов’язане з моїми доходами. Адже я забезпечую сім’ю тим, що виходжу на ринг. Якщо я не вийду, нам не буде на що жити. А найстрашніше, що неможливо перевести в злоті, – це емоції найближчих мені людей. Пане Кароль, ви навіть не уявляєте, як це пережила моя родина, діти. Чи хотіли б ви, щоб ваші близькі ставилися до вас як до злочинця? Щоб ваша дитина запитала, чому тата немає?

Пане Кшиштоф, навіщо ви взагалі сіли в ту машину, вам же з 2018 року заборонено керувати автомобілем? [«Диявол» сів за кермо, хоча втратив права за перевищення ліміту штрафних балів – ред.]

Треба було завезти дитину до лікаря. У моєї доньки два дні була температура 39 градусів. Не спала, на руках згасала. Це моя третя дитина. Я не можу собі уявити, щоб втратити когось із них. Або не допомогти. Я відповідаю за них і мушу забезпечити їх майбутнє.

Людина в таку хвилину не думає. Робить те, що відчуває. Що підказує серце. Я проста людина, коли щось не так, вважаю, що треба допомагати. Як я міг дивитися на це незворушно? У такий момент сідаєш і їдеш.

Із вашим статусом і доходами ви могли б просто найняти водія.

Усі вважають, що якщо ти відомий спортсмен, то маєш необмежені кошти. Раніше я керував компанією, але через смерть друга збанкрутував. Тоді я втратив величезні суми. Щоб вибратися з цього, я повинен боксувати.

Якщо не боксуєш, не заробляєш. Якщо не виграєш в боксі, не маєш рекламних контрактів. Якщо немає престижних боїв, то тим більше рекламодавці не хочуть з тобою співпрацювати. Люди думають, що «Диявол» Влодарчик гроші на машинці друкує. Але в боксі це не так.

Я людина честі. Якщо у мене залишились якісь борги компанії, я повертаю їх за рахунок власних коштів. Якщо у мене є зобов’язання перед моїми колишніми партнерками, я не можу їх залишити без засобів до життя. Людям, з якими мене щось пов’язувало приватно чи професійно, я ніколи не скажу «на біса». Навіть якщо мушу позичати, то цісареві віддаю цісареве.

Загалом у в’язниці ви пробули 9 місяців. Хвилина безглуздя, потім майже рік тюрми. Якась невинна помилка, а наслідки залишаються на все життя...

Я сам зголосився сидіти у в’язниці. Я не тікав, не ховався. Я не придумував божевільних причин. Я найняв не «престижних» адвокатів, а порядну юридичну фірму, яка керувалася законом, а не договорами. Двоє адвокатів, які представляли мене в цій справі, зробили все, що могли. Я дуже вдячний їм за це.

Напівжартома вважаю, що все в житті треба пережити. Але 9 місяців – це занадто великий термін за таке правопорушення. Хочеш покарати і провчити, дай місяць-два. Але не руйнуй життя.

Пане Кшиштоф, я економічний журналіст. Мені потрібна конкретика: скільки втратив Кшиштоф «Диявол» Влодарчик?

Щось понад мільйон злотих.

Яким було життя у камері?

Після першого вироку я довго оговтувався. Тепер я набагато краще справляюся з цим психічно. І з розгубленістю, і зі спогадами про минуле. Хочете знати, яким було моє життя? Я бігав у дворі, який мав 9,5 метрів в довжину і 3 метри в ширину. І бігаєш: 25 кіл в одну сторону, потім 25 в іншу, щоб у голові не запаморочилося. Це не умови для боротьби за чемпіона Європи. Це жодні умови для жодної підготовки. Сидиш і чекаєш.

Ви відчували приниження? Одного дня ти кумир усієї Польщі, наступного дня їздиш на ганчірці у тюрмі на Празі.

Я ніколи не почувався приниженим через це. Ми всі це робили, не було винятків чи сорому.

Але ще напередодні ти зірка телебачення...

Я не зірка. Я спортсмен.

Ви обличчя...

Щоб щось оцінити в житті, спочатку треба втратити. Отримати копняка. Я дістав дуже сильного. Я знаю, скільки він важить, я знаю, який він на смак, я знаю, чого я не хочу. Досвід на все життя.

А зараз Вам вже за 40. Це пізно для спортсмена. Чи плануєте ви продовжувати свою кар’єру?

У мене є план, є воля і енергія. Якби Анджей Василевський [промоутер «Диявола» Влодарчика – ред.] не бачив мого спортивного потенціалу в боксерському сенсі – того, що я можу піти і зробити приємний сюрприз, ми б, напевно, попрощалися, і я був би в іншому місці. Але завдяки, як мені здається, дружбі, любові, симпатії один до одного ми разом і у нас спільні плани на завершення моєї кар’єри.

Ви говорите про бокс. Сьогодні боксер – це людина, яка працює з ранку до вечора, сидить на дієті, безупинно тренується і заробляє набагато менше, ніж зірка Instagram, яка піде на фрік-поєдинок. Вам не здається, що ваша галузь пішла не в той бік?

У дуже поганий. У минулому, щоб бути «відомим і любимим», потрібно було щось із себе представляти. Знатися на чомусь. Бути спеціалістом у якійсь галузі. Досягати успіху зі значними результатами.

У 1997 році я був у Кракові на турнірі «Золота рукавичка». До мене підходить хлопець і запитує, чи то я Влодарчик. Бо він чув, що я сильно б’ю, що нокаутую, що треба боятися. Без Інтернету, телебачення та соціальних медіа, з уст в уста, люди знали про тебе більше, ніж сьогодні. А зараз? Люди відомі тим, що вони відомі. Якби я виставив д… на Новому Світі, отримав би багато, як то кажуть, підписників.

Цифровізація змінює цей світ?

Мобільні телефони, смартфони, життя у віртуальному світі. Подивіться, як сьогодні граються діти. Пам’ятаєте нашу молодість? Чи бачите, щоб хтось зараз бігав по тріпачках, деревах, гаражах? Ви бачите дітей у пісочниці? Чи хтось відбиває м’яч від стіни будинку? Чи бавиться в класи?

Я цього вже 20 років не бачу. Люди обмежилися до найпростішого – телефон, додатки, зручність. Я розумію, що інший час, інші технології, світ змінився. Але це, на мою думку, не є здоровим напрямком для нашого психічного здоров’я, наприклад.

Це час, коли рекламуються люди, які нічого не вміють робити, а не працьовиті?

Абсолютна правда.

Вас дратує, що ви все життя тренуєтеся, щоб чогось досягти, а стільки ж за один «бій» бере така «зірка» як Ясь Капела чи Марта Лінкевич?

Яким прикладом для молоді можуть бути такі «зірки»? Яке це має відношення до спорту? Чи хотіли б ви, щоб ці люди формували наше суспільство? Чи хотіли б ви, щоб вони були кумирами для молоді? Щоб молодь обирала таке життя? Щоб вони думали, що відсутність навичок окупається, а важка праця не цінується? Ми хочемо такої нації?

Коли я бачу таких, вибачте, клоунів, ніж у кишені відкривається і, кажучи по простому, жаль д... стискає. Спортсмен із плоті та крові – це Шимон Колецький, а не якийсь клоун, який прикидається спортсменом і продає дієти в Інтернеті. Мені це важко зрозуміти. Я категоричний противник таких тенденцій.

Нещодавно я був на Чемпіонаті Польщі з легкої атлетики. Виступала еліта. Спортсмени, що здобули медалі на Олімпіаді в Токіо. А на трибунах і навіть у VIP-ложах їх ніхто не знав. Футбольні гравці з 2-ї ліги більш впізнавані.

Я знаю, що штовхання ядра, молота, піску, мішка, цементу у нас непопулярне, а вимагає від гравця присвятити цьому все життя. А з іншого боку є Роберт Левандовскі, який має захмарні доходи.

Молодь бачить цю прірву. Кожен з нас добре знає, що для того щоби стати відмінним легкоатлетом треба набагато більше жертв, ніж стати навіть середнім футболістом. Тому все менше людей обирають амбітний шлях, бо просто не окупається мучитися.

Ви вважаєте, що у футболі занадто багато грошей порівняно з іншими видами спорту?

Звідки беруться 50 тисяч людей на Національному стадіоні, хоча результатів немає? Футбол – це багаті спонсори, великі емоції та багато вболівальників. Люди в захваті. Тут немає моїх ревнощів. Досить подивитися на волейбол. Поляки вважають, що якщо це не чемпіонат світу, то немає сенсу дивитися.

А у футболі дивляться кожну гру, незалежно від спортивного рівня. Квитки на матч з Андоррою по 300 злотих? Коли я б’юся на спарингах, то ці гроші віддаю хворим дітям, а найдешевший квиток на мій бій коштує 30 злотих.

А може Ви так говорите, тому що сьогодні важко зібрати повний зал для боксерського поєдинку?

Думаю, що якби ми уклали хороший план поєдинків, то змогли б заповнити Національний стадіон.

Востаннє я був на боксерському поєдинку, коли бився Анджей Ґолота.

Анджей сам по собі феномен, ми дуже любимо і захоплюємося один одним. Але насправді у Ґолоти не надто багато «титульних» досягнень.

Це цікаве спостереження.

Анджей Ґолота завдяки своїй специфіці, можна сказати специфіці функціонування, здобув величезну популярність і симпатії шанувальників. Але чи є у нього пояс чемпіона світу? Європи?

Бронза на Олімпіаді.

Це правда.

То були інші часи, звичайно. Чи могла б сьогодні людина, яка стояла «на воротах» і була «людиною з міста» [представником кримінальної субкультури – ред.], увійти у професійний спорт на такому рівні?

Вам довелося б поговорити з людьми, які його привели і які працювали з ним. Бо це довша історія. Треба їх зібрати, послухати ці історії, тому що, як на мене, це тема для феноменальної книги. Знаєте, кому він зобов’язаний усім своїм життям? Маріолі! Якби не Маріоля [дружина Ґолоти – ред.], Анджей не був би там, де він є сьогодні. Я думаю так.

Якщо ж ми вже говоримо про приватні справи: у вас чудовий контакт як з колишньою партнеркою, так і з нинішньою. Разом, утрьох, виходите в місто, зустрічаєтесь і проводите час. Для більшості стосунків це не нормально.

Нас четверо, бо є ще Себастьян, партнер Ґоськи, з яким ми теж приятелюємо. Пам’ятаєте, коли ми з нею виходили з суду, ми обіймалися і дякували один одному за наш спільний життєвий етап? ЗМІ писали: «постановка». Але це неправда. Ми дуже добре спілкуємося з моєю колишньою дружиною, дбаємо про нашого сина, хочемо, щоб він виріс хорошою людиною. У нас чудові відносини.

Моя нинішня партнерка Кароліна та колишня дружина Ґоська зустрічаються, ми відвідуємо одне одного та гуляємо разом. Мені це здається нормальним. До таких стосунків треба дозріти. Ми всі подорослішали. Я не приховую, що зробив їй боляче. Емоційно. Але повірте, можна розлучитися нормально і продовжувати жити в дружніх відносинах.

Коли у голову вдарила «шипучка»?

«Шипучка» – це, можливо, занадто сильне слово, але я хотів би сказати всім, що не треба бути «супергероєм». Тому що ви думаєте, що світ належить вам, і робите багато дурниць, які, на вашу думку, не матимуть наслідків. Багато поганого моя колишня дружина зазнала від мене. У 2014 році у мене народилася позашлюбна дочка, ось тоді я забив цвях у свою труну, і настав час розлучатися.

Ви тоді були дуже популярним боксером.

Через мою поведінку і через те, що я зробив, я програв бій. Поєдинок життя. За пояс чемпіона світу. Я упустив можливість, я програв. Ви навіть не уявляєте, як мені шкода.

У більшості спортсменів схема та сама: у 17-19 років вони вважаються великим талантом. Отримують величезний, як на хлопчика з району, договір. Донедавна це були кишенькові гроші, тепер же зарплата на рівні президента банку.

Ви зачепили дуже важливу тему. Сьогодні, маючи свій досвід, можу сказати одне: слухай старших і мудріших. Багато разів тато радив мені зовсім інше, ніж я хотів. Я думав, що його порада буде для мене поганою, а насправді він хотів мені добра. Тоді я цього не бачив. Можливо він до мене не так доніс, але сьогодні я лежу на лопатках і слухаю його на 100%.

Можливо, таким спортсменам потрібен професіонал, який буде керувати їхньою кар’єрою з одного боку та фінансами з іншого? Пам’ятаєте Радослава Калужного, легенду польського футболу, який закінчив тим, що пакував посилки в DHL, бо не мав на що жити? Або Ігор Сипневський, який забивав голи в Лізі чемпіонів, а потім опинився у скандинавській в’язниці?

Одного разу я запитав у дуже близької людини, чи може допомогти мені інвестувати мої гроші. Вона мені відмовила, мені було дуже шкода. Чесно кажучи, якби у мене тоді був сьогоднішній життєвий досвід, було б зовсім інакше.

Ви у своєму житті на дурниці багато грошей витрачали?

Так. Пам’ятаю, одного разу багато років тому я взяв 300 тисяч злотих за бій. І я це розпустив за 4-5 місяці.

На що?

Хороше питання: на що. Я навіть не помітив, що це було. Коли у вас є картка і ви платите нею, гроші зникають. Сміюся, коли згадую той час, тому що він навчив мене бути розсудливим, розуміти, по-новому діяти, уважніше дивитися на сімейне життя, на дітей, на жінку. Сьогодні я зовсім інша людина і перебуваю в іншому пункті життя.

Ця відсутність економічної обізнаності, назвемо це так, звідки береться?

Від незрілості. З недосвідченості поводження з великими грошима. Я думаю так.

Ви намагалися інвестувати?

Так. І збанкрутував. Я співпрацював із компанією «Конспол» у Новому Сончі [донедавна належала родині Пазґан, одній із найбагатших у Польщі, потім її купив світовий гігант «Cargill» – ред.]. Я постачав компоненти для виробництва м’ясних виробів. Здавалося, це буде чудовий бізнес.

Я взяв у партнери друга, який повинен був стежити за деталями поставок. Пізніше виявилося, що ми втрачали великі гроші, у нас були величезні витрати. Якщо ти сам не тримаєш кермо, бізнес закінчиться великим провалом. У мене не було досвіду, а увійшов у великий бізнес. Сьогодні я б зробив все інакше.

На які гроші зараз живете?

Сьогодні я намагаюся розумно інвестувати свої гроші. Я все ще популярний, тому це мені дуже допомагає. Я розробляю новий бізнес-проект, але розповім про це, коли все влаштую і матиму гарантію, що не закінчиться так, як у випадку з «Консполом». Тепер я знаю, що гроші люблять тишу.

Томаш Адамек, ваш колега по боксу, нещодавно «засвітився» своїми заявами про Україну, мовляв, там громадянська війна. Як Ви ставитеся до війни?

Вона почалася, коли я був у в’язниці. До останнього я не вірив, що Росія зайде в Україну.

Я знав людей і з Росії, і з України, ми разом боксували. І якщо чесно: менталітет росіян ніколи не змінювався і не зміниться. Там все під контролем. Я ніколи не забуду, як ми прийшли на державне телебачення. Територія була обнесена колючим дротом. Висока відлякуюча огорожа. Звичайній людині потрапити на цю територію було неможливо.Те, що було за часів ПНР, ніщо в порівнянні з сьогоднішньою Росією.

Якби Вам сьогодні запропонували битися з якимось російським боксером за великі гроші, скажімо, півмільйона, ви би билися?

У мене є свої амбіції. Не все, що я роблю в своєму житті, робиться заради грошей. Відомо, що готівка дозволяє жити краще. Ви навіть можете віддати своїх дітей до кращої школи. Але є межі.

А якщо польський футболіст підписує контракт із московським «Спартаком», то це в порядку?

Не хотілося б судити про вибір інших людей. Може, він отримав суму, від якої не відмовляються, тому що вона забезпечить вас до кінця життя? Може, планує жити у Росії? Це його справа і його вибір. Я не осуджую.

Якою буде кар’єра Кшиштофа «Диявола» Влодарчика найближчим часом?

Якщо пан Артур Шпілька не злякається, я хотів би запросити його на боксерський поєдинок зі мною, про це вже говорилося кілька років тому. Нехай зв’яжеться з моїм промоутером. Ми порозуміємось і добре побоксуємо. Пропоную хороші фінанси. Якщо він має яйця, я його сердечно запрошую. У ЗМІ так багато говорять про наш потенційний матч, тож зараз вдалий час. Ми обидва боксери, і нехай так і залишається.

Чому Шпілька?

Я хочу з’ясувати між нами деякі питання з минулого. Подивимося, хто що може.

– розмовляв Кароль Василевський

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– переклала Аліна Возіян


Кшиштоф «Диявол» Влодарчик (нар. 1981) – польський боксер-професіонал, колишній чемпіон світу за версією WBC i IBF у важкій категорії серед юніорів. Його статистика у професійному боксі – 59 перемог (39 нокаутом, 19 за очками), 4 поразки (1 нокаутом, 3 за очками), одна нічия. Провів бій 6 листопада 2021 року в Новому Сончі, перемігши аргентинця Максиміліана Йорга Гомеса. Знявся в кількох телесеріалах і розважальних шоу. У 2007–18 роках був одружений із Малґожатою (намагався покінчити життя самогубством після сварки з нею у 2011 році), від якої має сина Цезарія. Від позашлюбних стосунків у нього є дочка Зузанна. Після розлучення він одружився з Кароліною, від якої має доньку Марію.