Останніми днями з’явилася новина про ще один новий переклад «Щоденника», цього разу латиською мовою. Варто на хвилину замислитись над цією новиною, бо вона, наче скляна лінза, зосереджує у собі важливі питання, пов’язані з перекладами цього надзвичайного твору. Про латиське видання написав на сторінках Католицького інформаційного агентства польський священик-єзуїт Тадеуш Цєсляк, який ось уже кілька років будує єзуїтську громаду в Латвії, де католики становлять 19 відсотків населення, а більшість мешканців сповідує православ’я. І все ж навіть там серед віруючих багато років поширювався «Щоденник» про Боже Милосердя, часто в неофіційних перевиданнях і неавторизованих перекладах з російської. Вони не були авторизовані керівництвом Конгрегації Сестер Божої Матері Милосердя, яка є єдиним хранителем оригінального запису, зробленого в 1930-х роках невідомою тоді сестрою Фаустиною Ковальською, сьогодні однією з найвідоміших святих Католицької Церкви.

Голос Божий намагаються заглушити

Звідки бралися неофіційні передруки та несанкціоновані переклади? Культ Божого Милосердя поширювався дуже інтенсивно вже в роки Другої світової війни, при чому без жодної офіційної підтримки. Можна сказати, що Божий народ швидко зрозумів суть цього послання і сам подбав про його популяризацію, тобто просто молився так, як заповідав Ісус Христос, роздавав образки із відомим нині зображенням та молився вервицю до Божого Милосердя. На офіційні згоди та незгоди ніхто не звертав уваги… до певного моменту.

Усе розвивалося настільки спонтанно, що Ватикан відреагував – і в 1959 році заборонив розповсюдження зображень і творів, що пропагують культ Господа Ісуса Милосердного. Видатні фахівці з цього питання стверджують, що в тексті, який у той час був доставлений ватиканським сановникам, містилися численні помилки не лише тому, що він був погано перекладений, а й тому, що він не відповідав оригіналу. Черниця, яка його переписувала, вважала, що їй слід було «покращити» мову, якою були написані одкровення!

І так майже на двадцять років культ не стільки заснув, скільки набув тихої і невидимої форми. Можна сказати, що Ісус Христос спокійно і терпляче чекав зі своїм посланням про Боже Милосердя. А на образочки та друковані фрагменти «Щоденника», які так чи інакше ходили по світу, ніхто не полював. У 1981 році було опубліковано перше офіційне видання «Щоденника», переписане з оригіналу ще до 1967 року сестрою Беатою Пєкут, оскільки оригіналу не отримала навіть ватиканська конгрегація.

Про те, наскільки велике значення збереження оригіналу в хорошому стані мало для краківського кардинала Кароля Войтили, зрештою, найбільшого пропагандиста культу Божого Милосердя зі світовими можливостями свідчить кумедна історія, описана доктором Евою К. Чачковською у її «Біографії Святої». У 1967 році сестра Беата Пєкут запитала кардинала, чи може вона завезти «Щоденник» до отця професору Ігнація Ружицького, який збирався здійснити богословський аналіз (і зробив це чудовим чином, відмовившись від своїх попередніх сумнівів) та хотів працювати з оригінальним записом. «Нехай професор завітає до Лагевників і ознайомиться з усім на місці. Ви не повезете «Щоденника», – сказав Кароль Войтила і пояснив, що «якщо трамвай по дорозі зійде з колії, сестра помре і потрапить на небо, але «Щоденник» загубиться, і це було б найгірше».

У 1993 році відбулася беатифікація сестри Фаустини, у 2000 році її канонізація, а в 2002 році найбільший популяризатор Божого Милосердя, тобто Іван Павло ІІ, виголосив на краківських луках знамениту проповідь про misterium inquitatis, тайну беззаконня, під знаком якої проходило «двадцяте століття, незважаючи на беззаперечні досягнення в багатьох сферах».

«З цією спадщиною добра, але також і зла, ми вступили в нове тисячоліття, – сказав вже похилого віку Папа 18 серпня 2002 року і попередив: – Перед людством з'являються нові перспективи розвитку і, водночас, нові загрози. Людина часто живе так, ніби Бога не існує. Вона узурпує право Творця втручатися в таємницю людського життя. Намагається приймати рішення про його виникнення, визначити його форму шляхом генетичних маніпуляцій і, врешті решт, визначити межу смерті. Відкидаючи Божі закони та моральні принципи, вона відкрито виступає проти сім’ї. Багато в чому намагається заглушити Божий голос у серцях людей, а Його самого зробити «великим відсутнім» у культурі та суспільній свідомості націй. «Тайна беззаконня» продовжує залишатися частиною реальності світу, в якому ми живемо».

Послання для теперішніх часів

Латвійський переклад спочатку існував у вигляді рукопису, який було втрачено. Тож «Щоденник» дочекався свого часу. В останні роки над ним працював о. Андріс Шевельс з Конгрегації Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії, маріанин, разом з польським доктором з Люблінського католицького університету та за прекрасної підтримки місцевої польської діаспори в Даугавпілсі, тобто в Дінебурзі, за що отець Андріс був нагороджений Хрестом Заслуги Республіки Польща у 2018 році. Важко не повірити в Боже провидіння, коли описуєш такі повороти долі.

Популярність «Щоденника» з моменту його офіційної презентації у форматі, затвердженому церковною владою, зростала абсолютно нечуваними для інших видань темпами.

«Щоденник» перекладено понад 30 офіційними мовами. Існують також неофіційні переклади, наприклад, японською», – сказала у 2020 році сестра Ельжбета Сєпак, прес-аташе Храму Божого Милосердя в Кракові-Лагевниках. Цей містичний твір був перекладений, серед іншого, у Китаї, Кореї, Малайзії, В’єтнамі, Індії, Руанді чи Індонезії. «У Меджугор’ї «Щоденник» можна купити на кожному прилавку, причому багатьма мовами», – каже досвідчена паломниця, яка їздить у це всесвітньо відоме місце об’явлень (досі не затверджене Ватиканом) як волонтер і справді знає це місце.

«Тому що це послання для теперішніх часів, – пояснює таку популярність доктор Ева К. Чачковська, неодноразово згадувана на наших сторінках авторка чудової репортажно-документальної книги «Сестра Фаустина. Біографія Святої». – Сьогодні люди природнім чином відчувають, що це справжнє, реальне одкровення і що це Боже Слово для теперішніх часів. Про це їм говорить чуття віри, навіть якщо вони не орієнтуються в богословських трактатах», - додає вона.

Мабуть, тому її «Біографія Святої» також користується незмінною популярністю серед зарубіжних видавництв, якщо вона вже мала вісім-дев’ять видань іноземними мовами, а зараз обіцяють ще й японське.

Нас захоплює популярність, яку здобули записи св. Фаустини та образ Божого Милосердя в Кореї (навряд чи варто писати, що йдеться про Південну Корею). Я на власні очі бачила активність корейських католиків, коли кілька років тому їздила до Гетшвалду 1 травня і через затори не встигла на обідню месу, але за кілька годин змогла взяти участь у месі паломників... з Кореї! Група приїхала з Центру Божого Милосердя на горі Янгдеогвон у єпархії Чунчон, з о. Павлом Завадським, членом ордену паллотинів, місіонером у Південній Кореї з 1990 року. У Польщі група також планувала відвідати такі міста, як краківські Лагевники, Кшептувки, Вадовіце та Непокалянув. У Гетшвалді ми несподівано побачили справді вселенську Церкву, нас супроводжував прекрасний корейський спів, гості з далекої країни мали молитовники із зображенням Милосердного Ісуса, деякі з них мали хустки з портретом св. Фаустини. Молитва про мир для багатостраждальної Кореї та взаєморозуміння для цього розділеного народу – з Божим Милосердям як гаслом їхнього паломництва – звучала зовсім по-іншому.

У 2020 році сестра Ельжбета Сєпак повідомила, що перед канонізацією св. Фаустини до Лагевників щороку здійснювало паломництво близько 1 мільйона осіб, рік канонізації став переламним, адже відтоді кількість паломників зросла приблизно до 2 мільйонів. Також зросла кількість країн, з яких прибувають паломники. Протягом року їх налічують 90-100, – розповіла вона КІА. Більшість вірян приїжджало до Лагевників зі Словаччини, Італії, англомовних країн, Філіппін, часто це були студенти різних національностей з європейських університетів. Час пандемії зменшив наплив відвідувачів, але цьогорічні візити вже почалися, і паломників стає все більше.

Крім того, війна в Україні змусила людей не лише говорити про Боже Милосердя, а й просто шукати його, особливо в Лагевниках, біля гробу св. Фаустини. У цьому місці, з якого має вийти «іскра, яка підготує світ до Його остаточного приходу», про що обіцяв сам Господь Ісус, і про яку польський Папа згадав, відкриваючи базиліку у Лагевниках. Тому що «настав час, щоб послання Христа дійшло до всіх, особливо до тих, чия людяність і гідність, здається, губляться в mysterium iniquitatis. Настав час, щоб послання Божого Милосердя наповнило серця людей надією і стало джерелом нової цивілізації – цивілізації любові» (Іван Павло II, 18 серпня 2002 р.).

Тому в наступні роки список бестселерів, перекладених усіма мовами світу, точно не обійдеться без «Щоденника».

– Барбара Сулек-Ковальска
– Переклад Марія Шевчук

TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори