Публіцистика

Свята Пані з роду Мальчевських: візіонерка, тітка художника

«Багато художників, скульпторів і письменників своїми безсоромними творами псують тисячі душ. Побоююсь, щоб мій племінник на зле не використав свій талант. Тому сьогодні я молилася за нього особливо. І я отримала від Божої Матері обіцянку, що вона попросить свого Сина благословити талант Яцека, щоб він став відомим художником у релігійному та національно-історичному напрямку», – розповіла Ванда Мальчевська.

Яцека Мальчевського, видатного художника надзвичайних картин на патріотичну і релігійну тематику, збагачених символічними постатями фаунів і ангелів, напевно пов’яжемо з Краковом. Але це власне в Радомі, де він народився, ним найбільше пишаються. Ним самим і цілим родом Мальчевських. Особливо велику пошану і славу має там його тітка – Ванда Мальчевська, 200-річчя якої зараз відзначає місто Радом.

Для людей глибокої віри Ванда Мальчевська (1822-1896) це містична жінка, про яку писали історики Костелу; Архиєпископ Ґжеґож Рись, лодзький митрополит відомий своїми цікавими проповідями, сказав навіть два роки тому, що «про Ванду Мальчевську ви прочитаєте у кожному підручнику історії Костелу у Польщі, в кожному» («Ванда Мальчевська. Містична жінка з Радома», збірка, Радом 2020). Любителі Радомської Землі додають, що вже її батько, Станіслав Мальчевський міг би стати взірцем роботи для місцевої громади. Історик мистецтва зазначив, що це завдяки фінансовій підтримці Ванди її дорогий племінник, Яцек міг навчатися і розвиватися у художньому напрямку, не тільки у Кракові, але також в Мюнхені і в Парижі. Ева К. Чачковська, також знана читачам нашого Тижневика ТВ біограф кардинала Стефана Вишинського і св. Фаустини Ковальської включила Ванду Мальчевську до своєї книги «Містичні жінки. Історії вибраних жінок» (ЗНАК, Краків 2019), але вона також бачить у ній великого громадського діяча, одного з попередників діяльності світських жінок у Костелі та взірця для катехитів.    

А Мірослав Вонсік, співробітник Видавництва Сейму Республіки Польща, журналіст і відданий діяч Радомської Землі, мріє про те, щоб вся родина Мальчевських – а не тільки Яцек – мали патронат над Окружним Музеєм у Радомі. Йдеться передусім про те, щоб повстала постійна виставка про життя Мальчевських, громадських активістів і патріотів, також як взірець для сучасної діяльності.

На завжди Твоя

Ванда Мальчевська напевно не була типовою для ХІХ століття «придворною панною», хоча була водночас і вихованою панною, і з поміщицького дворянського двору. Батько, Станіслав Мальчевський, з родини герба Тарнава, був спадкоємцем маєтку Седльце поблизу Шидловця, але дівчина народилася в Радомі і там, як тижневу новонароджену дитину, у парафіальному костелі її охрестили як Ванда Юстина Непомуцена (аж дивно, що не Софія, бо таке ім’я принесла собі на світ саме 15 травня 1822 року). Вона була другою дитиною, старший брат Юліан Ґжеґож Мацей народився в 1820 році. І вона була нетиповою дитиною, тому що її науково видатні біографи, а отже, й експерти першоджерел наголошують, що вона в дуже ранньому віці стала дитиною, розбудженою релігією, мислячою дитиною, яка шукала спокою молитви замість голосних ігор.

– Я вже погралася з дітьми – сказала колись матері. – Тепер граюся з Христустом і прикрашаю хрест квітами.

Не могла дочекатися Першого Святого Причастя і –належним чином підготовлена матір’ю – прийняла її індивідуально, із згодою місцевого пароха, також в радомській парафії. Не хотіла спеціальної білої сукні, ані подарунків, ані розкішного сімейного обіду – для неї найважливішим було те, що і батьки, і вся прислуга разом з нею були в костелі і прийняли перше причастя.
Чому Ванда Мальчевська не пішла в монастир? Фото Wikimedia
Цього дня власне – 22 травня 1830 року – мала перше одкровення. Розповідала матері про те, що почувала себе в оточенні ангелів і святих, а вже після прийняття причастя почула слова Христуса: «Від цієї хвилини ти Моя, будеш довго жити на світі, але не для світу, а для Мене. Світові веселощі, ані хвороби і бідність не відірвуть тебе від Мене. Як Я не мав власності, де міг би схилити голову, такі і ти не будеш її мати; у чужинців закриєш очі і там відпочинуть твої кістки».

Справіді, хоч з доброго дому, маєтку не мала, а те, що мала роздавала убогим і давала на науку своїм племінницям (батько яких за участь у січневому повстанні був позбавлений маєтку) і Яцеку Мальчевському на його вищу освіту.

Їй було тринадцять років, коли померла її мати, духовний наставник і вчителька. Через три роки батько одружився вдруге, на спадкоємиці маєтку Прендоцінек, і в новій родині Ванда з покорою і культурою — як це гарно кажуть — допомагала кожному. Це означає те, що мачуха просто використовувала її і не мала до неї почуттів чи поваги. Вже тоді Ванду вважали «ангелом» серед сільського населення, якому вона надавала медичну допомогу, релігійну підтримку та освіту.

Настанови Пресвятої Діви Марії виконані. І нехай зло буде переможене

У п’ятницю о 17.00 Папа Римський Франциск здійснив Акт посвяти Росії та України Непорочному Серцю Марії.

побачити більше
Вона мала двадцять п’ять років коли виїхала з Радомської Землі і почала проживати спільно з тіткою Констанцією Сєменською, а потім разом з нею переїхала до її сина, Яцека. Протягом свого життя проживала в різних місцях, часто користуючись тимчасовим прихистком: Прендоцінек біля Радома, Клімонтув біля Сосновця, Загуже поблизу Сандомира, Краків, Вількошевіце, Житно, Пжирув, Любец і Пажно – у родичів, у монашок, на парафії, де працювала як працівниця захристії і катехиткою.

Не мала наміру виходити заміж, але її близькі родичі намовили таки на заміжжя. Але сталося так, що наречений в день шлюбу помер… Ванда знала, що її життєве завдання – це служба Богу, Польщі і ближньому. Біографи підкреслюють, що вчила історію Польщі, привозила і розповсюджувала корисні книги (в тому числі заборонені царською владою), вчила молитися, готувала до шкіл, також дівчат, котрих направляла наприклад до знаменитої школи сестер Непорочного Зачаття в Язловцю.

Можна сказати, що так робило багато жінок з її сфери, але Ванда Мальчевська була винятковою постаттю: всю свою діяльність підтримувала молитвою, котрою також пропагувала і не приховувала мотивів своїх вчинків: вона все робить для Христа. Але вона ніколи не прикидалася відірваною від реальності удуховленою жінкою, що не вміє займатися прозаїчними справами. Навпаки, біографи описують, як після багатогодинного переживання Страстей Христових вона «прокидалася» до життя, вставала і йшла до роботи, часто нелегкої.

Від повстання до повстання

Мірослав Вонсік звертає увагу, що перше святе причастя було можливо найбільш радісним моментом в житті Ванди Мальчевської. Невдовзі після цього спалахнуло – і провалилося – Листопадове повстання.

«Щасливе дитинство закінчується тоді, коли на Польщу обрушуються репресії після падіння Листопадового повстання, яке підтримував Станіслав Мальчевський», - розповідає радомський громадський діяч. – «А батько, який до цього часу займав високу позицію у суспільстві, зведений на найнижчий ранг в ієрархії чиновників. Родина впадає в бідність. Щоб отримати додаткові гроші, Станіслав приносить додому для переписування державі акти, а Ванда допомагає йому в цій роботі.

Січневе повстання у свою чергу Ванда переживе разом із родиною Семенських. Вона не цурається жодної діяльності: за відсутності двоюрідного брата веде переговори з постачальниками зброї, навчає місцевих дівчат медичних справ, готуючи їх до санітарної служби на полі бою, організовує два польові госпіталі та допомогу сім’ям поранених і полеглих повстанців, а потім матеріально підтримує родини вигнанців.

Оскільки двоюрідний брат Яцек Семенський був комісаром повстання у сандомирському воєводстві, після поразки повстання був змушений разом з родиною тікати з російської Польщі. Тоді Ванда поселилася у Кракові.

У своїх видіннях Мальчевська не лише переживала Страсті Ісуса – вона сама записала видіння із семи п’ятниць Великого посту 1872 року, інші списували її сповідники та духовні наставники – але також представляла Христу польські справи. Наприклад, 23 лютого 1872 року вона почула у відповідь: «Твоя Батьківщина і Костел у твоїй батьківщині також дійдуть до жаданої свободи через криваву працю та братерську єдність. Нехай тільки народ не перетворить цю свободу на свавілля». Також вона розмовляла про Польщу з Божою Матір’ю, деякі слова якої увійшли в історію. Наведу лише видіння з 15 серпня 1873 року: Ванда почула, що цей день у майбутньому стане для Польщі днем ​​перемоги над ворогом, який прагне її знищення. Але також Божа Матір не приховувала, що поляки «потрапили в полон внаслідок внутрішнього розбрату і продажності багатьох земляків».

Чому не в хабіті?

Благодійництво, викладання релігії, глибоко дисципліноване духовне життя – щоденна меса та Святе Причастя, щотижнева сповідь – при цьому з високою особистою культурою, добротою та скромністю, стриманістю та патріотично поставою. Як пише Ева К. Чачковська, ця надзвичайна жінка «йшла дорогою хреста з ранніх років. Дорогою Страсної П’ятниці. Це була тема її видінь». Тоді чому, - запитує публіцист, - не пішла в монастир?
В російській Польщі поляки отримували покарання не тільки у формі конфіскації майна, ліквідації вищих навчальних закладів, забороною вживання польської мови в освіті, забороною друкування багатьох книжок. Католицький костьол карали також за виразну й активну підтримку національних повстань – депортацією священнослужителів, розпуск монастирів, забороною приймати нових кандидатів до існуючих конгрегацій, забороною будівництва костелів та іншими репресіями. Тож як Ванда, яка мала чітке бачення своєї життєвої дороги та дії для Ісуса та Польщі, мала йти до монастиря?

Про неї говорили «Свята Пані». Навіть коли була зовсім старша і втрачала зір, збирала людей на травневі богослужіння – була їх великим промотором та в певному сенсі попередницею – співала з ними релігійні патріотичні пісні.

Своє останнє місце на землі вона знайшла в Парзні, що неподалік Лодзі, де працювала в пресвітерії і там, після чотирьох днів хвороби, померла у віці 75 років. Її поховали на місцевому цвинтарі, хоча вона просила, щоб її поховали якомога ближче до Ісуса.

Вона померла в оцінці громадської думки святою, тому в 1923 році останки Ванди були перенесені в саркофаг у парафіальному костелі. Поширювався і культ Ванди Мальчевської. У 2006 році Папа Римський Бенедикт XVI оголосив указ, який відкриває дорогу до її беатифікації.

Як то було з Яцеком?

Ранкова розмова зі скрипковим майстром...

Що може бути приємніше?

побачити більше
Радом 200-річчя «своєї» Святої Пані буде відзначати голосно і урочисто: є конференції - також в Сеймі Республіки Польща 13 травня, конкурси і Нагорода імені Ванди Мальчевської за «освітню роботу, громадську та доброчинну, спрямовану на підвищення рівня і якості життя». Цього року буде вручена вперше, після урочистого богослужіння, але великий промотор Ванди Мальчевської Мірослав Вонсік хотів би місту повернути всю родину.

«Станіслав Мальчевський – це людина правди і справедливий чоловік, що мав повагу і авторитет. Він був заангажованим в життя громади, з великим ентузіазмом брав участь у роботах з відбудови міста, підтримував нужденних. Займав високу посаду секретаря Президії Комісії Сандомирського Воєводства, виконував численні громадянські завдання, підтримував відбудову костелів, – перераховує Мірослав Вонсік.

Його син Юліан – брат Ванди – також був прикладом громадянської активності, хоча – як не дивно – він не приєднався до Січневого повстання. На відміну від свого двоюрідного брата Петра Мальчевського, якого згодом різко покарали, тому Ванда Мальчевська рішуче підтримувала навчання дочок Петра, одна з них навіть стала директоркою школи.

Онук Станіслава, син Юліана — це власне Яцек Мальчевський. «Тітка Ванда Мальчевська помітила в маленького Яцека талант малярства, і коли він виявив свій намір присвятити себе мистецтву, вона палко молилася, щоб він використав свій талант на славу Бога та своєї батьківщини. Будучи вже студентом Школи мистецтв у Кракові, близько 1872 року він намалював для неї першу сакральну картину – Божа Матір з Дитятком, що грається Вервичками – і приїхав її відвідати в Житно. Гостював тоді у Житні отець Ґжеґож Августиняк [учень Ванди та її біограф – прим. ред.]. Він застав Ванду Мальчевську, занурену в глибокі роздуми, занурену в цю картину. На запитання, про що вона так глибоко думає, вона відповіла: «Я думаю про свого художника. Сьогодні під час Святої Меси я просила Божу Матір взяти його під свій захист і захистити від поганих товаришів, які підривають віру віруючого, позбавляють невинного невинності, затягують працьовитого в банду ледарів, які витрачають час на розпусту, а таланти, дані Богом на шкоду своїй душі та Батьківщині. Сьогодні багато художників, скульпторів і письменників своїми безсоромними творами псують тисячі душ. Побоююсь, щоб мій племінник на зле не використав свій талант. Тому сьогодні я молилася за нього особливо. І я отримала від Божої Матері обіцянку, що вона попросить свого Сина благословити талант Яцека, щоб він став відомим художником у релігійному та національно-історичному напрямку», - писала в 1936 році його знайома і учениця Міхаліна Яношанка (цитую за книгою Катажини Посядали «Sacrum у творчості Яцека Мальчевського» у «Містична Жінка з Радома»).
На завершення цієї цитати я хотів би додати, що Яцек Мальчевський дружив з Каролем Ланцкоронським, великим меценатом мистецтва і з Адамом Хмеловським, сьогодні відомим як св. Брат Альберт. Він прославився своїми видатними картинами, на яких зображено, наприклад, Христа або постаті Старого Завіту, і був похований у склепі Пророків на Скалці у францисканському габіті, на який він мав право як член формації, відомої як «третій світський ордер». Був ректором Академії Мистецтв у Кракові.

До списку треба ще дописати Рафала, сина Яцека. Він працював у Татрах альпіністом і рятувальником ТОПР, багато малював і дуже добре писав. Після війни він переїхав до Канади, і він занадто мало відомий в Польщі, можливо, навіть ознайомлений.

Можливо завдяки Ванді також і він повернеться до нашої пам’яті? А сама Ванда Мальчевська чи не є найкращою візитною карткою Радома?

– Барбара Сулек-Ковальська
– Переклад Олеся Гераль


TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

Основна світлина: Фрагмент картини Яцека Мальчевського «Христус і Самаританка» (1911). Фото Wikimedia
побачити більше
Публіцистика випуск 22.12.2023 – 29.12.2023
Нами правлять ідіоти
Вони впевнені, що вони герої правильного роману і діють у правильному сюжеті та роблять все правильно та якнайкраще.
Публіцистика випуск 8.12.2023 – 15.12.2023
„Папі” нових правих виповнюється 80 років
Його не обмежують світоглядні „бульбашки”.
Публіцистика випуск 1.12.2023 – 8.12.2023
Зимова гібридна війна. Мігранти на російсько-фінському кордоні
Велосипедний наступ Кремля
Публіцистика випуск 1.12.2023 – 8.12.2023
Що може таксі без водія таксі
Автономні автомобілі спаралізували місто. 
Публіцистика випуск 1.12.2023 – 8.12.2023
Йдеться про різноманіття чи про занепад моралі і лібертинізм?
Складається враження, що напад на архієпископа Ґондецького – це якась масштабна акція.