Радикальний консерватор, ультраправий лібертаріанець, правий популіст, ультраліберальний аутсайдер, ексцентричний радикал у стилі Трампа та Болсонару – ось набір не дуже приємних ярликів, за допомогою яких світові ЗМІ намагаються описати 53-річного Хав’єра Мілея, переможця недільних президентських виборів в Аргентині. Мабуть, жоден політик з моменту перемоги Дональда Трампа не викликав таких емоцій.

Бо хто ще сьогодні носить такі бакенбарди і чуприну, яких не посоромився б навіть колишній американський президент? Крім того, цей ексцентричний новообраний глава держави є ворогом комунізму та соціалізму, а для своїх співвітчизників – поборником лівої влади, ознаменованої перонізмом та кірхнеризмом, з якими вона так довго не могла розпрощатися.

Обрання Мілея також має суттєве геополітичне значення, оскільки може перекреслити плани ЄС, яка намагається укласти угоду з Меркосуром (найсильнішою зоною вільної торгівлі в Південній Америці), не кажучи вже про китайсько-російські плани васалізувати Латинську Америку під приводом долучення Аргентини до групи БРІКС. То ким же є той політик, який вчинив у світі такий переполох?

Зірка Інтернету

Одним словом – це оригінал. У молодості намагався стати футболістом і грав у рок-гурті Chacarita Juniors, але в 20 років зацікавився економікою класичних лібералів Людвіга фон Мізеса та Фрідріха фон Гаєка, і цей інтерес триває донині. На честь улюблених економістів він навіть назвав своїх англійських мастифів, які, за повідомленнями аргентинських ЗМІ, були клоновані від його домашнього улюбленця Конана, хоча сам Мілей ніколи цього не підтверджував.

Підписуйтесь на наш фейсбук Мілей виступає проти абортів (які були легально запроваджені в Аргентині у 2020 році), але не соромиться називати свого співвітчизника Папу Римського Франциска «імбецилом» і «злом», звинувачуючи його в пропаганді комунізму. Також він дозволяє собі кидати тінь на іншу аргентинську ікону – Марадонну, стверджуючи, що Пеле був кращим футболістом.

Незважаючи на те, що феміністки його не терплять, Мілея оточують жінки. Його партнерка – надзвичайно приваблива комедійна акторка, але за тиждень до другого туру його штабу довелося офіційно спростувати інформацію, що Мілей займався сексом зі своєю молодшою сестрою Каріною, яка, до речі, є архітектором його передвиборної кампанії.

У політику Мілей потрапив через Інтернет, де під час пандемії здобув величезну популярність серед молодих аргентинців, критикуючи, зокрема, антиковідні обмеження, а також через телебачення, де вчинили фурор не лише його лібертаріанські погляди, а й зачіска. Його небанальне волосся – це мікс героя фільму «Росомаха» (як хоче його стиліст Лілія Лемуан, а підстригати його бакенбарди може лише вона) і підстаркуватого Елвіса Преслі. Аргентинські ЗМІ пліткують, що зачіска Мілея є реверансом у бік Карлоса Менема, президента Аргентини, який керував країною протягом найдовшого періоду на зламі 80-х і 90-х років минулого століття і впорався з проблемою гіперінфляції. Перед Мілеєм теж стоїть неабияке завдання.

Після багаторічного правління лівих політсил, які привели Аргентину до краю економічної прірви з інфляцією, яка з року в рік у жовтні становить 142,7 відсотка, і де частка бідних громадян становить 45 відсотків, у країні все стало настільки погано, що після багатьох років перебування при владі політиків, які обіцяли побудувати соціалістичну державу суспільного добробуту, аргентинці обрали лібертаріанця, який проголошує індивідуальну свободу та святість приватної власності. Наразі він може розраховувати на рекордну підтримку суспільства. Мілей отримав 14,5 мільйона голосів (55,69%) у другому турі, на 3 мільйони більше, ніж його конкурент, пероніст і міністр економіки Серхіо Масса, отримавши таким чином (при чудовій явці в 76%) найкращий результат з 1983 року, коли закінчилася військова диктатура в Аргентині.

Тому анархо-капіталіст Мілей відкрито анонсує шокову терапію: масову приватизацію, кардинальне скорочення державних витрат, ліквідацію 12 міністерств і заміну практично повністю знеціненого аргентинського песо на долар. «У нас найбільші нетрі у світі. Ми говоримо про це роками. Аргентина має майбутнє, але тільки якщо воно буде ліберальним», – говорить переможець.

Прихильники вільного ринку стверджують, що його впевнена перемога є історичним моментом, який можна порівняти з падінням Берлінської стіни (Мілей виставив фото повалення стіни у своєму профілі в соцмережі X), тому що – як пише британський консервативний журнал «Spectator» – Мілей стане першим президентом-лібертаріанцем у світі.

І краще, щоб він виконав свої обіцянки, адже багато хто з його виборців у ніч після виборів казали, що він – їхня остання надія.

Месія

Як написала одразу після виборів щоденна іспанська газета «El Mundo», Мілей — це покарання для аргентинського істеблішменту, і слід додати, що воно було ініційоване багатьма молодими людьми. Згідно з даними Державної виборчої комісії Аргентини, у другому турі за проголосувало на 47% більше підлітків віком 16 і 17 років, ніж під час національних виборів 2019 року, більшість з них підтримали Мілея. Поясню: в Аргентині обов’язкове голосування поширюється на громадян віком від 18 до 70 років. Право голосу мають також особи віком від 16 до 18 років, але у їхньому випадку голосування не є обов'язковим.

Деякі політики помітили цей тренд раніше. Колишній правоцентристський президент Маурісіо Макрі, який підтримав Мілея, незадовго до недільного голосування написав у соцмережі X (колишній Twitter), що потрібно йти слідом за молодими людьми, які кажуть, що хочуть змін. Це добре розумів і сам кандидат, адже в інтерв’ю консервативному американському публіцисту та ведучому Такеру Карлсону він сказав, що після багатьох років соціалістичного панування мусив виникнути ліберальний бунт, а бунт завжди народжується серед молоді. «Саме вони помітили, що хтось говорить про свободу, лібералізм і ставить під сумнів статус-кво», – підсумував Мілей.

Тому такою ефективною виявилася стратегія пошуку виборців в Інтернеті, що, зрештою, була подібна до тієї, якою скористалися Жаїр Болсонару в Бразилії та Дональд Трамп у США. Як повідомляє «El Mundo», після останніх президентських дебатів найважливіші газети Аргентини, такі як «Clarín» чи «La Nación», оголосили переможцем Серхіо Массу, тоді як у соціальних мережах тріумфатором виявився Мілей.

Анонс перемоги Мілея на виборах також можна знайти в документальному фільмі під назвою «Що думають виборці Мілея», знятому щоденним виданням «La Nacion» у серпні цього року.

Свою думку у фільмі висловлюють переважно молоді аргентинці: ІТ-фахівець, портьє, бармен, студент кораблебудування, студентка хореографії, а також пенсіонери та вчителька гімназії середнього віку. Всі вони втомилися від бідності, безперспективності та однієї і тієї ж групи політиків, які намагаються здобути їхні голоси. Молоді кажуть, що змушені жити з батьками, бо зарплати їм вистачає лише на 2-3 тижні, старші кажуть, що через нестачу грошей їм інколи доводилося ночувати на вулиці. Держава для них є гнобителем, який відбирає у їхніх сімей мрії. Говорячи мовою Мілея, вони називають політиків кастою, яка відповідальна за все зло в Аргентині, за те, що нічого не працює і яка гальмує економічний та соціальний розвиток їхньої країни. У фільмі багато разів повторюється фраза: «Це ті самі люди, настав час змін».

Герої документалки не бояться анонсованої Мілеєм доларизації економіки. Вчителька говорить, що усі і так тримають вдома долари, а пенсіонер сподівається, що введення долара покращить його фінансове становище. У свою чергу, молоді люди хочуть доступу до зброї, аби мати шанс вижити у сутичці із злочинцями.

Не переконала виборців Мілея і критика, яка лунає на адресу політика з боку феміністок. Вони звертають увагу на те, що Мілей оточує себе жінками, які мають відіграти ключову роль у його адміністрації, а фемінізм поділяють на той, який був корисним для жінок і який походить з початку ХХ століття і дав жінкам право голосу та право працювати, де вони хочуть, і сучасний, радикалізований фемінізм, безпідставно спрямований проти чоловіків. Найсильніше у фільмі звучать слова вчительки гімназії: «Кажуть, Мілей шаленець, а що, якщо нам потрібен саме такий шаленець? Для мене він є новим Месією, який врятує цю країну».

Make Argentina Great Again

На початку ХХ століття Аргентина, яка заробляла багато грошей на експорті яловичини, була однією з 10 найбагатших країн світу, випереджаючи, зокрема, Францію та Італію. У той час ВВП Аргентини зростав зі швидкістю 6% на рік, а емігранти з Європи в пошуках кращої долі їхали не лише до Нью-Йорка, а й до Буенос-Айреса. Під час виборчої кампанії Мілей часто повертався до цієї славної історії. І не лише він. Дональд Трамп, який привітав його в соцмережі Truthsocial, написав, що у Мілея є шанс зробити Аргентину знову великою, якою вона була сто років тому. Чи були це лише ґречні побажання, а аргентинські виборці розчаруються так само, як і за правління правоцентристського Маурісіо Макрі?

Про деталі плану Мілея ми знаємо ще з кампанії. Взірцем для обіцяних ним економічних реформ стали Австралія, Нова Зеландія та Ірландія. В інтерв’ю тижневику «Economist» він анонсував, зокрема, скорочення державних витрат з теперішніх 38% до 15% ВВП. Такого результату він хотів досягти, ліквідувавши деякі міністерства, у тому числі відомства з питань охорони здоров’я, транспорту, освіти, культури та жінок, гендеру та різноманітності. Уряд без міністрів освіти та охорони здоров’я? За словами Мілея, такі послуги, як освіта та медицина, що зазвичай надаються державою, будуть поставлені в умови конкуренції на вільному ринку. В освіті він запровадить систему ваучерів на навчання, щоб батьки перераховували кошти обраним школам, що перегукується з ідеями, які виникали свого часу у польській політиці.

Таким чином, в адміністрації Мілея повинно працювати лише 8 міністерств: економіки, юстиції, внутрішніх справ, людського капіталу, безпеки, оборони, закордонних справ та інфраструктури.

В рамках своєї кампанії він також анонсував приватизацію 34 аргентинських державних компаній, у тому числі нафтового гіганта YPF і державних ЗМІ (Televisión Publica, Radio Nacional і інформаційного агентства Télam), а також скорочення або скасування більшості аргентинських податків. Мілей також говорив про скорочення федеральних трансфертів до 24 аргентинських провінцій. У його планах передбачалося скасування пільгових пенсій для суддів, дипломатів і голів Верховного суду. Сам політик також має намір відмовитися від президентської пенсії.

Проте найгучнішою його пропозицією є доларизація аргентинської економіки, яка, на його думку, забезпечить успіх у боротьбі з інфляцією.

Уже в першому після недільної перемоги інтерв’ю новинному каналу «Todo Noticias» новий президент підтвердив свої передвиборчі обіцянки: від скорочення державних витрат і переговорів з МВФ до ліквідації дефіциту бюджету до кінця 2024 року. Він повторив, що все, що можна приватизувати, буде приватизовано, бо те, що існує в державному секторі, працює погано.

За даними періодичного видання «El Economista», операцію із заміни знеціненого аргентинського песо на долар Мілей проведе згідно з планом Еміліо Окампо, економіста з дипломом MBA Чиказького університету, який також обійме посаду голови Центрального банку (його врешті-решт закриють), щоб підготувати ґрунт для всього цього складного процесу. Окампо обіцяє, що якщо в січні-лютому 2024 року буде проведена доларизація, то в квітні 2025 року інфляція досягне такого рівня, який є у США. Мілей дає обережніші оцінки. В інтерв’ю «Todo Noticias» він попереджав, що інфляція залишатиметься високою ще близько двох років, «оскільки те, що в грошовій політиці робиться сьогодні, приносить результати протягом 18-24 місяців». Так, наче сказав: не чекайте чудес відразу. Крім того, за даними Reuters, до кінця року інфляція в Аргентині сягне 185 відсотків. Тож наскільки аргентинцям вистачить терпеливості? І чи може цей експеримент взагалі увінчатися успіхом?

Мілей, лідер заснованої 2021 року партії La Libertad Avanza (консервативної в світоглядних питаннях і лібертаріанської в економічних), не зможе розраховувати на підтримку Конгресу. У Палаті депутатів, яка налічує 257 членів, LLA має 37 мандатів. З 72 сенаторів лише семеро належать до LLA. У коаліції з угрупованням Маурісіо Макрі він також не матиме більшості.

Незважаючи на це, Мілей обіцяє, що не буде впроваджувати змін президентськими указами. Вже 11 грудня він надішле до Конгресу пакет законів, який дозволить розпочати анонсовані ним реформи. Лише коли щодо них не буде згоди, він винесе їх на референдуми.

Однак консервативні публіцисти, наприклад, на іспанському сайті Libertad Digital, радять йому розглянути можливість здійснення влади через видачу указів, бо опір пероністів, які мають величезний вплив у парламенті, може бути важко подолати.

El Loco

Ліві вже б'ють на сполох і нагадують у прихильних до них ЗМІ про всі неполіткоректні погляди аргентинця: що він називає теорію антропогенних змін клімату соціалістичною брехнею, що виступає проти абортів і не підтримує одностатеві шлюби. Також йому закидають розлади особистості, про які, мовляв, свідчить повторюване у ЗМІ прізвисько «El Loco» (укр. божевільний), яке, очевидно, дали Мілею його однокласники. Політики з конкуруючого табору вже лякають його запальним характером.

Кілька місяців тому, після переможних для лібертаріанця праймеріз, Луїс Делія, один із лівих аргентинських активістів, опублікував у соцмережі X допис, у якому припускає, що історія Мілея нагадує прихід до влади Гітлера – божевільного, якого обрали в країні, поглинутій гіперінфляцією. Щоб викликати у аргентинців відразу до нового президента, ліві використовують навіть аргументи зі сфери релігії, яку вони самі зазвичай критикують або виставляють у карикатурному світлі. Сьогодні ті ж ліві звинувачують Мілея в його неприязні до Папи Франциска. Ево Моралес, колишній лівий лідер Болівії, коментуючи перемогу Мілея, написав на X, що ліві ніколи не бажатимуть успіху фашизму та неолібералізму, який «ображає Брата Папу бідних».

Та Мілей є проблемою не лише латинської лівиці, об’єднаної у панамериканські лобістські групи – Foro de São Paulo та Grupo de Puebla, мрією яких, як писало видання «El Mundo», є червона Латинська Америка. Обрання нового президента також може перекреслити плани Китаю та Росії, які намагаються створити блок країн, що конкурують із Заходом під лідерством США.

Під час кампанії ні Мілей, ні його колеги не приховували, що можуть відхилити пропозицію щодо приєднання Аргентини до БРІКС, на яке в Йоганнесбурзі висловив згоду лівий президент Альберто Фернандес. Ні для кого не секрет, що разом з Аргентиною до БРІКС у січні 2024 року приєднається Іран, тобто режим, який постачає Росії дрони для підтримки вторгнення в Україну, яке Мілей засудив. Таким чином БРІКС стала б антизахідним альянсом на чолі з Пекіном і Москвою.

Водночас у розмові з Такером Карлсоном Мілей підкреслював, що «не вестиме ніякого бізнесу з Китаєм, з жодним комуністом», хоча, з іншого боку, додав, що це не означає, що аргентинці не зможуть продавати свої товари китайцям, росіянам чи бразильцям, чиїм лідером є ультралівий Лула. Скептично щодо приєднання до БРІКС , вже після виборів, висловилася Діана Мондіно (її слова, до речі, цитує «Спутнік») – ще одна жінка в оточенні Мілея, яка має стати міністром закордонних справ у його уряді.

На такі сигнали уже відреагував Китай. Як повідомляло агентство «Сіньхуа», на думку речниці МЗС КНР Мао Нін, розірвання Аргентиною відносин з Китаєм було б «серйозною помилкою». Прихильники співпраці з Китаєм втішаються тим, що співпраця Мілея з правоцентристом Макрі змусить пом’якшити можливий антикитайський курс, про що повідомляла, зокрема, «South China Morning Post». Адже Китай є другим за величиною торговим партнером Аргентини після Бразилії, і, як сказав PAP експерт з Латинської Америки з британського аналітичного центру RUSI доктор Карлос Солар, поганий стан економіки змусить нового президента Аргентини діяти прагматично у сфері міжнародних відносин, тим більше, що для аргентинської економіки Бразилія та Китай мають ключове значення.

Можливо, саме з цієї причини буде фіналізована робота над торговою угодою ЄС з Меркосуром, до якого входять Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай. Угода про створення гігантської зони вільної торгівлі була укладена після 20 років переговорів у 2019 році, але досі не була ратифікована, зокрема, через спротив з боку французів. Як нещодавно повідомляв портал export.org.uk, посадовці ЄС і бразильські дипломати поспішають і не виключають можливості завершити роботу щодо угоди ще до 10 грудня – дати вступу Мілея на посаду президента.

Однак, як повідомляє видання «Buenos Aires Times», зміни у зовнішній політиці обов’язково відбудуться, про що свідчать найближчі плани Мілея, а також його перша зустріч із ЗМІ, яку новообраний президент провів в обстановці, що нагадувала прес-конференції в Білому домі.

Мас-медіа звертають увагу на те, що в серпні Мілей чітко назвав майбутніх союзників Аргентини: Сполучені Штати та Ізраїль. «Така наша міжнародна політика. Ми не будемо вступати у союзи з комуністами», – оголосив Мілей. Зрештою, ще до складення президентської присяги він збирається у приватну подорож до США та Ізраїлю.

– Анна Гвоздовска

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– переклала Марія Шевчук