25 жовтня 2023 року відбулася найважливіша подія в житті 51-річного Майка Джонсона. Цього дня конгресмен-республіканець, який представляє 4-й виборчий округ Луїзіани, був обраний 56-м спікером Палати представників Конгресу США. Для політика, який вперше з'явився в Конгресі в січні 2017 року, не обіймаючи до цього жодної значної політичної посади, це було кар'єрним ростом космічного масштабу.

Формально Джонсон став третьою особою наддержави значною мірою випадково, або, можливо, завдяки тому, що він був... четвертим у списку. Серйозніші кандидати зі значно більшим досвідом та амбіціями загралися до політичної смерті, а тому хтось мав завершити 22-денну комедію помилок, спричинену відставкою попереднього спікера Кевіна Маккарті. Фарс, який призвів до повного паралічу роботи Палати представників, а разом з тим і всього Конгресу США, зокрема під час двох триваючих у світі воєн, в Україні та Секторі Газа.

Якби хтось захотів написати історію самогубних політичних авантюр, то «прекрасна катастрофа» конгресменів Республіканської партії у жовтні 2023 року мала б стати окремим розділом. Все почалося з того, що конгресмен від штату Флорида Метт Ґейц, який гордо називає себе «найбільш трампівським конгресменом» (Trumpiest congressman), вніс пропозицію про відкликання з посади Маккарті. Офіційно йшлося про те, що тогочасний спікер Палати не прислухався до найконсервативніших конгресменів у питанні бюджетних скорочень, а намагався ухвалити бюджет за підтримки демократів, саме це розцінили як зраду лідери підтримуваного Дональдом Трампом неформального руху MAGA (англ. Make America Great Again – Зробимо Америку знову великою). Маккарті прийняв виклик, поставив пропозицію на голосування і – на велике здивування майже всіх – 3 жовтня з тріском програв. Хоча вісім республіканців і проголосували «за» разом з Ґейцом, пропозиція була прийнята більшістю 216 на 210 голосів, оскільки «громадянську війну в рядах республіканців» підтримали, і то з великою радістю, всі демократи в Палаті представників.

Тому що він мав найменше ворогів

Відставка Маккарті, який зібрав десятки мільйонів доларів на передвиборчу кампанію для своїх колег, після неповних 269 днів перебування на посаді (попередньо зазнавши приниження на попередніх виборах – обраний у січні лише в 15-му турі голосування після того, як вирішальний голос віддав не хто інший, як ... Гейц), спровокувала війну всередині Республіканської партії. Протягом трьох тижнів Палата представників США не могла функціонувати, оскільки, отримавши більшість усього із п'яти членів, республіканці не змогли обрати спікера Палати.

У Республіканській партії почалась війна всіх проти всіх. Три кандидати, яким надавали перевагу партійні лідери, програли під час внутрішніх голосувань. Протягом трьох тижнів Америка мала змогу спостерігати шоу чвар і безсилля з боку республіканців, натомість опозиція (адже саме представники від демократів мають свого президента і більшість у Сенаті) не те що не могли, а навіть не хотіли здобути владу у Вашингтоні, і це при тому, що на кону стояло ухвалення важливих рішень щодо бюджету і воєн. Врешті-решт, після трьох тижнів суперечок, конгресмени-республіканці схаменулися й одноголосно, без жодного голосу «проти» чи навіть «утримався», проголосували за Джонсона.

Чому саме він? Як сказав в одному з інтерв'ю конгресмен Кен Бак, що Джонсон «може подружитися з будь-ким і користується повагою» членів парламентського клубу. Хоча більш правдоподібним видається те, що сказав Бак пізніше: його обрали тому, що «він мав найменше ворогів, ніж будь-хто інший в Республіканській партії». А це, своєю чергою, ймовірно, пов'язано з тим, що Джонсон через свій недовгий період роботи в парламенті просто не встиг знеславитися перед занадто великою кількістю колег.

Адже Майк Джонсон став спікером з найменшим стажем роботи в парламенті від... 1883 року, тобто за 140 років. Він представляє 4-й округ Луїзіани з січня 2017 року, тобто менш семи років. Юрист за освітою, 1972 року народження, він працював у законодавчому органі штату, перш ніж його обрали до Конгресу в листопаді 2016 року. У Палаті представників він був головою одного з дорадчих органів парламентського клубу, а протягом останніх двох років – його віцепрезидентом.

Праворуч від центру

Яких поглядів дотримується Джонсон? Після того, як Дональд Трамп програв президентські вибори 2020 року, він був одним з ініціаторів петиції на підтримку пропозиції щодо анулювання результатів виборів, яку підписав разом зі 125 іншими конгресменами. Саме з цієї причини винуватець усього цього галасу, конгресмен Гейц, вважає, що зміна спікера «виправдала себе», адже «Багно [так Трамп і його прихильники називають вашингтонський політичний істеблішмент – прим. ред.] тікає, а рух MAGA на гребні хвилі», про що має свідчити «спікер від MAGA Майк Джонсон».

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
    Але, що цікаво, демократи також радіють, прагнучи обернути його консервативні погляди на зброю проти республіканців, особливо серед поміркованого електорату. – Це рідкісний і вибухонебезпечний випадок, який раніше не мав прецедентів – коли на чолі цього шоу ставав надзвичайно консервативний ведучий, - сказав один із спіндокторів Демократичної партії в інтерв'ю сайту Axios, підкреслюючи, що кількість «правої нестримної риторики» Джонсона, яка збереглася на папері та касетах, перевищує найсміливіші мрії співробітників штабу Демократичної партії.

Насправді його погляди щодо питань моральності – мед для вух правих – неодмінно використовуватимуться демократами для агітації серед електорату, який невпинно секуляризується. Джонсон затятий противник абортів: працював юристом у правничій фірмі, яка боролася за скасування дозволу на аборти, запровадженого рішенням Верховного суду США 1973 року, а в Конгресі він підтримав пропозицію заборонити аборти після виявлення серцебиття у плода.

Він є рішучим противником підтримки зміни статі неповнолітніми та не належить до прихильників одностатевих шлюбів. Ця позиція вже неодноразово ставала об'єктом критики з боку ліберальних ЗМІ, а ще більше насмішок викликав той факт, що Джонсон зізнався, що він і його 17-річний син користуються програмним забезпеченням, яке відстежує використання порнографії на електронних пристроях (при відвідуванні такого сайту, іншій людині приходить повідомлення).

Джонсона також критикували за те, що він майже не має заощаджень, живучи де-факто, як і мільйони американців, від зарплати до зарплати. Хоча цей факт може свідчити про те, що цей політик – на відміну від багатьох своїх колег – не отримує свої доходи з сумнівних джерел.

В інших питаннях, таких як нелегальна імміграція, податки, підтримка Ізраїлю, новий спікер належить до правого крила партії. Є й погані новини для України: будучи провідним конгресменом, Джонсон виступав проти збільшення військової допомоги цій країні.

Перші рішення Джонсона на посаді спікера Палати представників підтверджують його праві погляди. Він не лише розділив рішення про надання допомоги Україні та Ізраїлю всупереч проханню президента Байдена, але й обумовив надання останнього пакету (14,3 млрд доларів для Тель-Авіва) ідентичними скороченнями бюджету Служби внутрішніх доходів (IRS тобто Internal Revenue Service).

Хоча законопроект ухвалено, він не має шансів стати законом – демократи, що мають більшість у Сенаті оголосили його неприйнятним (dead on arrival), вимагаючи, щоб у законі були передбачені асигнування для України. Полем для компромісу може стати поєднання допомоги Києву з питанням посилення бар'єрів на кордоні з Мексикою, хоча тут перешкодою може стати опір адміністрації Байдена, яка не бажає пов'язувати ці два питання.

Однак найближчі тижні стануть справжнім випробуванням для Джонсона: як ухвалити пакет з дванадцяти бюджетних законопроєктів (адже саме з них складається бюджет федерального уряду), щоб їх схвалив Сенат і президент Байден, не втративши при цьому підтримку консервативних конгресменів, які вимагають скорочення видатків.

В арсеналі останніх є справжня ядерна зброя: неприйняття бюджету вчасно загрожує припиненням фінансування федеральних програм, що де-факто означає зупинку діяльності принаймні деяких державних установ і міністерств. Федеральний уряд гарантовано функціонуватиме лише до 17 листопада (власне за ухвалення цього бюджету за допомогою демократів і відбулася відставка Маккарті), що змушує швидко шукати компроміс.

Хоча старожили у Вашингтоні не панікують: ймовірно, як це вже неодноразово траплялося, Конгрес ухвалить черговий тимчасовий захід, відклавши необхідність ухвалення жорстких рішень щодо видатків до січня або навіть квітня наступного року.

Дональд Трамп став для нас прикладом

Після менш ніж двох тижнів перебування Джонсона на посаді спікера Палати представників важко судити про те, як складеться його діяльність. Відсутність політичного досвіду (він не входив до найближчого партійного керівництва та навіть не очолював комітет Палати представників) вважається головним недоліком. Проведення бюджетних законопроектів через Конгрес, досягнення компромісу з Сенатом та уникнення президентського вето вимагає не лише витонченості, навичок ведення переговорів, але й політичного капіталу.

Багато рішень американських парламентарів є трансакційними: члени Конгресу голосують за закони в обмін на фінансування своїх виборчих округів, а то й просто за надання коштів на передвиборчу кампанію – питання в тому, чи Джонсон має такі важелі. Хоча його попередник, Кевін Маккарті, завоював серця і голоси своїх колег, зібравши значні суми для свого переобрання, минуло надто мало часу, щоб нинішній спікер міг похвалитися більш серйозним доробком у цих питаннях.

Цілком ймовірно, що правління Джонсона і республіканської більшості в Палаті представників завершиться разом з поточною каденцією парламенту. Після виборів у листопаді наступного року електоральна карта Америки може суттєво змінитися. Демократи проводять агресивну кампанію в судах, прагнучи змінити виборчу карту таким чином, щоб створити кілька безпечних округів для своїх кандидатів. За нинішньої конфігурації 222 республіканців проти 213 демократів, навіть сама реформа може призвести до зміни більшості, що керуватиме роботою Палати представників.

Набагато серйознішими, однак, видаються наслідки жовтневої плутанини з відкликанням і призначенням спікера Палати представників. Кілька тижнів запеклих суперечок могли закріпити у виборців переконання, що Республіканська партія, в якій чільне місце посідає Дональд Трамп і його послідовники, такі як Метт Ґейц, не здатна серйозно підійти до справи управління державою та вирішення проблем пересічних американців.

Тим більше, що конгресмени-республіканці, які голосували за відставку Маккарті, поки що не можуть похвалитися особливими законодавчими досягненнями. Сам Ґейц, 41-річний конгресмен з характерною укладеною гелем зачіскою, є представником політичної, «бананової молоді». Син і онук відомих місцевих політичних активістів, він представляє безпечний для республіканців виборчий округ, добре знаний своїми пишномовними промовами та значною активністю на телебаченні й в соціальних мережах.

Ґейц не приховує свого захоплення постаттю Дональда Трампа та, схоже, йде слідами свого кумира: створи ажіотаж, використай ЗМІ та соціальні мережі, щоб про тебе говорили, збирай додаткові пожертви на кампанію, повторюй цей цикл якомога частіше. Відкликання спікера Палати представників – це великий успіх і політичний скальп, який, як очікується, відкриє Ґейцу шлях до політичної суперліги, зокрема, поряд із Трампом.

Питання лише в тому, чи не втомилися американці, зіткнувшись з дедалі небезпечнішою ситуацією у світі (війна в Україні та в Секторі Газа, зростаюче суперництво з Китаєм), а також зниженням рівня життя, від «трюків Трампа», яким, до речі, вже дев'ятий рік, тобто від червня 2015 року, коли ексцентричний мільярдер оголосив про свою участь у президентських перегонах.

Невдовзі після відставки Маккарті колишній спікер Палати представників від республіканців Ньют Гінгріч назвав своїх колег по партії, які проголосували за відставку, «зрадниками», запропонувавши, щоб «усі восьмеро мають мати суперників на праймеріз» і «їх слід вигнати» за те, що вони виносять у ЗМІ та публічну площину чвари між республіканцями замість того, щоб займатися Байденом і його помилковою політикою. Як відреагують виборці? Наступні праймеріз вже навесні. Саме тоді вирішиться майбутнє 56-го спікера Палати представників США Майка Джонсона. Зрештою і не тільки його.

– Павел Бурдзи

 TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

  – Переклав Юрій Ткачук