9 червня 2022 року Європейський Парламент скористався своїми повноваженнями та розпочав процедуру змін Європейських Трактатів. 12 жовтня 2023 року, тобто саме напередодні виборів у Польщі, Конституційна комісія Парламенту повинна була винести на голосування рапорт зі змінами до понад ста статей чинного законодавства Євросоюзу. В останній момент, можливо, щоб не провокувати обурення громадськості в Польщі, голосування перенесли на 25 жовтня.

Якщо набудуть чинності внесені у трактати зміни у запропонованій формі, то прийняті правила політичної гри у Європі зазнають цілковитих змін. Це означає перенесення центру влади зі столиць держав Євросоюзу до Брюсселя. Рішення будуть приймати більшістю голосів, а не на свій розсуд очільники держав, все більшою мірою це будуть робити євродепутати. Централізація повинна відбуватися у парі з прийняттям ґендерної ідеології, недотримання якої загрожує застосуванням покарання щодо держав та щодо громадян за посередництвом європейської прокуратури та Європолу. Автори цих всіх змін як основне джерело нововведень назвали згаданий у вступі Маніфест Вентотене.

Одним з авторів Маніфесту був Альтьєро Спінеллі (1907-86). Цей італійський активіст у 70-х рр. був членом Європейської Комісії (відповідав за промисловість), а згодом членом Європейського Парламенту. Він брав участь у виборах за списками італійських комуністів, але як незалежний кандидат (його виключили з партії 1937 року за підтримку троцькізму).

У мене була нагода запитати голову Союзу європейських федералістів, який підтримує ідею передавання суверенності національних держав до Європейського Союзу, про погляди цього політика. Доменес Руїз Девеса переконував мене, що Спінеллі критикував Сталіна і вийшов з комуністичної партії, яку критикував за відсутність свободи у політичних дебатах та діяльності. Отож він не був комуністом, а федералістом та засновником Європейського Союзу.

Проте Спінеллі не повністю розірвав зв’язки з комунізмом, хоча, фактично, в самому Маніфесті Вентотене автор виступає проти радянської системи. При цьому він був переконаний, що запропонований ним рецепт від фашизму та недоліків цього світу буде ефективніший, ніж запропонований владою у Москві.

Погляди Альтьєро Спінеллі були новаторські, тому не відповідали промосковським твердолобим західним комуністам, які закривали очі на злочини та недоліки сталінізму. Однак не вдасться приховати факту, що у 80-х рр. ХХ ст., коли Східна Європа намагалася позбутися радянського ярма, у Європейському Парламенті Спінеллі входив у Групу комуністичного союзу (Communist and Allies Group).

У Маніфесті Вентотене Спінеллі зрікається комунізму, а не революції та її програми. Він пише: «Приватну власність необхідно ліквідувати, обмежити, скорегувати, розширити у кожному окремому випадку, не догматично та принципово». Послуговується поняттями класової боротьби та пролетаріату. Про «сили реакції», що протистоять створенню європейської держави, він писав, що «вони пробуватимуть використати питання відновлення національних держав. Це дозволить їм апелювати до найбільш поширеного почуття, яке останнім часом зазнало наруги і яке легко використати з реакційною метою, – це почуття патріотизму».

Європейський Союз вшанував пам’ять автора Маніфесту Вентотене, помістивши його прізвище перед входом до одного з найважливіших будинків Євросоюзу в Брюсселі. У серпні 2016 року прем’єр-міністр Італії Матео Ренці, канцлер Німеччини Ангела Меркель та президент Франції Франсуа Оланд урочисто поклали квіти у кольорах Євросоюзу на могилі Альтьєро Спінеллі на італійському острові Вентотене (там він був комуністичним бунтарем, якого інтернували в період правління Муссоліні), і від назви острова походить назва Маніфесту.

Також у парламенті діє група Спінеллі, до якої належать депутати з різних угруповань. Серед них і поляки – Радослав Сікорський та Данута Губнер. До групи входять і всі п’ятеро осіб, причетних до створення рапорта, що містить 267 змін до Трактату про Європейський Союз та Трактату про функціонування Європейського Союзу.

Ключова, революційна зміна полягає у ліквідації правила одноголосності, а це означає і права вето, під час прийняття рішень Радою Європи. Це призведе до того, що головне для устрою Євросоюзу правило «нічого про нас без нас» (хоча його вже й так значно послабив Ліссабонський Трактат 2007 року) перетвориться на правило «все про нас без нас».

Сьогодні Рада Європи, тобто очільники держав чи урядів, визначають політичний напрямок Європейського Союзу. В багатьох питаннях рішення приймають одноголосно, тобто кожна з держав має право вето.

Угорщина використала своє право вето, висловлюючи свій протест проти санкцій щодо Росії. Завдяки протесту Бельгії, яка торгує російськими діамантами, дорогоцінне каміння, що продають в Антверпені, досі фінансує путінську державу. Так буває, що інтерес однієї держави має перевагу над інтересами всіх інших. Неможливість ефективного спротиву проти інвазії Росії в Україну є моральним поясненням усунення вето з європейського права. Реформатори також хочуть більше влади на випадок майбутньої епідемії, з метою боротьби з тероризмом та панування над міграцією.

Після ліквідації права вето польські політики не зможуть протестувати проти механізму примусової релокації. Польща також зверталася до правила одноголосності, коли не погодилася на спробу обмежити свободу слова. Йдеться про закон, що передбачав покарання за критику ґендерної ідеології, який Польща заблокували своїм вето.

Європейський Союз намагається обійти цей останній спротив, змінюючи правові засади прийняття рішень. Група Спінеллі пропонує реформу трактатів, завдяки якій уже не буде необхідності обходити нормативні акти.

Право вето захищає інтереси навіть найменших держав та запобігає наростанню міжнародних конфліктів, що виникають за умови, коли одні держави нав’язують свою волю іншим. Група Спінеллі бачить це по-іншому. Вона хоче призначити домінуючій більшості право правління у всіх державах Євросоюзу. Автор ідеї – Альтьєро Спінеллі, він був переконаний, що ліквідація інституції національних держав та об’єднання Європи в одну супердержаву – це спосіб цілком усунути міжнародні конфлікти. На його думку, це призведе до миру, як це сталося на Апеннінському півострові після об’єднання Італії.

Тому у кожній важливій справі рішення повинна приймати більшість, кваліфікована в Раді Європи. Це означає, що вистачить підтримки 55% держав-членів, які представляють щонайменше 65% населення Євросоюзу, щоб прийняти практично будь-який закон.

На практиці, очільники держав старого Євросоюзу матимуть можливість нав’язати свою волю Східній Європі. Іншими словами, польська реальність буде змінюватися під впливом політиків, яких поляки не зможуть змінити на виборах. Найцікавіше, що автори таких революційних правок у трактатах вважають, що так буде більш демократично.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
    Після остаточної ліквідації у Європейських Трактатах правила одноголосності на виборах, звичайно, можна вибрати партію, яка чинить опір брюссельській політиці, або партію, що підтакує європейському мейнстрімові, однак в обох випадках це не матиме значення. Влада, яка сьогодні належить 27 державам Європейського Союзу, занепаде. У столицях Європи залишиться щось на кшталт локальної адміністрації, а державний уряд буде в Брюсселі.

І про це власне йдеться у реформі Трактатів Євросоюзу – марґіналізація держав, в яких до влади приходять незручні політики. Партії з іншими поглядами, ніж мейнстримні, стануть локальним європейським політичним фольклором, який позбавлений впливу на політичну реальність.

Реформатори Євросоюзу, які стоять за впровадженням змін у трактати, пропонують радикальне розширення компетенції Європейського Союзу. Сьогодні Євросоюз має виняткову владу лише в управлінні митом, внутрішнім ринком, торгівельною політикою, зоною євро та риболовством. До подільних компетенцій, тобто в яких Євросоюз має вирішальний, але не єдиний, голос, належить 16 сфер життя. Це число повинно значно зрости.

Запроваджена Євросоюзом заборона вилову тріски на Балтійському морі знищила польських рибалок. Зусилля польського уряду щодо скасування обмежень та запровадження інших методів, спрямованих на охорону виду, завершилися нічим. У питаннях, що стосуються риби, поляки не мають голосу, тому що так записано у трактатах, а Польща на це погодилася. Зміни у трактатах призведуть до того, що поляки зречуться не лише права вирішувати щодо вилову тріски, а й щодо збереження клімату, охорони довкілля та біорізноманіття.

До галузей, в яких держави-члени Євросоюзу мусять рахуватися з голосом Європейського Союзу, сьогодні належать транспорт, торгівля, природне середовище, енергетика, космічна галузь, розвиток технологій та «сфера свободи, безпеки та правосуддя». Група Спінеллі висуває постулат, щоб голос Євросоюзу був вирішальний також у справах здоров’я, зокрема транскордонних загроз (епідемії), цивільної оборони, промисловості, освіти, наукових ступенів. У рапорті з’явився постулат, щоб у майбутньому компетенції Євросоюзу охоплювали сфери енергетики, податків, міжнародних відносин, безпеки та охорони кордонів (зокрема мілітарної), системи правосуддя та транскордонної інфраструктури.

У правці номер 12 міститься закон щодо блокування непокірним державам всіх засобів, що походять з бюджету Євросоюзу, а отже зі спільних фондів, з яких фінансуються інвестиції, та коштів для фінансування аграрних доплат.

Сьогодні Європейський Союз блокує Польщі (і не лише нам) кошти з Плану відбудови держав. Це додаткові гроші, що не походять з бюджету Євросоюзу (зі спільного боргу). Але гроші з традиційного бюджету Євросоюзу постійно переказують до Польщі та Угорщини. І це не всім подобається.

Кошти Євросоюзу становлять 1/6 річного бюджету держави (понад 100 мільярдів золотих і від цієї суми необхідно відняти вклад – близько 30 мільярдів золотих). Після запровадження нових правил ці фонди можна легко заблокувати. Тому що група Спінеллі прагне, щоб Суд Європейського Союзу (СЄС) розглянув питання порушення трактатів. Сьогодні лише Рада Європи, одноосібно, може притягти державу-члена ЄС до складання пояснень. Після змін вистачить кваліфікованої більшості, щоб затягти фінансовий зашморг на шиї непокірних суспільств, які вибирають невідповідну владу.

Власне європарламентарі хочуть отримати право подавати позови проти урядів через Суд Європейського Союзу. Іншими словами, євродепутати, яких вибирають іспанці, італійці чи французи, матимуть право представляти польську владу. Можна здогадатися, що робитимуть це на основі публікацій англійською мовою, адже жоден з цих євродепутатів не буде спроможний прочитати та зрозуміти законів, написаних польською мовою.

Також варто зазначити, що в Конституційній комісії Європейського Парламенту триває розгляд справи, що стосується верховенства європейського права над правом окремих країн. Ця зміна призведе до того, що польські закони повністю втратять силу впливу на правове поле. Якщо їхня позиція буде суперечити баченню європарламентарів, то вони втратять силу. Прикладом може бути питання захисту сім’ї, тому що для реформаторів насправді важлива лише ґендерна ідеологія.

Сьогодні уряди на основі спільної діяльності можуть запроваджувати правила для усунення дискримінації чоловіків та жінок, тобто дискримінації, що ґрунтується на біологічній статі. У правці номер 100 замінено слово sex на gender та усунено, як і в десятках інших випадків, вимогу одноголосності. Крім цього, євродепутатам надано право боротьби з ґендерною дискримінацією.

Реформатори хочуть, щоб з Трактатів Євросоюзу зникло поняття рівності чоловіків та жінок, яке у них з’являється багато разів. Прагнення рівноправності обох статей повинно бути замінено на рівноправність усіх статей (gender equality). Не окреслено кількості статей, тому що ця частина залишається відкритою.

Уже тепер, коли реєструєш візит у Європейському Парламенті, можна ідентифікувати себе як жінка, чоловік, «інший» або відмовитися визначати свою стать. І, без сумніву, після того, як зміни у трактатах набудуть чинності, це буде стандарт також у польських школах, службах, державних інституціях та в компаніях.

Ґендерна рівність записана у зміні до статті 2 Трактату про Європейський Союз. У цій статті йдеться про цінності, прийняті в Європі. Серед них – демократія та верховенство права. Власне на порушення цієї статті покликаються європейські політики, які виступають проти уряду Права та правосуддя (PiS). Додавання „gender equality” до списку цінностей Європейського Союзу та надання інституціям Євросоюзу більших повноважень призведе до того, що ґендерність стане обов’язковою ідеологією в кожній країні, незважаючи на погляди суспільства та характер влади у країні. І тут не йдеться про толерантність.

Внесена зміна номер 5 вказує, що ґендерну рівність необхідно популяризувати, а не толерувати. Згідно з правкою 21, інституції Євросоюзу повинні гарантувати працевлаштування особам, ідентифікація яких не вписується в поділ чоловік-жінка і це в свою чергу гарантує не тільки правовий захист, але й участь в управлінні державами Євросоюзу лесбійкам, геям, бісексуалам, трансчоловікам, трансжінкам, небінарним особам, особам, які ідентифікують себе як genderless, agender, two-spirit (???)... 

Наказ брати до уваги ґендерний аспект при працевлаштуванні буде обов’язковий у всіх робочих середовищах, а отже у приватних фірмах та службах (зміни 152, 158-161).

Застереження викликає і правка номер 97, згідно з якою будь-яка діяльність Європейського Союзу повинна боротися проти дискримінації не тільки спрямованої проти усілякої статі, а також проти дискримінації щодо політичних поглядів, чого не було до цього часу. Це можна було б потрактувати як суперечливість, коли захисту підлягали б політичні погляди, що суперечать ґендерній ідеології. Ймовірно, йдеться про те, щоб захищати не лише осіб, які ідентифікують себе по-іншому, ніж визначила біологія, але й різні ліві погляди. Мало ймовірно, щоб Суд Європейського Союзу, в якому засідають прихильники ґендерної ідеології (дивись правку 21) переймався, наприклад, дискримінацією поглядів правих.

До найбільш курйозних змін належать зміни, що стосуються європейської поліції – Європолу (номер 22). Євродепутат Доменес Руїз Девеса, цитати якого було наведено раніше, сказав, що Європейському Союзові потрібно щось на зразок FBI. Проте, згідно з правкою номер 121, Європол буде займатися боротьбою проти… насилля на ґендерному ґрунті (gender-based violence).

Сьогодні Європол переслідує терористів та міжнародні злочинні угруповання, що займаються торгівлею людьми, зброєю та наркотиками, сексуальним використанням жінок та дітей і відмиванням грошей. До цього списку власне додано неокреслене чітко насилля на ґендерному ґрунті.

Політичні погляди, що суперечать ґендерній ідеології, можуть визнати «мовою ненависті» та підтягнути під поняття насилля. Напевно багато залежатиме від конкретного випадку або інтерпретації права конкретними виконавцями. Варто також пригадати, що в Європол обов’язково будуть працевлаштовувати представників ґендерної спільноти.

Проте ключовими є наступні зміни, які дозволяють Європолу здійснювати операції (зокрема й арешти) на території будь-якої європейської країни без згоди (яка сьогодні вимагається) місцевої поліції та уряду. Також доводять необхідність посилення влади Європейської прокуратури. Іншими словами, службовець з будь-якої країни, одягнений у форму Європолу, зможе заарештувати громадянина будь-якої держави без згоди поліції цієї країни, і місцевий уряд не зможе нічого зробити, тому що Європол буде вищою інституцією.

Спільні для всього Європейського Союзу стандарти верховенства права та демократії з’являться в школах та університетах. Про це йдеться у правці номер 162. У контексті інших змін, в яких йдеться про захист та популяризацію ґендерності, немає сумнівів, що це буде обов’язкова ідеологія також в сфері освіти.

Все частіше говорять про те, що заплановані зміни означають створення європейської держави. Доменес Руїз Девеса заперечує це і, на його думку, негативне ставлення поляків до федералізації породжене незнанням, що таке Європейський Союз і навіщо його було створено. Очільник Союзу європейських федералістів переконаний, що сенс членства у спільноті полягає у тому, щоб ділитися суверенністю.

Повернімося до першоджерела – Маніфесту Вентотене, що став джерелом натхнення для реформи правової бази Євросоюзу, яку ми обговорюємо:

«Не потрібно побоюватися, що революційний режим стане новим деспотизмом. Так відбувається, коли мета полягає у створенні суспільства, що служить. Однак якщо революційна партія з перших кроків методом сильного управління буде будувати умови для вільного життя, (…) буде зростати всебічне розуміння та прийняття нового порядку, завдяки чому будуть збільшуватися можливості діяльності та вільні політичні інституції».

Маніфест закінчується словами: «Дорога перед нами ані не легка, ані не безпечна, однак це дорога, якою потрібно йти. Підемо нею!»

У кінці тексту подаю лінки до Маніфесту Вентотене (с. 14) та до рапорту зі змінами до Трактатів Євросоюзу, щоб кожен міг сформувати власну думку. 25 жовтня 2023 року відбулося голосування щодо рапорту в Конституційній комісії Європейського Парламенту, і це означає, що процедура внесення змін у Трактати набирає обертів. У кінці цього законодавчого шляху знаходиться новий, для когось кращий, для інших гірший Європейський Союз.

На сучасному етапі законодавча процедура внесення змін у Трактати може бути зупинена на будь-якому етапі, але якщо дійде до кінця, то вже ніщо не зупинить створення супердержави. У першому десятилітті ХХІ ст. схожу спробу реформи Європейського Союзу відкинули французи шляхом референдуму. Однак євродепутат Яцек Сариуш-Вольський в одному з інтерв’ю зауважив, що законодавство вже так змінили, щоб більше не завдавати клопоту французам з участю в референдумі.

Можливо революцію, натхненником якої був Альтьєро Спінеллі, зупинять власне ліві, коли усвідомлять, що настрої в Європі, які зазнають змін, (і євровибори у близькій перспективі) можуть довести до ситуації, у якій в Брюсселі провідну роль в майбутньому гратимуть праві, а не ліві політики. Тому що в новому устрої Європа ґендерних мрій могла б перетворитися для них на жах, а над входом до Європейського Парламенту може виднітися ім’я Альтьєро Спінеллі або ж, припустімо, Ґілберта Честертона, або ж, матінко рідна, хрест…

– Аркадіуш Яжецький

 TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

–Переклад Марія Редьква

Джерела:
https://ordoiuris.pl/pliki/dokumenty/Ventotene_analiza.pdf
https://www.europarl.europa.eu/doceo/document/AFCO-PR-746741_PL.pdf
https://www.europarl.europa.eu/doceo/document/AFCO-PR-746741_EN.pdf