У 2018 році Європейський Союз організував опитування щодо зміни часу, в якому свою думку висловили 4 мільйони 600 тисяч громадян країн-членів. Аж 84% респондентів підтримали скасування зміни часу, а 76% (понад три чверті!) зізналися, що мали у зв’язку з цим негативний досвід. Це були консультації, у яких взяла участь найбільша до цього моменту кількість громадян ЄС. У зв’язку з цим Єврокомісія вирішила, що вона може зайнятися цією важливою для мешканців ЄС проблемою.

Вже у 2019 році європейці, потираючи оці після сну після виснажливого переведення годинників, сподівалися, що їхні страждання невдовзі закінчаться. Адже прийнята рік тому директива передбачала, що 1 квітня 2019 року (з можливим коригуванням восени цього ж року) буде останнім днем зміни часу, принаймні у деяких країнах, бо державам-членам залишили свободу вибору стандартного часу.

Директива потрапила до Європарламенту, де наприкінці березня 2019 року до неї було внесено ряд поправок. Найсуттєвішою з них було перенесення терміну зміни часу на 1 квітня 2021 року (з можливим коригуванням восени), а після внесених коректив директива була передана у Раду ЄС для міжурядового погодження.

Підписуйтесь на наш фейсбук Проте у Раді склалася патова ситуація. Більшість країн хоче залишити літній час, проте нордичні держави, тобто країни Півночі, схиляються до зимового часу. Південь, своєю чергою, не хоче нічого змінювати. Найбільші країни ЄС, а саме Німеччина та Франція, підтримують прийняття єдиного стандартного часу для всього союзу, хоча й відкрито на цьому не наголошують. У дискусії немає чітко поставленого питання про те, що Європейський Союз може далі залишатися поділеним на різні часові пояси.

Європа часових поясів

Схоже, що за єдиний стандартний час для всього Євросоюзу виступає передусім бізнес, який побоюються, що різноманітність часових поясів може порушити гармонійний потік товарів і послуг, ускладнити ринкову координацію. У таких випадках питання благополуччя громадян відходять на другий план. Головним є капітал.

А найбільша проблема зі зміною часу полягає у тому, що з цього приводу не було вироблено спільної позиції. Це стосується таких аспектів, як відмова від зміни часу, вибір часових параметрів, вибір або зміна того чи іншого часового поясу або груп часових поясів. Коротко кажучи, як сказав би класик: ясно, що нічого не ясно.

Щоправда, у жовтні 2021 року Європейська комісія зобов’язала країн-членів підготувати у 2022-2026 роках нормативно-правові акти, «на основі яких будуть продовжуватися поточні погодження зміни часу». Але не схоже, що найближчим часом щось зміниться.

Зараз в Європейському Союзі діють три часові пояси: західноєвропейський час, також відомий як універсальний час (GMT), центральноєвропейський час (GMT+1) і східноєвропейський час (GMT+2). Після виходу Великої Британії з ЄС до поясу GMT входять дві країни: Ірландія та Португалія. Вісім країн використовують східноєвропейський час (GMT+2): Болгарія, Кіпр, Естонія, Фінляндія, Греція, Литва, Латвія та Румунія). Більшість країн – аж 17 – користуються центральноєвропейським часом, тобто GMT+1: Австрія, Бельгія, Хорватія, Чехія, Данія, Франція, Іспанія, Нідерланди, Люксембург, Мальта, Німеччина, Польща, Словаччина, Словенія, Швеція, Угорщина та Італія.

Те, що усі ці країни підтримують різні рішення щодо переходу з зимового на літній час однозначно ускладнює ситуацію в Європі і навіть може привести до створення нових часових поясів. Бажання координувати цей процес є зрозумілим. Однак є побоювання, що страх змінам повністю заморозить потребу ліквідації зміни часу.

З міркувань воєнної економії

Історично зміна часу була запроваджена з міркувань економії. Вперше літній час ввели під час Першої світової війни уряди Франції та Німеччини, які воювали по різні боки барикад. Незабаром до них приєдналася Велика Британія, потім союзники воюючих сторін, а згодом і нейтральні країни. Після закінчення війни країни Старого Континенту почали поступово відмовлятися від воєнних рішень, але проблема повернулася разом з наступною світовою війною. На окупованих польських землях час змінили спочатку на територіях, зайнятих радянськими військами, перевівши годинники на ту годину, яка діяла в європейській частині СРСР. У свою чергу, на територіях, окупованих Третім Рейхом, діяв берлінський час із переходом на літній і зимовий. Після війни зміна часу у Польщі діяла протягом перших п'яти років, а також на межі 1950-1960-х років.

Зміни часу повернулися до Польщі, як і до інших країн Європи, у 1970-х роках, головним чином через глобальну енергетичну кризу. У післявоєнний період Європа майже повністю відмовилася від використання літнього часу, хоча були й такі південні європейські країни, як Італія та Греція, що запровадили літній час. Велика Британія та Ірландія відмовилися від літнього часу наприкінці шістдесятих років, щоб підлаштуватися під інші європейські країни, після чого одразу на початку сімдесятих повернулися до літнього часу. Іспанія запровадила літній час через два роки після британців, у 1974 році, а через два роки після неї, у 1976 році, таке рішення прийняли французи. Наступні європейські країни запроваджували переведення часу в 1976-1981 роках, а найпоширенішою причиною такого рішення – окрім економії – була необхідність уніфікувати час на годинниках своїх громадян з годинниками їхніх сусідів. В Польщі літній час діє з 1977 року.

Зміна часу не допомагає економити електроенергію

Економічний фактор, який відіграв у цих змінах головну роль, сьогодні не має важливого значення. Це підтверджує аналіз Єврокомісії. Наприклад, економія електроенергії завдяки переведенню часу в Італії в 2016 році склала лише 0,2%. У Франції шістьома роками раніше, у 2010 році, така економія становила приблизно 0,1%. У свою чергу німецькі дослідження показали, що у 2015 році економії електроенергії через переведення часу практично взагалі не було. Чому? Бо споживання енергії загалом скоротилося аж на 8%! У тому ж році рівень споживання енергії в Іспанії зменшився на 5%.

Водночас дослідження, проведені незалежними центрами, різними урядами та самими європейськими структурами, показують, що люди переносять перехід із зимового на літній час гірше, ніж вважалося раніше – період адаптації може тривати тижнями. Трохи кращою є ситуація з переходом з літнього часу на зимовий, адже люди можуть спати довше, але її теж неможливо назвати нейтральною. Європейські чиновники, однак, кажуть, що для них результати досліджень є неоднозначними. Порівняння негативних і позитивних факторів для них незрозуміле, а люди, як відомо, люблять скаржитися, тому, мабуть, вони вередують, коли переводять годинник, а не проявляють ентузіазм.

Корови також не повинні скаржитися на зміну часу, бо – як кажуть чиновники – штучне освітлення та автоматизовані технології не порушують їхнього ритму годівлі та доїння. Зрештою, відомо, що ці корови відповідальні за парникові гази та глобальне потепління, тому краще буде замінити коров’яче молоко вівсяним, ніж скасувати зміну часу. Корови не будуть переводити нам годинники.

Кінець американського сну

Але не тільки Європа, у тому числі об'єднана, має проблеми зі зміною часу. Майже шістдесят країн у світі переводять час. Декотрі, щоправда, в останні роки відмовилися від такої практики, але вони не можуть слугувати взірцем для демократичної спільноти, адже мова йде про Білорусь, Росію і Туреччину. Для противників переходу з літнього на зимовий час і навпаки це не найкращі союзники.

ODWIEDŹ I POLUB NAS
Клопоти зі зміною часу мають також американці. Повідомлення зі США спочатку були дуже оптимістичними. Протягом останніх років там виник неформальний, але дуже потужний рух на підтримку літнього часу як стандартного. У більш ніж тридцяти штатах було введено відповідні нормативні акти. Наводилися культурні, екологічні, економічні та медичні аргументи. У 2015 році асамблея штату Невада ухвалила резолюцію, у якій закликала Конгрес США ввести літній час як загальнообов’язковий. Подібний документ був прийнятий сенатом Флориди через три роки. Потім були інші штати: Вашингтон, Теннессі, Орегон, Алабама, Арканзас і Джорджія. Нарешті, 15 березня 2022 року Сенат США прийняв Sunshine Protection Act, згідно з яким літній час стає загальнообов’язковим і більше немає необхідності переводити стрілки годинників.

Було оголошено про великий тріумф і, здавалося, ніщо не зупинить переможного маршу прихильників літнього часу і, водночас, противників постійного переведення годинників. Та нова реальність прийшла 5 листопада 2023 року. Удар прилетів звідти, звідки його не чекали. Законопроєкт не прийняла Палата представників. Проти проєкту виступила Американська академія медицини сну, яку підтримала Американська колегія торакальних лікарів і Всесвітнє товариство сну, що мали зовсім інше бачення стандартного часу. І поки законопроєкт не пройде обидві палати Конгресу, в цьому питанні нічого не зміниться.

Поки що лише меншість, тобто 21 відсоток громадян США, не хочуть, щоб все залишалося так, як зараз, 17 відсотків не можуть визначитися. З решти половина американців хочуть літнього часу цілий рік, а 31 відсоток віддають перевагу лише зимовому часу. Ніщо не вказує на те, що у питанні зміни часу в Америці щось невдовзі зміниться.

Я належу тих, хто завжди важко переносить зміну часу. І я далі двічі на рік почуватимусь жахливо протягом кількох тижнів. На жаль, я не корова, тому ні штучне освітлення, ні автоматизована годівля мені не допоможуть.

– Гжегож Сєчковскі

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– переклала Марія Шевчук