Доленосного жовтневого понеділка на Стадіон імені короля Бодуена у брюссельському районі Лакен у відбірковому матчі до Чемпіонату Європи з футболу 2024 року мали зіграти футбольні збірні Бельгії та Швеції. Одягнені у футболки національних кольорів, двоє палких прихильників синьо-жовтих, 60-річний Патрік Лундстрем та його, на 10 років старший, колега Кент Перссон сіли в таксі, щоб поїхати на стадіон. Вони не помітили, що від самого початку їх переслідував на скутері бородатий чоловік, одягнений у флуоресцентну помаранчеву куртку. Певної миті нападник відкрив вогонь з автоматичної зброї, а коли вони спробували сховатися в одній із будівель, він надалі переслідував їх і вбив, вигукуючи фразу «Аллах акбар!» .

На відео, притаманним епосі всюдисущих смартфонів, що з'явилися в соціальних мережах майже в режимі реального часу, бачимо, як нападник спершу спокійно розпаковує та кладе свою зброю на тротуар іпрського бульвару, на березі брюссельського каналу, потім холоднокровно розстрілює двох футбольних уболівальників, а згодом спокійно їде геть на своєму скутері без жодних ознак паніки чи хоча б нервовості, і при цьому на ньому постійно була світловідбивна помаранчева куртка.

Що ще більш неймовірне, терорист просто повернувся до своєї квартири в іммігрантському районі Шербек, наче з роботи. Не боявся арешту? Адже тим часом він встиг опублікувати в соціальних мережах звичайне відео, в якому присягає на вірність Ісламській державі, подаючи свій «бойовий» псевдонім Абдельсалем Аль-Джілані, і пояснює арабською мовою з туніським акцентом, що застрелив шведських футбольних фанатів, аби «помститися за мусульман». Amaq, інформаційне агентство Ісламської держави, взяло на себе відповідальність за напад наступного дня, ввечері 17 жовтня.

Однак на цьому дивовижні перипетії не закінчилися. Саме перед будинком терориста в той час чергували двоє поліціянтів у цивільному зі спецпідрозділу Bijstands Team d'Appui (BTA), які впізнали підозрюваного. Дружина не пускала його до будинку, а сама пішла спати з донькою у відділок, а свіжоспечений убивця просто прогулювався в сусідньому парку! Поліціянти попросили дозволу втрутитися, та керівництво поліції наказало спостерігати за підозрюваним, якого, до речі, вони швидко втратили з поля зору. Пізніше начальниця поліції пояснила, що це було питанням безпеки офіцерів, недостатньо озброєних і без жодного плану евакуації з іммігрантського району після можливого затримання нападника.

Тим часом у Брюсселі спалахнула паніка: жителі бельгійського мегаполіса отримували смс-повідомлення від поліції про терористичну загрозу, матч Бельгія-Швеція перервали після першого тайму, а 35 тисяч уболівальників зачинили на стадіоні на кілька годин заради їхньої ж безпеки, на вокзалах та в аеропортах посилили перевірки, а також охорону... в магазинах IKEA.

Наступного ранку нападник прочитав у місцевій мечеті фаджр – першу з п'яти щоденних молитов віруючого мусульманина, після чого пішов до марокканської кав'ярні «Аль-Хайма», що на вулиці Ван Оост у Шербеку випити арабського чаю з м'ятою. Злочинця упізнав перехожий («він просто сидить і снідає, як ні в чому не бувало!»), його швидко оточили поліцейські спецпідрозділ UAS, при спробі затримання отримав поранення в грудну клітку, тому його доставили машиною швидкої допомоги в лікарню Сен-Люк. О 9:38 ранку, трохи більше ніж через пів доби після нападу, констатували смерть. У кав'ярні знайшли сумку з одягом і зброю, з якої той убив шведів.

Водночас почало витікати дедалі більше інформації про злочинця. Він був зареєстрований у різних соціальних мережах під псевдонімом Slayem Slouma, де розміщував типовий ісламістський контент, але незабаром з'ясувалося, що його справжнє ім'я – Абдесалем Лассуед, йому 45 років, він з Тунісу і перебував у Бельгії нелегально.

В епоху глобальних медіа та всюдисущої бюрократії журналістам було неважко реконструювати перипетії тунісця. З отриманої інформації вимальовується неправдоподібний сценарій, в якому змішуються ісламізм і бандитизм, відкриті кордони й міграційний туризм, і, нарешті, європейська поблажливість та смерть європейців. Будь ласка, пристебніть ремені безпеки.

Зазвичай історії про ісламських терористів у західноєвропейських ЗМІ починаються зі слізних розповідей про хороших хлопчиків, які завжди казали «Добридень» і носили сусідам покупки, поки погане суспільство, дискримінація й системний расизм не штовхнули їх в обійми фанатиків. Однак цього разу історія починається зовсім по-іншому.

Бельгійські журналісти поспілкувалися з батьками тунісця, які відверто змалювали дещо чорний портрет свого сина: «Він не дуже добре вчився в школі. Кинув навчання і почав працювати на ринку. Сердився з будь-якого приводу. Іноді бив людей». Єдиною втіхою було те, що з юних років був побожним мусульманином, готовим до джихаду. Ще в дитинстві запитував батька, чи буде він пишатися ним, якщо той помре мучеником за віру.

Під час допиту туніськими службами батьки терориста не були ані здивовані, ані шоковані вчинком свого сина. Адже він вбивав лише невірних, а крім того, «був дуже шокований спаленням Корану у Швеції». Ми ще повернемося до Швеції.

Не зумівши всидіти за шкільною партою, Абдесалем Лассуед обрав кар'єру злочинця. Розпочав з дрібних крадіжок, а закінчив замахом на вбивство, за що був засуджений до 26 років і восьми місяців ув'язнення. Однак відбув лише десять років покарання, оскільки втік із в'язниці в наслідок «Арабської весни», видовищного антиурядового вуличного повстання.

Як і багато інших тунісців, у 2011 році він сів у човен, щоб висадитися на італійському острові Лампедуза, який вже тоді був воротами до Італії та Європи для тисяч нелегальних іммігрантів. Сфакс, рідне місто вбивці, розташоване навпроти нього, досі є плацдармом і базою для мафії контрабандистів.

Вперше офіційно опинився в Європі в січні 2011 року, після того, коли його зареєстрували як нелегального іммігранта в Порто-Емпедокле, на Сицилії. Однак чоловіка не відправили назад до Тунісу, а доставили до притулку в Турині, де йому видали посвідку на проживання «з гуманітарних міркувань».

З цінним документом у кишені він усе ж покинув Італію і протягом кількох місяців у 2011-2012 роках жив у двоюрідного брата в Осло, де в червні 2011 року подав клопотання про отримання політичного притулку, а в листопаді, отримавши відмову, його депортували до Італії. Завдяки поліцейській перевірці, знаємо, що він зупинявся, зокрема, в місті Терні, в Умбрії. У травні 2012 року врешті виїхав до Швеції, де мав осісти на кілька років.

Коли після теракту в Брюсселі з'явилися перші чутки про його можливі зв'язки з цією країною, Міграційна служба Швеції спершу не змогла знайти у своїх картотеках жодної інформації. Лише після детального розслідування вдалося встановити, що чоловік дійсно перебував у Швеції у 2012–2014 роках.

Абдесалем Лассуед засвітився досить швидко, майже одразу після приїзду. Уже у вересні 2012 року шведська поліція в Мальме заарештувала чоловіка зі 100 грамами кокаїну. Під час обшуку у квартирі було знайдено ще більше наркотиків і велику суму грошей, за що отримав два роки і два місяці ув'язнення. Під час відбування покарання попросив про переведення до в'язниці, розташованої поблизу Норвегії, оскільки там у нього були родичі. Також висловив бажання вивчати англійську мову та отримати якусь професію.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
    Однак тюремна служба відзначала, що він небезпечний. Через три дні після прибуття до в'язниці він погрожував охоронцю, що заріже його. Пізніше він пояснив, що це була звичайна «арабська приказка». Його помістили в установу 1-го рівня безпеки, де відбувають покарання вбивці та засуджені до довічного ув'язнення.

Іншого разу він попросив охоронців зачекати, поки він закінчить молитися. Також кілька разів відмовлявся працювати, тому що «був Рамадан, і він не міг їсти, а отже і не міг працювати». Відмовлявся здати зразок сечі, оскільки, за словами ув'язненого, його релігія не дозволяє роздягатися перед іншими чоловіками. За час відбування покарання він отримав щонайменше три попередження і кілька разів опинявся в одиночній камері через різні проблеми, погрози та бійки.

У звіті Шведської служби в'язниць і пробації йдеться про те, що майбутньому терористу дозволили мати телефон, і що його відвідувала жінка, яка спершу представлялася як його партнерка, а потім як дружина, що проживала частково в Тунісі, частково у Франції.

У в'язниці він подав клопотання про притулок у Швеції. Начальнику в'язниці сказав, що якщо він його не отримає, то йому «більше нікуди буде йти». Однак, у березні 2014 року, отримавши відмову, шведська держава потурбувалася про те, куди він має їхати: Абдесалема Лассуеда умовно звільнили й депортували зі Швеції.

«Він ніколи не мав дозволу на проживання у Швеції та, після відбуття тут тюремного покарання, був депортований до іншої країни Європейського Союзу, відповідно до Дублінського протоколу», – інформує Єспер Тенгрот, речник Міграційної служби Швеції. Дублінський регламент передбачає, що біженець повинен повернутися до першої країни, в якій подавав клопотання про надання притулку – в даному випадку до Італії.

Кумедний збіг обставин: у цей період правоцентристським прем'єр-міністром Швеції був Фредрік Рейнфельдт, відомий своєю проімміграційною політикою під гаслом «Відкрийте свої серця». Саме його уряд, серед іншого, запровадив безкоштовну медичну та стоматологічну допомогу для нелегальних іммігрантів. Це було частиною так званого Міграційного пакту, ухваленого за погодженням з ліворадикальною партією Зелених, який сам Райнфельдт характеризував як «покарання шведів» за те, що вони масово голосували за консервативно-націоналістичних Шведських демократів. А 16 жовтня 2023 року той самий Фредрік Райнфельдт, вже як президент Шведської футбольної асоціації, був на матчі в Брюсселі. Коли його співвітчизники впали від куль терориста, колишнього прем'єр-міністра евакуювала бельгійська поліція в безпечне місце. Інші шведські вболівальники були заблоковані на стадіоні до пізньої ночі.

2016 рік був піком терористичної загрози в Італії. Служби безпеки Тунісу, у співпраці з італійськими, визнали Лассуеда «небезпечним та радикально налаштованим суб'єктом», а італійська поліція навіть склала характеристику потенційного джихадиста. За ним також стежила італійська розвідувальна і антитерористична служба «Дігос». Вони заявили, що тунісець хотів «приєднатися до «Ісламської держави» і придбати вогнепальну зброю для здійснення незліченних актів проти християн і євреїв». За його ж словами, він контактував з Абдесламом Салехом, співорганізатором терактів у Батаклані у Парижі в 2015 році й в Брюсселі у 2016 році. Вже тоді він їздив до Бельгії.

Прокуратура Болоньї відкрила проти нього попереднє провадження, що дозволило, зокрема, прослуховувати телефонні розмови двох тунісців і простежити їхні регулярні контакти із закордонними номерами. Однак провадження не дало жодних результатів і згодом було призупинено.

26 травня 2016 року Лассуед подав ще одну заяву про надання міжнародного захисту. Досить швидко, вже в червні, його прохання про надання притулку було відхилено, і майбутнього терориста відправили до центру Кальтаніссетта для осіб, що очікують на депортацію. Звичайно, як і більшість нелегальних іммігрантів, яким відмовляють у притулку, він подав апеляцію, блискуче використовуючи європейське законодавство про притулок.

І це спрацювало! Суд у Болоньї призупинив рішення про депортацію та призначив наступне слухання на 2017 рік, що дозволило йому покинути центр з тримісячною посвідкою на проживання в кишені. Коли апеляцію буде відхилено, він вже перебуватиме за кордоном, в іншій європейській країні – цього разу в Бельгії, де бував раніше.

Вибір тунісця був раціональним з його точки зору. По-перше, він вже мав там контакти в ісламістському середовищі, які налагодив ще до приїзду в Болонью. По-друге, передмістя Брюсселя, безсумнівно, є одним з найбільш дружніх до мусульман місць в Європі поряд з британським Бірмінгемом або німецькими мегаполісами Рурського регіону, де дійсно праведний послідовник Пророка може жити згідно з принципами своєї релігії, не переймаючись цивілізаційними засадами християнського суспільства або антирелігійним секуляризмом. По-третє, Бельгія широко відома своїм ліберальним підходом до питань міграції та притулку, що дозволило б йому подати ще одну заявку в обхід процедур Європейського Союзу.

Попри те, що Абдесалем Лассуед отримав відмову у наданні притулку в Норвегії, Швеції та двічі в Італії, у грудні 2019 року він подав ще одне клопотання про надання притулку в Брюсселі. Він надав туніське свідоцтво про шлюб з громадянкою Бельгії, але служби цей документ не визнали. Майже через рік, у жовтні 2020 року, його прохання було відхилено, і Управління у справах іноземців видало наказ покинути країну до 4 березня 2021 року. Документ надіслали рекомендованим листом на вказану адресу, але адресат його не отримав. Поліція виявилася такою ж неефективною, як і листоноша: вона не змогла його знайти, хоча він жив з дружиною, а їхня донька нормально ходила до школи. Чи шукав його взагалі хтось? Можемо поставити це під сумнів.

Загроза депортації не була аж такою великою трагедією, як може видатись. Тунісець просто продовжував жити нормальним життям. Він регулярно з'являвся на радарах поліції, як у 2021 році в Генуї, а також кілька разів був у Турині, про що свідчать фотографії в його Facebook сторінці.

Всупереч судовій забороні покинути територію Бельгії, Абдесалем Лассуед знайшов притулок в ісламізованому брюссельському районі Шербек, неподалік від площі Ежена Вербоховена, так званої «ведмежої клітки» – місця проживання джихадистів, однієї з тих no go zones, яких нібито немає на Заході. Попри те, що він не мав документів і не був зареєстрований, вів цілком нормальне життя зі своєю дружиною, носив хіджаб і працював перукарем. Його названа донька ходила до бельгійської школи, а сам він відвідував місцеву мечеть – звідки, до речі, одного разу його попросили піти через «занадто радикальні коментарі». А одного дня він поклав у сумку пістолет і поїхав на скутері полювати на шведських футбольних фанатів.

Як з'ясувалося пізніше, ще 15 серпня 2022 року туніський Інтерпол звернувся до Бельгії із запитом про екстрадицію Абдесалема Лассуеда як втікача з в'язниці. Нагадаємо, у 2011 році цей злочинець, засуджений до 27 років, втік з місць позбавлення волі та емігрував до Європи. Через два тижні відповідне бельгійське відомство передало справу до прокуратури, яка відклала її в довгий ящик. Одні політики вважають це недбалістю або людським фактором, інші – свідомою політикою, оскільки в Бельгії втеча з в'язниці не вважається серйозним злочином, а треті – ознакою системної поблажливості з боку касти суддів, що завжди шукають найменший привід, аби стати на бік нелегального іммігранта.

Зрештою, Міністр внутрішніх справ Бельгії Вінсент Ван Квікенборн подав у відставку, вважаючи цю «недбалість» за особисте фіаско. Але якби механізми депортації працювали більш злагоджено, двоє шведських уболівальників були б досі живі.

Неймовірні перипетії Абдесалема Лассуеда об'єднують, ніби крізь призму лінзи, головні проблеми сучасної Європи: криза і слабкість європейської конструкції, нелегальна імміграція як джерело проблем для суспільств і, зрештою, викривлена ідеологія прав людини, яка зв'язує людям руки.

Виявилося, що європейська квазі-наддержава, столиця якої була символічно вражена під час спортивної події, що об'єднала дві європейські нації, не працює в повсякденному житті. Союз, амбіції якого полягають у створенні все більш централізованих структур, показав, що навіть традиційні методи боротьби зі злочинністю не працюють в його умовах. Федералістські пропозиції щодо створення спільних структур безпеки звучать дещо гумористично і надто смішно, коли навіть традиційні служби не можуть співпрацювати й не обмінюються інформацією. Бельгія висловила обурення Швеції за ненадання їй інформації про Абдесалема Лассуеда, якою вони володіли. Італія, отримавши інформацію від Тунісу, навіть передала її своїм партнерам у бельгійських службах, але ті не змогли її використати.

Більше того, виявилося, що європейські інституції, які розвивалися десятиліттями, всі ті сучасні рішення епохи миру і процвітання, які мали б зробити наше життя приємнішим і легшим, як, наприклад, свобода пересування (Шенген), щодня цинічно експлуатуються негідниками, злочинцями та ворогами. Мало хто з поляків відвідав стільки європейських країн, скільки тунісець – подорожній.

Так само було підірвано авторитет такої гуманітарної інституції, як отримання притулку. Моральний імператив захисту нещасних жертв випадкових катастроф, таких як війни й землетруси, що випливає з християнського милосердя та імперативу любові до ближнього або зі світського альтруїзму та співчуття, був здеградований. Він став свого роду квитком до кращого життя для сміливців, хитрунів і підлабузників з Третього світу й перетворився в одну велику систему паразитування на достатку, заробленому в поті чола нашими предками.

Домінування в європейських інституціях, особливо в органах судової влади, лівих та їхньої ідеології фальшивого гуманізму призвели до того, що правосуддя замінено поблажливістю. Права людини в їхній доведеній до абсурду інтерпретації перетворилися на психологічні кляпи та моральні узи, що ефективно запобігають будь-яким спробам реакції та самозахисту з боку суспільств та еліт.

Політика ЄС щодо нелегальної масової імміграції не працює, хоча інструменти та правові підстави для цього існують. Як наслідок, Європу наводнюють мільйони новоприбулих з країн Третього світу, серед яких тисячі потенційних терористів на кшталт Абдесалема Лассуеда. За останні кілька десятиліть вони завдали ударів майже по всіх країнах нашого континенту. Й ми ніколи не знаємо ні дня, ні години, коли буде завдано наступного удару.

– Адам Ґвязда

 TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– Переклав Юрій Ткачук