Наприкінці минулого року в соціальних мережах з'явилося фото, на якому тисячі чоловіків неєвропейської зовнішності моляться в одному напрямку б’ючи поклони. Всі голови в одному напрямку були опущені нижче, а те, на чому вони сиділи, в протилежному – вище. Фотографія була зроблена на вулиці європейського на вигляд міста. Ми звикли до того, що в Європі, особливо в Парижі, мусульмани моляться публічно, і саме з таким підписом фотографія кружляла Інтернетом, мовляв, це Париж.

Через деякий час замість звичної асоціації прийшла та, що відповідала дійсності. Цим містом, де сто тисяч, як було написано, молилися на вулиці, була Москва. Частина користувачів ТТ була в Москві, частина в Парижі, частина і тут, і там, а ще частина живе в цих містах, і початковий підпис під фотографією не втримався, що викликало недовіру і здивування. Адже такі сцени стали звичними як для Парижа, Лондона, Мальме чи Брюсселя, так і на Заході загалом. При цьому на Заході це як свого роду демонстрація, а не крайня потреба віруючих, тому що мечеті там будуються, натомість в Москві неохоче. У російській столиці на два мільйони мусульман є їх лише чотири.

Хоча Соборна мечеть, збудована у 2015 році, вміщує десять тисяч вірян, то найбільша мечеть Лондона вміщує вже шістнадцять тисяч. Найвищий мусульманський священнослужитель Росії в ієрархії підкреслює, що мери Лондона і Роттердама є мусульманами, а тому, очевидно, їхня ситуація є кращою, ніж у ксенофобській Москві. Тож форма сподівань на майбутнє та напрямок очікувань для російських мусульман видається доволі очевидним.

Той же духовний лідер пророкує, що до 2050 року «росіяни закінчаться», і що в Росії в цілому до 2035 року буде приблизно 30% мусульман, порівняно з 10% сьогодні. Один православний єпископ погоджується з цим прогнозом і додає, що «вже нічого не можна вдіяти». Навіть побіжний погляд на статистику підтверджує цей прогноз. На одну мусульманську жінку дітородного віку припадає шість дітей, а в Чечні та Інгушетії – вісім. Тоді як на корінну росіянку – півтори дитини.

Коли на рубежі середньовічної та нової ери російські князівства звільнилися від влади Золотої Орди, то почали експансію в Центральну та Східну Азію. Під владу царів потрапила велика кількість мусульманського населення, а тому для пересічного росіянина жити в одній країні з послідовниками Аллаха не є чимось незвичайним. У державній доктрині сучасної Росії вказано, що влада нарівні має опікуватися такими релігіями як православ'я, протестантизм, іслам та юдаїзм, але при цьому православ'я, що є очевидним, в офіційних в державних церемоніях є найрівніше серед рівних.

Офіційно влада робить своє, а народ своє. У Москві кілька років тому виділили місце для нової мечеті, яка мала в кілька разів перевищувати соборну мечеть, збудовану у 2015 році. Місце вибрали поруч зі Святим озером, куди раз на рік відбувається хресна хода православних християн, до місця, де колись стояла православна церква.

Радість мусульман, що очікували на будівництво, швидко розвіялася новиною про те, що на обраній ділянці хтось закопав свинячу голову. Що ж, москвичі – це не лондонці чи парижани, які навіть з ентузіазмом сприймають різноманітні прояви мусульманської присутності там, де її раніше не існувало.

Видається, для нової мечеті вже виділена нова земельна ділянка замість тієї, оскверненої свининою на Святому озері. Також важко сказати чи і як саме вона охороняється.

Москва з її двома мільйонами мусульман є найбільшим мусульманським містом Європи, а в Росії проживає більше мусульман, ніж у будь-якій країні Заходу. Важко порівнювати один до одного, оскільки Росія розташована в Європі та Азії, але географічно європейські райони, де досі переважно мешкали росіяни, переживають стрімке зростання мусульманського населення. Задля порядку слід писати «русский», оскільки поняття «росіянин» означає в Росії громадянина Російської Федерації. А вданому випадку йдеться про російськомовне населення православної віри та культури.

Ісламізація особливо стосується великих російських міст, де помітна присутність не стільки мусульмани, які живуть у Росії «віддавна», скільки іммігрантів з республік, де домінуючою є релігія ісламу, та країн, що раніше входили до складу СРСР, а тепер стали незалежними. Причина еміграції до Росії, звісно, економічна, а неминуче культурне зіткнення настає тоді, коли емігранти починають відчувати себе впевнено на новій території.

Влада Москви спочатку була проти будівництва нових мечетей, навіть тієї, що з'явилася у 2015 році. Вважалося, що емігранти попрацюють і повернуться додому. Натомість як показала реальність працюватимуть, але робитимуть усе можливе, щоб не повертатися. Дозвіл на роботу потрібен для вихідців з колишніх республік Радянського Союзу, які є формально незалежними, місцевим мусульманам, таким як татари та чеченці, він не потрібен. Не потребують його і новоприбулі з Казахстану та Киргизстану – держав, які входять до Євразійського економічного союзу.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
    Незрозуміло, наскільки складно отримати візу в Росію, яку багато хто називає корумпованою країною. Тим, хто хоче, це вдається – у Москві можна побачити не лише приїжджих з Казахстану чи Узбекистану, але останнім часом навіть, щоправда, поки небагато, з Афганістану. Російська економіка потребує робочих рук, зрештою емігранти виконують роботу, яку не хочуть виконувати корінні росіяни.

У Росії причина прийняття емігрантів схожа на західну, але – як підкреслювалося досі - тут немає геттоїзації і пов'язаної з нею злочинності, а також функціонування мусульман практично поза законом приймаючої країни. Натомість шаріат – це інша річ, він функціонує так само як у багатьох державах на Заході.

Якщо брати середній показник для всіх мусульман, що проживають в Російській Федерації, то деякий час після розпаду СРСР ситуація не повинна була викликати тривогу. Але якщо розглядати великі міста окремо та відокремити місцевих мусульман, які живуть тут протягом століть, від приїжджих, то ситуація мала б викликати занепокоєння вже давно.

Проблеми створюють приїжджі з-за меж Російської Федерації. Це вже класика – наркотики, бійки, пограбування і неприйнятне ставлення до жінок, причому не тільки мусульманок, а й усіх, з ким приїжджі контактують. Влада могла заплющувати на це очі чи принаймні не виносити в публічну площину, але це тривало до весни цього року.

У травні жителі Котельника, селища в так званому московському «кільці» – групи міст, що оточують столицю, записали відеозвернення до президента Владіміра Путіна зі скаргами на умови життя, спричинені все більш емігрантським характером міста та його околиць. Не дивно, що росіянину в центрі країни, щоб порозумітися, доводиться говорити не російською, а фарсі або однією з тюркської мовної групи. Поруч був великий базар, де торгували мусульмани, які оселилися в Котельниках зі своїми сім'ями. Злочинність зросла як на дріжджах, якщо ти білий росіянин, після настання темряви не можеш вийти з дому. Серед білого дня можна було почути лайку та вульгарні слова від приїжджих. Російським дітям ніде гратися і займатися спортом, оскільки загальнодоступні місця були захоплені мусульманськими новоприбулими.

Це супроводжувалося небаченим раніше брудом і безладом. У багатоповерхівках з'явилися нелегальні молитовні будинки, через що новоприбулі скупчувалися, займаючи двори, а діти, особливо дівчатка, змушені були ходити до школи обхідними шляхами та, бажано, у супроводі дорослих. Життя росіян у Котельниках стало нестерпним і просто небезпечним.

Доки московська влада не заборонила ритуальний забій худоби в місті, мусульмани різали кіз і баранів у дворах багатоповерхівок. Це стосувалося навіть соборної мечеті, розташованої в одному з центральних районів, в оточенні щільної міської забудови. Подібне діялося в Котельниках, де не один двір поміж багатоповерхівками перетворювався на суцільну бійню на важливі мусульманські свята.

Про все це мешканці розповіли російському президенту. Чи бачив Путін це відео, невідомо, але його побачив хтось із вищого керівництва, і, ймовірно, зі схвалення російського президента, в Котельниках з'явилися компактні підрозділи міліції та ФСБ.

Як і в Західній Європі, поліція рідко заходить у такі міські квартали та не знає, що там відбувається. Однак загальне розуміння ситуації було бездоганним. Працівники міліції точно знали адреси «бездонних» квартир, тобто таких, де невідомо хто і скільки мешканців там проживає.

У «бездонних» квартирах перебувало чимало нелегалів, яких загребли у великій кількості. Відтоді на вулицях стало спокійніше, а немусульманські мешканці мають легше життя, але все одно, хто може, продає свою квартиру та переїжджає в інше місце. Люди розуміють, що це точкова, а не системна акція. А системних рішень не має, зрештою, не тільки в Росії.

У IV столітті нашої ери Римом правив імператор Валент – згідно із записаною розмовою між братами в Арламовському центрі для інтернованих, предок по прямій лінії президента Леха Валенси. Не кожне батьківство, навіть найшляхетніше, може бути предметом гордості. Навіть коли воно справжнє, а не вигадане. Нещасний Валент дозволив оселитися на території імперії германцям, які, своєю чергою, тікали від гунів. Він не перевіряв, чи вони прибувають зі зброєю, чи без, як було домовлено, а потім почалися грабежі, зґвалтування та захоплення майна й територій римських громадян.

Імператор вирішив врегулювати все військовим шляхом. У битві з германцями він не став чекати на іншого полководця і віце-імператора з підкріпленням. Хотів перемогти сам – заговорила гординя (грецькою hybris – причина багатьох нещасть) – і програв. З битви під Адріанополем почався занепад Римської імперії.

Чи відбулася вже сучасна, в метафоричному значенні, битва під Адріанополем, проте цього разу не з германцями, а у ролі римлян мав би бути постхристиянський Захід і Схід? Це знатимуть наші нащадки, бо матимуть перспективу. З нашої точки зору – країни, яка століттями жила в тіні чорних орлів Заходу і Сходу – той факт, що з-за їхніх крил з обох боків визирає півмісяць, не повинен давати таких же надій, як новини західної преси в 1970-х роках про те, що в тому Союзі меншає кількість комуністів, а зростає кількість мусульман.

За даними інтернет-видання «Polskа Zbrojna», 40% військовослужбовців та підготовленого резерву в армії Російської Федерації є мусульманами. Імператор Валент мав схожі, а може й гірші пропорції у своїх легіонах – грманці були майже в кожній когорті чи маніпулі. Коли Кордовський емірат, значно розширений за рахунок того, що йому колись не вдалося завоювати, оскільки цьому завадила битва під Пуатьє (під Лепанто, Віднем тощо), захоче об'єднатися зі своїми братами з емірату, утвореного після падіння Золотої Орди, тобто Росії, щоб утворити всесвітній халіфат, нехай боронить нас Бог і Сполучені Штати з Китаєм разом узяті. Тоді в осяжному майбутньому можемо мати стіну на всіх кордонах, до якої підступатимуть не обов'язково смуглі азіати, а бліді постхристияни східних і західних обрядів.

– Кшиштоф Зволінський

 TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

  – Переклав Юрій Ткачук