Суверенний – незалежний від іншої держави, влади чи установи, здатний самостійно приймати ніким не нав’язані рішення з ключових питань. Приблизно так розуміли це поняття мовознавці, які писали словник польської мови за редакцією Вітольда Дорошевського. У багатьох це досі асоціюється з цінностями, що стосуються держави. Проте виявляється, що вони думають не по-сучасному і вже не зможуть протистояти «прогресивним силам».

Революція без жодного пострілу

У середу комітет Європарламенту з конституційних питань проголосував за зміни до договорів ЄС. Це офіційний початок революції без жодного пострілу, яка може зруйнувати основи, на яких був побудований Європейський Союз.

ЄС буде мати вирішальне слово в 65 сферах, включаючи такі фундаментальні, як зовнішня політика, безпека, політика санкцій, багаторічний бюджет і сімейне право. Рішення в цих та інших критичних сферах ухвалюватимуться кваліфікованою більшістю голосів, а не одноголосно, як це було досі, що визначало спільноту країн ЄС. Нова домовленість надає перевагу найбільшим країнам старого ЄС, головним чином Німеччині та Франції.

І, мабуть, не випадково Берлін роками вимагав змін, після яких розширення голосування кваліфікованою більшістю охопить спільну зовнішню політику та політику безпеки. У свою чергу Франція підтримувала ці зусилля, вперто повертаючись до концепції «багатошвидкісної Європи», пропагованої за часів Жака Ширака, а отже, міцної інтеграції у вузькому колі держав-членів.

Прийняття рішень більшістю означає послаблення ролі держави як такої, а це особливо відчують слабші та менші країни, які можуть мати мало шансів протистояти невигідним для них рішенням.

Підписуйтесь на наш фейсбук ЄС отримав би нові повноваження, в тому числі у сфері кліматичних переговорів, що суттєво вплинуло б на економіку окремих країн. Також будуть розширені спільні компетенції, тобто ті, у яких чиновники ЄС мають пріоритет над державними службовцями у прийнятті рішень. До них увійшли б нові сфери: зовнішня політика та безпека, захист кордонів, лісове господарство, охорона здоров’я, цивільна оборона, промисловість та освіта.

ЄС також хоче вирішувати питання міграції та не забув про ідеологічну сферу, звідси ідея заміни рівних прав жінок і чоловіків на гендерну рівність.

Також відбудуться зміни в призначеннях на ключові посади в ЄС. Наразі претендента на голову Єврокомісії пропонує Європейська Рада та затверджує Європарламент. Відповідно до проголосованого звіту, це правило буде змінено, тобто голова Комісії призначатиметься Європарламентом, у результаті чого країни та політичні сили, які домінують у Європарламенті, матимуть величезний вплив на заміщення цієї посади.

Страх перед «польським сантехніком»

Тож чи перетворюється Євросоюз на витвір, який одні називають «наддержавою», а інші – конгломератом держав без суверенітету та громадянської лояльності до власної держави?

«Звісно, поняття повного суверенітету не існує, – каже в інтерв’ю для Тижневика TVP проф. Аркадіуш Яблонскі, соціолог і філософ, викладач Люблінського католицького університету. – Такий статус може мати лише Бог. Всі інші залежать від якихось відносин. Проте визначення суверенітету держав – це обмеження у виборі та прийнятті рішень щодо найважливіших питань», – пояснює соціолог. І визнає, що важко керувати таким різнорідним організмом, як Європейський Союз, який час від часу розширюється за рахунок нових країн. Звідси чергова спроба централізації влади. «Сполучені Штати, які в минулому упорядкували свої відносини з окремими штатами через Конституцію, знають про труднощі управління таким великим утворенням. ЄС хотів зробити щось подібне, але деякі суспільства відчули загрозу і вирішили, що вони є суб’єктами, які самі вирішують, яких правил будуть дотримуватися», – нагадує проф. Яблонскі.

У липні 2003 року фактично завершилася робота над 278-сторінковим документом, який замінює існуючі договори, названим на загал конституцією ЄС. У ньому також пропонувалося приймати рішення більшістю голосів. Як і сьогодні, найбільше виграли б Німеччина та Франція.

Однак виявилося, що французи, щоб підтримати конституцію, занадто бояться дешевої конкуренції з боку нових членів спільноти, символом якої є «польський сантехнік», і можливого розширення Союзу за рахунок Туреччини. На подив політиків. У результаті прихильникам нового порядку довелося визнати спротив громадян Франції та Нідерландів проведенню референдуму та відкласти свої плани.

Процедури замість цілей

Через 20 років ідея централізації влади повернулася, правда, з використанням інших механізмів. Проф. Яблонскі не має ілюзій: «Без конституції, яка визначає повноваження окремих урядів, намагаються використовувати процедури, щоб вирішити, що повинно обмежувати інших. У цьому, серед іншого, полягає слабкість цієї системи. Немає конституційних положень, які б вказували на загальні цілі, а вже є процедури, які можуть використовуватися різними способами та з різними намірами, що часто суперечить ідеалам Європейського Союзу, який від початку мав бути спільнотою рівних суб’єктів, де кожен має право не погодитися із запропонованим рішенням», – зазначає він.

Відмова від державного суверенітету має бути замінена порожніми фразами на кшталт «європейської солідарності». «Світ рухається вперед і його важко зупинити, тому давайте перестанемо думати про суверенітет нашої країни і почнемо думати про суверенітет Європи», – переконують прихильники створення «Сполучених Штатів Європи». Ще у 2017 році президент Франції Еммануель Макрон запевнив, що «єдиний шлях, який забезпечить наше майбутнє, – це відбудова суверенної, єдиної та демократичної Європи». А «створення відчуття причетності є найміцнішим цементом, що зв’язує Європу».

За словами проф. Яблонского, посилання на членство в європейській спільноті є зловживанням. «Ми більш-менш знаємо, що означає приналежність до місцевої чи національної спільноти. Однак приналежність до Європи асоціюється радше з приналежністю до цивілізації, вираженою в античній культурі, римському праві чи християнській культурі. Однак яка приналежність випливає з прийняття поточних політичних рішень і нав’язування нам певної поведінки?» – розмірковує соціолог. Як приклад він наводить проблему вимушеного переселення мігрантів. Він зазначає, що це має бути організовано в рамках «обов’язкової солідарності». З цієї точки зору ця концепція стає оксюмороном. «Наратив про „європейську приналежність” чи „європейський суверенітет” може сприйматися як небезпечний, оскільки не зовсім зрозуміло, що він означає. Його можна використати для виправдання простого тиску сильнішого на слабшого», – попереджає він.

Бунт у мейнстрімі?

За його словами, суспільні процеси, які зараз відбуваються, з глобалізацією на передньому плані, сприяють просуванню таких порожніх понять, як «європейська солідарність» чи «європейський суверенітет». У масовій культурі також применшується важливість національної приналежності.

Тому світ, у якому ми будемо позбавлені елементів, які нас національно ідентифікують, є цілком можливий. «На базовому рівні це не повинно бути настільки помітним, але на вищому рівні задоволення навіть людина з великим гаманцем не почуватиметься як вдома. Відчуватиме сором за свій статус громадянина другого сорту, ще не повністю пристосованого», – прогнозує проф. Яблонскі.

Залишається питання, чи знайдуться сили, які будуть готові протистояти цим процесам. Чи можуть це бути, наприклад, українці, які хоч і стукають у двері ЄС, але сьогодні проливають кров за свій суверенітет? На думку соціолога, українці швидко адаптуються і впишуться в загальноєвропейські тренди.

Хоча можна очікувати раптових спалахів опору та бунту в євросоюзному мейнстрімі: інтереси найбільших країн ЄС будуть враховані в новій домовленості, але їхні громадяни понесуть витрати на цю зміну. Вони також будуть позбавлені, принаймні певною мірою, своєї національної ідентичності та прив’язаності до місцевих традицій чи релігії. «Це може мати раптовий і неприємний ефект для всієї Європи. Напруженість і протиріччя можуть призвести до розпаду або навіть краху Європейського Союзу» – попереджає проф. Аркадіуш Яблонскі.

– Славомір Цедзиньскі

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– переклала Аліна Возіян