Не знаю, чи потрібно нагадувати, про що йшлося, але для інформації: в будинку місцевого священика, редактора редакції тижневика «Niedziela» («Неділя») у Сосновці, відбулася чоловічо-чоловіча вечірка з великою кількість алкоголю, яку ЗМІ одразу назвали оргією. Тому, що там частувалися препаратами для стимуляції потенції, а для більшої «насолоди» замовили чоловіка-повію, готову (готового?) за гроші розважати любителів шалених вечірок. Хтось із чимось передозував, до кінця невідомо, але довелося викликати швидку, оскільки один з учасників втратив свідомість. Парамедиків не впустили, тому прийшлося викликати поліцію, на вулиці почали збиратися стурбовані сусіди, і тут почалося... Ніхто не загинув, але рятувальники зголосили про перешкоджання рятувальній операції – якби не це, не було б підстав для будь-яких судових позовів. Адже дорослі чоловіки можуть проводити час як завгодно і з ким завгодно...

Розгорівся страшенний скандал – так я мала би написати, але не знаю, чи насправді розгорівся. «О. Томаша З., участь якого в тому, що сталося в Домброві-Гурничій в ніч з 30 на 31 серпня, не викликає жодних сумнівів, 21 вересня цього року позбавлено усіх церковних посад і функцій до з’ясування справи і вислано на проживання поза межі парафії», – йдеться у повідомленні прес-служби Сосновецької єпархії від 22 вересня, лишень від того дня, що я мушу підкреслити. Чому так пізно?

Місцевий єпископ Ґжегож Кашак оприлюднив заяву, в якій в останньому абзаці читаємо, що він «дуже перепрошує всіх тих, хто був уражений і дуже засмучений або навіть обурений ситуацією, що сталася в Домброві-Гурничій». А в першому абзаці: «Я хотів би попросити вас молитися і підтримати, наскільки можете, скривджених і присоромлених священиків, а також усіх тих, хто не зробив нічого поганого, але багато страждає і відчуває, що йому дуже важко».

Підписуйтесь на наш фейсбук Видатний авторитет у сфері священичої формації отець Юзеф Августин, єзуїт, відреагував дуже швидко і в інтерв’ю КАІ (Католицькому інформаційному агенству) сказав: «Листи настоятелів, опубліковані майже відразу після того, як ЗМІ оприлюднили черговий церковний скандал, безсумнівно важливі, але цього недостатньо». Він додав: «Необхідно стати віч-на-віч із живою спільнотою вірних, щоб з усім смиренням висловити нашу скорботу та співчуття; якщо це доречно в той момент, вибачитися; заохотити до молитви за людей, причетних до скандалу, за парафію та єпархіальну спільноту, щоб утішити вірних і підбадьорити їх». О. Августин не приховував, що в цьому останньому питанні йому бракує голосу інших єпископів, можливо, з кіл єпископату.

Ну, начебто не вперше тут діє принцип «не буду втручатися в юрисдикцію іншої єпархії», але інколи його використовують на шкоду вірним і Церкві. Проблема не нова, бо я вже писала, що ніхто ніколи не думає про вірних, які переживають жахливе обурення, не можуть впоратися зі зростаючим розчаруванням і навіть полишають Церкву. Вони шоковані й сповнені болю. Чому про них ніхто не думає?

Так, про вірних думає Папа Франциск, думали про них і його попередники Бенедикт XVI та Іван Павло ІІ. Але жоден з них не міг впоратися з гомосексуальним лобі, з розбудованою всесвітньою структурою єпархій та їхніх офісів, повних самовдоволених чиновників, з яких деякі не встигають читати інструкції та рекомендації Ватикану, деякі не мають наміру, а інші навіть саботують їх і заперечують.

«У різних семінаріях створювалися гомосексуальні „клуби”, які діяли більш-менш відкрито, що, звичайно, змінило там клімат». Це фрагмент з тексту, який ми опублікували на наших сторінках лише три тижні тому. Він походить із роздумів Папи Бенедикта XVI на цю тему «Церква перед обличчям скандалу сексуального насильства», опублікованого в німецькому журналі «Klerusblatt» у 2019 році, а тепер у посмертному томі «Що таке християнство. Духовний заповіт» (польське видання Esprit, 2023).

У цьому тексті Бенедикт XVI заявив «з гострим богословським підходом до реальності та з його священицькою чутливістю, розвиненою в конвульсивний період новітньої історії Німеччини, що клерикальна педофілія має своє коріння у зміні сексуальної парадигми, якій сприяла революція 1968 року, та у послідовному розхитуванні християнської концепції моралі».

І ось що пише про Бенедикта монсеньйор Хорді Бертомеу Фарнос, офіційний представник Ватикану, у надзвичайній брошурі (про яку нижче), яка докладно, документ за документом і рік за роком, представляє дії чергових Пап у боротьбі проти сексуальних зловживань. Монсеньйор Фарнос не приховує того факту, що «криза зловживань значною мірою призвела до відставки Бенедикта XVI і серйозність проблеми більше не можна було приховувати». Він нагадує, як робилися спроби протиставити пояснення «Папи на пенсії» діям нинішнього Папи і показує, що лише безперервність погляду «дозволяє пояснити те, що сталося, і серйозність нинішнього надзвичайного церковного стану».

Настав час представити брошуру, підготовлену до польського видання Видавництвом Варшавсько-Празької дієцезії у перекладі о. Мацєя Мєнтека. Її повна назва: «Ключі до боротьби Папи Франциска проти насильства після 10 років понтифікату. Я пережив навернення там – під час моєї подорожі до Чилі».

Про що це? Під час поїздки до Чилі в січні 2018 року Папу зустрів холодний прийом, сповнений мовчазного небажання та невисловлених звинувачень. Йшлося про його пасивність перед неодноразовими скаргами групи постраждалих від відомого священика о. Фернандо Карадіма. На зворотньому шляху, в літаку до Риму, молода американська журналістка Ніколь Вінфілд сказала прямо: «Ні, отче, так не може бути». І це змусило Папу задуматися, в інтерв’ю після смерті Бенедикта XVI він навіть назвав це «наверненням». У цій незвичайній брошурі автор пише, як «з великою свободою духу [Папа] дозволив собі зіткнутися з тим, що він побачив у Чилі: корумпованість деяких єпископів, які приховували зловживання деяких священнослужителів – навіть з найкращих міркувань, вважаючи це способом захистити Церкву».

І тоді Папа направив свою делегацію до Чилі: архиєпископа Чарльза Шиклуну та автора цієї брошури, найближчого співробітника Шиклуни.

Щоб наблизити шановним читачам постать Шиклуни, нагадаю лише, що він три роки тому приїздив до Польщі, щоб розслідувати звинувачення ЗМІ проти кардинала Станіслава Дзівіша у недбалості при розслідуванні зловживань. Чарльз Шиклуна (1959 р.н.), священик з Мальти, учень консервативного видатного кардинала Раймонда Берка, був призначений Іваном Павлом ІІ промоутером справедливості в Конгрегації Доктрини Віри в 2002 році. Це найважливіша і серйозна конгрегація Ватикану – і саме вона займається розслідуванням випадків сексуального насильства священнослужителями, тому що це злочин проти віри. Про що, до речі, варто пам’ятати. Саме архієпископ Шиклуна завершив висунення обвинувального акту проти Марсіала Деголладо, засновника Легіону Христа, неодноразового сексуального злочинця, а просто кажучи – маніяка.

Після візиту Шиклуни до Чилі Папа скликав до Ватикану всіх чилійських єпископів і прийняв їхню відставку. Тоді Шиклуна підготував зустріч усіх голів єпископатів, яку Папа скликав у лютому 2019 року, щоб працювати над Церквою «більш прозорою, підзвітною та завжди готовою до відповідальності». Її першим результатом став широко відомий папський документ VELM(vos esitis lux mundi), виданий у травні 2019 року, який запровадив нові радикальні правові положення, що дозволяють переслідувати сексуальні злочини.

Автор брошури та заступник Шиклуни – іспанець (1968 р.н.), випускник права та теології, доктор канонічного права найважливішого Ватиканського Григоріанського університету. У травні цього року «The LA News» назвала його «у певному розумінні суперагентом» і однією з ключових постатей в оточенні Папи Франциска.

У брошурі він представляє подальші етапи конкретизації та посилення правової системи, що дозволяє переслідувати зловживання. Він також не приховує того факту, що Церкві знадобилося багато років, щоб відійти від пост-соборного «антиюридизму» (по-різному це можна розуміти) і «кінець кінцем навчитися, що неможливо підтримувати церковну дисципліну без застосування карного примусу», оскільки «захист народу Божого є основним завданням кожного єпископа чи настоятеля».

Монсеньйор Фарнос демонструє «однозначне бажання Франциска розв’язати драму сексуального насильства духовенства над неповнолітніми раз і назавжди». Але хоча й минуло вже десять років цього понтифікату, а перед тим також були вчинені певні дії, процес, на думку автора, тільки почався.

Наприкінці своєї надзвичайно цікавої праці він по пунктах подає те, що терміново потрібно зробити. І тут, прямо кажучи, чуємо крик, якщо не тривогу: «необхідно буде переглянути рекрутинг, розрізнення покликання та емоційності в семінаріях і новіціятах, особливо перед лицем внутрішніх явищ, таких як витіснення (crowding out) хороших кандидатів гомосексуальними субкультурами».

Приклад із Домброви-Гурничої набув широкого розголосу, але хіба вищезгадане речення не шокує ще більше: «витіснення хороших кандидатів гомосексуальними субкультурами»? А приклад одного із сіл неподалік Варшави, де жителі не могли допроситися єпископа забрати від них священика-гомосексуаліста, який «хизувався» своїм хлопцем? Чи приклад титулованого священика з великого міста, з яким на плебанії замешкав хлопець і все це на очах у вірних? Не кажучи вже про священика з медійних кіл, який навіть у закордонну журналістську групову поїздку поїхав зі своїм напарником.

Єзуїт о. Юзеф Августин, якого я цитувала на початку, вже у 2002 році застерігав і закликав про це все у книзі «Głęboko wstrząśnięci. Samooczyszczenie Kościoła» («Глибоко вражені. Самоочищення Церкви»). Проте зараз, здається, ситуація набагато складніша. Тепер о. Августин прямо каже, що «активні, закамуфльовані гомосексуалісти у священичій чи монашій спільноті – це справжнє лихо. Вони часто сіють спустошення, яке неможливо описати», і тому «Інструкція», видана під час понтифікату Папи Бенедикта XVI, чітко говорить, що активним гомосексуалістам не повинно бути місця у священицьких спільнотах. Однак це місце все ще існує – як зазначено в пункті 2 цієї брошури.

Навіть окремі люди в єпархії чи монашому ордені, коли вони живуть подвійним життям, є справжньою катастрофою, не стільки іміджево, скільки морально, – підсумовує єзуїт або, можливо, застерігає. А багато вірних не в змозі сприймати інформацію про скандали пов’язані з гомосексуальними священиками. Тому, обурені, вони відходять від Церкви.

– Барбара Сулек-Ковальска

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– переклала Аліна Возіян