Багатій Швеції живеться добре, але шведам – гірше. Більшість з них хотіли бачити лише світлу сторону реальності. Темний бік вони знали з похмурих кримінальних історій, які радше зачаровували, ніж лякали. Аж поки «раптом» не стало зрозуміло, що шведи дійсно бояться, а держава змушена була визнати, що більше не знає, як захистити своїх громадян. Військові ось-ось вийдуть на вулиці, які донедавна здавалися мирними.

У лютому 2017 року пояснюючи, чому збирається запровадити більш жорстку міграційну політику, Дональд Трамп використав приклад кількох європейських країн. – Подивіться, що відбувається в Німеччині, що сталося минулої ночі у Швеції. Швеції, як би не було важко в це повірити? Вони прийняли величезну кількість [мігрантів – прим. авт.]. Вони мають проблеми, про які раніше й не мріяли. Подивіться, що відбувається в Брюсселі, подивіться на Ніццу, подивіться на Париж, – сказав він під час виступу у Флориді.

«Чим обкурився Трамп»

Тодішній президент США мав на увазі терористичні атаки, відповідальність за які несуть іммігранти. Однак у Швеції напередодні ввечері та впродовж тривалого часу таких атак не було, тому весь прогресивний світ зрадів помилці Трампа, пов'язавши безпеку скандинавів із ситуацією в Бельгії чи Франції, де вулиці патрулювала армія. Натомість BBC процитувало слова однієї шведської шкільної бібліотекарки. На запитання «що сталося минулої ночі?» у соціальній мережі вона відповіла: «У Швеції нічого не сталося. Не було ніякого терористичного нападу. Зовсім. Єдина новина була про Мельфест», відбірковий конкурс співаків на Євробачення. Британський канал також висунув інші дотепні припущення, з яких виникало, що Трамп переплутав «Швецію» з «Сехваном» у Пакистані, де тієї ночі було вбито 80 людей під час нападу на суфійську святиню, або що він згадав інформацію з сюжету Fox News «про нібито насильство, скоєне біженцями у Швеції».

Колишній прем'єр-міністр і глава шведської дипломатії Карл Бліндт дивувався, «чим обкурився Трамп», і, нарешті, кілька ЗМІ, на чолі з BBC, опублікували обнадійливу статистику, в якій спростовувався взаємозв’язок між зростанням злочинності та міграцією. Світ зміг знову зітхнути з полегшенням і продовжити вважати Швецію винятковою країною, де політика широко відкритих дверей має лише позитивні ефекти. Британський історик Саймон Шама підсумував усе це обнадійливим твітом: «Справжнє шведське послання – це 200 000 мігрантів і жодного теракту».

Смерть від кульового та численних ножових поранень

Тієї лютневої ночі справді не було акту терору, а королівство офіційно жило пісенним конкурсом Євробачення. Проте з місяця в місяць, особливо з 2015 року, коли соціал-демократичний уряд прийняв у порівнянні найбільшу кількість іммігрантів у Європейському Союзі, шведи дедалі більше цікавилися не лише тим, що їм показують на державному телебаченні, а й тим, що відбуваються на їхніх вулицях і в центрах міст. Згідно зі звітом Шведської національної ради із запобігання злочинності, у 2017 році кількість жертв, які загинули внаслідок стрілянини, вже була дуже високою. У той час як середній статистичний показник у Європі становив 1,6 смертей на мільйон людей, у Швеції цей коефіцієнт сягнув майже 4. Через три роки він становив 4,6, тоді як середній європейський показник не змінився. Крім того, у 2019 році було побито рекорд за кількістю поранених після нападів із застосуванням ножів та іншої холодної зброї.

Шведські інституції попередньо почали пов'язувати зростання насильства з діяльністю наркокартелів, хоча й не бажали вголос говорити, в яких колах ця діяльність переважно процвітає.

Слід також визнати, що злочини з використанням вогнепальної зброї за останні кілька десятиліть не були абсолютно безпрецедентним явищем у Королівстві Швеція. У середині 1990-х років кілька років тривала війна між мотоциклетними бандами «Hells Angels» і «Bandidos». У хід йшли штурмові гвинтівки та автомати, а навіть гранатомети, які практично зникли з військових магазинів.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
    Подібні сутички велися членами банд по всьому Скандинавському півострову. Рокери також билися в Данії чи Фінляндії, а тамтешні служби не могли впоратися з цим явищем. Комаендант данської поліції Троельс Ортінг Йоргенсен зізнався в інтерв'ю канадським журналістам: – Ніхто ніколи не проводив соціологічного дослідження, щоб з'ясувати, чому в такій маленькій, надзвичайно мирній країні, як Данія, існує так багато банд мотоциклістів, що перебувають поза законом. Це дуже жорстокі та агресивні люди. Ми – країна Ганса Крістіана Андерсена. У нас не повинно бути таких банд.

Протягом кількох років протистояння у перестрілках загинуло більше десятка осіб і майже сотні отримали поранення. Втім, масштабні сутички закінчилася, як рукою знято, коли дві основні банди примирилися, а їхні лідери потиснули один одному руки під час... прес-конференції.

У 2015 році Швеція відкрила свої двері надзвичайно широко. Лише з Сирії в період з 2015 по 2021 рік приїхало понад 160 000 осіб, 100 000 з яких отримали громадянство. А отримати його було не складно, оскільки не вимагалося ані знання мови, ані складання тесту навіть на знання історії країни. На передмістях агломерацій оселялися цілими хвилями, серед іншого, сомалійці, еритрейці та афганці. В результаті, за підрахунками, сьогодні п'ята частина населення королівства, яке налічує понад 10 мільйонів, це люди, що народилися поза його межами.

З часом почали розростатися гетто – райони, в яких з'явилися лідери, що керуються власними законами та руйнують існуючу систему. Торгівля зброєю ставала все більш прибутковим бізнесом і була лише проміжною ланкою між торгівлею наркотиків чи проституцією. Водночас створювалися організації, які за своєю структурою були в рази складнішими, ніж «старі добрі» мотоциклетні банди.

Нові злочинні групи вербують своїх «солдатів» безпосередньо на вулицях, повних розчарованих підлітків, так званих «хітменів» [слово походить від назви популярної серії відеоігор у жанрі стелс-екшен – англ. hitman – прим. перекл.], для яких заподіяння найтяжчих злочинів є розвагою та можливістю вирватися зі злиднів, в яких перебувають їхні сім'ї. Це явище, добре відоме в країнах Південної Америки, почало загострюватися в Стокгольмі, Гетеборзі, Мальме та Уппсалі.

До речі, вербування неповнолітніх головорізів у банди має додатковий сенс, пов'язаний із законодавством – річ у тім, що особи, які не досягли 18 років, можуть перебувати в колоніях для неповнолітніх не більше чотирьох років. А це означає, що після цього терміну вони просто виходять на волю.

Тому члени банд не мають жодних докорів сумління, а територію Швеції трактують як поле бою. Кримінолог Ардван Хошнуд вважає, що в бандитському світі відбулися помітні зміни у виборі мішеней. Раніше стріляли, як правило, по руках або ногах. Зараз, за словами експерта, нападники обирають голову, тобто «стріляють на ураження».

Вбивають? Але давайте не говоритимемо про це

Зміни у повсякденному житті ставали чимраз помітніші, але говорити про них було якось недоречно. На офіційному рівні шведська громадськість не звикла обговорювати такі питання, а говорити про агресію й поготів. Вже у 1973 році, після відомого пограбування столичного банку, коли з'явився термін «стокгольмський синдром», один з бандитів зізнався, що, плануючи напад із захопленням заручників, розраховував на м'яку реакцію поліції. Чим він це обґрунтовував? По-перше, за його словами, він покладався на глибоко вкорінену у Швеції відразу до насильства, а по-друге, вказував на вплив виборчої кампанії, яка в той час тривала, і страх політиків перед рішучими антитерористичними діями, які могли б призвести навіть до поранення захоплених працівників банку.

Півстоліття потому політкоректність також відіграла особливу роль, змушуючи нас бачити в іммігрантах лише жертв, які рятують своє життя від небезпек, що чигали на них в їхній рідній країні. Але крім цього, як дехто зазначає, шведи дали іммігрантам спокій. Насильство й взаємні образи розділили країну на ворожі племена. Серед етнічних та релігійних меншин почало зростати нове покоління, яке сприймало Швецію як деспотичну державу, а їхнє відчуття несправедливості та ворожості підживлювалося в гетто.

Однак протягом останніх двох десятиліть про ці явища не прийнято було говорити, особливо вголос. З часом мовчання почало турбувати шведів, про що вони сигналізували, наприклад, на інтернет-форумах. Ось деякі з висловлювань на популярному сайті Reddit, під темою: «Як мирна Швеція стала європейським центром вбивств»:

– «Я живу в Стокгольмі вже 10 років і можу з упевненістю сказати, що відтоді, як я сюди переїхала, атмосфера в місті кардинально змінилася. Це можна схарактеризувати кількістю ночей, коли мене будив пролітаючий над головами поліцейський гелікоптер".
– «Ми всі добре знаємо, що відбувається, але чи ми згодилися мовчати?»
– «Обговорення на цю тему зазвичай з якихось причин блокуються модераторами».
– «Всі добре знають, у чому проблема. Досить ховати голову в пісок. Іммігрантів впускають, не думаючи про наслідки, без відповідного нагляду, ба навіть не зобов’язуючи їх вивчати нашу культуру та мову. Чому це когось шокує? (...) Знову ж таки, це не заява проти всіх іммігрантів, а проти тих бандитів, які не вміють поводитися по-людськи. Ми відкрили свої серця й домівки, а вони поводяться як свині. Настав час показати їм, хто тут головний".

Обговорення закінчується повідомленням модератора: «Заблоковано через наплив коментарів, що порушують правила спільноти».

Уряд: Настав час повернути Швецію

Наприкінці квітня 2022 року Магдалена Андерссон, тодішня прем'єр-міністр, яка також очолювала Шведську соціал-демократичну робітничу партію, змушена була визнати: – Швеція не змогла інтегрувати величезну кількість іммігрантів, яких вона прийняла за останні два десятиліття. Це призвело до виникнення паралельних суспільств і насильства серед банд.

Її суперники на виборах перебрали на себе управління державою, пообіцявши взятися за криміналітет. Однак це виявилося набагато складніше, ніж очікувалося. Швеція не була готовою як до прийняття такої кількості «гостей», так і до того, щоб «вигнати» хоча б частину з них. Особливою проблемою стала правова система, яка не дозволяла ефективно переслідувати злочинців.

Минулого тижня, після низки вбивств, перестрілок і вибухів, внаслідок чого кілька будинків було зрівняно з землею, прем'єр-міністр Ульф Крістерссон виступив з драматичним зверненням до нації, оголосивши про необхідніть виведення військових на вулиці для боротьби з бандами.

– У Швеції ніколи не було нічого подібного. Жодна країна в Європі не перебуває в подібній ситуації, – обґрунтував своє рішення глава уряду. – Люди живуть у страху, що банди заманюють їхніх дітей грошима, годинниками та машинами, – додав він, перш ніж нарешті сказати правду: – До ситуації, в якій ми опинилися, нас привела політична наївність і брак знань, безвідповідальна міграційна політика та невдала інтеграція.

Ідея залучення армії до патрулювання на шведських вулицях не є абсолютно новою. Стокгольм вже приміряв її на себе в середині 2021 року. Зрештою, рішення так і не було прийнято, але тепер уряд, який вважається правим, здається, сповнений рішучості, як відкрито заявляють деякі політики, «повернути Швецію». Чинні збройні сили королівства налічують близько 24 000 осіб, включно з цивільним персоналом. У рядах бандитських структур налічується близько 30 000 членів.

Крістерссон обійняв посаду минулого року, але перелому в боротьбі зі злочинністю та більш жорсткий курс щодо іммігрантів поки що не спостерігається. Найвідоміший ватажок шведської банди Рава Маджид досі не постав перед судом. І навряд чи це станеться, адже він безкарно віддає накази з ... Туреччини. Шведи хочуть швидких змін і не приховують цього. Тому опитування показують зростання підтримки... соціал-демократів, які протягом останніх десятиліть «заробили» собі подібний імідж в Королівстві Швеція.

– Славомір Цедзинський

 TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– Переклав Юрій Ткачук
Автор є журналістом порталу i.pl