Бельгійський банкір Жорж Нагельмакерс носив бороду з бакенбардами, циліндр і тростину, як годиться у вищих колах суспільства середини XIX століття. Характер піонера прочитувався у його погляді, сповненому пристрасті чи божевілля, що, зрештою, одне й те ж. Відвідавши Америку, де тривало будівництво залізничної гілки зі сходу на захід, бельгієць почав мріяти про те, щоб реалізувати подібний проєкт – об’єднати місцеві маршрути в Європі в один, зшивши континент сталевими рейками. У нього була хороша база – його батько, також банкір, фінансував перші залізничні лінії в Бельгії та сусідніх країнах. Нагельмакерсу-молодшому також довелося проводити переговори щодо дозволу подорожувати Європою, в чому йому допоміг інший ентузіаст проєкт – бельгійський король Леопольд II.

«Л» як люкс

Нагельмакерс хотів заробити на інших багатіях – аристократах, дипломатах, політиках, бізнесменах, артистах. В Америці він познайомився з Джорджем Пуллманом, виробником салон-вагонів з сидіннями, які розкладалися для сну, у яких, на його думку, був недолік: вночі у вагоні сплячих пасажирів розділяли лише шторки, що не враховувало чутливості дам. Бельгієць спроєктував чотиримісні спальні. Він розпочав виробництво таких вагонів у Compagnie Internationale des Wagons-Lits (CIWL).

Збережені описи свідчать про те, що споглядання краси поїзда було містичним досвідом. Все було най-най. У спальних вагонах підлога була встелена турецькими килимами, а стіни були оббиті шовком та червоним деревом. Вагон-ресторан мав вікна з оксамитовими шторами та канделябри з приглушеним світлом. На порцелянових тарелях зі срібними столовими приборами подавали страви, характерні для регіонів, повз які проїжджав поїзд. Вино в кришталевих келихах підбирали відомі сомельє. У барному вагоні грало піаніно, звуки якого робили споживання коньяку приємнішим. Порцелянові рукомийники, душ з гарячою та холодною водою. До рухомого складу додали будуар для жінок і курильну кімнату для чоловіків. Охочі могли скористатися бібліотекою. Обслуговування також було на вищому рівні: офіціанти були одягнені у фраки, шовкові панчохи і напудрені перуки, а пасажир в разі потреби міг задзвонити кондуктору по телефону в купе.

Підписуйтесь на наш фейсбук Перший офіційний рейс було призначено 140 років тому на 4 жовтня 1883 року, 4 жовтня 1883 року, з паризького Східного вокзалу через Страсбург, Мюнхен, Відень, Будапешт, Бухарест до Константинополя. Перед тим, як 40 щасливих пасажирів вирушили в дорогу, Нагельмакерс утнув з ними жарт і привів їх до старенького, брудного поїзда. Шок! Та за деякий час здивовані подорожні дісталися п’ятого перону, де на них чекала розстелена червона доріжка перед блискучим «Східним експресом». О 19:30 кондуктор в уніформі з золотими ґудзиками і лампасами подав сигнал. Раптом – свист! Раптом – гук! Пара – вжух! Колеса – в рух!

Машина рушила повільно і обважніло, але завдяки сучасному локомотиву досягла запаморочливої швидкості у 80 км/год! Фаеровік Торбьорн у книзі «Східний Експрес. Світ з вікон найвідомішого поїзда» [Orient Express. Świat z okien najsłynniejszego pociągu] (Wydawnictwo Poznańskie, 2020) описує пасажирів із вищого світу, яких розважав бельгійський власник власною особою, щоб вони не помітили, що вісь вагону-ресторану перегрілася і його замінили на новий. Гостям роздавали журнал «High-Life», який розповідав про культурний та кулінарний світ за вікнами поїзда. Їх вітали монархи – король Румунії та султан Туреччини. В угорському Сегеді їх відвідав ромський ансамбль, учасники якого грали на скрипках і барабанах.

І все ж у румунському Джурджу усі пасажири демократично мусили вийти з потяга і поромом перепливти Дунай до болгарського Русе, щоб продовжити рух дещо біднішим рухомим складом. В якості компенсації до готелю Para Palace в Константинополі їх відвезли у скляних паланкінах. Щоб подолати 2880 км в межах дебютного рейсу «Східному експресові» знадобилося 75 годин. А вже через шість років після зміни маршруту через Будапешт, Бухарест і Констанцу час скоротився до 67 годин і нуля пересадок.

Легенда складалася з інших легенд. У 1891 році поблизу Стамбула на поїзд напали озброєні револьверами і ножами бандити, які викрали численні коштовності і яких так і не спіймали – розгорівся скандал. Невдовзі після цього болгарський король Борис III, який обожнював «Східний експрес» і часто керував рухомим складом, задовольняючи свої примхи, збільшив швидкість і розпалив надто сильний вогонь, в результаті чого загорівся одяг на кочегарові. Останній у стані шоку вискочив з локомотива та загинув на місці. Поїзд із королем поїхав далі. Подейкують, що пасажирами були переважно заможні чоловіки, яким постачали дам для товариства. Достатньо сказати, що Нагельмакерс тріумфував не тільки на залізниці – на Олімпійських іграх у Парижі 1900 року він здобув золоту медаль у верховій їзді. Він помер через п’ять років, коли у потяга починалися найкращі роки.

Під час Першої світової війни рух поїзда було, щоправда, призупинено, коли німці запустили пропагандистський замінник під назвою «Балканський поїзд» (Balkanzug) сполученням Берлін-Константинополь, але з 1919 року «Східний експрес» знову курсував на повних парах. У трьох варіантах: за оригінальним маршрутом Париж-Константинополь; за зміненим – через найдовший залізничний тунель Сімплон в Альпах, потім через Лозанну, Мілан, Венецію та Трієст, за рекордний час 56 годин; і нарешті під назвою Arlberg Orient Express через Цюріх, Інсбрук, Будапешт і Бухарест до Афін. Загалом компанія CIWL запустила кілька поїздів, назви яких включали елемент Orient Express: Venice Simplon Orient Express, Balt Orient Express, Nord Express, Nord Orient. Окремі вагони приєднували також до інших міжнародних поїздів, які в розкладах мали позначку «L», що означало «люкс». Ласкаво просимо на борт!

Кінець маршруту

Взимку 1929 року поїзд спіткала сувора зима. Вже перед Будапештом він часто зупинявся і персоналу доводилося ходити на розвідку уздовж колії. У Карпатах температура впала до мінус 40 градусів, кухарі подавали ледь теплі страви. Пасажири запитували, чи вистачить вугілля, їжі, води та вина. У болгарському Свіленграді екіпаж попередили про небезпеку, сніг на колії не розчищали вже дві доби, але власники «Східного експресу» телеграмою наказали продовжувати рух. Поїзд рушив і застряг. Потрапивши у снігові замети, він був відрізаний від світу. Допомога не надходила. Почалася боротьба за виживання. Одна з пасажирок порізала собі вени, але її врятували. Інші повилазили з-під ковдри, щоб прокопати тунель у снігу. Їм вдалося дістатися до турецького села, де можна було купити харчі та пальне. Незабаром на допомогу прибули військові.

12 вересня 1931 року поблизу Будапешта бомба, закладена угорським фашистом, зруйнувала залізничний віадук і «Східний експрес» впав у яр. Загинули 24 людини. Естрадна артистка Джозефін Бейкер, одна з уцілілих пасажирів, співала, щоб заспокоїтися. У 1933 році письменниця Агата Крісті (вона сама подорожувала «Східним експресом», який застряг у заметі) написала детективний роман «Вбивство у Східному Експресі». За сюжетом книги, дванадцятеро пасажирів вбивають Ретчетта, справжнє прізвище якого – Кассеті, за його минулі гріхи, а злочин розкриває бельгійський (!) детектив Еркюль Пуаро. Книга була натхненна легендою поїзда та у той же час формувала її, тому що «Східний експрес» став синонімом саспенсу, що повторюється у фільмах, книгах, рекламі та мові.

Поїзд також став частиною великої історії. Вагон-ресторан номер 2419 був переобладнаний під вагон-салон маршала Фердинанда Фоша, який 11 листопада 1918 року в Комп'єнському лісі біля Парижа ратифікував перемир'я з союзниками. Вагон було передано у Музей армії та виставлено на площі біля Дому Інвалідів у Парижі. Під час Другої світової війни, після поразки Франції, Гітлер зажадав знайти вагон номер 2419 і 22 червня 1940 року змусити переможених підписати перемир'я. Потім військовий трофей поїхав до Берліна, де постав перед міським собором. Коли доля війни вже була вирішена, вагон знищив наліт союзницької авіації або підірвало СС.

Незабаром «Східний експрес» відновив рейси, але закриті кордони Югославії ускладнювали доїзд до Афін, а рейси до Стамбула були призупинені через проблеми на кордоні з Болгарією. Лише у 50-х роках розклад стабілізувався і рухомий склад тричі на тиждень курсував з Парижа до Стамбула та Афін. Залізна завіса не затримувала потяга, хоча комуністичні країни замінювали комфортабельні вагони на власні, тож на зміну люксам прийшли люксоподібні вироби, що викликало природнє роздратування багатіїв.

Розвивався і ринок авіаперевезень, які скорочували час і забезпечували комфорт. У 60-х роках було закрито два з трьох східних експресів, залишився лише Venice Simplon Orient Express. У 1971 році компанія CIWLT припинила виробництво нових вагонів. Останній рейс за початковим маршрутом Париж-Стамбул відбувся 19 травня 1977 року. «Східний експрес» від’їхав на запасну колію. Власником бренду стала французька залізнична компанія SNCF, а оригінальні вагони були розподілені серед менших перевізників.

У 80-х роках американський промисловець Джеймс Шервуд купив 35 вагонів і повернув їм колишній блиск. 25 травня 1982 року старий-новий поїзд вирушив з Лондона до Венеції, хоча без згоди SNCF на використання назви Orient Express було використано заміну Venice Simplon Orient Express. Квитки вартістю 1200 фунтів купили такі зірки, як Майкл Джексон, Лайза Мінеллі, Джон Траволта. Успіх! Компанія Шервуда пішла далі і запустила нові маршрути по Європі, у тому числі рейс за оригінальним маршрутом Париж-Стамбул, хоча й лише один раз на рік. Згодом маршрути скоротили до трьох напрямків – Бухаресту, Будапешту, Відня. Згодом рейси обмежили вагонами, які прикріплювалися до експресу Париж-Страсбург. У 2007 році, після запуску на цьому маршруті поїздів TGV, «Східний експрес» курсував лише на символічній ділянці Страсбург-Відень. Через два роки його рух остаточно припинили. Кінець маршруту! Всі на вихід! Честь поїзда рятували варіації, зокрема Venice Simplon Orient Express, який курсував з 1982 року з оригінальними вагонами.

Три дні у Кракові

Економніші варіанти «Східного експресу» регулярно курсували Польською Народною Республікою. У розкладі 50-х років є рядок «Orient Express», який невдовзі замінять на Nord Express сполученням Париж-Берлін-Варшава та Balt Orient Express з Осло чи Стокгольма через Познань, Вроцлав, Прагу до Будапешта. Лінії люксового поїзда вели до Варшави та Кракова, рухомі склади іноді з’єднувалися в Зебжидовицях, звідки їхали до Праги чи Парижа. Окремі вагони CIWL курсували за маршрутами, які сьогодні недоступні: Варшава-Стамбул, Варшава-Трієст, Варшава-Рим, Варшава-Стокгольм.

Як туристичний, а не рейсовий потяг, «Східний експрес» побував у Польщі 35 років тому. 9 вересня 1988 року він зупинився в Ловичі, звідки гості вирушили до Желязової Волі на концерт музики Шопена. Прибуття на станцію Варшава Головна зафіксувала знімальна група телебачення. Я стояв серед витріщальників, бажаючи погледіти на поїзд-легенду. На пам'ять залишилися фотографії з кондуктором в уніформі та кухарем у білому ковпаку. Я торкався позолоченої вивіски «Nostalgie Paris – Istanbul Orient Express», хоча маршрут пролягав іншим шляхом: через Берлін, Варшаву, Москву та Пекін до Гонконгу. Відстань у 15 тисяч кілометрів була подолана за 19 днів, що увійшло до Книги рекордів Гіннеса. Щоб не прирікати пасажирів на повторне споглядання тих самих краєвидів, назад до Європи їх відправили літаком, а вагони перевезли морем.

Підготовка до приїзду у Польщу наступної версії поїзда Venice Simplon Orient Express почалася у 2004 році. Власники оглядали туристичні об’єкти та готельну базу. Також перевірили залізничну інфраструктуру: заміряли платформи, чи зупинка поїзда буде безпечною для пасажирів і для рухомого складу. Запитували про умови співпраці з Польською державною залізницею. У 2005 році програма подорожі Польщею була внесена в каталоги продажу. У 2006 році польських підрядників запросили до Венеції і покатали рейсом Venice Simplon Orient Express до Відня. «Це інший світ. Там діє вечірній дрес-код, хоча поїздом їде багато американців, які, незважаючи на нагадування про вечірнє вбрання, часто приходять на вечерю в джинсах або шортах. Тоді їх просять повернутися в купе і поїсти у себе, щоб не псувати антураж тим, хто хоче повернутися в минуле з піано-баром, шампанським, сукнями та смокінгами в оригінальних і історичних вагонах з червоного дерева з інкрустацією та скляними барельєфами, які описала Агата Крісті, – каже Пйотр Рабчак з компанії Intercrac, яка займалася перебуванням поїзда у Польщі. – Лише рік тому було встановлено кондиціонери у шасі, щоб не руйнувати структуру вагона».

У 2007 році подорож Venice Simplon Orient Express до Польщі називали «Слов'янською мрією» в рамках 25-річного ювілею компанії Шервуда. 19 вагонів – 15 пасажирських, три вагони-ресторани та один вагон-бар – зупинилися на першому пероні Головного залізничного вокзалу Кракова на три дні. «Це відхилення від правил, тому що зазвичай подорожні проводили в одному місці одну ніч. Такий ритм: ночівля в поїзді, ночівля в готелі. Клод Жінелла, генеральний директор Orient Express, був в захваті від Кракова і замовив додаткову ніч у п'ятизірковому готелі Sheraton. Ми відвідали Вавель і Казімеж. У соляній шахті у Величці в нас була урочиста вечеря, – згадує Пйотр Рабчак.… – На квиток за 6 тисяч євро спокусилися 102 пасажири, в основному американці і трохи французів. Потягом зазвичай подорожує багато людей похилого віку, віком від 80 до 90 років. Вони їздять з доглядальниками та у парах і зазвичай беруть сполучені одномісні купе. Ми знали, скільки інвалідних візків нам потрібно для екскурсії у шахту, скільки людей потрібно штовхати. У нас були готові чотири візки. Тоді ще чотири жінки, хоча вони були ходячі, теж вирішили, що хочуть пересуватися на візках...»

«Це неймовірна, сентиментальна подорож поїздом із давніх часів. Але потрібно пам'ятати, що це люкс за стандартами ХІХ століття. Мова йде, передусім, про відсутність кондиціонерів. Втім сервіс – на найвищому рівні. Усі в службовій уніформі, як в ексклюзивному готелі, – розповідав краківській газеті один із пасажирів. – Для мене це подорож усього мого життя. По-перше, я їду найвідомішим потягом у світі. Відвідую Відень, Краків. По-друге, і що важливіше – саме перед «Східним експресом» я освідчився своїй дівчині. Цим поїздом ми вирушаємо у наше спільне життя».

«У поїзді гостям подають страви-візитівки того чи іншого місця. У Кракові це були вишукані вареники, які тестував швейцарський шеф-кухар, сувора людина, тому ми вносили поправки. З Кракова ми об’їзним шляхом вночі їхали до Варшави (інакше ми приїхали б за дві з половиною години), де відбулася вечеря в Королівському замку. Ми запланували також зупинитися в Мальборку, тому що саме до Мальборка з Венеції перенесли столицю Тевтонського ордену – ми відвідали замок і з'їли розкішний обід. Поїзд ненадовго зупинявся на вокзалах у Бидгощі та Познані, а потім поїхав до Праги та Відня», – розповідає Пйотр Рабчак.

Venice Simplon Orient Express повертався до Польщі і в наступні роки, він відвідував Краків, Варшаву, Бельсько-Бялу, Чеховиці-Дзедзиці, Освенцим, Закопане. Останній раз він приїздив у 2011 році, коли змінився власник і компанія з Саудівської Аравії не була зацікавлена у східному напрямку. Від деяких маршрутів по Європі відмовилися, хоча Venice Simplon Orient Express все ще курсує. З осені до весни він простоює на під'їзній колії, але протягом сезону, залежно від маршруту, він вирушає до Стамбула, Відня, Парижу, Будапешту і Берліну з Парижа чи Венеції. Бували навіть рейси до Великої Британії, де між Дувром та Лондоном пасажирів обслуговує елітна британська мережа Pullman.

Тринадцять вагонів

Вагони CIWLT потрапили до компаній, які займалися організацією ретро-подорожей по Росії. У 2008 році після однієї з поїздок тринадцять вагонів – дев'ять спальних, вагон-ресторан, вагон-бар, багажний і купальний вагони – зупинилися в Малашевичах біля Тересполя. Вони не могли їхати далі, тому що їх неможливо було переставити з широких радянських колій на вужчі – спеціальні візки залишилися на білоруській стороні (Беларуская Чыгунка), яка заспівала величезну суму за їх зберігання. Рахунок не було кому сплатити, бо фірма, яка орендувала рухомий склад, збанкрутувала і тринадцять вагонів «Східного експресу» застрягли на під’їзній колії в Малашевичах.

Писали, що спальні вагони стали нічлігом для безхатченків, а вагон-ресторан і вагон-бар перетворилися у місце для вечірок, хоча замість шампанського там подавали технічний спирт. На підлозі розпалювали вогнища, а збирачі металобрухту повністю розкрали обладнання. «Дурниці. З під’їзної колії поїзд перемістили на розвантажувальну рампу, де його охороняла Служба охорони залізниці. Все обладнання спакували у дерев'яні коробки. Коли хтось розбив скло, вікно закрили фанерою», — розповідає залізничник із Малашевич. Він сам побував всередині поїзда і був вражений прекрасним піаніно. Не він один: фанати залізниці вирушали до Малашевич, наче у паломництво, щоб помилуватися диковинкою. За словами одного з них, якому якимось чином вдалося зайти до опустілих вагонів, на оббивці диванів все ще відчувався запах сигар.

Були здійснені спроби встановити власника, але безуспішно. Сайт rynek-kolejowy.pl неодноразово повертався до «складного питання». У 2012 році виявилося, що власником рухомого складу є громадянин Австрії, але зв'язатися з ним не вдалося. Лише у 2017 році французька мережа Accor Hotels викупила у Національної компанії французьких залізниць (SNCF) частку в Orient Express і вирішила привезти вагони з Малашевич до Франції. Цим займалася транспортна компанія MTD з Немодліна. Марек Гутовський підтверджує слова залізничника про те, що салони вагонів були в доброму стані. Він показує фото шкіряних сидінь в одному з вагонів: все на місці. «Всередині було чисто. Траплялося, що там іноді ночували безхатченки, які залишили свої пляшки, більше нічого. Тільки фортепіано було неналаштоване. На навчання ми їздили гіршими поїздами», –жартує Гутовський.

Вагони відправляли вантажівками по 4-5 штук до Ополе, де їх покривали брезентом, щоб під час транспортування не відлітало зовнішнє покриття, і далі до Франції. Весь процес закінчився у грудні 2018 року. Вагони прибули благополучно, раніше MTD вже перевозила TGV і пендоліно. З Відня компанія перевозила ще старіший і сильно пошкоджений вагон «Східного експресу». Чому вантажівками, а не колією? «Це було занадто складно. Вартість отримання дозволу для гальмівної системи старого поїзда, який прямуватиме через Польщу та Німеччину до Франції, була вища, ніж його транспортування вантажівками, – каже Гутовський. – Ми різали вагони пилою, коли нам сказали, що якийсь елемент потім не буде використовуватися».

Ціллю для Accor Hotels є готелі: Orient Express La Minerva буде відкрито в Римі, у Венеції – Orient Express Palazzo Donà Giovannelli. Проте компанія хоче повернутися до витоків. На італійські колії виїхав розкішний Orient Express La Dolce Vita, який, відсилаючись до італійського стилю 60-х років, курсує від римського вокзалу Терміні до Венеції, Сієни, Портофіно та на Сицилію. Через два роки сам Orient Express має повернутися на маршрут, що Accor вже анонсувала в галузевій пресі та призначила дебют на 2021 рік, але прийшла пандемія. За попередніми планами, легенда поїде з Риму до Парижа, Спліту та Стамбула, тобто повторення легендарного маршруту наразі не передбачається.

Ремонт вагонів з Малашевич ще триває, але раніше вже було зроблено персоналізоване замовлення на нові вагони. Їх розробили в дизайні 20-х років: палісандр, мармур, дерев’яні інкрустації, скляні панелі, дорога шкіра та тканини, які мають відтворити дух минулого. Для гостей підготували 30 звичайних апартаментів і один президентський номер, який займе весь вагон. «Так захоплююче повертати дух «Східного експресу» до життя. Оригінальний маршрут поїзду був інновацією в поєднанні культур Заходу та Сходу, історії і сучасності. Подорожі – це наша пристрасть і стиль життя, тому ми хочемо відродити історичний світ і повернути подорож, яка викликає захоплення», – пише в рекламі. Ціна не вказана.

У 2026 році у Середземне море або на Кариби – залежно від пори року – попливе 220-метрова яхта Orient Express Silenseas, яку нарекли найрозкішнішою яхтою в світі. У 54 каютах на своєму борту, хоча краще сказати люкс-номерах площею 70 м2 (президентський люкс — 1215 м2), вона може вмістити 120 пасажирів. Серед розваг – два басейни і спа, два ресторани, устричний і коктейльний бари, амфітеатр і студія звукозапису на випадок, якби когось спіткав приступ натхнення, а не лише морська хвороба. Французький архітектор придумав також три величезні щогли, інноваційні вітрила яких стануть основним екологічним рушієм яхти (також може використовуватися природний газ або водень). Чутки про смерть «Східного експресу» виявилися сильно перебільшеними. Еркюль Пуаро ще може почекати з пошуком винних.

– Якуб Ковальскі

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– переклала Марія Шевчук