Спочатку у букіністичній книгарні або в інтернеті потрібно купити вживані книги. Потім зняти обкладинку та титульну сторінку, а також сторінку з редакційною інформацією про авторські права. Коли цей базовий етап пройдено, можна взятися за повторне зшивання сторінок і оформити книгу з новою обкладинкою. Без прізвища авторки.

Оформлений таким чином анонімний твір готовий до виставлення на продаж. Його ціна – 170 доларів за примірник, а якби хтось захотів отримати повний перероблений комплект із семи томів, то довелося б заплатити 1200 доларів (чи знайшовся такий ентузіаст — невідомо). Чимала сума, але пам'ятаймо, що покупець стає власником не звичайної книги з масового тиражу, а справжнього художнього витвору ручної роботи. Бо саме художником бачить себе автор, Лор Флом із Торонто. Його робота особливо цінна, адже Флом керується не лише бажанням заробити, а й ідеологічними мотивами. Принаймні так він стверджує.

Вся ця історія здається абсурдною, проте вона правдива, крім того ж розгортається в цілком конкретних реаліях. Лор Флом переробляє книги Джоан К. Роулінг, щоб усунути з них її прізвище. Воно мусить відійти у небуття назавжди. Флом також пропонує – як він сам це називає – «дероулінгізацію» на замовлення. Як бачимо, стирання стосується лише авторки, а не її книжок, хоча найзапекліші вороги пані Роулінг закликають їх спалювати.

Підписуйтесь на наш фейсбук Однак життя робить несподіваний поворот. Серед тих, хто став на захист Джоан Роулінг, є Рейф Файнс, який грає роль Лорда Волдеморта у фільмі. Той-Кого-Не-Можна-Називати у світі чарівників став на бік Тієї-Кого-Не-Можна-Називати у світі нових норм.

Але на нові норми можна і потрібно закривати очі, якщо вони шкодять бізнесу. «Hogwarts Legacy», відеогра, випущена в лютому, за два місяці розійшлася тиражем у 12 мільйонів копій. Видавництво Bloomsbury ніколи не припиняло видавати книги Джоан Роулінг. А кіностудія Warner Bros. Discovery, яка планує зняти серіал про Гаррі Поттера, запросила авторку взяти участь у продукції. Чи свідчить це про наближення кінця бойкоту?

Відсутність у Сіетлі

Кустарна робота графіка з Торонто – це лише один, при чому далеко не найважливіший прояв ворожості до письменниці, яку ще недавно любили, якою захоплювалися та мало не носили на руках. Сьогодні вона має ворогів. Їх не надто багато, але вони крикливі і понад міру агресивні.

Кільканадцять років тому, на піку поттероманії, нікому навіть не спало б на думку, що одного дня авторку світу чарівників притягнуть до ганебного стовпа. Однак з того часу соціальне життя заполонили нові тенденції. Джоан Роулінг, на свою біду, наполягає на існуванні біологічного гендеру і застерігає від небезпеки, яку несе переконання, що стать мінлива і її можна легко змінити – навіть без хірургічного втручання. Погляди, які вона проголошує, є сучасною єрессю, а за поширення єресі треба платити. Ціною за це є бойкот або скасування – англійською «кенселінг». Така собі сучасна форма спалення на вогнищі.

Американське місто Сіетл, безсумнівно, є однією зі світових столиць інновацій і техніки, але не належить до числа великих культурних центрів. Мабуть, мало хто знає про музей поп-культури, який там діє. Так було до літа. Бо тоді про музей Сіетла несподівано заговорили у всьому світі завдяки новій виставці, темою якої є магічний світ Гоґвортсу – як літературний, так і кінематографічний.

Керівництво музею зробило, здавалося б, неможливе: вони організували виставку, основою та вихідною точкою якої стали книги Джоан Роулінг, та при цьому повністю опустили її прізвище. Таке нелегко уявити. Глядач зустрічається з Гаррі Поттером, його друзями, вчителями, ворогами, з усім світом, створеним Джоан Роулінг, може оглянути предмети та реквізит, який використовувався у фільмах, але якби він не знав, хто створив цей світ (що, зрештою, малоймовірно), то з виставки у Сіетлі він нічого б не дізнався.

«Я б охоче погодився з поширеною в Інтернеті ідеєю, що ці книжки насправді були створені без участі автора, – міркує у своєму блозі на сайті музею куратор виставки Кріс Мур. – Але цю людину супроводжує занадто великий розголос, щоб можна було проігнорувати її розкольницькі, сповнені ненависті погляди».

Однак інтригуючим залишається питання, чому керівництво музею не похизувалося перед світом своєю ідеєю. Хоча виставку відкрили ще в травні, питання набуло розголосу лише на початку серпня, і то лише завдяки допитливості одного з британських журналістів. Що приводить, очевидно, до справедливого висновку, що керівництво, гордо заявляючи про повну підтримку куратора, могло побоюватися негативної реакції людей, яка конвертується у відвідуваність та гроші.

У власних інтересах

Обидві ці історії об’єднує не лише Джоан Роулінг, а й спільна риса фігурантів: Лор Флом і Кріс Мур – трансгендери. Вони приписують собі ідеологічні мотиви, але правда в тому, що вони діють у власних інтересах.

Для транссексуалів пані Роулінг є на сьогодні ворогом номер один. Навіть найменшою мірою пом'якшувальним фактором не є той факт, що вона не є консерваторкою, а зовсім навпаки. Адже вона не відкидає ЛГБТ (нагадаймо лише делікатні натяки – сказані непрямо, та все ж— про те, що Альбус Дамблдор, директор Гоґвортсу, мав іншу орієнтацію), а кілька років тому вона заявила, що «знає і любить транс людей». Все це безрезультатно.

Джоан Роулінг також позиціонує себе як феміністка, і це нечуваний на сьогодні випадок, коли фемінізм, хоч і наближений до лівих поглядів, виявляється обтяжуючою обставиною. Письменниця може скільки завгодно пояснювати, наскільки сильно проблеми жінок торкаються її серця. Вона може доводити, що це не просто слова. У грудні минулого року вона відкрила в Единбурзі Beira Place – центр для жінок, які зазнали насильства. Вона сама повністю фінансує центр, сама назвала його іменем кельтської богині зими, адже після зими, пояснює вона, приходить весна, а з нею приходить нове життя і нова надія.

Оскільки Джоан Роулінг наполягає на тому, що жіночність неможливо підробити, трансактивісти вважають, що мають повне право знищити її, використовуючи найбрудніші прийоми боротьби, включно з погрозами смерті, спрямованими проти неї самої та її близьких. Так вони і роблять. «Я могла б обклеїти погрозами весь свій будинок», – зізналася письменниця одного разу.

Коротко нагадаємо – адже це добре відомий випадок, – що все почалося чотири роки тому зі справи Майї Форстатер, яка втратила роботу в аналітичному центрі Center for Global Development, сказавши, що гендер є даністю і не може бути змінений. «Як можна звільнити людину за те, що вона говорить правду?» – запитала тоді Джоан Роулінг. Кілька місяців потому вона опублікувала на Твіттері славнозвісний іронічний допис, у якому висміяла новий термін «особи з менструацією». «Я впевнена, що існує слово для цих людей. Хто-небудь, допоможіть мені. Wumben? Wimpund? Woomud?» (слова, що перекручують слово «жінка» — woman).

Джоан Роулінг також вважає, що жіночі туалети, роздягальні, лікарняні палати та жіночі в'язниці мають бути закриті для так званих транс-жінок, оскільки їх присутність може становити загрозу. Вона також не приховує, що виступає проти нещодавно ухваленого в Шотландії закону про зміну гендеру (в назві якого, згідно з новомовою, міститься формулювання «визнання гендеру»), який вводить величезні спрощення в цій сфері, включаючи зниження вікового бар’єру та фактичне скасування медичних вимог.

Скажи, що ти про неї думаєш...

Власне, все це разом узяте не повинно дивувати, якщо враховувати той факт, що обов’язкова толерантність, яка трактується інструментально, стала дієвим знаряддям для отуплення людей, і для того, щоб їй протистояти, потрібна неабияка мужність. Джоан Роулінг має сміливість, а завдяки своїй унікальній позиції вона стала чимось на зразок лакмусового папірця: скажи мені, що ти думаєш про неї, і я скажу тобі, хто ти. Такі питання звучать іноді в несподіваних обставинах.

Коли політик прагне очолити партію та є кандидатом на посаду прем’єр-міністра, він представляє свої погляди на економічні, міжнародні чи соціальні питання, але йому не потрібно розповідати, що він думає про Мішеля Вельбека, Елену Ферранте чи Харукі Муракамі. Зрештою, його й так ніхто про це не питає. Тим часом під час нещодавніх виборів лідера Шотландської національної партії кандидатів запитали, що вони думають про Джоан Роулінг. Чи є вона, на їхню думку, національним надбанням Шотландії? Хумза Юсаф, переможець цих перегонів і нинішній голова уряду Шотландії, відповів «так», проте зауважив, що «книги чудові, але щодо питання прав транс-осіб я з нею кардинально не погоджуюсь». Питання такого типу, незалежно від того, з яким наміром його задають, свідчать про визнання, і письменниця сміливо може цим гордитися.

Інша річ – результати опитування, яке нещодавно провела редакція щоденної газети «Scotsman». Читачів попросили обрати тих шотландців, які мали найбільший вплив на долю світу. Серед сімнадцяти обраних на першому місці опинився, звісно ж, Роберт Бернс, обожнюваний шотландцями поет. До списку потрапили також король Роберт Брюс і письменник Вальтер Скотт, а ще мислителі і винахідники, які, безперечно, суттєво вплинули на розвиток світу: Джеймс Ватт, Александер Флемінг, Джеймс Максвелл і Адам Сміт. Серед наших сучасників – популярний комік Біллі Конноллі та тенісист Енді Маррей. Але немає Джоан Роулінг.

Хоча питання було сформульоване чітко, читачі, очевидно, керувалися радше важливістю шотландців для Шотландії. Бо який вплив на світ міг мати, наприклад, Енді Маррей? А от Джоан Роулінг навпаки: «Гаррі Поттер», який розійшовся тиражем у 500 мільйонів копій у всьому світі, сильно вплинув на молодіжну літературу останніх років. Величезна кількість книг для дітей і молоді з елементами магії – книжок, які загалом сильно відстають від поттерівського першоджерела – не взялася нізвідки. Дуже добре помітно, чим надихалися автори такої літератури.

Важко уявити, що така популярна письменниця могла взагалі не отримати голосів, але скільки їх було – невідомо. Чи була б вона у числі найважливіших осіб кілька років тому? Найімовірніше, так. Можливо, навіть одразу після Роберта Бернса.

Суд над відьмами

Джоан Роулінг не пішла по стопах багатьох людей, які, будучи розкритикованими за свої погляди, починали били себе в груди, пояснюючи все тим, що їх неправильно зрозуміли. Вона не просить пробачення, а пояснює. Зрештою, письменниця зізнається, що їй було б легше, якби вона махнула рукою і не вступала в дискусії на тему транссексуалізму. Такими роздумами вона поділилася з глядачами свого подкасту з красномовною назвою «Джоан Роулінг і суди над відьмами». Авторка, зокрема, розповідає про те, які сумніви викликали у неї транссексуальні ідеї, хоча вони й подавалися в дуже ліберальній формі.

«Час покаже, чи правильно я вчинила, – каже вона в одному з епізодів. – Можу лише сказати, що я все глибоко обдумала і що вислухала іншу сторону. І я переконана, абсолютно переконана, що в цих ідеях криється щось дуже небезпечне і що цьому треба протистояти».

Серед числа тих, на чиє розуміння Джоан Роулінг аж ніяк не могла розраховувати, опинилися виконавці головних ролей у фільмах про Гаррі Поттера на чолі з Деніелом Редкліффом і Еммою Вотсон, які повторюють заїжджені гасла про те, що кожен може бути тим, ким захоче. Однак кіношний Хогвартс розділився на два табори: учні – проти, вчителі – за. Чарівники старшого покоління стали на бік авторки магічного світу.

«Усе це полювання на Джоан Роулінг жахливе, – сказала в інтерв'ю Sunday Times Гелена Бонем-Картер, яка грає Белатрису Лестранж. – Вона має право на свої погляди». «Те, що з нею сталося, викликає огиду», – прокоментував Рейф Файнс в інтерв'ю New York Times. На підтримку Джоан Роулінг виступив шотландський актор Браян Кокс, який зіграв одну з головних ролей у серіалі «Спадкоємці». На його думку «кенселінг – це сучасна версія маккартизму».

До звинувачень у питаннях транссексуальності ставляться зі смертельною серйозністю, тож не дивина, що останніми роками Джоан Роулінг залишали на узбіччі навіть там, де її присутність здавалася б очевидною. У цій ситуації вона сама вирішила не брати участі в ювілейній телепрограмі HBO Max з нагоди 20-річчя першого фільму про Гаррі Поттера. У фільмі «Фантастичні звірі» її прізвище взагалі не згадувалося.

Але щось таки почало змінюватися. Кіностудія Warner Bros. не має наміру йти по їх стопах. Серіал про Гаррі Поттера – це великий проєкт, запланований на багато років, адже базуватиметься на багатому матеріалі, а Джоан Роулінг стане його виконавчим продюсером. «Ми працюємо у поттерівському бізнесі вже 20 років, і нам із ним добре», – підкреслив Кейсі Блойс, керівник HBO і HBO Max, які належать Warner Bros. Тож від імені цих платформ він продемонстрував смирення. Боси кіностудії не бояться трансактивістів, які вже погрожують їм бойкотувати. Що може свідчити про те, що транс-спільнота не відчула, що перетнула червону лінію, за якою тероризування громадської думки перестає бути результативним.

Лондонська газета Daily Telegraph висловилася щодо цього коротко: після періоду кенселінгу для Джоан Роулінг настає час повернення. Уточнимо: може, не лише для неї?

– Тереса Стиліньска

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– переклала Марія Шевчук