23 липня, у день парламентських виборів, на думку опозиції, закінчується термін дії соціалістичного уряду Педро Санчеса в Іспанії. Брехун, нарцис, безпринципний політик – так говорять на півострові про теперішнього прем’єр-міністра. Публіцист ліберального порталу «El Confidencial» порівняв Санчеса та його стиль влади, який називають «санчизмом», з семиголовим драконом, що знищує правду і підпорядковує собі усі інститути.

Соцопитування також не дають йому жодного шансу, хіба що CIS – опитування, яке організовує колега прем’єра. Навіть прихильні до лівих політсил закордонні ЗМІ сподіваються, що після виборів Іспанія долучиться до Італії та Фінляндії, які поступово тягнуть Європу у правому напрямку. Чи все ж лібералам та соціалістам, які нині роздають карти у Євросоюзі, слід остерігатися політичної зміни в Іспанії, а майбутні вибори стануть чимось більшим, ніж просто плебісцитом щодо непопулярності Санчеса?

До правих сил є величезні очікування. Сантьяго Абаскаль, лідер консерваторів з антиімміграційної партії Vox, яка за результатами опитувань у тиждень до виборів є третьою політичною силою в Іспанії, говорить: «зараз або ніколи». Та невідомих залишається дуже багато. І це не лише питання про те, як поводитимуться ймовірні переможці – політкоректні правоцентристи, і чи готові вони на мезальянс із демонізованими лівицею консерваторами.

Підписуйтесь на наш фейсбук Мас-медіа пишуть про перенасичення політикою, адже це вже друга за рік виборча кампанія. Травневу боротьбу у регіонах спільно виграли праві сили, і прем’єр Санчес, як припускають ЗМІ, скликав дострокові вибори, щоб стримати цю хвилю. Крім того – зараз розпал сезону відпусток. Заможні виборці, які зазвичай голосують за більш консервативні угруповання, лежатимуть на пляжі, а не стоятимуть у чергах до урн. Тож шанс зробити з Іспанії одну з найпрогресивніших країн Європи може залишитися невикористаним.

Найпрогресивніші з прогресивних

Іспанія, католицька і традиційна у минулому, сьогодні не має собі рівних за темпом впровадження лівацьких проєктів. Мадрид славиться найбільшим у Європі парадом ЛГБТ-спільнот, а опитування, проведене у 2021 році організацією YouGov, показало, що серед 8 країн, де проводили дослідження, іспанці найбільш відкриті до сексуальних меншин.

Лівиця призвичаїла іспанців навіть до найбільш радикальних ідей. Прогресивні зміни, серед яких – аборти, подружні союзи осіб однієї статі та усиновлення ними дітей, були запроваджені ще за влади Хосе Луїса Сапатеро, і це був лише скромний початок. Сьогодні в Іспанії аборти можна робити не лише на вимогу – з лютого цього року вагітність можуть переривати і шістнадцятирічні дівчата, при чому без необхідності запитувати батьків про згоду.

І це ще не кінець. Уряд Санчеса ухвалив цьогоріч один з найпрогресивніших у світі законів про права трансгендерних осіб, який дозволяє кожному підліткові віком понад 16 років змінити гендерну ідентичність у відділі РАЦС без необхідності проходження гормонального лікування або встановлення діагнозу гендерної дисфорії. Запитувати батьків про згоду він, звісно, теж не повинен.

У червні 2021 року Іспанія стала четвертою (після Голландії, Бельгії та Люксембургу) країною ЄС, яка дозволила евтаназію невиліковних хворих, у тому числі з ментальними порушеннями. Як повідомляє агентство РАР, уряд Санчеса навіть залагодив питання з судами, бо хоча в автономному окрузі Мадриду діяла вимога щодо отримання судових дозволів на евтаназію, щоб запобігти ймовірним зловживанням у закладах опіки, цей обов’язок був оскаржений, а невдовзі після цього і зовсім скасований рішенням Конституційного суду Іспанії.

Період правління Санчеса – це рай для нелегальних квартирантів. Продиктоване лівацькою ідеологією так зване право «окупас» дозволяє під прикриттям захисту найбідніших уникати покарання за незаконне заволодіння чужою нерухомістю. Мафія вламується до квартир, захоплює їх, а потім заробляє на оренді, у той же час законні власники не можуть нічого зробити. Багато хто, намагаючись потрапити у власне помешкання, потрапляє за ґрати, а преса, зокрема, щоденна газета «El Mundo», б’є на сполох, що зміни у законодавстві, які уряд планує провести цьогоріч, передбачають подовження терміну нелегального користування нерухомим майном.

Також в Іспанії зростає кількість нелегальних мігрантів. У 2023 році понад 40% відсотків новоприбулих походили з Марокко і майже 15% – з Алжиру. Це дані агенції Frontex, бо – як застерігає опозиція – іспанське МВС вже два роки приховує таку інформацію. У 47-мільйонній Іспанії зареєструвались вже 5,6 мільйона іноземців, які становлять 12% населення всієї країни, у тому числі 2 мільйони мусульман, але на практиці лише Vox протистоїть масовій імміграції і застерігає, що можна вже говорити про ісламізацію окремих регіонів Іспанії. Наприклад, у Каталонії, де до влади прийшли ліво-сепаратистські угруповання, відкрито вже 300 мечетей, а у більш ніж 130 державних школах не лише не викладають іспанської мови, а тільки каталонську, а й вводять уроки арабської мови, які оплачує влада Марокко.

Але жодна з цих суперечливих ідей чи результатів політики лівих не викликала такого обурення серед іспанської громадської думки, як катастрофічний закон авторства Ірен Монтерос, міністра з питань рівності з Подемос. Проти нього протестували навіть феміністки, не кажучи вже про дискусії всередині уряду. Закон, який так не припав до душі іспанцям, передбачав зміну визначення сексуальної агресії (також він відомий як закон «тільки так значить так»), і замість того, щоб захищати жінок від зґвалтування, як це розрекламували ліві, через законодавчі прогалини він призвів до дострокового звільнення близько 1000 сексуальних злочинців, засуджених на довші терміни ув’язнення. Зрештою, Санчес визнав цей закон помилкою, попросив пробачення, але виборці не забули про це під час травневих виборів. PSOE втратила владу практично у всіх муніципалітетах. Тепер вона може втратити її у всій країні.

Ніякі правоцентристи

Наразі опитування свідчать, що у дострокових виборах до Конгресу депутатів, які відбудуться 23 липня, найбільше голосів набере правоцентристська Народна партія (іспанською – Partido Popular, скор. РР) на чолі з технократом Альберто Нуньєсом Фейхоо, який має на своєму рахунку вже чотири виборчі перемоги у рідній Галісії.

Але щоб сформувати мажоритарний уряд – і з цим погоджуються соцопитування – Народній партії потрібна консервативна, демонізована ліберальними ЗМІ Vox, партія Сантьяго Абаскаля, який рішуче налаштований проти баскських сепаратистів та у минулому був активістом РР. Як повідомляє газета «El Mundo», Vox, яка вперше пробудила надії консерваторів у 2018 році, здобувши мандати у парламенті Андалусії, зокрема, під лозунгами протесту щодо мейнстримної політики поблажок для бунтівників з Каталонії, після травневих виборів вийшла з тіні під світло прожекторів і стала однією із головних дійових осіб політичної сцени.

Коаліції з консерваторами, яка стане шансом для рішучих змін, прагнуть виборці, втомлені революцією лівих сил. Самостійна влада ніякої з ідейної точки зору, хоча вправної в управлінні економікою Народної партії, на думку багатьох коментаторів, такої гарантії не дає. «РР функціонує згідно з моделлю business as usual , а Фейхоо є типовим політиком мейнстриму, тому консервативні виборці бояться, що якщо РР буде керувати сама, то її політика буде ближчою до політики Макрона, ніж до будь-яких проєктів правого характеру», – каже у розмові з Тижневиком TVP Родріґо Баллестер з брюссельського аналітичного центру Mathias Corvinus Collegium (MCC).

Такий французький сценарій є дуже ймовірним. Фейхоо у розмові з консервативним порталом OKdiario зізнався, що у лівій політиці нинішнього уряду його непокоїть насамперед приховуваний Санчесом план піти на поступки вимогам сепаратистів, які намагаються відірвати від Іспанії Каталонію та Країну Басків. У той же час Фейхоо проводить червоні лінії, яких він не перетне у можливих переговорах з Vox: він не вестиме перемовин на тему насильства щодо жінок (його, схоже, не хвилює закон Сапатеро про насильство за критерієм статі, який віддає перевагу жінкам, що наражаються на насильство вже через сам факт, що вони є жінками, проти якого досі безуспішно протестують консерватори) і не скаже іспанцям, що кліматичних змін нема.

Зрештою, Фейхоо не приховує, що він радше уникнув би урядової коаліції з Vox і все ще сподівається, що його політична сила сама здобуде більшість. У тому ж інтерв’ю з OKdiario він зізнається, що голоси, віддані іншим угрупованням (у тому числі Vox) – це перепустка, яка дозволить Санчесу залишитися при владі. Схоже на те, що така риторика є ефективною, бо за повідомленнями іспанської преси, Народній партії вдалося стримати відтік виборців до Vox і зараз вона навпаки переманює їх із цієї політичної сили у більшій кількості. Партії Абаскаля буде складніше повторити успіх 2019 року, коли вона здобула 52 мандати та 15,1% голосів.

Інша справа, що Фейхоо точно не виключає коаліції з Vox. Народній партії все ще чимало бракує до результату Хосе Аснара, який з 156 місцями в парламенті у 1996 році здобув владу в Іспанії. Тому коли журналісти запитують Фейхоо, чи регіональні союзи з Абаскалем йому шкодять, він говорить, що РР має право укладати угоди з угрупованнями, які поважають конституцію, ймовірно, маючи на увазі Vox. Втім, якщо до більшості, яка дозволить створити самостійний уряд, РР забракне лише кількох голосів, роль Vox буде, очевидно, маргінальною. Така ситуація склалася у Мурсії, де Народній партії до більшості бракнуло двох відсотків, тож вона не запросила Vox до влади у регіоні.

Зрештою, вона має перед собою більше політичних варіантів, у тому числі міноритарний уряд РР при можливій підтримці Vox у голосуваннях в Конгресі депутатів і навіть широка коаліція з правлячими нині соціалістами. Адже іспанська лівиця теж не поспішає складати зброю.

«Кабінет Франкенштейна» готовий піти далі

У 2018 році, коли у відставку подав тодішній лідер РР Маріано Рахой, коментатори переконували, що міноритарний уряд Педро Санчеса не протримається довго. Та вони помилялися. Санчесові не бракує політичного хисту та вміння виживати. Соціалістам сприяє і непогана економічна ситуація з інфляцією нижче 2 відсотків, хоча опозиція стверджує, що це лише подоба добробуту, а у державі Санчеса росте лише бюрократія.

Можливо, але іспанці оцінили його соціальну пропозицію, а у виборчій програмі PSOE вона ще багатша і передбачає, зокрема, безкоштовну вищу освіту та професійні училища для тих, хто складе іспити за першим разом, а також безкоштовний проїзд у міському транспорті для дітей та студентів віком до 24 років, вже не говорячи про обіцянку скасувати списки осіб, які очікують на операцію чи прийом у вузькоспеціалізованого лікаря.

Санчес також має славу політика, який заради збереження влади домовиться з ким завгодно. 2019 року він створив коаліцію з Unidas-Podemos – угрупованням, яке у Польщі, мабуть, назвали б комуністичним і яке підозрювали у зв’язках з владою Венесуели. За такий маневр його попередник на чолі PSOE назвав уряд Санчеса «кабінетом Франкенштейна». Назва прижилася, але Санчес все одно готовий піти далі.

У червні 2021 року його уряд дозволив помилувати каталонських путчистів 2017 року, отримуючи взамін підтримку для понад двадцяти законів. Мабуть, тому він не погодився на пропозицію Фейхоо, щоб обидві партії підписали угоду, яка дасть владу тій політичній силі, що здобуде найбільше голосів. За словами колишнього прем’єр-міністра Хосе Марії Аснара, PSOE вже веде перемовини з сепаратистами (з партіями Більду та Республіканськими правими Каталонії). Взамін за підтримку Санчеса у новому парламенті вони мають отримати згоду на проведення референдумів у Каталонії та Країні Басків під прикриттям «громадських консультацій».

Прем’єр Санчес вміє також використовувати переваги лівих у нав’язуванні історичного наративу. Щоб підігріти емоції у суспільстві, за кілька тижнів до виборів у 2019 році він оголосив про проведення ексгумації генерала Франко з Долини Полеглих і дотримав слова. Тоді він переміг Народну партію, а прах генерала було перенесено на кладовище Мінгоррубіо поблизу Мадриду. У цьому ж році розпочалася ексгумація похованих на території цього мавзолею 128 жертв громадянської війни.

Цього разу за тиждень до виборів він намагається мобілізувати ліві сили та центристських виборців, лякаючи, мовляв, жінконенависницькою, фашистською партією Vox. Йому підспівують і закордонні експерти. Пол Кеннеді на сайті Лондонської школи економіки віщує про прихід до влади уряду «Франкоштейна», бо до уряду вперше після смерті генерала Франко у 1975 році можуть увійти крайні праві. Ліві активісти вже починають істерично реагувати. Нещодавно сталася гучна історія з менеджеркою з Orange, яка у соцмережах зізналася, що хоче голосувати за Vox. Все закінчилося петиціями до французів з вимогою її звільнити.

Санчес сподівається, що мантра про спільний уряд РР з «фашистами» стримає відтік поміркованих виборців з PSOE до РР та зменшить перевагу правих. Боротися є за що, адже, як писала газета «El Mundo» на підставі даних Головного управління статистики Іспанії (CIS), понад пів мільйона іспанців вагається, чи голосувати за РР, чи за PSOE, а понад десять відсотків із 37,5 мільйона виборців взагалі ще не визначились, за кого голосуватимуть.

Проте стратегія Санчеса може підвести, зважаючи на провальні теледебати з Фейхоо – перше медійне зіткнення лідерів двох найбільших партій за 8 років. Санчес був дуже роздратований, агресивний, перебивав модераторів, йому не вдалося показати, що він – досвідчений технократ з холодним поглядом на реальність, а саме таким, ймовірно, був план його виборчого штабу. Про слабкий потенціал прем’єра написала навіть ліва газета «El Pais», попереджаючи, що до закінчення виборчої кампанії жодна подія, мабуть, не матиме такого значення, як дебати 10 липня.

Складається враження, що у той вечір понеділка Санчес справді поховав шанси PSOE на результативну боротьбу з РР. Згідно з результатами опитування GAD3, проведеного для газети «АВС», які були опубліковані після дебатів, Народна партія разом з Vox можуть розраховувати у Конгресі депутатів – нижній палаті іспанського парламенту – на 181 мандат, тобто, на 5 мандатів більше, ніж абсолютна більшість, а PSOE та Sumar (ліворадикальний політичний проєкт Йоланди Діас, який є виборчим блоком за участі Izquierda Unida i Podemos) відійде менш ніж 140 місць.

Праві зловили хвилю. Тож як могла б виглядати коаліція PP та Vox?

Як праві керують у регіонах?

Прогнози щодо цього питання можна будувати на основі того, що відбувається в іспанських регіонах. У деяких Vox i PP збудували коаліцію, але є муніципалітети, де Народна партія чекає на підтримку Vox без жодних поступок на користь консерваторів.

У Валенсії Vox присутній у регіональному уряді з РР та відповідає за одне міністерство. На Балеарах РР отримала підтримку Vox, але партія Абаскаля не увійшла до регіонального уряду. В Естремадурі було створено – хоча й у тяжких потугах – спільний уряд. Регіональна співпраця з консерваторами вже дає перші результати. У Валенсії обидві партії погодились відмовитися у своїй програмі від будь-яких згадок про насильство за критерієм статі та права ЛГБТ. У столицях таких провінцій, як Бургос, Толедо, Оріуела і Вальядолід, було скасовано посади службовців з питань рівноправ’я у міських радах. Подібним чином на Балеарських островах перестало існувати міністерство з питань рівності.

А ось новий уряд Естремадури збирається зосередитись на підтримці сімей, боротьбі з безробіттям, бідністю та запобіганні депопуляції регіону. До програмного документу було включено обіцянку «всебічного зниження податків», захисту полювання та бичачих боїв, проти яких так запекло боряться ліві, а також забезпечення масштабніших заходів, спрямованих на боротьбу з «нелегальним захопленням нерухомого майна». Коаліційний уряд також обіцяв скасувати податок на спадщину та дарування. Обидві партії зобов’язалися гарантувати «ідеологічний нейтралітет» освіти у регіоні, визнаючи право батьків приймати рішення щодо освіти їхніх дітей відповідно до їхніх переконань. Також коаліція зверне увагу на лісову політику, щоб дозволити здійснювати традиційну сільськогосподарську діяльність в горах, наприклад, розведення худоби, що ліві сили намагаються обмежити відповідно до зеленої політики Євросоюзу.

Ці перші сигнали сповнюють оптимізмом іспанців, які очікують на зміни. «РР все-таки хоче коаліцію з Vox, але не говорить про це відкрито, щоб не відлякати поміркованих виборців, особливо тих, які переходять до них від PSOE», – говорить Родріґо Баллестер, висловлюючи надію, що на загальнодержавному рівні обидві партії легко знайдуть спільну мову щодо економічних питань. Однак, він не виключає, що можливою була б співпраця і щодо світоглядних питань, і уряд РР-Vox скасував би найбільш шокуючі норми, наприклад ті, які стосуються свободи зміни гендеру, що, зрештою, підтвердив сам Фейхоо, пояснюючи, що «законна зміна гендеру не повинна бути простішою, ніж одержання посвідчення водія». На думку Баллестера, коаліція правих сил могла б також відмовитися від невдалого закону про сексуальну свободу («тільки так значить так»). Також можна розраховувати на те, що новий уряд вестиме політику щодо підтримки іспанської мови, адже у деяких регіонах, наприклад, у Каталонії чи Країні Басків, вона зазнає дискримінації.

Навіть під владою РР у Галісії важко знайти роботу у державних установах без сертифікату про знання галісійської мови, у чому переконалася одна вчителька гри на скрипці, полька за походженням, із 17-річним педагогічним досвідом і чудовою освітою, яка через відсутність сертифікату про володіння галісійською мовою не змогла знайти роботу.

Але є питання, щодо яких коаліційної гармонії може не вистачити – передусім такі, що стосується Європейського Союзу. РР у Європарламенті є частиною Європейської народної партії, тож важко розраховувати, що вона протистоятиме , скажімо, пакту про міграцію, з яким бореться Польща, або черговим ідеям щодо обмеження сільського господарства заради захисту клімату.

Також не було б згоди щодо питання абортів та підтримки ЛГБТ-спільноти. Крім того, РР не особливо цікавиться питанням масової імміграції. Тому Федеріко Хіменес Лосантос, відомий консервативний публіцист, автор «Повернення правих», прихильник створення уряду PP-Vox, налаштований песимістично. В інтерв’ю газеті «Independiente» він застерігає, що Фейхоо представляє фракцію РР, яка вважає, що не потрібно дразнити лівих, а керувати можна тоді, коли дозволить PSOE. На практиці це може означати, що РР не наважиться створити альянс з ліберальною в економічних, але традиційною в світоглядних питаннях Vox, а навіть якщо це станеться, консерваторам не вдасться переконати Фейхоо спробувати відвоювати хоча б кілька сфер, над якими панувала лівиця, не кажучи вже про якусь контрреволюцію.

Жодних неполіткоректних рухів

Фейхоо справді зважує слова, коли ЗМІ запитують його про можливу коаліцію з Vox, а у таких муніципалітетах, як Накера і Торріхос, нові міські ради Народної партії-Vox заборонили використання веселкових прапорів, але навіть Марія Гвардіола, прем’єр-міністр уряду PP-Vox в Естремадурі, не приховує, що РР не зробить ніяких неполіткоректних рухів. У засобах масової інформації Гвардіола переконує, що її уряд навіть на міліметр не відійде від чинного законодавства про аборти і не передбачає криміналізації нелегальної імміграції у будь-якій формі. При цьому вона підкреслює, що це не її особиста думка, а позиція партії.

Заяву Гвардіоли прокоментував в ефірі ElToroTV Хосе Хав’єр Еспарса, журналіст та автор «Неполіткоректного путівника культурою Заходу». На його думку, слова керівниці уряду Естремадури є живим доказом існування соціал-демократичного консенсусу та прогнозом на майбутнє. «Праві політичні сили перестали відрізнятись від лівих в ідеологічній сфері, відбулося наближення старих ліберально-консервативних правих до екс-соціал-демократичних лівих та виникла політична каста, яка працює у всьому світі з тими самими темами, все більше віддалена від людей, яких вона має представляти», – пояснює Еспарса, не залишаючи ілюзій, що Народна партія не підходить для здійснення контрреволюції і жодного землетрусу в Іспанії не буде.

Окрім нерішучості у лавах РР щодо шлюбу за розрахунком з партією Абаскаля, яка прагне радикально відійти від лівої політики, є ще одна невідома, яка ускладнює оцінку шансів на успіх іспанських правих. Це дата виборів, яка, на думку мас-медіа, матиме великий вплив на результати. Іспанці ніколи не голосували посеред літа, а як зауважила «Politico», 10 із 37 мільйонів іспанців у цей час перебувають у відпустці і частина з них буде змушена голосувати заочно. Чи це останній нечесний прийом прем’єра Санчеса? Фейхоо у цьому впевнений.

– Анна Гвоздовска

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– переклала Марія Шевчук