Людина, зліплена з результатів соціологічних досліджень, має досить тривожну фізіономію. Певною мірою нагадує Франкенштейна, хоча це подібність, так як у випадку з оригіналом, виражає скоріше наше здивування, ніж відразу. Страх може прийти пізніше, після певного часу роздумів. ЇЇ обличчя тримається без видимих ​​швів, чоло рівне і гладке, але щоки трохи запалі, як людські. Тільки очі, кожне з яких спрямоване в інший бік, мають різний колір і вираз, змушують думати, що все-таки маємо справу не з живою істотою.

Але все ж рухається. Живе в незліченних звітах, які виражають амбіції їх творців показати якими ми є. У що ми віримо чи не віримо, про що мріємо і чим керуємося. Постаті, що виготовляються в цих звітах, як правило, бувають більші та менші залежно від того, наскільки великою є область, охоплена дослідженням, більш чи менш виразні, залежно від інструментів, які використовували дослідники. Ми не можемо очікувати від них повної схожості, оскільки за своєю природою вони можуть бути не стільки схожими, скільки ймовірними.

Ці Франкенштейни наповнюють засоби масової інформації та людські розмови, служать нам за (п)відповідь на одвічне питання «якими ми є». Вони загалом живуть не довго, оскільки ми віддаємо перевагу новітнім знанням і охоче використовуємо останні дослідження, обманюючи себе, що з них довідаємося більше, ніж з попередніх. Але бувають і такі, котрі мають амбіції залишитися з нами на довше.

І саме така постать повстала з нещодавно оприлюдненого дослідження, яке показало еволюцію людських поглядів протягом – хто б подумав! – понад 40 років. Це дослідження, яке розпочалося в 1981 році, найкраще відображає еволюцію поглядів у країнах, які умовно називають західними: Великій Британії, США, Австралії, Канаді та Німеччині, оскільки в цих випадках зміни простежуються з самого початку. Але в останню хвилю досліджень, що проводилося з 2017 року, включено також Польщу та багато інших країн світу, таких як Корея чи Нігерія.

І називається воно Всесвітнім Дослідженням Цінностей і стосується ставлення до питань у сфері моралі громади, тобто того, чи різні форми поведінки, які колись були загально неприйнятними у суспільстві, тепер сприймаються надалі негативно чи, можливо, все щораз більшою мірою позитивно. Показовим прикладом тут є гомосексуальна поведінка, яка зараз сприймається як єдність з вихованням дітей гомосексуальними парами. У списку є також розлучення, аборти та випадковий секс. Сам набір поведінок з анкети опитування заслуговує на окремі роздуми. А до вище вказаних входять: евтаназія, проституція і самогубство.

Дослідник із Великої Британії, який брав участь у підготовці дослідження, Боббі Даффі з коледжу King’s College у Лондоні, назвав це зростання сприйняття у всіх цих категорій - лібералізацією поглядів. Про зростання сприйняття ще буде мова, адже якби не було б цих серйозних змін, то в принципі, не було б про що писати, натомість цікавим вже є те, що набір поведінки, що складається з прийняття абортів, евтаназії, гомосексуалізму, проституції, випадкового сексу, розлучень і самогубства (я тут зберіг алфавітний порядок, щоб мене не звинуватили в несанкціонованій класифікації та оцінюванні) став для дослідника показником лібералізму. Враховуючи те, що країни, в яких відбувається цей процес, самі називають себе ліберальними демократіям і популяризацію останньої, як правило, вважають головною метою розвитку суспільств у сучасному світі, і це змушує задуматися.

Різнорідна також вага поведінки, якої стосувалася анкета. Дві перші і останні: аборт, евтаназія і самогубство стосуються остаточних справ. Життя і смерті. Сфера, яка в традиційній моралі належить Богові. Оскільки ліберальні суспільства частково відкинули Бога, а частково «приватизували», ця сфера підлягає вільному рішенню. Рішення про життя і смерть надається кожній людині. Це не так, що кожен ліберал вирішує про позбавлення життя, а кожен віруючий вирішує про його збереження, це було б занадто просто. Однак ліберал переконається, що залишити таке рішення в руках людини, без можливості звернення до вищого існування, - правильне. Не Бог для ліберала вирішує у справі життя і смерті.

Ліберал, звичайно, воліє говорити про вільний вибір, а не про позбавлення життя. Аборт для його прихильників – це не вбивство, але для його супротивників – вбивство. Тут не місце на вникання в суть суперечки чи хоча б її більш детального приближення, але суперечка також і цього стосується. Натомість евтаназія, безсумнівно, полягає в позбавленні життя, яке її прихильники називають полегшенням у стражданні, але не можуть серйозно обґрунтувати, що евтаназія не припиняє життя. Нарешті, самогубство — це очевидно – самогубство, тобто прийняття рішення покінчити з власним життям. Тут неважливо, свідомо це чи також під впливом короткочасної втрати емоційної рівноваги. Важливо, щоб остаточне.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
  Тепер візьмемо решту питань зі списку: гомосексуалізм, випадковий секс, проституція та розлучення. Це, без сумніву, вибір, що стосується способу життя. Можна бути гомосексуалістом, можна мати випадкові статеві стосунки, можна займатися проституцією, і, нарешті, можна розлучатися, і все це зазвичай не визначає кінець нашого життя. Ліберал і віруюча людина (хоча не обов’язково тільки з віруючою) скоріше за все будуть мати різні оцінки щодо того, якою мірою всі ці способи поведінки впливають на інших, і якою мірою вони є вільним вибором, який люди роблять на свій страх і ризик, і можливі негативні наслідки стосуються тільки їх самих. (Якщо бути точним, якщо б гомосексуальна поведінка не ототожнювалася з гомосексуальним батьківством, то скоріше за все треба було б самий «чистий» гомосексуалізм з цього списку виключити).

Отже, маємо дві групи поведінки з принципово різним значенням. Хоча, як це не парадоксально, антиліберальні радикали зі мною не згодилися б, оскільки визнають секс перед укладенням шлюбу, або розлучення таким же злом як аборт чи евтаназія. Але я буду стверджувати, що змішування цієї поведінки вражає. Так само як вчинення з їх прийняття визначальним фактором ліберального мислення, яке розуміється як однозначно позитивна річ.

Настав час перейти до відсотків і кривих, тому що, як я вже згадував, якби ми мали справу з плоскими лініями, не було б про що писати. Так що у випадку суспільств, перерахованих на початку країн, які ми умовно називаємо ліберальними західними демократіями, лінії на графіках були плоскими або повільно зростали приблизно до середини 90-х років. Згода на аборти і евтаназію була на рівні близько 20%, на самогубства - нижче 10%. Такий відсоток сучасних суспільств у розвинутих країнах сприймав поведінку, що стосується прийняття рішень про життя і смерть. Досить подібно було у питаннях, що стосувалися стилю життя: гомосексуалізм сприймало приблизно 20%, випадковий секс та проституцію – близько 10%, а розлучення – від 20 до 30% респондентів.

Потім плоскі діаграми перетворилися на криві, а криві різко викривилися вгору, і сталося це приблизно від початку 2000-х років, щоб закінчитися з наступними результатами у контексті підтримки: аборти від 25 до 50%, евтаназія від 35 до 55% та самогубства від 10 до 20%. За останні 20 років у демократичних ліберальних суспільствах згода на поведінку, яка вирішує питання життя чи смерті, подвоїлася. Цікаво, що найвище була згода на евтаназію, котру ймовірно влучно ототожнювали з милосердям до страждаючих. Сучасні суспільства демонструють найбільше вагань щодо самогубства. Це на стільки незвичайне, оскільки в даному випадку йдеться про рішення, у яке не втручаються сторонні особи, тому з точки зору ліберала ідеальне, отже клінічно індивідуальне. Про це не може бути й мови у випадку аборту та евтаназії, де участь третіх осіб абсолютно необхідна. Можливо все-таки найбільшим лібералам важко подолати інстинктивне переконання в тому, що рішення покінчити життя самогубством – це не вільне і незалежне рішення. Важко не розділити цього переконання і було б цікаво дізнатися, що такому великому відсотку австралійців і німців (ці країни – лідери в акцептації самогубств) це вдалося.

У питаннях, пов'язаних із стилем життя, зміна ще більш серйозна. Найбільше занепокоєння, яке, ймовірно, ні для кого не буде несподіванкою, стосується сприйняття гомосексуалізму (знову ж таки нагадую, це також розуміється як згода на гомосексуальне батьківство). Тут відсоток осіб, які з цим погоджуються, коливається від 45% (цікаво, що найнижчий результат показують США) до майже 70% (на першому місці Німеччина та Велика Британія). Згода на випадковий секс наближається до 50%, і, що досить незвично, стриманість у цьому питанні виявляє Німеччина, де вона становить лише 20%. Подібно і з розлученнями, які вважають виправданими від 50 до 60% респондентів (і тут США знову виявляються консервативними, не дотягуючи навіть до 40%). Нарешті, наприкінці волочиться згода на проституцію, котра досягає показника нижче 30 % в Австралії та 10% у США, а інші країни знаходяться посередині. Армагеддон? Для консерватора безсумнівно. br>
Я уявляю собі, що багато більш консервативно налаштованих людей можуть дивитися на ці дані з занепокоєнням. З них виникає, що за останні два десятиліття у так званому цивілізованому світі серйозно змінилося мислення про питання життя і смерті, але також щораз більше людей визнає, що така поведінка як розлучення, проституція чи випадковий секс нікому не шкодить, крім самих зацікавлених, а тому вважається прийнятною. Тільки таким чином я можу відзначити так серйозне зростання для акцептації такої поведінки.

Багато хто може визнати, що має рацію один, наставлений агресивно до західної цивілізації диктатор, що кирилицею підписує укази і полюбляє у своїх довгих промовах обвинувачувати Захід у погіршенні. Багато хто може надіятися, що це не стосується Польщі, тому що, незважаючи на всі негаразди, пов’язані з Церквою, нам подобається думати про поляків як про націю, яка опирається на традиційних цінностях. Ще інші можуть покладати надію на старше покоління, яке може стати опорою іншого, ніж сучасне, підходу до життя (і смерті).

Однак у мене склалося сильне враження, що результати цього дослідження розвіюють усі ці переконання. Починаючи з останнього питання, тобто питання поколінь. Діаграма поколінь для Великобританії показує абсолютно незвичайну поведінку людей старшого віку. Пересічно вони значно консервативніші, ніж люди пізніших поколінь, з найбільш ліберальним поколінням Зет на чолі, але їхні погляди відчутно змінилися за останні 40 років. Люди, народжені перед Другою Світовою війною, і «бебі-бумери», протягом останнього більш-менш десятиліття звернули зі своїми поглядами в бік ліберального прогресу. Так, їх сприйняття випадкового сексу змінилося найменше, але це, мабуть, цілком зрозуміло. Тут мають перевагу Міленіали та Покоління Зет, котрі з результатом 60-70% випереджають усіх, а передвоєнні і бумери з 10% і 30% - в кінці.

Натомість у всіх інших аспектах різниця набагато менша. Згоду на самогубство дають аж 15% «бебі-бумерів». Це вдвічі менше, ніж у випадку Покоління Зет, але на половину більше, ніж 40 років тому. Серед тих, хто народився до війни, відсоток людей, які погоджуються зі самогубством, зріс з 5% до 12%. Це ще більша зміна. Отже, справа не в тому, що люди старшого віку – це підтримка традиційних цінностей у суспільстві. Їхні погляди змінюються дуже сильно і можна припускати, що це ознака невпевненості, а отже, яка з них може бути підтримка?

Чи будуть еволюціонувати погляди поляків? Скоріше за все ні, судячи з результатів представлених досліджень. Наразі 15% задекларувало про згоду на аборт, 21% - на евтаназію та 7% - на самогубство. Випадковий секс вважали виправданими 12%, розлучення – 28%, а проституцію – 7%. Згоду на гомосексуалізм та гомосексуальне батьківство виразило 22% опитаних. Відсотки дуже схожі на ті, які були в ліберальних суспільствах на початку їх ліберальної дороги, тобто 40 років тому. Чому Польща мала б піти іншим шляхом? Скоріше можна вважати, що справи швидше розвинуться, особливо тоді, коли бачимо масовий відхід від Церкви.

Нарешті, чи правий Владімір Путін, котрий полюбляє протиставляти гнилому Заходу черству і морально здорову Росію? Відповідь звучить: не правий. Так як і в багатьох інших своїх твердженнях. Можливо, Росія не зайшла так далеко в еволюції поглядів, як західні суспільства, але в деяких питаннях вона попереду Польщі. Згода на аборт становить 19%, тобто більше, ніж у Греції, Японії чи Польщі. Згода на евтаназію – це 22%, тобто більше, ніж у Польщі. Акцептація самогубства - 6%, тобто тільки трохи менше. Проституцію сприймають 8%, що майже стільки ж, скільки у Франції, випадкові статеві зв’язки – 15%, що більше, ніж у Польщі, а розлучення – 36%, що майже стільки ж, як у Сполучених Штатах. Тільки акцептація гомосексуалізму низька – 7%, але Путіну буде досить складно побудувати «здорове» суспільство, що опирається лише на своєму упередженні до гомосексуалістів.

На відміну від західного суспільства, це скоріше спадок не лібералізму, а лицемірства та звичаєвої розбещеності, що були поширені у Радянському Союзі, символом яких були аборти, які зазвичай трактувалися як засіб контрацепції. Поведінка, пов'язана з війною, набагато сильніше, ніж будь-які соціологічні дослідження показує, наскільки низька в Росії повага до життя.

Боббі Дафі, представляючи Всесвітнє Дослідження Цінностей та його деталі, пов’язані з Великою Британією, завершив міркуваннями про те, що цей тип дослідження полягає не лише в погляді в минуле, але має стимулювати до роздумів про майбутнє. Вважаю, що він правий. Із заходу на нас дивиться Франкенштейн, яким за мить можемо стати і ми. Зі Сходу на нас жадібно дивиться хтось, хто хотів би вважатися здоровим, але не є таким. Те, ким ми станемо і який Франкенштейн стане перед нами, коли ми будемо дивитися в дзеркало через кілька років, залежить тільки від нас. Ми не знаходимося в полоні трендів, але приймаємо рішення у своїй справі. У цьому сенсі я б погодився з лібералами.

– Роберт Богданскі  

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– Переклад Олеся Ґераль
Джерела:

https://theconversation.com/the-uk-now-ranks-as-one-of-the-most-socially-liberal-countries-in-europe-new-research-201509
file:///C:/Users/user/Desktop/social-attitudes-in-the-uk-and-beyond-pub01-116.pdf