Якщо один із найважливіших у світі тижневиків – «The Economist» – повідомляє про щось на обкладинці, тоді знайте, що відбувається щось, що або коштуватиме багато грошей, або принесе стільки ж, а то й більше. У випуску за 4 березня 2023 року номер відкрився... хот-догом з гірчицею, у якому замість сосиски була пластикова ручка, як ті, що використовуються для підшкірних ін’єкцій. На ручці видніє таємнича назва «Ozempic» і лаконічний заголовок: «З’їж, введи, повтори». Головна редакторка Занні Мінтон Беддос у першому реченні свого вступу запевнила, що нарешті обкладинка знаменує хороші новини, адже останні кілька місяців із неї дивилась на читачів війна в Україні, турецьке скочування до авторитаризму, руйнування глобалізації, нестримна інфляція тощо

Про які хороші новини йдеться? Багато що свідчить про те, що на ринок гучно увійшла нова група препаратів для схуднення. Цей бізнес настільки серйозний, наскільки гігантський його потенційний ринок.

Підписуйтесь на наш фейсбук Засоби масової інформації сколихнули чергові історії про смерть підлітків із патологічним ожирінням, наприклад, п’ятнадцятирічної дівчини з масою тіла майже 150 кг, не кажучи вже про телевізійні документальні фільми, на зразок «Моє життя вагою в 600 фунтів», які транслювалися протягом багатьох років. За даними ВООЗ, кількість дітей і підлітків із ожирінням у світі зросла з 11 мільйонів у 1975 році до 124 мільйонів у 2016 році. Ще 213 мільйонів мали зайву вагу. Якщо нинішня тенденція збережеться, до 2025 року також буде близько 70 мільйонів дітей віком до п’яти років із надмірною масою тіла. На цьому фоні Польща поки що виглядає не надто погано, але вона швидко піднімається в цьому сумному рейтингу, особливо щодо дітей. Надлишкову вагу мають уже троє з п'яти дорослих поляків. У кожного четвертого – ожиріння. За оцінками Національного фонду здоров'я, за 6 років ожирінням страждатиме кожен третій із нас, оскільки сьогодні ожиріння та зайва вага є у близько 10% малих дітей (1-3 роки), 30% дітей молодшого шкільного віку та майже 22% молоді до 15 років.

Проблема перестала хвилювати суспільства так званих високоіндустріалізованих країн, тому що нездорова їжа та фаст-фуд є найдешевшою та загальнодоступною альтернативою раціону. Для населення, яке раніше регулярно голодувало, де організми є максимально енергоефективними, ця зміна є буквально цвяхом у труну (оскільки ожиріння є фактором ризику серйозних захворювань – від раку до діабету та серцевого нападу). На жаль, цивілізаційний поступ країн так званого третього чи другого світу проявляється у загальному доступі до жирного бургера з картоплею фрі та солодкої газованої води, а не у покращенні медичної інфраструктури та доступу до неї найбідніших соціальних верств. А саме вони годують себе і своїх дітей цим сміттям.

Усім цим людям, а не лише голлівудським зіркам зі схильністю до надмірної ваги, знадобляться дешеві і ефективні ліки від ожиріння, які до того ж мають дивовижну дію, тобто не вимагають під час терапії ні жодних дієтичних обмежень, ні додаткових фізичних навантажень. Сьогодні на таке диво розраховує мільярд людей.

Тому не дивно, що в серйозному журналі, який є обов’язковим чтивом для «жирних» інвесторів у всьому світі, ми можемо прочитати, що «Голлівуд вражений», а «інфлюенсери в TikTok ні про що інше не говорять і перебувають в захваті». Якщо до цього додати, що сам Ілон Маск стверджує, що «це працює і він знає це по собі», а це не та людина, якій потрібно підробляти ведучим телевізійної реклами продуктів, то щось у цьому має бути. І це зовсім не стосується таких споживацьких анклавів, як Голлівуд.

Як діють диво-ліки?

Тому нам залишається зрозуміти, як це працює і чи допоможе нам схуднути. Фармацевтичні гіганти постійно винаходять нові способи боротьби із зайвою вагою, у тому числі такий препарат вже зареєструвала компанія Novo Nordisk, а Eli Lilly завершує процес виведення на ринок «ще кращого» засобу, щоправда, з того ж сімейства т.зв. агоністів рецептора ГПП-1. Одна з цих сполук – семаглутид під торговою назвою Ozempic – більше не доступна в польських аптеках, хоча відпускається лише за рецептом і найчастіше використовується в комбінації з іншими препаратами від діабету другого типу [1]. Як бачите, голос захоплених інфлюенсерів із TikTok прийшов і під наші стріхи.

Кожен, хто хоч раз в житті худнув – особливо від серйозного ожиріння, тобто кільканадцяти чи кількох десятків зайвих кілограмів – знає, що це важкий, виснажливий, тривалий процес. А через кілька років після закінчення дієти результат часто зникає, тому що з’являється ефект йо-йо – повернення до ще більшої маси тіла, ніж до схуднення. Тому існує занадто багато життєвих, психічних і соціальних факторів та умов, щоб вірити в диво-дієти, а тим більше в чудодійні ліки.

Наразі ми підтримували цей складний процес з сумнівним (радше косметичним) результатом за допомогою L-карнітину, хрому, таурину, коензиму Q10, клітковини та/або хітину чи інших неперетравлюваних «наповнювачів» шлунку, а також зеленого чаю та зеленої кави, кропиви або споришу, які були інгредієнтами більшості «чаїв для схуднення». Звісно, були й методи, базовані на регулярному вживанні проносних засобів, які, на жаль, зневоднюють організм, тому, якщо їх вживання триває довго, воно може вкласти нас у лікарняне ліжко. Як і використання паразитуючих солітерів, які мали б допомогти боротися із зайвою вагою, але, звісно, лише викликали серйозне захворювання.

Почуття голоду і ситості регулюється на багатьох рівнях, об’єднаних в складну мережу, від клітинного рівня до рівня центральної нервової системи. І навіть психологічного, адже їсти можна від голоду, апетиту, за компанію, а також щоб заглушити проблеми чи впоратися з тривожними станами, які роблять нас залежними від їжі, особливо солодкої та жирної, а також алкоголю чи наркотиків. Крім двох відомих гормонів, які забезпечують належний рівень глюкози в крові, тобто інсуліну і глюкагону, а також відкритого чверть століття тому лептину, про який ми, напевно, чули, в нашому організмі є ціла маса сполук і пептидів, які активні в питанні «спалювати чи не спалювати». Кожен з них має свій рецептор десь у наших клітинах і впливає на весь організм.

Щоб зрозуміти історію з останньої обкладинки «The Economist», потрібно звернути увагу лише на один такий пептид, який є цілком природним, виробляється у нашому кишечнику деякими клітинами (так званими ендокринними клітинами) і називається ГПП-1. Нагадаю, що таке глюкагон: це гормон, що виробляється альфа-клітинами підшлункової залози, який змушує накопичену в печінці глюкозу у вигляді полісахариду – глікогену – повертатися з печінки назад у кров. Так відбувається тому, що ми, наприклад, швидко біжимо і довго не їли, тому нам швиденько потрібне цукрове паливо для наших клітин. Таким чином, глюкагон має дію, протилежну до інсуліну. Йдемо далі: щоб взагалі виник коротесенький гормональний білок глюкагон, відповідні ферменти повинні розщепити його попередника – набагато довший протоглюкагон. І це відбувається у підшлунковій залозі. Ген, що кодує протоглюкагон, також активний у кишечнику, але білок, що там утворюється, обробляється по-іншому – там виробляється ГПП-1, тобто глюкагоноподібний пептид номер 1.

Рецептори ГПП-1 знаходяться в багатьох органах нашого тіла (зазвичай він виконує там захисну і будівельну функцію), а найцікавішим з терапевтичної точки зору був його вплив на підшлункову залозу. Він стимулює вироблення та вивільнення інсуліну і пригнічує утворення та вивільнення глюкагону. А це означає, що він знижує рівень цукру в крові після їжі. Таким чином, він може творити чудеса для людей з діабетом другого типу. На жаль, ГПП-1 в організмі дуже нестабільний.

Ринок ціною у 150 млд доларів

Тому необхідно винайти його стійкіші аналоги, здатні бути агоністами – тобто речовиною, яка зв'язується з рецепторами ГПП-1 і викликає очікувану реакцію в клітинах. Аналоги, які не будуть ліквідовані нашими внутрішніми механізмами, що пригнічують справжній ГПП-1. Також не може відбутись гальмування продукції цього пептиду через якийсь зворотний зв'язок з його аналогами. На додаток до вищезгаданого підвищення секреції інсуліну після їжі та пригнічення секреції глюкагону, ГПП-1 також затримує випорожнення шлунку, знижує апетит (за рахунок пригнічення центру апетиту у гіпоталамусі) і протидіє ожирінню печінки.

Хімікам-фармацевтам вдалося винайти такі аналоги і випробувати їх на тваринах. Під час тестів вони виявилися загалом безпечними, за винятком того факту, що гризуни частіше хворіли на рак щитовидної залози, яка дуже активно бере участь у нашому правильному обміні речовин, і недостатність якої пов’язана з певними формами ожиріння. Тому ці речовини не рекомендуються людям з панкреатитом або якщо в сім’ї є випадки новоутворень щитовидної залози. Клінічні випробування застосування аналогів ГПП-1 при діабеті другого типу забезпечили реєстрацію кількох препаратів вже більше десяти років тому («для застосування у дорослих з діабетом другого типу в комбінації з метформіном або похідною сульфонілсечовини, у яких попередній контроль глікемії є недостатнім").

Однак сьогодні виявилося, що виробники і ринок зацікавлені у використанні цих аналогів радше як засобів для схуднення, у масових масштабах. Вже є зареєстрований препарат із підвищеною дозою одного з аналогів ГПП-1 – ліраглутиду (Saxenda), який дозволений для лікування ожиріння у людей, що не хворіють на цукровий діабет, і відпускається у Польщі лише за повністю оплаченим лікарським рецептом.

Як нагадує на своїх сторінках «The Economist», поки що історія такого типу медикаментів була доволі сумною. Під час першої хвилі, на якій Грета Гарбо скинула десяток непотрібних у Голлівуді кілограмів у 1930-х роках, 100 000 американців використовували динітрофенол. Виявилося, що він викликає катаракту, рідше смерть, тому був заборонений в 70-х роках минулого століття, що, на жаль, не заважає людям спокушатися на цей препарат в інтернет-«аптеках». Потім настав час амфетамінів, але тепер зрозуміло, що вони викликають залежність. Два інші популярні у США препарати для схуднення, римонабант і сибутрамін, були вилучені з продажу з питань безпеки. Чому у випадку агоністів рецептора ГПП-1 все має бути інакше? На разі серед перерахованих побічних ефектів є нудота, блювання та діарея, які іноді зникають при тривалому прийомі. «Трохи замало, щоб відмовитись», – скаже, мабуть, багато хто з нас.

На даний момент ці препарати дорогі, а їх довгостроковий ефект недостатньо вивчений (крім вищезгаданого дослідження на мишах). Незважаючи на не надто привабливу форму введення – ліки потрібно вводити щодня або щотижня – вони стають модними. А оскільки це такі ліки, які здійснюють мрії, як віагра, вони будуть популярні й ними зловживатимуть. Бо вони забезпечують втрату ваги на 10-20 відсотків від маси тіла, без більшою чи меншою мірою драконівської дієти чи фізичної активності (до якої їхні листівки, звичайно, заохочують).

Як зазначає «The Economist», за оцінками аналітиків, ринок «препаратів ГПП-1» може досягти 150 мільярдів доларів до 2031 року, не сильно відрізняючись від сьогоднішнього ринку ліків проти раку, та що вони можуть стати настільки ж широко використовуваними, як бета-блокатори або статини. Ожиріння є хронічним захворюванням, яке важко піддається лікуванню та небезпечне для життя, а пов’язаний з ним діабет став глобальною епідемією – це єдине неінфекційне захворювання в цьому списку. Тому він заслуговує на ефективні та масово доступні й хоча б частково оплачені державою ліки.

До 2035 року половина людей на планеті матиме надмірну вагу або ожиріння. Чи змінить цю ситуацію диво-ручка, наповнена агоністами ГПП-1, не завдаючи нам особливих проблем? Сьогодні зрозуміло, що скоро це покаже час.

– Магдалена Кавалец-Сегонд
– переклала Марія Шевчук

TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори

Виноски: Тут слід зазначити, що цукрового діабету другого типу більше немає, а є 4 різні захворювання зі схожою клінічною картиною, але різною етіологією та потенційним лікуванням. А саме: важкий інсулінорезистентний діабет (так званий SIDD), важкий інсулінорезистентний діабет (SIRD), помірний діабет, пов’язаний з ожирінням (MOD) і помірний віковий діабет (MARD).
wróć

Джерела:
https://www.economist.com/leaders/2023/03/02/new-drugs-could-spell-an-end-to-the-worlds-obesity-epidemic
https://www.economist.com/the-economist-explains/2023/03/03/how-the-new-generation-of-weight-loss-drugs-work
Agoniści GLP-1 dla lekarzy praktyków - Via Medica Journals, A. Ratajczak, M. Szulińska, P. Bogdański, Forum Zaburzeń Metabolicznych 2014, tom 5, nr 4, 165–171 [«Агоністи ГПП-1 для лікарів-практиків», Via Medica Journals, А.Райтчак, М.Шулінська, П.Богданський, Форум метаболічних порушень 2014, том 5, вип. 4, 165-171]