Таємничі повітряні апарати, які нещодавно з’явилися над США та Канадою, заінтригували світ. Знову повернулася тема НЛО, що сприймаються як засіб пересування прибульців з космосу. Адже роздуми про те, чи існують цивілізації поза Землею, не є чимось новим, уже не кажучи про те, що неопізнані літаючі об’єкти як плід уяви встигли утвердитися в літературі й кінематографії.

При нагоді нещодавніх подій пригадалася розмова, яку я провів восени 2011 року в Кракові. Там відбувся 82-ий Конгрес Міжнародної шахової федерації (ФІДЕ). Тоді її очолював Кірсан Ілюмжинов. У Польщі він не є впізнаваною особою. Тим часом у 1993-2005 роках він обіймав посаду президента Калмикії – автономної республіки, розміщеної на березі Каспійського моря, в складі Росії.

І цей Ілюмжинов намагався переконати мене, що шахи для людства це... дар із космосу. Він говорив, що в 1998 році зустрів інопланетян і навіть заявляв, що у нього є свідки, які можуть це підтвердити. Наприкінці нашої розмови він запитав мене чи вірю я в існування позаземних розумних істот. Коли я відповів негативно, він вирішив тиснути на мене, запитуючи, чи вірю я в Бога. Почувши, що так, він ствердив, що я непослідовний. Прокоментувавши свою позицію з єхидною усмішкою (цитую по пам’яті): „А в існування інопланетян Ви при цьому не вірите... ”.

Політик із Калмикії – це тип пострадянського чиновника, явно лояльного Кремлю. Вихований у СРСР. Тоді ж розпочав громадську діяльність. Його улюбленим твором, за його ж словами, залишається соцреалістичний роман Миколи Островського „Як гартувалася сталь”. Герой цього опусу є Павка Корчагін – політичний активіст, який із самовідданістю бере участь у витворенні радянської реальності. Для Ілюмжинова, однак, комунізм, як і християнство – це минуле, тому що вічні тільки шахи, подаровані населенню Землі інопланетянами.

Погляд політика з Калмикії, попри властиву йому ексцентричність, можна визначити як так званий науковий світогляд. Як відомо, цей варіант не є специфікою країн колишнього СРСР. По суті, вона являє собою слід секуляризації, яка в першу чергу змінила свідомість в країнах Заходу. Примітно, що масове зацікавлення неопізнаними літаючими об’єктами, яке дало про себе знати після Другої світової війни, було глобальним явищем.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
  У цьому контексті заслуговують на увагу роздуми померлого в 1982 році американського православного ченця – отця Серафина (Серафима) Роуза, який походив із родини методистів. У молодості він пережив кризу віри в Бога. Був атеїстом, ступав різними духовними дорогами, вивчав буддизм. Нарешті, він знайшов духовний притулок у східному християнстві. Приєднався до Російської православної церкви за межами Росії (емігрантської структури – до 2007 року незалежної від Московського патріархату). У ній він був висвячений у ченці, а потім у священники.

Отець Роуз займався багатьма питаннями, у тому числі й тими, що стосуються НЛО. Розповіді про контакти людей з інопланетянами він трактував як парапсихологію. Зустрічі з НЛО порівнював зі станом медіумів під час їхніх сеансів. Він інтерпретував їх як відомі ще з глибокої давнини духовні практики, що свідчать про контакт із надприродним злом (як у випадку з одержимістю), а не з інопланетянами. Таким чином, священнослужитель відкидав тезу про існування позаземних цивілізацій.

Отже, з того, що проповідував отець Роуз, можна зробити висновок, що вихований у диктатурі державного атеїзму Ілюмжинов був обдурений демонами. Тому варто задуматися над духовним та моральним станом людей, які розповідають про те, що вони зустрілися з інопланетянами (психологічний стан цих людей облишмо, адже це зовсім інше питання). Проблема полягає в тому, що у світі, де існує підозріле ставлення до християнства, такі дослідження порушили б табу, що виражає скептицизм щодо будь-якої релігії. Якщо зараз хтось вважає, що сатана існує, то він повинен розуміти, що до нього не будуть ставитися серйозно.

Звичайно, з підходом батька Роуза можна посперечатися, особливо якщо бути на боці просвітницько-раціоналістичного бачення. Проте, релігійно аргументована критика ченця „уфології” надихає й наводить на цікаву думку.

Людей завжди хвилювало те, що мало якийсь відтінок дивовижі. Колись ця схильність була пов’язана з пошуком сакруму. Зрештою, очікування від Бога чудес – це нитка, якою пронизано Старий і Новий Заповіти.

Може здатися, що зміни, які зробила секуляризація в людській ментальності, призвели до повного „розчаклування” світу. Проте цього не сталося. І в XXI столітті поширюються різні забобони, тільки поза межами так званого наукового світогляду. До них відносяться й теорії про існування позаземних цивілізацій, які кружляють також серед найбільш розвинених суспільств нашої планети. Жовта преса в країнах Заходу живиться тим, що їхня цільова аудиторія поглинає новини про надзвичайні події, такі, як, приміром, про появу в небі літаючих тарілок.

Ці тенденції суперечать християнству. У вченні католицької церкви немає нічого про те, що для того, аби вірити в Бога, потрібно побачити чудеса. Усе навпаки. В Євангелії від Івана ми читаємо: „Блаженні ті, хто не бачив воскреслого Ісуса й увірував у нього”.

Проте що ж це означає? А те, що гонитва за чимось незвичайним, ба навіть за містичною ейфорією, не є тотожна процесу навернення й не замінить його. Проте, водночас, вона може звести на манівці. Тому сьогодні саме християнство розсіює „уфологічну” темряву, а не так званий науковий світогляд. Я вважаю, що людина, духовною зброєю якого є молитва, піст і милостиня, навряд чи здатна зустріти інопланетян.

– Філіп Мемхес  

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– Переклад Оксана Усатенко