З одного боку, серіал «Фауда» викликає неприхильність і ледь приховане неприйняття навіть у деяких ЗМІ Ізраїлю. З іншого боку – захоплення, не тільки серед євреїв. Ліві критикують військовий посил фільму. Праві намагаються дочепити його до свого возу. Творці ж, хоч і далекі від політичних маніфестів, намагаються переконати світ, що Ізраїль має бути безжальним у війні з тероризмом.

«У вас вже є військові перемоги та контроль над образом ізраїльської окупації в культурі: принаймні дайте палестинцям можливість ненавидіти «Фауду». Хіба вам недостатньо міжнародного та комерційного успіху на Netflix, що працює на ізраїльський піар?» – запитував ізраїльський письменник і публіцист Саєд Кашуа в 2018 році в лівій щоденній газеті «Haaretz». Цей різкий коментар прозвучав після прем’єри третього сезону серіалу, в якому творці найсильніше з усіх серій зайнялися долею палестинців.

У 2022 році Шерен Фалах Сааб написав у тій же газеті, що в четвертому сезоні «Фауди» палестинці – все ще «об’єкт, який обслуговує ізраїльський наратив. Такий, на якого можна наступити, розчавити, проклясти і назвати сучим сином».

Серіал, створений у 2014 році журналістом Аві Іссахароффом (до речі, співробітником «Haaretz») та Ліором Разом, іноді розглядається як інструмент для поширення ізраїльських націоналістичних політичних та історичних уявлень. Водночас навіть критикам важко заперечити його надзвичайний реалізм.

Леннон не поборить тероризму

Ліор Раз був спецназівцем елітного антитерористичного підрозділу «Саярет Дувдеван», солдати якого працюють під прикриттям. У 1990 році в Єрусалимі була вбита дівчина Раза. Палестинський терорист вдарив її 15-сантиметровим ножем. Його звільнили з в’язниці в 2011 році в результаті обміну полоненими в обмін на звільнення за п’ять років ізраїльського солдата Ґілада Шаліта. ХАМАС обміняв його на понад тисячу ісламських терористів.

Раз виїхав до США, де працював в охороні Арнольда Шварценеггера, що, можливо, й спонукало його після повернення до Ізраїлю зайнятися акторською справою. Мистецький дует колишнього солдата, чию дівчину вбив палестинець, з журналістом ліберальних ізраїльських ЗМІ Іссахаровим приніс вражаючий результат. «Фауда» став феноменом, який, з одного боку, обурює естетів, які вірять, що з тероризмом можна боротися за допомогою пісень Джона Леннона, а з іншого – відкрив багатьом ізраїльтянам очі на долю палестинців.

Ліор Раз в інтерв’ю розповідав, що після першого сезону він отримав багато електронних листів від ізраїльтян, які вперше відчули симпатію до палестинців. Водночас серіал знімає завісу мовчання з того, що відбувається в житті солдатів, які перебувають на передовій боротьби за безпеку Ізраїлю. Раз грає головну роль Дорона Кавіліо, який у чотирьох сезонах платить найвищу особисту ціну за свою службу. ХАМАС вбиває членів його сім’ї, його шлюб розпадається, а посттравматичний стресовий розлад є найменшою бідою, яка вбиває його психіку. Підписуйтесь на наш фейсбук Решта персонажів у підрозділі так само солідно виписані та добре зіграні. Їхні сімейні проблеми, нервові зриви, поранення та смерть (не буду робити спойлери для тих, хто не бачив серіал) у кожному наступному сезоні викликали в мене напрочуд сильні емоції, але як кінокритик я не піддаюся кіноманіпуляціям. Тут звучить правда про суть братерства по зброї, яку можна побачити в найкращих воєнних сюжетах. Війну з терором ніколи не можна повністю виграти. Усунення одного лідера відразу створює кілька нових. Врешті решт, єдине, що можна зробити, це лише спробувати контролювати світ тероризму та захистити своїх друзів. «Фауда» це чудово показує.

Це щира історія про чоловічу дружбу, жертовність і родинні зи’язки, які можуть врятувати, але й призвести до прокляття. Ми не тільки заглядаємо в домівки ізраїльських спецназівців та їхніх командирів, бачимо ціну, яку їхні сім’ї платять за їхню службу, але й починаємо розуміти, що робить, наприклад, з перспективного спортсмена, чуйного хлопця з «хорошої родини» безжального та жорстокого терориста або що перетворює на кровожерливих істішхад (мучениць) звичайних жінок.

На боці спецназу

Творці «Фауди» показують, як жорстокість ізраїльських військ (вже в першій серії серіалу ми бачимо, як єврейський загін вбиває невинного нареченого на весіллі, де мав з’явитися розшукуваний терорист), позбавлені моралі й етичних обмежень шпигунські ігри та чиста випадковість можуть підштовхнути кожного араба вступити до Хамасу, ІДІЛ та Хезболли. З помсти, розчарування, страху або бажання справити враження на оточуючих.

Але ми також бачимо палестинців, які відкидають тероризм і страждають від помсти ХАМАС. Є також багато тем, які показують, що іслам не обов’язково веде до тероризму. Фактично, коли ІДІЛ обезголовлює батька одного з головних героїв, сім’ю втішають його сусіди-мусульмани.

Творці «Фауди» роблять багато для того, щоб зображення конфлікту не було одноплановим, за що їх критикує багато євреїв. Це неправильно, тому що вони роблять усе, щоб показати весь спектр проблем війни з палестинським терором. Особистих, соціальних та політичних. Але одного вони не роблять. Не засуджують власну країну за її політику щодо тероризму. Ми бачимо цей світ очима ізраїльтян, а це означає, що кожен, хто вірить, що Палестина окупована євреями, серіал принципово відкине.

Американська оглядачка Ясмін Серхан (яка не приховує, що вона арабка і мусульманка) у статті для «The Atlantic» під назвою «Ізраїльський серіал «Фауда» очима палестинки» написала, що не хотіла б такого насильства в жодному фільмі чи серіалі, що від перегляду цієї постановки їй стає ще важче, адже безіменні й безслівні персонажі, які гинуть на екрані, для неї – люди. При цьому вона не додала, чи вважає їх також борцями за свободу.

У цьому суть критики «Фауди». На думку автора цих слів, Ізраїль має незаперечне право захищати свою безпеку, тоді як ісламський тероризм і релігійний фанатизм суперечать цінностям західного світу і повинні бути припинені. Очевидно, я на боці спецназівців з «Фауди». Але як «Фауда» може вплинути на тих, хто дізнається про війну з терором переважно через поп-культуру? Творці серіалу послідовно «продають» світу через «Netflix» єврейський наратив про війну з терором і не потрапляють у пастку політкоректності.

Ізраїль надихає

Американський серіал «24» (2001-10) почався як неоконсервативне озброєне крило політики Буша після терактів 11 вересня 2001 року (навіть сенатор Джон Маккейн з’явився в одному епізоді). Співавтор «24» Джоел Сарноу навіть стверджував у ліберальному «New Yorker», що серіал допоміг розвинути патріотизм в Америці після атак на Всесвітній торговий центр, а солдати в Іраку дивилися його із захопленням. Джек Бауер, якого зіграв Кіфер Сазерленд, протягом 9 сезонів переслідував, вбивав і катував ісламських терористів в ім’я безпеки США.

Серіал виправдовував «покращені методи допиту» та раціоналізував порушення міжнародних процедур і законів, якщо це могло врятувати життя. Сарноу пишався любов’ю адміністрацій Буша та Чейні до його бачення. Проте з роками, коли місце неоконсерваторів у Білому домі зайняв демократ Барак Обама (до речі, саме «24» вперше створив образ темношкірого президента США), а американські праві почали повертатися до ізоляціоністського крила «Tea Party», творці значно пом’якшили меседж. Наступні серіали про боротьбу з тероризмом, такі як «Батьківщина» («Homeland», за мотивами ізраїльського формату, 2011) також пішли в напрямку, далекому від неоконсервативного сприйняття.

Однак «Фауда» після 4 сезону, який дебютував на «Netflix» у січні 2023 року, все ще тримає курс, заданий 9 років тому. Чи буде ще один сезон – невідомо. Фінал останньої частини дуже кривавий і символічний, та й «Netflix» прийняв політику не продовжувати серіали на занадто багато сезонів.

Два роки тому оглядачка «Al Jazeera» Яра Хаварі затаврувала «Netflix» за те, що він випустив не лише «дегуманізуючу палестинців» «Фауду», а й міні-серіал «Шпигун» («The Spy», 2020), у якому Саша Барон Коен виконав роль справжнього агента Моссаду Елі Коена та «Месія» («Messiah», 2020), який, незважаючи на гарний прийом, був скасований «Netflix» після одного сезону. HBO також дісталося за ізраїльський серіал «Наші хлопці» (2019) про спалах конфлікту в секторі Газа. Не допомогло й те, що прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху побачив у постановці критику держави Ізраїль та антисемітизм і закликав його бойкотувати.

У своєму тексті Хаварі погрожувала арабським акторам, які беруть участь у «расистських і дегуманізуючих» палестинців серіалах, і вказала на те, що Ізраїль будує пропаганду для масової аудиторії за допомогою «Netflix».

Я згоден, що «Фауда» може сприяти поширенню ізраїльської точки зору на те, що відбувається у відносинах з Палестиною. Однак цей погляд тріумфує не через одновимірність образу, а саме через складність сценарію. Часом важко розрізнити, чи те, що ми бачимо, є вигадкою чи, можливо, картинкою з новин, які час від часу повідомляють нам про криваві події з вулиць Єрусалиму чи інших частин Ізраїлю.br>
Це відрізняє ізраїльський серіал від «24», який з певного моменту набрид через перебільшену драматизацію життя Джека Бауера (його врешті-решт викрали росіяни) і типовий для Голлівуду пафос.

Нахабний патріотизм

«Фауда» залишається хижою, вуличною та реалістичною. А ще й нахабно... патріотичною постановкою. У перших епізодах четвертого сезону єврейський підрозділ відправляється в Брюссель, щоб врятувати свого командира, якого викрала Хезболла. Ми бачимо, як ізраїльські командос розчаровані та розлючені бюрократичними бар’єрами ЄС, які заважають їм почати операцію. Лише кулуарне втручання та потужний тиск агента Моссаду, який свого часу врятував партнера керівнички операції з бельгійської сторони, дає змогу ізраїльському підрозділу пліч-о-пліч із бельгійськими антитерористами увійти до будівлі та перестріляти терористів.

Мораль? Без ізраїльської рішучості, мужності та сили навіть столиця Європейського Союзу безсила проти тих, хто, як казав Джордж Буш, «ненавидить наш спосіб життя».

«Фауда» також вільна від революції моралі, яка стала синонімом «Netflix». Творцям не потрібно претендувати на гендерні квоти, адже ізраїльські жінки служать в армії та є командирами антитерористичних підрозділів. Палестинські жінки також здійснюють напади і, незважаючи на ісламський патріархат, стежать за тим, щоб чоловіки та сини не звернули зі шляху мучеників.

Творці серіалу, однак, проти включення в сценарій тем, пов’язаних із сексуальними меншинами, хоча в останньому сезоні один із палестинців починає співпрацювати з євреями після шантажу тим, що його орієнтацію розкриють «по той бік стіни». Але чи може дивувати, що в часи такого сильного тиску політкоректності з її озброєною частиною у вигляді диктатури думки під назвою «cancelculture» (культура виключення), творці «Фауди» йдуть своїм шляхом, в руслі політики своєї країни? Ні, якщо згадати, що для Голлівуду найважливішими є зелені купюри із зображенням президентів.

Поки «Fauda» буде продаватися по всьому світу, на творців не будуть тиснути, щоб ті переписали сценарій відповідно до моди, яка зараз панує в західній поп-культурі. Цензура власних фільмів для китайського ринку показала, що навіть найбільш пафосні ідеї, висловлені із стурбованим обличчям на врученні «Оскарів», можна легко монетизувати. Ну добре, але боротьба за буквальний егалітаризм, яка, напевно, потішила б навіть Маркса, це щось інше, ніж захист своєї батьківщини від ненависті сусідів.

«Я ізраїльтянин. Я єврей. Я сіоніст. У мене погляд ізраїльський», – зізнався співавтор серіалу Аві Іссахарофф для «The New York Times», додавши, що кожен, хто посилає смертника, є жахливою людиною. «Більшість палестинців у глибині душі це добре знають», – сказав він в інтерв’ю після прем’єри третього сезону.

Сміливий захист власної праці? У випадку з цими творцями нічого особливого. Вони люблять свою країну і захищатимуть її політику, «продаючи» світові своє бачення. Ось у чому полягає ефективна культурна політика власної країни. Це не вперше, коли поляки повинні вчитися цьому від євреїв.

– Лукаш Адамскі
– Переклала Аліна Возіян

TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори