Це була остання субота червня 2015 року. Юрба облитих штучною кров’ю «живих мерців», які грізно дивилися на перехожих виряченими очима та хизувалися струпами і шрамами, щоб виглядати ще страшніше, пройшла вулицями Варшави. Хода вирушила від Палацу культури та пройшла по Хмільній, Новому Світу і Краківському Передмістю. На Замковій площі декілька сотень розлючених зомбі чекав загін спецпризначенців з автоматами, які розправилися з монстрами та врятували від апокаліпсису не лише нашу столицю, але й увесь світ.

Це не сюжет фільму жахів, а опис гепенінгу «Марш живих мерців», який проводився у Варшаві протягом 2007-2018 років. Щороку він збирав сотні любителів зомбі, хоча в останні роки кількість учасників значно зменшилася. Тим не менше, традиція маршів зомбі, що зародилася на початку тисячоліття у США, залишається популярною у світі. Не вбила її і пандемія, що здається цілком логічним, адже у фільмах і книжках саме зомбі часто є носіями вірусів. З осені 2021 року марші зомбі пройшли, зокрема, у Парижі, Стокгольмі, Сан-Антоніо, Орландо, Сакраменто (в якому у 2001 році організували перший парад зомбі), у Мехіко-Сіті тощо...

Там же, у Мексиці, у 2011 році відбувся найчисельніший «Марш живих мерців», в якому взяли участь близько 10 тисяч осіб.

Учасники цих парадів одягають найдивніші костюми. Під час жовтневого маршу в американському місті Езбері-Парк у штаті Нью-Джерсі справжній фурор зробив чоловік у костюмі... померлої королеви Єлизавети ІІ. У свою чергу публіцисти задаються питанням, чим є паради зомбі: критикою культури споживання чи просто звичайною розвагою?

У будь-якому випадку можна упевнено сказати, що вони є проявом популярності образу зомбі у культурі. Зомбі потрапили у масову свідомість завдяки таким фільмам, як «Всесвітня війна Z» з Бредом Піттом, а також книжкам і відеоіграм. Ринок пропонує різноманітні товари з «живими трупами» - футболки, чашки, брелоки. Існують тематичні інтернет-сторінки та фан-клуби. А у 2013 році зомбі-апокаліпсис став предметом жартівливих, але зовні дуже поважних дебатів у канадському парламенті. Тодішній міністр закордонних справ Джон Берд запевнив співгромадян, що у разі виникнення зомбі-епідемії уряд ніколи не допустить її розповсюдження на території Канади.

Вампіри вже не в моді

Образ зомбі походить з Карибських островів, передусім з Гаваїв, і пов’язаний з місцевим містицизмом та віруваннями вуду, які сповідували раби, привезені з Африки. Під час своїх ритуалів шамани вуду за допомогою наркотичних і отруйних речовин вводили людей у подібний до смерті стан галюцинацій, одурманення і зневолення. Учасники цих обрядів нагадували «живі трупи». Поступово інформація про культ вуду та «зомбування» людей потрапила з Гаїті у США.

«Фігура зомбі сприймалася як щось екзотичне, навіювала страх перед невідомістю. Але водночас вона стала дуже об’ємним символом, який можна тлумачити дуже по-різному», - говорить в інтерв’ю «Тижневику TVP» Томаш Дуда, кандидат наук, соціальний психолог, співробітник Варшавського медичного університету та Університету соціальних і гуманітарних наук.

Популяризатором образу «живого мерця» став американський письменник і журналіст Вільям Сібрук. У 1929році вийшла його книжка «Магічний острів» про перебування автора на Гаїті, де він став свідком ритуалів вуду. Книжка користувалася успіхом у читачів та водночас познайомила усіх із «живими мерцями».

Образ зомбі підхопив Голівуд. У 1932 році відбулася прем’єра фільму «Білі зомбі». Події стрічки відбуваються на Гаїті, куди вирушає пара закоханих. Вони потрапляють на плантацію цукрової тростини, на якій людей перетворюють на зомбі, щоб зробити з них слухняних працівників. Шаман, роль якого зіграв Бела Лугоші, знаменитий виконавець ролі графа Дракули, перетворює на зомбі і молоду наречену (Медж Белламі).

У розмові з «Тижневиком TVP» історкиня, критикиня і літературознавиця, докторка філологічних наук, голова фонду «Дослідний центр “Facta Ficta”» та авторка монографії «Зомбі у культурі» Ксенія Олькуш зазначає, що образ гаїтянських зомбі, яким захоплювалися кінематографісти і письменники початку ХХ століття, кардинально відрізняється від сучасного образу «живих мерців».

«Спочатку зомбі показували як рабів, що залишаються під впливом особи, яка їх контролює. Сучасні зомбі, принаймні у найбільш розповсюдженій інтерпретації, не є істотами, що мислять і не піддаються контролю. Вони керуються двома імперативами: пожирати і заражати», - говорить професорка і додає, що еволюцію тлумачення образу зомбі у кінематографі започаткував фільм «Ніч живих мерців» Джорджа Ромеро (1968). Підписуйтесь на наш фейсбук Також вона звертає увагу на те, що в останні роки «живі мерці» витиснули вампірів, та підкреслює: «Вампір вийшов з моди. У сучасних сюжетах він перетворився на героя-коханця. Образ вампіра суттєво пом’якшили романтичні оповідання та сага «Сутінки».

Зомбі у Польщі

Автори книги «Зомбі у західній культурі: криза XXI століття» професор психології Джон Вервеке з Університету Торонто, філософ Крістофер Мастроп'єтро і когнітивіст Філіп Мішевік вважають, що розповсюдження образу зомбі відбувалося у ХХ столітті, але саме у ХХІ стався справжній вибух їхньої популярності. «Починаючи з 20-их років минулого століття було знято понад 600 фільмів про зомбі, і понад половину з них – протягом останніх 10 років (рахуючи від 2017 року, коли була опублікована книжка – ред.)». Дослідники вказують на те, що американський кінематограф пережив дві хвилі фільмів про «живих мерців»: першу на початку першої декади нового тисячоліття, другу – у 2008 році.

Фільми про зомбі почали приносити дохід у сотні мільйонів доларів. Згадаймо, наприклад, про «Вітаємо у Зомбіленді» (2009), «Тепло наших тіл» (2013) чи «Всесвітню війну Z» (2013), в якій роль колишнього агента та працівника ООН, що шукає протиотруту для подолання зомбі-епідемії, виконав Бред Пітт. «Вважалося, що «Всесвітню війну Z» очікує фінансовий крах, тоді як фільм несподівано став дуже популярним», - говорить кінокритик і експерт з відеоігор Міхал Захажевський, та додає: «Цікавими подіями стали корейський «Потяг до Пусана» (2016), «Я – легенда» з Віллом Смітом (2007) і культовий постапокаліптичний фільм Денні Бойла « 28 днів по тому» (2002). А є ж іще й багато популярних низькобюджетних фільмів жахів».

Не менш популярними були й серіали, такі як «Ходячі мерці» Френка Дарабонта, режисера «Втечі з Шоушенка» і «Зеленої милі», або навіяний тематикою зомбі серіал за мотивами гри «The Last of Us», в якому небезпечний гриб вражає людський мозок.

Постать «живого мерця» використовують і польські кіномитці. «У кінотеатрах можна було подивитися «Апокавіксу» (2022). Багато прихильників здобув мультсеріал «Волотарі мухів», головний герой якого на ім’я Чесьо також зомбі», - говорить Міхал Захажевський.

Метафора стану людини

«Відтоді, як образ зомбі змінився і їх почали зображати як ходячих мерців, що нападають і пожирають людей, ці сюжети асоціюються з відчуттям тривоги і неспокою у суспільстві, зокрема, побоюваннями холодної війни або сумнівами щодо збереження суспільного статус-кво», - говорить професорка Ксенія Олькуш.

Голова фонду «Дослідний центр “Facta Ficta”», який вивчає сучасну культуру, зазначає, що постать «живого мерця» втілює страх перед епідеміями і смертю, який завжди побутував у культурі і виражався на різних її рівнях, а крім цього вона відображає суспільні, політичні і економічні страхи. Одним з призначень творів культури є саме робота з нашими страхами.

«Насправді, у найкращих історіях про зомбі головними героями є не вони, а люди», - додає дослідниця. Ця тема дозволяє показати відносини між людьми і нагадує про зникнення світу, в якому герої фільмів і книжок про зомбі жили раніше.

Невипадково з’явилися визначення молоді як покоління зомбі-споживачів, інтернет- або смартфон-зомбі. «Образ зомбі можна вважати символом стану людини у світі капіталізму. Символом «людей-нелюдей» без емоцій і почуттів, яких ЗМІ та капіталістична система в цілому позбавили особистості. Це метафора відчуження і втрати себе самого», – аналізує Томаш Дуда. «З одного боку, капіталізм монетизує усе, відтак страх смерті і загибелі також можна перетворити у прибутковий продукт. Натомість, з другого боку, мистецтво опановує наші страхи, надає їм відповідну форму», - додає психолог.

На думку доктора наук Міхала Лучевського, соціолога з Варшавського університету, образ зомбі зовсім не завжди допомагає подолати наші страхи. «Я би сказав, що він їх виражає. Наприклад, у «Всесвітній війні Z» негативними героями є люди. Постійно присутня тривога. Здається, у сучасній культурі немає фільмів чи оповідань, які б знижували рівень нашої тривоги», – говорить соціолог в інтерв’ю для «Тижневика TVP».

Говорячи про постапокаліптичне представлення світу, пов’язане з «живими мерцями», він зауважує, що, наприклад у фільмах, нам простіше показувати зомбі, ніж розпад нашого суспільства. «Особливо серед молоді панує відчуття, що апокаліпсис вже настав, що неможливо зупинити зміни клімату і невдовзі на Землю чекає імплозія. Що ми самі подібні на зомбі, які пережили смерть планети. Водночас нам легше дивитися казки і міфи, ніж в очі один одному», - вважає професор Міхал Лучевський.

Конспірологічні теорії

Сюжети про зомбі часто спираються на конспірологічні теорії. «По-перше, автори приписують відповідальність за масову загибель великим фармацевтичним концернам. По-друге, винуватцями можуть бути політики і військові, які не можуть зупинити епідемію. Це відображення недовіри до влади», - говорить Ксенія Олькуш. «В американській літературі про зомбі цей другий мотив особливо проявився внаслідок розчарування війною в Іраку, коли з’явилися припущення, що для війни не було обґрунтованих причин, і це був лише політичний маскарад. В той період в американському середовищі розповсюдилося багато конспірологічних теорій; владу відверто звинувачували у зловживаннях, у тому, що війна спричинила багато жертв та поглинула величезні кошти».

Образ зомбі на тлі теорії політичної змови був використаний, зокрема, у трилогії «Огляд кінця світу» письменниці Шонан Макгуайр, відомої під псевдонімом Міра Ґрант. «Герої творів – молоді журналісти, які намагаються з'ясувати правду під час пандемії зомбі. Це приклад літератури у жанрі дистопії. Виявляється, що уряд використовує зомбі, щоб контролювати населення. І хоча відповідна вакцина існує, її не дають громадянам з політичних та економічних міркувань», – розповідає Ксенія Олькуш.

Постать зомбі зайняла свою нішу і на ринку відеоігор. «Зомбі з’являлися в іграх ще у 80-ті роки. На початку 90-их відбулася прем’єра «Wolfenstein 3D» - першого бестселера у жанрі тривимірного шутера від першої особи . Гравець перевтілювався у спецпризначенця, до речі, польського походження, і стріляв у німецьких солдатів, серед яких були також зомбі. Ця метафора ґрунтувалася на намаганнях нацистів створити надлюдину та міських легендах про спроби воскресити загиблих німецьких солдатів», - говорить М.Захажевський.

Великою популярністю користується серія ігор «Resident Evil», на підставі якої було знято декілька фільмів і телесеріал. «Resident Evil» зображає епідемію вірусу, що перетворює людей у зомбі. Насправді, це попередження, скероване проти корпорацій і фармацевтичних концернів. Сюжет наводить на думку, що вірус, який масово вбиває людей, міг бути створений у лабораторії», - зазначає критик.

Він додає, що ігор з «живими трупами» нараховується понад сто. Серед них можна назвати «Dayz» або ігри на підставі вже згаданих серіалів «Ходячі мерці» і «The Last of Us». Заслуговують на увагу і польські продукти. «Світовим бестселером стала серія ігор «Dying Ligh» та «Dead Island» виробництва компанії Techland. Непоганою, хоча дещо нішевою, можна назвати гру «Zombie Driver» від Exor Studios, в якій зомбі можна давити автомобілями», – перелічує Міхал Захажевський.

Він згадує, що колись за допомогою сюжетів про зомбі розробники ігор обходили віковий ценз. «Гра, в якій вбивають людей, повинна належати до більш дорослої категорії. Але зомбі – не люди, в них зелена кров тощо. Таким чином розробники намагалися отримати нижчу вікову категорію, що сприяло більшій популярності продукту», - пояснює експерт.

Дикі собаки Речі Посполитої

Томаш Дуда переконує, що твори, які викликають у нас тривогу і страх, пов’язані з потребою переживати сильні емоції. «В нас є потреба переживати цілу палітру емоцій, зокрема, неприємних. Це не лише допомагає нам їх опановувати, але й рятує від нудьги, дає відповідні стимули», - говорить психолог.

«Такі герої, як зомбі, спонукають нас задавати собі питання про людську культуру. Питання про межі людяності, про відмінності між людиною і твариною, про те, що нас чекає після смерті», - вважає М.Лучевський. «У певному сенсі без міфів про післясмертних створінь, які не є ні тваринами, ні людьми, складно визначити, ким є людина. Постаті на межі життя і смерті породжують у нас великий страх, бо вони ставлять під сумнів те, ким є ми, люди. Вони показують, що з нами може щось статися, щось може нам загрожувати», – додає дослідник.

До таких роздумів соціолога підштовхнула нещодавно прочитана книга «На межі Імперії та інші спогади» Мечислава Яловецького. «Автор починає і закінчує розповідь описом диких собак, що живуть на території колишньої Речі Посполитої, захопленої Росією. Ці собаки нагадують зомбі і з’являються у часи великих потрясінь, зокрема під час І світової війни», – говорить професор Лучевський.

І підсумовує: «Ми маємо справу з кризою, що проявляється на багатьох рівнях. Один із способів її описати – це показувати постаті на межі людського і тваринного, життя і смерті. Нове явище полягає у тому, що у деяких творах зомбі перестають бути страшними. Наприклад, у «Всесвітній війні Z» зомбі більш подібні на людей, ніж власне люди. Можливо, - розмірковує соціолог, - колись ми потребували визначення меж того, ким є ми, чим є наша цивілізація і культура, а тепер образ зомбі перестав бути такою межею? Адже виявилося, що люди набагато більш темні і потворні створіння?

– Лукаш Любаньскі
– переклала Марія Шевчук

TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори