Активність російських тролів у польському інтернеті дуже чітко проглядається. Вона значно посилилася після російської агресії проти України. За підрахунками, щодня в мережі з’являється щонайменше 120 000 фейкових новин польською мовою. Це означає, що росіяни фактично відправили на «польський фронт» величезну кількість тролів, і кожен з них, безумовно, дуже активний – згідно з матеріалами преси, працівники «ферм тролів» мають написати певну кількість постів на день.
br>
Здебільшого тролі використовують шаблони, в яких вказано, що саме і як писати. Тому в більшості випадків їх дописи досить легко розпізнати. Ретельне вивчення профілів людей, які розміщують фейкові новини, може лише підтвердити, що маємо справу з тролем.
У переважній більшості випадків тролі у Фейсбуці чи Твіттері використовують псевдоніми та мають дуже мало друзів. Деякі люди використовують звичайні польські імена та прізвища, з мінімальною інформацією про себе – наприклад, лише місто, з якого вони походять. Вони зазвичай добре знають польську мову, але часто роблять помилки або використовують російські кальки. Останнім часом з’явилися тролі, які гірше володіють польською – невже стало мало польських вчителів?...
А чи це насправді тролі?
Давайте подивимося на кількох людей, активних у Твіттері, які безумовно поводяться як тролі і, цілком імовірно, є російськими тролями, хоча 100% доказів цього немає (і немає шансів отримати такі докази). Вони повністю анонімні, не розкривають своїх імен і фотографій і Твіттером послуговуються недовго. Чим відрізняються їхні публікації? По-перше, вони однозначно антиукраїнські. По-друге, більш-менш виражена проросійськість.
Перший із них нібито живе в Торонто (літери KPK у його профілі, можливо, походять від назви Канадського польського конгресу!), а у Твіттері перебуває з серпня 2022 року. Про себе він пише: «Амбасадор знань і здорових поглядів. Інженер і підприємець. Інформація про ринок з перших рук».
Фото профілю, швидше за все, є просто рекламою піджака або повного костюма; в мережі можна знайти купу подібних («чоловічий одяг...»). Ось деякі з його останніх твітів, написаних чудовою польською мовою:
«Я звертаюся до всіх, хто може підтримати 02.02.2023 фермерів, які блокують українські кордони. Йдеться вже не лише про кишені фермерів, а й про ваше здоров’я та здоров’я ваших дітей. Українське зерно і м’ясо – отрута».
«Перед Віденською битвою Ян III Собеський розглядав можливість турецького нападу на Поділля, Пруссію чи Молдавію. Натомість він затягнув внутрішній борг і допоміг Австрії у боротьбі проти турків. Він вважав, що допомога Австрії лежить в інтересах Польщі. Ми всі знаємо, чим це закінчилося. Через 440 років ми робимо ту саму помилку. Аналогія: сильна Туреччина (Росія) та Австрія (слабка Україна). Всі в країні тиснули на війну з Туреччиною (сьогодні з Росією). Заборгованість на 0,5 млн. злотих (1683 р.) та заборгованість бюджету України (100 млрд злотих у 2022 р.), відсутність подяки ціс. Леопольда та невдячність українців».
«Українці ніколи не були нашими братами. З другої половини 16 століття вони вбивали нас найжорстокішими способами. Сьогодні створюються міфи про польсько-українське братерство, яке нібито триває століттями».
Коментувати ці твіти немає сенсу. Українське зерно продається в десятки країн світу (включно з Євросоюзом) і на нього ніхто не скаржиться, як і м’ясо (а це, в свою чергу, несуттєве для українського експорту). Думка про те, що Ян III Собеський мав підтримати Туреччину проти Австрії, виникла давно, але вражає її цілковита неісторичність. І Україна дуже вдячна нам за допомогу (що відображено, наприклад, у результатах опитувань громадської думки чи офіційних заявах українських політиків). А щодо останнього з цих твітів, то української нації до ХІХ століття ще не було…
Інший автор, який написав у своєму профілі: «За хамство, полініалізм, укрофільство і бандеризм з ноги – БАН!!!», в свою чергу, відверто і вкрай проросійський – настільки, що аж шокує. Ось приклади його останніх твітів:
Підписуйтесь на наш фейсбук
«<Ми готові вдарити у будь-якого леопарда чи абрамса. Без різниці. Навпаки, у людей певний ажіотаж – ми їх роздягнемо. Ми готові: ми знаємо, куди бити», – сказав командир танкової роти з позивним <Самара>».
«Вісімдесят років тому наші діди та прадіди палили німецьку техніку, а тепер їхні онуки перетворюють на брухт машини НАТО».
У першому процитованому твіті «Самара» – росіянин; у другому діди та їхні онуки – росіяни. Тому не дивно, що той же автор написав ще один твіт: «Поляки – як малі діти, їх постійно треба бити по Дуді»...
І ще один автор, який активний у Твіттері не так давно, тому що приєднався (приєдналася?) у серпні 2022 року. На твіт іншої людини про те, що президент США Джо Байден відвідає Польщу, він нещодавно відповів: «Ще один ідіот із головою в телевізорі. Польський народ не повинен ні перед ким принижуватися. Він вам прямо в півмозку напише, що це стосується всіх, і США, і Росії».
У контексті оцінки дій українських сил: «Може, доцільно було б згадати про дії обох сторін? Об’єктивно висвітлювати події війни? Цього ніхто не придумав, чи не так? У Польщі можна бути тільки за чи проти, а між ними ніколи немає нічого. Можливо, саме тому в історії нас завжди б’ють». А іншим разом: «Тільки щоб у подяку ми не отримали копняка від кацапів і знову не опинилися з рукою в унітазі, як-от завжди в нашій історії...».
Цей троль (бо походження його не викликає сумнівів) діє розумно: він не проросійський (обзиває росіян «кацапами»), але він антиукраїнський, погрожує атомною бомбою і намагається довести, що Київ також винен у російській агресії проти України.
Сучасність та історія
Поляків, звісно, пугають біженцями, тим, що після запровадження української мови вони опиняться в місцевих органах влади та в сеймі – начебто тисячі прибульців раптом і несподівано отримають польське громадянство (без громадянства ж не можна балотуватися до сейму) або іншої країни Європейського Союзу (це, у свою чергу, дає право брати участь у місцевих виборах). Міністерство внутрішніх справ та адміністрації заявляє, що «Президент Республіки Польща не зв’язаний жодними термінами у випадках надання польського громадянства. На практиці ж рішення президента РП наразі очікується більше року». Однак на практиці процедура є довшою і може тривати кілька років.