«Договір з Батьківщиною». Це назва художнього документального фільму, який показав телеканал RT (колишня Russia Today) на початку грудня 2022 року, присвячений Приватному Військовому Товариству Вагнера. Короткий огляд змісту? Немає кращого патріота, ніж найманець, тим більше з фірми, якою керує людина, яка має постійний доступ до вуха Володимира Володимировича.

У Росії нічого не буває без причини. Так чому ж був знятий цей фільм? Кремль навмисно перебільшує значення Євгена Пригожина, щоб показати Заходу, що до влади в Росії можуть прийти люди, які будуть сіяти хаос не тільки у своїй країні? На тлі свого колишнього кухаря Путін виглядає поважним лідером, авторитарним, але здатним врятувати державу від занепаду та хаосу.

Крадіжка і напад

Трохи раніше, наприкінці листопада, в мережі з’явилося відео, на якому чоловік з татуюваннями на тілі, який представився Саша Курара, розповідає, що він багато років сидів у в’язниці разом з Пригожиним. Він каже, що нинішній власник Wagner Group належав до найнижчої касти в’язнів – т. зв. пєтухи (півні), які надають сексуальні послуги іншим ув’язненим.

Чи ця інформація правдива - невідомо. Однак татуювання на тілі Курари вказують на те, що він є важливою людиною у світі в’язниці, одним із авторитетів у цьому середовищі, тобто належить до злодіїв у законі.

Припускають, що за цим відеозаписом стоїть співвласник і президент банку "Росія” Юрій Ковальчук, якому не подобаються амбіції власника групи Вагнера в Санкт-Петербурзі.

Але Пригожин, який колись діяв у тіні, останнім часом став публічною особою і налаштував проти себе багатьох впливових людей. Немає сумніву, що розкриття його статусу «в камері» було розраховане на підрив довіри до нього. Згадування його кримінального минулого невипадкове, особливо в світлі недавньої діяльності бізнесмена в колоніях, де він вербує людей на війну. Оскільки як правильний зек (шановний злочинець) підкоряється пєтухам?

Обвинувачення представлені Сашою Курарою - небезпечні для Пригожина, адже всі знають, що в молодості він багато років просидів у в’язниці. Йому інкримінували крадіжку, напад з метою викрадення чужого майна та втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. У 1981 році Ленінградський суд засудив його до 13 років колонії суворого режиму. Його звільнили через дев’ять років. У той час, коли Радянський Союз розпадався, a перед цілеспрямованими людьми відкрилися нові можливості.

Старий вокзал і Новий острів

Починав із кіоску з хот-догами, незабаром у місті з’явилася ціла мережа. У той час Володимир Путін після повернення з НДР, будучи офіцером активного резерву КДБ, здобував впливи влади Санкт-Петербурга, користуючись довірою мера Анатолія Собчака. Пригожин подружився з одним із охоронців Путіна Романом Цеповим. Таким чином він знайшов доступ до всесильного на той час чиновника мерії. Цепов був основним контактом Путіна з петербурзьким злочинним світом. Тому, мабуть, дожив лише до 2004 року, був отруєний радіоактивною речовиною.

Але повернемося в 90-ті роки XX ст. Пригожин розвиває свій бізнес, відкриває наступні дорогі ресторани. Один з них – «Старий Митний Двір»- улюблений ресторан працівників мерії. Але Путіну більше сподобався ресторан «Новий Острів». Там він святкував свій день народження, туди – коли став президентом – запрошував таких гостей, як Жак Ширак чи Джордж В. Буш.

Коли Володимир Путін переїхав до Москви, потім став прем’єр-міністром і, нарешті, президентом, ціла когорта соратників і друзів з-над Неви поїхала за ним. Згадувалися прізвища Патрушева, Ковальчуків, Шамалових, Тимченко. Саме ці люди зайняли найважливіші посади в спецслужбах і бізнесі.

Євген Пригожин був терпеливим, повільно будуючи бізнес-імперію в тіні. Оскільки він активно займався гастрономією, то опікувався кейтерингом для державних установ, переважно армії, але не відкидав також обслуговування шкіл та дитячих садків. Він без проблем вигравав тендери. За п’ять років компанії Пригожина отримали державні контракти на загальну суму 3,1 мільярда доларів.

Тролі і найманці

Гроші грошима, але навіть у колишнього ленінградського бандита можуть бути політичні амбіції. Тому він почав диверсифікувати свій бізнес, відкривши на околиці Санкт-Петербурга відому сьогодні «фабрику тролів з Ольгіно». Весь світ дізнався про Агентство інтернет-досліджень, коли США ввели санкції проти нього та самого Пригожина за вплив на президентську кампанію США у 2016 році та кампанію до Конгресу у 2018 році в соцмережах.

Тоді Євген Пригожин не тільки запустив інтернет-тролів, а й організував загони озброєних до зубів найманців. Спочатку на Донбасі, де в 2014-15 роках вбивали не лише українців, а й командирів непокірних. Зразу після цього в Сирії. Там вагнерівці допомагали Башару Асаду, тісно співпрацюючи з російськими військовими, урядовими силами та шиїтською міліцією Тегерана, перемогти джихадистів ІДІЛ та більш поміркованих ребеліантів.

Але це був ще час, коли Пригожин не хотів асоціюватися ні з ольгінськими тролями, ні, тим більше, - з вагнерівцями. Він нервово реагував на публікації в мас-медіа на цю тему. Він викликав журналістів до суду, а деяким навіть довелося піти з цього світу… Наприклад, Максим Бородін з Єкатеринбурга. Він випав з балкону і помер на місці. А в Центральноафриканській Республіці вбили трьох російських журналістів, які приїхали туди знімати документальний фільм про вагнерівців.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
  У засобах масової інформації його називали «кухарем Путіна». На запитання про політичний вплив Євгена Пригожина у грудні 2018 року президент Росії відповів: «Всі мої кухарі — співробітники Федеральної Служби Безпеки. Це офіцери різних рангів. Інших кухарів у мене немає».

Рейси в Африку

Однак через чотири роки Пригожин оголосив світові, що так, це він - власник Wagner Group. Coming out зробив 26 вересня 2022 року. У соцмережі його компанії Concord Management and Consulting (спеціалізується на постачанні харчування для армії) з’явилася заява: «Стару рушницю чистив сам. Я сам сортував бронежилети і знайшов спеціалістів, які мені в цьому допомогли. 1 травня 2014 року народилася група патріотів, яка згодом отримала назву Вагнер».

Група Вагнера була створена тому, оскільки Кремль хотів мати збройну структуру, котра може вирішувати його політичні інтереси там, де офіційно не можна вислати військо. Так було створене формування, організоване і фінансоване Пригожиним, затверджене ФСБ, і водночас залежне від співпраці з армією. Логістично, постачанням і розвідкою.

Нарешті настав час для Чорного континенту. Що, звісно, як і в Сирії, було пов’язане з політичними планами Кремля. Модель була і є відома. Пригожин посилає найманців діяти в інтересах російської держави, допомагаючи місцевим органам влади та витісняючи вплив Франції, а натомість його компанії отримують контракти та концесії навіть на розробку родовищ золота та алмазів - як це відбувається в Судані чи Центральноафриканській Республіці.

Починаючи від рубежу 2017- 2018 років, приватний літак Євгена Пригожина постійно літає в Африку. Центральноафриканська Республіка, Судан, Лівія, Мадагаскар, Ангола, Гвінея, Гвінея-Бісау, Мозамбік, Зімбабве, Демократична Республіка Конго. «Кухар Путіна» - як неофіційний емісар Кремля - всюди пропонує військову підтримку (вагнерівці) або політичну (ольгінські тролі, так звані політтехнологи) в обмін на прихильність влади до Росії і, звичайно, до фірм, пов’язаних з Пригожиним.

Війна з армією

За останні місяці Євген Пригожин став медійною зіркою та об’єктом аналізів різних західних аналітичних центрів. Тому що він хоче показати, що він найбільший боєць на українському фронті. На відміну від генералів. Він відкрито критикує військове командування, а при цьому його вагнерівці отримують від армії важку техніку, артилерію, навіть літаки та гелікоптери. Те саме з логістикою, лікарнями, боєприпасами, розвідкою. Тому що це - наказ із Кремля.

Водночас мас-медіа наголошують, що вагнерівці воюють краще, ніж регулярні збройні сили. Це не може не викликати обурення міністра оборони Сергія Шойгу, начальника Генштабу Валерія Герасимова в офіцерському корпусі. Розчарування тим більше, що саме Шойгу і Герасимов втратили значну частину найкращих військ на першому етапі вторгнення і були змушені погодитися вивести на фронт групу Вагнера. Ця приватна армія була непорушною, тому навіть після вступу в бойові дії на Донбасі вона часто воювала краще, ніж регулярні війська.

Хороша співпраця з військовими погіршилася ще в 2017 році. Ймовірно почалося це з двох доповідей про взяття Пальміри, які одночасно лежали на столі у Путіна. Згідно з першою, один із найважливіших опорних пунктів ісламістів був захоплений військовими, друга доповідь приписувала перемогу вагнерівцям.

Шойгу був розлючений. Вагнерівці в Сирії відрізані від поставок зброї. У той же час Міноборони почало відмовлятися від погашення зобов’язань за договорами з фірмами Пригожина на кейтерінг та прибирання військових об’єктів. Чотири його компанії подали позови проти Міністерства оборони. Троє з них перемогли.

Військові відповіли у лютому 2018 року, коли дозволили вагнерівцям здійснити наступ на нафтові установки, контрольовані курдами. Замість того, щоб швидко захопити об’єкти, найманців зустріли градом ракет з американських літаків і гелікоптерів. Російське командування в Сирії пальцем не поворухнуло. Воно не намагалося зупинити США і не підтримувало найманців.

Таким чином, про суперництво між керівництвом групи Вагнера та армією було відомо вже давно. Але лише восени минулого року конфлікт розкрився повністю. Пригожин, говорячи про необхідність кадрових змін у Міністерстві Оборони, запропонував жорстокі методи перевиховання генералів: «Всі ці виродки – з автоматами босоніж на фронт».

Гарматне м’ясо

Кондотьєри Пригожина узалежнені від інфраструктури та підтримки Міністерства Oборони. І вони не такі важливі на фронті, як їх іноді малюють. Вагнерівцем є лише кожен десятий російський солдат, який бере участь у боях з українцями.

Військове значення - ще менше. Більшість досвідчених вагнерівців до 2022 року, приблизно від 6 000 до 7 000 найманців, зараз перебувають в Африці та Сирії. Понад 80 відсотків військових, які воюють в Україні, — це звербовані полонені, які здебільшого відіграють роль гарматного м’яса.

Критика генералів і те, як велася війна проти України, зблизила Пригожина і лідера Чечні Рамзана Кадирова. Але це лише тактичний союз проти спільного ворога та з метою зміцнення власних позицій у російській правлячій еліті. У довгостроковій перспективі їх співпраця неможлива, оскільки вони занадто схожі один на одного.

Обидва вірні солдати Путіна, обидва покладаються на брутальну риторику, обидва претендують на роль мачо №1, обидва мають приватні армії, які хочуть проявити себе на війні. У російській політичній системі немає місця для двох таких людей.

Крім того, варто згадати їхню давню ворожнечу, як-от те, що група Вагнера, як правило, не хотіла вербувати жителів Північного Кавказу, звісно, передусім чеченців.

Три кола

Пишуть лише про конфлікт Пригожина з Шойгу та його генералами. Водночас інших ворогів у «кухаря Путіна» не бракує. Навіть у самому Кремлі.

Нагадаємо, всю свою кар’єру в Москві російський президент базував на колегах з Санкт-Петербурга. Точніше, на на трьох групах.

Перший – відомий кооператив «Озеро», місцеві підприємці, які разом з тодішнім високопосадовцем мерії Санкт-Петербурга Володимиром Путіним в середині 1990-х почали будівництво ексклюзивного дачного масиву в селі Соловйовка на березі озера Комсомольське. Ключовою особою в цій групі є Юрій Ковальчук, сьогодні керівник Банку «Росія».

Друге коло — це друзі з ФСБ того регіону, наприклад, голова ФСБ Карелії Микола Патрушев, пізніше директор усієї ФСБ, а сьогодні всевладний секретар Ради безпеки РФ.

Третє коло – люди з кримінального світу. Про це сьогодні Путін хотів би забути зі зрозумілих причин. Отже, згаданий вище Роман Чепов (який за часів Петербурга мав бути посередником у передачі хабарів від власників казино нинішньому президенту) мертвий, Владімір Кумарін вель Барсуков (колишній керівник тамбовської банди – тамбовської братви ) у в'язниці і пари з рота не випускає.

До якого кола належить Пригожин? Це межа між бізнес-колом і кримінальним колом.

Боротьба за Петербург

Війна в Україні багато чого змінила в російській політиці. Такі люди, як Євген Пригожин, стали відомими завдяки загальній бруталізації мови. Колишній кухар як незалежний гравець, наближений до Путіна і має вплив на мас-медіа, викликає занепокоєння кремлівської адміністрації, оскільки вона не може його контролювати. Він тим більше небезпечний, що хоче перейняти ініціативу на окупований Донбас. Але цей регіон курує кремлівський заступник глави адміністрації президента Сергій Кирієнко. Це перша причина їх конфлікту. Другий – боротьба за вплив у Петербурзі. Там Пригожин натиснув на мозоль Ковальчуку і оголосив відкриту війну губернатору Олександру Бєглову, якого підтримував Кирієнко.

Пригожин прямо закликав мешканців в Санкт-Петербурзі звертатися до нього з проблемами, яких Бєглов не помічає, вимагав від Генпрокуратури і ФСБ перевірити губернатора і його оточення на предмет корупції, а раніше фінансував кліпи гурту «Ленінград», котрий критикував керівництво міста.

Підґрунтям конфлікту є блокування губернаторством бізнес-проектів Пригожина в Санкт-Петербурзі, наприклад планів реконструкції району Горській на Фінській затоці. Також міська влада не поспішала давати дозвіл на відкриття бізнес-центру, який збудував «кухар Путіна».

Ця суперечка свідчить про слабкість Євгена Пригожина – засновник «Групи Вагнера» не в змозі підірвати позиції таких могутніх людей, як губернатор Петербурга. Так само не вистачає сил, щоб вплинути на кадрові зміни в російській армії під час нинішньої війни.

Як Распутін

Конфлікт в Україні, безумовно, посилює Пригожина політично, адже завдяки залученості Групи Вагнера він стає іконою для Z-патріотів. Проте його популярність, яка зростає, і той факт, що через нього російська держава втрачає монополію на застосування сили, має непокоїти Кремль. Тому помиляються ті, хто бачить у особі Пригожина можливого майбутнього президента. Не той розмір взуття..

Російський незалежний політолог Андрій Колесніков порівнює роль Пригожина в путінському Кремлі з роллю Распутіна при дворі Миколи II. І всі ми знаємо, чим закінчив Распутін.

– Гжегож Кучинський  

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

–Переклад Олеся Гераль