„Це атака на Європарламент,” – важко знайти більш безглуздий чи більш цинічний коментар щодо скандалу, який кинув тінь на один із трьох стовпів Євросоюзу. Що ще гірше – це те, що ці слова промовила Роберта Мецола, голова Європейського парламенту, яка, імовірно, відчувала себе зобов’язаною у будь-якому випадку захищати інституцію, яку вона сама очолює. Хоча ситуація виглядає більш ніж просто погано, здається, що розважливість і стриманість у словах пані Мецоли начебто продиктовані здоровим глуздом. Бо лише кілька місяців тому вона сама (чим далі, ти більше) була причетна до проштовхування людини на дуже високу посаду, яку їй, на думку багатьох, узагалі не варто було дозволяти обіймати.

Те, що зараз коїться в Брюсселі та Страсбурзі, не є „атакою на парламент”. Над цим скандалом тяжко попрацював сам Європарламент. Працював на звинувачення та підозри, на дискредитацію кількох відомих євродепутатів і людей з апарату парламенту. Для цього, безумовно, було багато причин. Серед них, хоча це й непрямий фактор, можна виділити діяльність, яку напозір виставляють євродепутати та парламент. Європарламент вдає, що він є справжнім парламентом, як і будь-який національний парламент, а європарламентарі вдають, що можуть багато, а може, і взагалі все. Натомість і те, і інше аж ніяк не є правдою.

Катаргейт

Так народився Катаргейт: справа, яка на задньому плані, з одного боку, поєднує мундіаль та амбіції влади Катару, а з іншого – викриває самовпевненість, жадібність і відсутність принципів серед єврократів. Тут переплітаються сюжети, які могли б успішно скластися в цікавий детективний роман (дуже можливо, що він і виникне, тому що слідчий-суддя Мішель Клез, який веде провадження, пише книги, засновані на справах, якими він займався). Чотирьох, принаймні до цього часу, осіб було взято під варту, зокрема найважливішу з них – Єву Кайлі, яка до 13 грудня була віцепрезиденткою Європейського Парламенту. Молода, симпатична, гламурна жінка. Під час обшуків у помешканнях та офісах підозрюваних було знайдено півтора мільйона євро, якими були набиті мішки та пакети. Ось така невгамовна й допитлива бельгійська поліція. Є ще одне питання, яке її дуже цікавить: хто ще був у змові?

Увага спрямована на людину ще більш високого рангу. Це Маргарітіс Схінас, віцепрезидент Європейської комісії, грек а, отже, і співвітчизник пані Кайлі. Вона заперечує це, він – теж, але його недавня похвала на адресу влади Катару й змін, які вона внесла на місцевому ринку праці, викликають підозри. Як і гостроцікава тиша Урсули фон ден Ляєн, яку журналісти запитали про Схінаса.

Інше питання: звідки ще приходять гроші? Яка ще держава користується прихильністю в Брюсселі? Може, Марокко? Назва цієї держави вже прокручується в ряді повідомлень.

Чому Катаргейті, якщо бельгійські слідчі досі не розкрили назви країни, яка корумпує євродепутатів? На цей момент мова йде лише про "одну з країн Близького Сходу", але спостерігачі з першого моменту не відчували особливих труднощів із розшифруванням послання правоохоронців щодо того, про яку державу йдеться. Так уже склалося, що, по-перше, саме Катар останнім часом був дуже активний у відносинах з Брюсселем, а по-друге, у нього була свою вагома причина, ба навіть дві.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
  Чемпіонат світу з футболу зробив Катар предметом особливого інтересу, починаючи з питання про те, чому ця країна була обрана ФІФА. Багатий нафтовий емірат, звичайно, міг винагородити прихильність тих, хто ухвалював рішення. Пізніше стурбованість оглядачів викликали умови праці іноземних робітників, які будували стадіони та інші об'єкти інфраструктури, тому що на будівельних майданчиках занадто часто траплялися нещасні випадки. Нарешті демократичний світ зрозумів, що Катар – це самодержавна монархія, у якій належним чином не дотримуються прав людини (зокрема і представників ЛГБТ).

Інтерес, з одного боку, пояснював необхідність скласти власні враження та оцінити ситуацію, а з іншого – із необхідністю вивчити її безпосередньо на місці. Тому візити депутатів Європарламенту ставали все частішими. Як і з часом усе кращими ставали їхні оцінки та відгуки про країну. Гості з Брюсселя високо оцінили зусилля катарської влади щодо поліпшення ситуації на ринку праці.

Нещодавно під час листопадової сесії парламенту Єва Кайлі високо оцінила "історичну трансформацію", яку Катар пережив завдяки організації чемпіонату світу з футболу. За її словами, "у сфері трудових прав Катар знаходиться попереду".

Без видимого поліпшення не було б і мови про укладення безвізової угоди між ЄС і Катаром. Така угода трохи схожа на видачу сертифіката моральності, навіть якщо вона і не має великого практичного значення. Катар, зрештою, має менше як 3 мільйони жителів, а для мільйонів європейців він не був, принаймні, до цього часу, сильним туристичним магнітом.

Друга причина дещо інша. Влада Катару дуже зацікавлена в укладенні з Європейським Союзом угоди про співробітництво в галузі повітряного руху, яка дасть авіакомпаніям безперешкодний доступ до повітряного простору іншої сторони. Така угода відкрила б перед Qatar Airways, який є великим авторитетним перевізником (має п'ять зірок у рейтингу Skytrax, тоді, коли будь-яка європейська авіакомпанія не може похвалитися такими показниками) великі можливості. А той факт, що вона повинна бути схвалена Європейським парламентом, говорить про те, що катарцям є, до чого прагнути.

Дружба з людиною Путіна

Справжнім медіахітом напередодні стали фотографії опечатаних дверей в офіси вже не тільки у величезній будівлі Європарламенту в Брюсселі, але й у штаб-квартирі в Страсбурзі, що використовується рідше. Поліція також обшукала більше десятка будинків і приватних квартир, насамперед перевіряючи комп'ютери та різні електронні носії. Відомо про те, що тривають перші допити. На цьому, імовірно, справа не закінчиться, тому що розслідування лише набирає обертів.

Єва Кайлі, яка представляє партію грецьких соціалістів, знаходиться під вартою. Її вже відсторонили від керівництва Європарламентом, де вона була представницею фракції S&D, тобто соціалістів і демократів, а також від прийняття рішень у власній партії ПАСОК (Загальногрецький соціалістичний рух). Їй інкримінують отримання хабарів, відмивання грошей та участь в організованій злочинній групі. Інші учасники групи також затримані. Ними є троє італійців, зокрема й Франческо Джорджі, помічник одного з італійських депутатів і одночасно партнер Єви Кайлі, і П'єр Антоніо Панцері, колись депутат Європарламенту, а пізніше засновник неурядової організації Fight Impunity (боротьба з безкарністю – назва, яка, дай Боже, стане пророчою).

Справжнім медіа-хітом напередодні стали фотографії опечатаних дверей в офіси вже не тільки у величезній будівлі Європарламенту в Брюсселі, але й у штаб-квартирі в Страсбурзі, що використовується рідше. Поліція також обшукала більше десятка будинків і приватних квартир, насамперед перевіряючи комп'ютери та різні електронні носії. Відомо про те, що тривають перші допити. На цьому, ймовірно, справа не закінчиться, тому що розслідування лише набирає обертів.

Єва Кайлі, яка представляє партію грецьких соціалістів, знаходиться під вартою. Її вже відсторонили від керівництва Європарламентом, де вона була представницею фракції S&D, тобто соціалістів і демократів, а також від прийняття рішень у власній партії ПАСОК (Загальногрецький соціалістичний рух). Їй інкримінують отримання хабарів, відмивання грошей та участь в організованій злочинній групі. Інші учасники групи-також затримані. Ними є троє італійців, в тому числі і Франческо Джорджі, помічник одного з італійських депутатів і одночасно партнер Єви Кайлі, і П'єр Антоніо Панцері, колись депутат Європарламенту, а пізніше засновник неурядової організації Fight Impunity ("Боротьба з безкарністю" – назва, яка, дай Боже, буде пророчою).

Тим не менш, є дещо, гідне уваги, тому що воно багато може розповісти про Єву Кайлу. Наприклад, свого часу вона розповідала, що її діда вбили грецькі комуністи, що згодом виявилося неправдою. Однак із точки зору подій, які тривають, набагато важливіше те, що в Салоніках її часто бачили з грецько-російським мільярдером Іваном Савідісом. Грецьким – оскільки Савідіс, який народився в Грузії, походить із багатовікової громади так званих понтійських греків. Утім, що дійсно є важливим у цій ситуації, то це те, що він тісно пов'язаний із Володимиром Путіним.

Нарешті, власна партія пані Кайли сумнівається в її лояльності до себе, звинувачуючи її, серед іншого, у підозріло тісних контактах із політсилою "Нова демократія", яка є помірно правою та керує Грецією зараз.

Ганебні зв'язки

Катаргейт кидає тінь не тільки на Європарламент, а й на неурядові організації. Деякі з них уже деякий час перебувають під тінню підозр та шквалом критики через роль, яку вони відіграють у транспортуванні нелегальних мігрантів через Середземне море. NGO (non-governmental organizations або ж неурядові організації – О.У.) пояснюють свої вчинки гуманітарними міркуваннями, проте відомо, і це, звісно, не є приводом, аби цим пишатися, що подібні перевезення здійснюються не без співпраці з торговцями – людьми, що діють на півночі Африки.

Тому з Ради Організації Fight Impunity, творцем якої, нагадаємо, є П'єр Антоніо Панцері, котра тісно співпрацювала з парламентським підкомітетом із прав людини, хоча, як тепер з'ясувалося, без жодних повноважень на це, оскільки не був внесений до реєстру дозволених організацій, не зволікаючи, вийшли відомі єврократи, серед яких Федеріка Могеріні, яка колись відповідала за зовнішні відносини Євросоюзу, і Дімітріс Аврамопулос, колишній єврокомісар із питань імміграції. Щодо них не було ніяких підозр, вуім, у них в Fight Impunity не було ніяких інших завдань, крім того, аби просто входити до переліку почесних членів. Кожен із них своїм ім'ям повинен був лише надавати респектабельності цій організації.

"Ганьба вам!"- сказала під час дебатів у Страсбурзі комісар Ільва Йоханссон, і треба сказати, що вона була єдиною єврократкою, яка говорила людським голосом. Інші ж висловлювання, які летіли з вуст брюссельських високопосадовців, були прикладом класичної євросоюзівської новомови: банальні слова, жодного змісту. Було висловлено думку про те, що необхідно стежити за демократією, діяти відповідно до її принципів і, зокрема, мати на увазі створення процедур, які б запобігли таким ситуаціям, як нинішня. Ідеться про правила, що покликані врегулювати лобіювання, коли в ролі лобіста виступає сама держава. Голова Європарламенту Мецола ж гаряче доводила, що "для ворогів демократії" саме існування цього парламенту – це сіль в очах".

"Ви закидали нам безчестя, коли ми повністю легально, абсолютно прозоро брали кредит у чесько-російському банку. Водночас Катар передавав корумпованим людям із табору, представленого як "табір добра", валізи, повні купюр. Яка ганьба!", – цими словами Катаргейт прокоментувала в Twitter Марін Ле Пен, ексголова Національної асамблеї Франції. А Віктор Орбан, також у мережі Twitter, передав Європарламенту вітання, прикріпивши його фотографією світових лідерів із підписом: "І вони казали, що Європарламент серйозно стурбований корупцією в Угорщині".

Європейські праві прийняли Катаргейт не без нотки задоволення, цілком, утім, зрозумілого. Європарламент сповнений людей, готових критикувати вздовж і впоперек усіх, хто тримається осторонь обов'язкової прогресивної течії – чи то партії, чи то країни.

Справа Катаргейту, утім, показала, наскільки хибним є переконання, що висока зарплата чиновників або інших осіб, які займають державні посади, ефективно захищає від корупції. Навіть якщо в цілому така практика здається слушною, то тут цей механізм абсолютно не спрацював. Депутати Європарламенту мають чудові заробітні плати, скажемо прямо: вище, аніж вартість тієї користі, що вони вносять своєю працею в суспільне життя.

Нерідко суспільне життя псується. Кілька місяців тому Європарламент повинен був вибрати нового генерального секретаря, тобто голову парламентської адміністрації, замість Клауса Велле, що йшов зі своєї посади. Роберта Мецола, за підтримки Європейської народної партії, на цю дуже важливу посаду запропонувала свого помічника Алессандро Чоккетті. Утім його кандидатура викликала неприховані сумніви через колишні контакти, зокрема з політиком, засудженим в Італії за зв'язки з мафією. Через протидію інших фракцій його обрання на цей пост стало неможливим.

Отже, висока парламентська інстанція під назвою "таємне бюро" застосувала хитрий маневр, створивши нову парламентську директорію та нові посади, які були запропоновані опонентам із табору Лівих і політичної групи "Оновити Європу" (англ. Renew Europe). Це не заборонено, але з пристойністю в політиці має відверто небагато спільного.

У фракції соціалістів, які також виступали проти фігури Чоккетті, неслухняність виявили тільки двоє депутатів, однією з них була Єва Кайлі. У світлі нинішніх подій це теж може викликати серйозні питання. З якими наслідками для самого Європарламенту мине нова криза, поки ще невідомо. Проте принаймні якісь наслідки точно мають бути.

– Тереза Стилінська  

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

–Переклад Оксана Усатенко