"Ганьба вам!"- сказала під час дебатів у Страсбурзі комісар Ільва Йоханссон, і треба сказати, що вона була єдиною єврократкою, яка говорила людським голосом. Інші ж висловлювання, які летіли з вуст брюссельських високопосадовців, були прикладом класичної євросоюзівської новомови: банальні слова, жодного змісту. Було висловлено думку про те, що необхідно стежити за демократією, діяти відповідно до її принципів і, зокрема, мати на увазі створення процедур, які б запобігли таким ситуаціям, як нинішня. Ідеться про правила, що покликані врегулювати лобіювання, коли в ролі лобіста виступає сама держава. Голова Європарламенту Мецола ж гаряче доводила, що "для ворогів демократії" саме існування цього парламенту – це сіль в очах".
"Ви закидали нам безчестя, коли ми повністю легально, абсолютно прозоро брали кредит у чесько-російському банку. Водночас Катар передавав корумпованим людям із табору, представленого як "табір добра", валізи, повні купюр. Яка ганьба!", – цими словами Катаргейт прокоментувала в Twitter Марін Ле Пен, ексголова Національної асамблеї Франції. А Віктор Орбан, також у мережі Twitter, передав Європарламенту вітання, прикріпивши його фотографією світових лідерів із підписом: "І вони казали, що Європарламент серйозно стурбований корупцією в Угорщині".
Європейські праві прийняли Катаргейт не без нотки задоволення, цілком, утім, зрозумілого. Європарламент сповнений людей, готових критикувати вздовж і впоперек усіх, хто тримається осторонь обов'язкової прогресивної течії – чи то партії, чи то країни.
Справа Катаргейту, утім, показала, наскільки хибним є переконання, що висока зарплата чиновників або інших осіб, які займають державні посади, ефективно захищає від корупції. Навіть якщо в цілому така практика здається слушною, то тут цей механізм абсолютно не спрацював. Депутати Європарламенту мають чудові заробітні плати, скажемо прямо: вище, аніж вартість тієї користі, що вони вносять своєю працею в суспільне життя.
Нерідко суспільне життя псується. Кілька місяців тому Європарламент повинен був вибрати нового генерального секретаря, тобто голову парламентської адміністрації, замість Клауса Велле, що йшов зі своєї посади. Роберта Мецола, за підтримки Європейської народної партії, на цю дуже важливу посаду запропонувала свого помічника Алессандро Чоккетті. Утім його кандидатура викликала неприховані сумніви через колишні контакти, зокрема з політиком, засудженим в Італії за зв'язки з мафією. Через протидію інших фракцій його обрання на цей пост стало неможливим.
Отже, висока парламентська інстанція під назвою "таємне бюро" застосувала хитрий маневр, створивши нову парламентську директорію та нові посади, які були запропоновані опонентам із табору Лівих і політичної групи "Оновити Європу" (англ. Renew Europe). Це не заборонено, але з пристойністю в політиці має відверто небагато спільного.
У фракції соціалістів, які також виступали проти фігури Чоккетті, неслухняність виявили тільки двоє депутатів, однією з них була Єва Кайлі. У світлі нинішніх подій це теж може викликати серйозні питання. З якими наслідками для самого Європарламенту мине нова криза, поки ще невідомо. Проте принаймні якісь наслідки точно мають бути.
– Тереза Стилінська
TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори
–Переклад Оксана Усатенко