Люнебург, Німеччина. Гордістю міста з населенням понад 72 000 мешканців є його історичний центр із вражаючою площею тауніверситетом, побудованим на місці колишніх військових казарм. Але не всі сторінки з історії Люнебурга заслуговують на увічнення. Під час Другої світової війни саме тут було 20 таборів для примусових робітників, тут мав свою криївку Генріх Гіммлер, один із головних проводирів нацистської Німеччини, рейхсфюрер СС.

Сім’я Біргіт походженням була з Гамбурга, але втекла у Саксонію після першого бомбардування міста. Там же 9 липня 1948 року народилася Баргіт.

Роками була талановитим фотографом, дружиною багатого Харальда Меєра, підприємця, любляча мати, сестра і дочка. Але й жінка, чиє серце було розбите.

Глухий дім

Пізній літній вечір 14 серпня 1989 року. 41-річна Біргіт прощається з дочкою Жасмін і братом Вольфганом пояснюючи, що втомлена і йде спати.

„О 22 годині вечора я востаннє розмовляла з мамою. Останній раз у житті - каже Жасмін. – Це була звичайна розмова. Пам’ятаю, я запитала її, що вона збирається зараз робити. Вона сказала, що дуже сонна і збирається лягати спати, бо попереду у неї напружений день. Вона мала зустріч із адвокатом у справі продажу житла. Вона була схвильована, мріяла переїхати та почати все заново після розлучення з татом”.

Але через кілька годин Жасмін прокидається з криком і чує, що сталося щось жахливе. Опівночі набирає домашній номер матері. Коли Біргіт не бере трубку, одразу наростає погане передчуття. Вона викликає таксі й від’їжджає до віддаленого 50 кілометрів Гамбурга.

Коли вона приїздить – починає світати. Вона тремтить. Перше, що робить – дзвонить у двері, сподіваючись, що за мить побачить там свою матір цілою та здоровою. Звертає увагу на те, що вікна, які Біргіт відкривала на світанку, досі прикриті. Обходить дім довкола. Помічає, що один кіт всередині, а другий зовні, що також тривожно, оскільки тварини завжди були нерозлучні. Але всередині все виглядає точно так, як завжди. Ні ознак злому, ні насильства.

Жасмін кличе маму, перевіряє кімнату за кімнатою. Кожного разу, коли вона заходить у сусідню кімнату, її серце тремтить від думки про те, що може відкрити щось жахливе. Однак нічого подібного не відбувається. Немає жодних ознак того, що Біргіт трапилося щось погане. У спальні Жасмін знаходить незастелене ліжко, розкиданий у безладі напередодні ввечері одяг. Однак від самої Біргіт немає жодного сліду.

Сумнівні докази

При зникненні дорослої особи беруть до уваги чотири причини. «Вийти за сигаретами» - тобто заплановане зникнення, або нещасний випадок, самогубство чи злочин. У випадку з Біргіт слідчі зосереджуються насамперед на варіанті спланованої втечі та самогубства.

Перше повідомлення, яке доходить до німецьких ЗМІ, обмежується сухими фактами про зовнішність Біргіт: зникла струнка блондинка з сіро-зеленими очима і зростом 165 сантиметрів. Людей, які володіють будь-якою інформацією про зниклу, просять звернутися до поліції.

„Ми від самого початку серйозно поставилися до зникнення пані Меєр. Ми почали з обшуку її будинку. Не було жодних ознак боротьби, насильства, крові. Це був звичайний, чистий будинок”, - згадує Манфред Хамель, колишній слідчий поліції Люнебурга.

Слідчі не знаходять жодних розбитих вазонів, перекинутих меблів. Тільки відбиток чобота у болоті, котрий, не дивлячись на те, що веде в бік дому, нічого їх не пояснює. Його визнають не пов’язаним зі справою.

Відсутні документи Біргіт, але її машина знаходиться в гаражі. Брат Біргіт Вольфганг Сілафф, який також є поліцейським, має погане передчуття. Він просить розглядати будинок, з якого зникла його сестра, як місце злочину.

«Виявилося, що на підлозі стояла зелена скриня, в якій мама зберігала старі фотографії. Як не дивно, в ній теж був попіл від сигарет, ніби хтось використав її як попільничку. Я впевнена, що ця скриня до зникнення мами стояла на тумбочці, але з польцейських рапортів виникає, що вона 15 серпня чомусь лежала на підлозі під маминим ліжком», — розповідає Жасмін.

Також забрано пляшку алкоголю та дві склянки, на одному з яких є сліди помади. Хтось був у гостях у Біргіт. Хтось після Жасмін, Вольфганга та її колишнього чоловіка, які зайшли на короткий час. «Ми, як детективи, повинні були триматися фактів і доказів і найбільш ймовірних сценаріїв, а не здогадок. І саме на цьому ми зосередилися,» - наголошує Хамель, пояснюючи, чому протягом багатьох місяців вважали чоловіка зниклої головним підозрюваним. Бо чоловіки майже завжди винні.

Коли племінниці Біргіт, Клаудія Сілафф і Таня Давід, через 30 років прочитають записи з щоденника 1989 року, вони знову відчують паніку, яка наростала з кожною годиною в їхній родині: «Того дня ми їздили на велосипеді до Люнебурга, ми купили морозиво, робили зупинки. Ми вже знали, що тітка Біргіт зникла. Люнебург був переповнений поліцією та патрулями з собаками. Жасмін спить у дядька Гаральда. Ми думали про те, де може бути тітка. Перевірили, чи вона не поїхала до Мексики до подруги. Однак не знайшли нічого, що вказувало б на те, що вона хоче почати нове життя. Справа навіть не в тому, що вона просто так не залишила б своїх улюблених котів. Тітка ніколи б не зробила цього Жасмін».

Поліція все частіше дає зрозуміти, що Біргіт також могла покінчити життя самогубством. Нещодавно вона розлучилася з чоловіком, дуже погано це сприйняла, а ситуація погіршилася, коли дізналася про існування другої жінки. Вона почала зловживати алкоголем. Подружки Біргіт у своїх показаннях наголошують, що вона дуже любила свого чоловіка і після розлучення вона не мала стільки сили, щоб почати нове життя. Вона не могла перестати його кохати. «Навіть якби мала розбите серце, вона б не покінчила з собою. Вона занадто любила свою дочку. Вона була для неї всім її світом,» - стверджує у свою чергу Лізелотта Сілафф, мати зниклої жінки.

Вольфганг розвішує оголошення в наступних містах, дає анонси у пресі. Намагається зацікавити мас-медіа справою своєї сестри. Але йому знадобиться майже 30 років, щоб спробувати відповісти на питання, де знаходиться Біргіт Майєр.

Вбивця з лісу

Чотири тижні перед зникненням Біргіт. Державне лісництво Герде, 20 кілометрів від Люнебурга. Збирачі ягід знаходять тіла Урсули та Пітера Рейнольдів. 45-річна та її 51-річний чоловік вирушили на пікнік два місяці тому. Їх знайшли захованими в лісовій канаві, без одягу та видимих ​​ознак насильства. Розтин тіл не дає відповіді, що було безпосередньою причиною смерті, але немає сумніву, що вони були вбиті. Зловмисник забрав кошик для пікніка та ключі від автомобіля, які він покинув біля залізничного вокзалу поблизу Гамбурга, щоб приховати сліди.

Незабаром знаходять наступні тіла. Цього разу 46-річну Інгрід та її молодшого коханка. Їх обох перед смертю перев’язали стрічкою. Чоловіка задушили, а потім вистрілили в голову, жінка отримала травми черепа та всього тіла. За допомогу в затриманні зловмисника встановлена ​​винагорода у розмірі 50 000 марок. Поліція не має жодної зачіпки, а місцеві жителі шоковані. Вони перестають ходити до лісу. Вони починають підозрювати один одного, оскільки все вказує на те, що вбивця родом звідси.

Ліси Герде починають називати лісами смерті. У місті Гамбург та околицях спалахує паніка. У поліції немає жодних сумнівів, що зловмисник один і що він віддає справі 100 відсотків своєї уваги. З’являється опис імовірного вбивці, який подають збирачі ягід, які знайшли жертв. За словами очевидців, раніше вони пройшли повз чоловіка з «мутним поглядом». Ескізний образ вбивці з лісу публікують усі засоби масової інформації.

Коли через місяць зникає Біргіт, поліція відразу виключає, що це має будь-яке відношення до серійного вбивці, якого вони шукають. Один зі слідчих навіть прокоментував, що є одни шанс на мільйон, який би вказував, що за зникненням Біргіт відповідає кат із лісів Герде.

Через два тижні працівник пошти в місті Гамбург знаходить у поштовій скриньці її посвідчення особи. Це ознака життя зниклої? Вольфганг з’ясовує, що документи були викинуті у північно-західній частині міста. Але Біргіт цього не зробила.

Втрачені роки

«Коли зникає наша донька, дружина, сестра, світ зупиняється. Ніщо не залишається таким, як було. І хоча ми наполегливо намагаємося знайти відповідь на питання про те, що сталося, іноді в глибині душі ми взагалі не хочемо знати про це. Ми без кінця відкладаємо день, коли дізнаємося правду,» - зізнається Вольфганг Зілафф. У 1980-х роках він очолював Державне Управління Кримінальної поліції в Гамбурзі, але не дивлячись на це довгий час не мав достуру до наступних етапів слідства у справі зникнення його сестри, оскільки Люнебург, розташований у Нижній Саксонії, знаходиться за межами його юрисдикції.

В той же час слідство тягнеться місяцями і не приносить жодних результатів. Минають наступні тижні, місяці, роки, а родичі Біргіт досі не знають, що сталося. Нарешті, на початку 90-х років Вольфганг вирішує взяти справу в свої руки. Він йде на пенсію, тому провадження справи його сестри не буде суперечити виконанню його службових обов’язків. Незабаром він з жахом виявляє, що в розслідуванні було допущено багато неприпустимих помилок, котрі не повинні бути зроблені.

«Я довіряв поліції, я сам з поліції! Я вірив, що мої колеги роблять усе можливе, щоб розслідувати зникнення моєї сестри. На жаль, цього не сталося. Це означало, що з 1989 по 2017 рік ми не знали, ані де була Біргіт, ані того, що сталося тієї нещасливої ​​ночі,» - жаліється Вольфганг.

Він також усвідомлює, що щось могло пов’язувати зникнення його сестри із серійним вбивцею в лісах Герде. Сілафф вирішує сам очолити розслідування. Для цього створюється власна команда з найкращих приватних детективів. «Коли я подивився на матеріали справи моєї сестри, то зрозумів, скільки часу ми втратили», — додає він.

По нитці до клубка

Чи була Біргіт Мейєр жертвою можливого вбивці з лісів Герде, співробітника кладовища Курта-Вернера Віхманна? Підозрюваний у вбивствах у лісі 43-річний чоловік повісився у своїй камері в 1993 році, безпосередньо перед судовим процесом. Це стало причиною того, що слідство у його справі закрили. Але з аналізів серед яких є ДНК показує, що Курт мав на совісті, ймовірно, кілька десятків людей.



Протягом 15 років приватного розслідування Сілафф шукав докази того, що його сестра також стала жертвою Віхманна. Коли під його натиском у 2017 році під бетонною стіною гаража будинку в околицях Люнебурга знайшли людські кістки, судово-медичні дослідження показали, що вони належать Біргіт Мейєр. Жінку вбили у 1989 році, швидше за все, пострілом у голову, загорнуту в синій сміттєвий мішок. Засоби масової інформації не залишають сухої нитки на слідчих, звинувачуючи їх у повільному веденні слідства. Будинок, в котрому знайдена Біргіт, належить Віхманну.

Чому чоловіка ніколи не підозрювали у зникненні Біргіт? Чи запитували його коли-небудь слідчі про зниклого 41-річного чоловіка? І так. Віхманн був серед опитаних учасників однієї вечірки. Саме там на початку серпня 1989 року він, ймовірно, вперше зустрів Біргіт. Через кілька днів після зникнення жінки його, як і інших, викликали на допит. Весь час під час дачі показань він був у рукавичках. Коли слідчі запитали його, чому він прикриває руки, він відповів, що у нього алергія і потрібно захистити руки від подразнення. Ця відповідь вважалася достатньою.

У будинку Віхманна ретельний обшук проводиться у 1993 році, коли він став головним підозрюваним у вбивствах у лісі Герде. У будинку відкрито звуконепроникну кімната зі зброєю, транквілізаторами та електрошокерами. Через кілька місяців після арешту Віхманн написав прощальні листи, в тому числі до дружини та брата, яких попросив прибрати будинок. Після виявлення останків Біргіт, було відновлено розслідування вбивств у лісах Герде. Шукають чоловіка, котрий мав допомогти Віхманну в злочинах.

– Марія Радзік
–Переклад Олеся Гераль

Джерела:
• https://www.oxygen.com/true-crime-buzz/who-was-murder-victim-birgit-meier-from-netflix-crime-docuseries-dig-deeper
• https://www.spiegel.de/panorama/justiz/lueneburg-mord-an-birgit-meier-lka-untersucht-217-gegenstaende-a-1230604.html
• https://www.thetimes.co.uk/article/hamburg-detective-wolfgang-sielaff-finds-murdered-sister-birgit-meier-after-27-year-hunt-zt2373hq6
• https://www.spiegel.de/panorama/justiz/goehrde-morde-dna-test-erhaertet-verdacht-gegen-friedhofsgaertner-kurt-werner-w-a-1198890.html
• https://www.demorgen.be/tv-cultuur/hoe-de-politie-spectaculair-faalde-in-de-verdwijningszaak-van-birgit-meier~bfa91a49/
• https://www.nzz.ch/feuilleton/dig-deeper-true-crime-serien-boomen-das-boese-lauert-ueberall-ld.1660606?reduced=true
• https://www.ndr.de/ndr2/programm/podcast5308.html
• https://www.imdb.com/title/tt15771888/
• „Zaginięcie Birgit Meier” („Dig Deeper - Das Verschwinden von Birgit Meier"), serial dokumentalny (2020-21), reż. Nicolas Steiner