Але тут також відбулися непередбачувані реакції. Вірус грипу, поданий в надмірній кількості (двотижневим курчаткам його вводили в ніздрі) переборював цей імунітет - і не тільки тому, що вірус був численний, але і тому, що всередині курячої клітини вірус сам мутував. З моменту виникнення мутації вірусу, його ген (який називають IAV) формував білок, здатний зв’язуватися не лише зі зміненим біоінженерами білком птаха (цим ANP32A), але, на жаль, також діяти також в ситуації, коли курка зовсім не виробляла цього білка (тобто коли був повністю видалений з неї ANP32A).
Це означає, що ензими вірусу, необхідні йому для розмноження власного генетичного матеріалу в тисячах і мільйонах копій, зв’язувалися з іншими, подібними білками курки: ANP32B та ANP32E... Щоб зупинити інвазію цього грипового мутанта, довелося видалити з генотипу курей всі три білки, повністю.
Проте білки, якщо ми їх маємо в клітині з прадавніх часів, а еволюція відточила їх, як діаманти, - то вони нам потрібні. Те ж саме стосується курей. Невідомо, чи безпечно сидіти на грядці без усіх цих білків з родини ANP32. Більше того, віруси-мутанти, які з’являються у генетично модифікованих курей, можуть бути ще більш небезпечними для людей. Отже, британський експеримент свідчить, скоріше, про те, що курячий геном можна змінити, зміцнюючи імунітет птахів на загальний епідемічний вірус (в певному обсязі), аніж способом на отримання курей з сильним імунітетом на грип у фермерських господарствах.
Наприкінці треба буде визначити, чи така курка, якій позмінюємо білки, взагалі надалі смакуватиме як курка. Хоча загалом птиця з фермерських господарств смакує тим, чим її (надмірно) приправлено...
Китайські спеціалісти з птахівництва (а їх є багато, оскільки це найбільший у світі виробник і споживач цього виду м'яса), коментуючи ці опубліковані дослідження нагадують, що віруси грипу часто мутують, хоча б переходячи від господаря до господаря. Оскільки їхні організми ставлять найбільші бар’єри для інфлюензавірусів, оскільки білок ANP32A курки і людини відрізняється не лише мутаціями, але і довжиною, і то значно (30 амінокислот різниці).
Факт, що якщо організм буде атакувати в тисячу разів більша кількість часток вірусу, завжди відбудеться «прорив» і інфікування - у будь-якої існуючої курки, включаючи тих, що з’явилися на світ завдяки біоінженерії. «Не дивлячись на це, інфекції розвивалися у них повільніше і досягали нижчого рівня вірусу, ніж у диких птахів. Навіть у разі інфікування, птахи, які піддавалися редагуванню генів, набагато рідше переносили вірус на немодифіковані курчата», - підсумував для порталу «Science» Ванґ Сяодзун, вірусолог з Інституту Ветеринарних Досліджень Харбін при Китайській Академії Сільськогосподарських Наук.
В епідеміології власне про це і йдеться. Зменшення масштабів проблеми. Звісно, ми мріємо про так щільну систему, щоб у птахів вірус грипу зовсім не повторювався. Якщо це можливо.
У цій концепції не створюються трансгенні тварини - курчатам не вщеплюють гени наприклад собаки чи осла. Коли така курка з сильним імунітетом на грип буде вирощена в лабораторії і зможе жити на курячій фермі, то різноманітні урядові та міжнародні агентства не повинні сильно заперечувати цьому. Навіть якщо, звісно, перед очима виникне питання, яке з упертістю маніяка у фільмі «Ц. K. Дезертири» ставили в психіатричній лікарні оберлейтенантові фон Ногаю: «Що це таке? Ви впевнені, що це курка, а не, скажімо, - собака? Ви стверджуєте категорично, що це все ж курка? Чи може це все ж така курка, яка нагадує трохи осла?» ...
– Маґдалена Кавалец- Сеґонд
TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори
– Переклад Олеся Ґераль
Джерело: https://www.nature.com/articles/s41467-023-41476-3