«У разі порушення торговельного законодавства, в інтересах політичного популізму перед виборами, Україна буде змушена звернутися до арбітражу СОТ (Світової організації торгівлі) для отримання компенсації», – сказав прем’єр-міністр України Денис Шмигаль. І це була не перша подібна реакція української влади на міжнародній арені на останній конфлікт навколо українського зерна.

Подібне було в червні, коли Польща переживала зернову кризу, викликану відкриттям нашого ринку для української продукції. Коли влада виплатила польським виробникам компенсацію з бюджету, заступник міністра економіки України Тарас Качка пригрозив: «Субсидії, які Польща надала своїм фермерам у відповідь на різке зростання експорту зерна з України, не відповідають правилам Світової організація торгівлі».

Також Київ нібито чинив тиск на голову Єврокомісії Урсулу фон дер Ляєн, щоб вона заблокувала 40 млн євро компенсації польським фермерам з бюджету ЄС. Українці завзято борються за європейський ринок.

Підписуйтесь на наш фейсбук Розгляд справ у СОТ триває довго, але може призвести до шокуючого результату: Польща буде змушена виплатити компенсацію... українським олігархам.

Тому що аграрна структура наших східних сусідів зовсім інша, ніж у нас. За підрахунками, майже половина українських земель контролюється 93 сільськогосподарськими групами. Тільки компанії колишнього президента Петра Порошенка володіли ще десять років тому майже 100 тисячами гектарів сільськогосподарських угідь. Що, зважаючи на місцеві умови, невелике багатство. Є мільярдери, які володіють до 800 тис. гектарів. Для порівняння, найбільше господарство в Польщі має 30 тис. гектарів – у 26 разів менше! І в руках іноземного капіталу. Найбільший польський фермер має 12 тис. гектарів, тобто в 66 разів менше.

Додайте до цього величезні масштаби корупції в Україні та, м’яко кажучи, непрозорість отримання землі. 5 мільйонів гектарів (тобто 1/3 всієї орної землі Польщі) було приватизовано з порушенням закону. Наче цього мало, тільки за останні роки підприємства олігархів отримали 85 відсотків бюджету, виділеного на сільське господарство. Гроші пішли не українським фермерам, а мультимільярдерам.

Більше того, Україна, всупереч повідомленням ЗМІ, не націлена на те, щоб «нагодувати голодуючу Африку». Основним реципієнтом їх сільськогосподарської продукції є Китай. Корми відправляються в Іспанію та Італію. А український ріпак бореться з нашим за німецький ринок.

У Європі вони зароблять більше

«У нашій країні публічний дискурс щодо України набуває крайніх наративів. Або давайте беззастережно і безумовно допомагати Києву. Або давайте повністю розкритикуємо їхні дії. Між тим, коли йдеться про сільське господарство, це не так. Це величезний бізнес, заснований на неймовірних грошах. І тут треба говорити про цифри та факти, а не про емоції, пов’язані з війною, – каже головний редактор часопису «Tygodnik Poradnik Rolniczy» Павел Курочицький. – Водночас мені здається, що сьогодні найбільше говорять ті, хто нічого не знає про сільське господарство та економіку», – наголошує він.

І наводить конкретні дані: війна призвела до збільшення імпорту українського продовольства до Євросоюзу вдвічі. Зокрема, це стосується зернових, продажі яких зросли з 7,8 млн тонн у 2021 році до майже 16 млн тонн роком пізніше. В абсолютних цифрах це колосальні суми. Лише у 2021 році він становив 27,7 мільярда доларів – понад 100 мільярдів злотих. Для порівняння, це було еквівалентно п’ятій частині доходів польського бюджету на той час.

Не дивно, що українці на міжнародному форумі як леви борються за вихід на європейський ринок. Раніше аж 90 відсотків їх експорту йшло через Чорне море. А після закриття цього шляху виявилося, що на європейських ринках можна заробити значно більше.

От тільки Україна не підпорядковується правилам ЄС. Її продукцію можна генетично модифікувати, а також використовувати заборонені в нашій країні засоби захисту рослин. Там безпека споживачів не є таким пріоритетом, як у нас. Не кажучи вже про тваринництво. Добробут тварин – це поняття, яке не дуже поширене на Сході. Ну і корупція...

Територія розміром зі Словаччину зникла

«Прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що 5 мільйонів гектарів сільськогосподарських угідь зникли з державної власності. Таким чином він підтвердив слова голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, який наприкінці жовтня в серії інтерв’ю повідомляв, що більша частина державних земель сільськогосподарського призначення була незаконно приватизована. Після того, як в результаті реформи децентралізації в 2018-2020 роках близько 4 млн га землі було передано органам місцевого самоврядування, замість задекларованих 6,4 млн га сільськогосподарських угідь в руках держави залишилося лише 750 тис. га. Зниклі понад 5 мільйонів гектарів (понад 50 000 км², 8% території країни) були незаконно приватизовані в результаті процесу, який тривав щонайменше десяток років», – це витяг з аналізу Центру східних досліджень (Ośrodka Studiów Wschodnich).

5 мільйонів гектарів – це площа трохи більша за всю Словаччину! Це якби одну країну Євросоюзу незаконно передали в приватні руки. Доходило до абсурдних ситуацій, коли власниками землі реєстрували 5-місячних дітей. Інші ділянки приписували їхнім мамам, батькам, кумам, братам і сестрам. Більш того, до орних земель були зараховані... родовища нафти і газу в Полтавській області. У Житомирській області як землі сільськогосподарського призначення оформили унікальні родовища ільменіту, унікальні родовища літію, поклади бурштину від Волині та Рівненщини до Житомирщини.

У Вінницькій області з 2014 року (тобто після Майдану) у приватні руки потрапило понад 80 тисяч гектарів землі. І за всією операцією стоять п’ять взаємопов’язаних сімей.

На думку українських експертів, не має великого значення, був при владі Віктор Янукович чи якась прозахідна команда. Корупційна практика тривала.

Президентські поля

У Польщі немислимо, щоб президент займався торгівлею сільськогосподарською продукцією. В Україні, як вже згадано, вже 10 років тому Петро Порошенко мав майже 100 тисяч гектарів землі, тобто в 3 рази більше, ніж найбільше господарство в Польщі.

Минулого року «Укрлендфармінг», який перебуває в руках олігарха Олега Бахматюка, контролював понад 670 тис. га.

«Кернел Холдинг» належить Андрію Веревському і володіє півмільйоном гектарів. Вже є найбільшим експортером зерна в Україні (обігнавши світового гіганта «Cargill» на місцевому ринку). Має термінали на Чорному морі потужністю перевалки 10 млн тонн на рік, найбільшу в країні мережу зерносховищ і парк із 3200 вагонів для залізничного транспорту.

«HarvEast Holding» належить компанії «System Capital Management», яка в свою чергу контролюється олігархом Рінатом Ахметовим. Вже 12 років тому доходи групи становили приблизно 19,5 мільярдів доларів США.

Це лише декілька прикладів. Подібних компаній в Україні набагато більше. Але й міжнародні корпорації також почуваються дуже добре. Згаданий «Cargill» щорічно закуповував в українських аграріїв близько мільйона тонн зерна. На піку частка американської компанії в експорті становила близько 11 відсотків.

«Це цифри, які для нас неможливо уявити, – стверджує Курочицкі. – Якщо додати їх чудові кліматичні умови та багаті чорноземи, то наш зерновий і кукурудзяний сектор програє з самого початку. Вони вдихнуть нас через ніс і навіть не помітять».

Тим більше, що, як стверджує редактор часопису «Tygodnik Poradnik Rolniczy», українці (всупереч тому, що іноді пишуть у ЗМІ) зовсім не орієнтуються на Африку. Їхніми найбільшими клієнтами, за словами нашого співрозмовника, є Китай, арабські країни та Західна Європа. Вони продають величезні обсяги кормів до Іспанії та Італії. Зерно в Португалію і Бенілюкс. Ріпак у Німеччину.

«Незважаючи на всі труднощі, викликані військовим вторгненням Росії, експорт ріпаку з України досяг рекордних показників у 2022/23 році: 3,4 млн тонн (+26% порівняно з 2021/22 роком). Це відбулося насамперед через збільшення попиту з боку країн ЄС, доступ до яких був відкритий, а поставки одержувачам з більш віддалених країн були обмежені. У 2023/24 році відбудеться подальше збільшення поставок ріпаку до нового рекорду в 3,55 млн тонн (+4%)», – не приховують свого аналізу українці, а саме Ян Козирицький, співзасновник компанії «Atria Brokers», яка підтримує експорт сільськогосподарської продукції з України.

Козирицький також стверджує, що наразі найбезпечнішим способом експорту залишається наземний. Попит з боку Німеччини дуже важливий, оскільки вона є одним із ключових отримувачів українського ріпаку та імпортувала 451 тис. тонн олійних з України в сезоні 2022/23.

Тим часом Німеччина також є ключовим ринком для Польщі. За даними Сільськогосподарського дорадчого центру в Брвінові (Centrum Doradztwa Rolniczego w Brwinowie), були періоди, коли 95 відсотків нашого експорту йшло до нашого західного сусіда.

Півмільйона курей загинули

Також імпорт птиці з України, за даними Союзу виробників і роботодавців м’ясної промисловості, зріс – порівняно з початком 2022 та 2023 років – на 93%. «Ми також підрахували, що сьогодні приблизно в десятки разів більше товарів, які були ввезені за безмитною квотою. Весь Євросоюз купує українське м’ясо. Купує, звісно, й польське, але нам довелося значно знизити ціни», – каже птахівник, віце-президент Союзу виробників і роботодавців м’ясної промисловості Ярослав Кшижановскі.

Павел Подставка, голова Національної федерації птахівників і виробників яєць, сказав в інтерв’ю виданню «Wiadomości Rolnicze Polska»: «Ми чудово знаємо, що більшість птиці та яєць з України походять не від місцевих виробників, а виробляються компанією, зареєстрованою на Кіпрі. Концерн МХП, із західним капіталом, котирується на лондонській фондовій біржі. Ця компанія втискається в Європу і хоче наповнити європейський ринок своєю продукцією, не турбуючись про правила, які від нас вимагає ЄС. Їхня компанія «EU Poultry» імпортує птицю з МХП і переробляє її в Словаччині, звідки м’ясо відправляється в інші країни ЄС. Власник цієї компанії Дмитро Бородавка чітко заявляє, що його мета – витіснити польську птицю з ринку; він навіть зустрічався з міністром сільського господарства Словаччини з цього приводу».

Українці діють безсоромно. 13 липня 2023 року Україна ухвалила рішення про заборону ввезення з Польщі інкубаційних яєць, живої птиці та продуктів і сировини з них. Досі ця країна була найбільшим імпортером курчат-бройлерів із Польщі. Внаслідок несподіваного та негайного запровадження санкцій транспортування курчат-бройлерів було зупинено на кордоні. Незважаючи на те, що Національна палата птахівників і виробників кормів попереджала, що це може призвести до справжньої різанини тварин, які гинуть у жахливих умовах і стражданнях, українську сторону це не хвилювало.

«Курчат-бройлерів доставляють одержувачам приблизно через 24 години після вилуплення. Для забезпечення оптимальних умов їх перевозять спеціальним транспортом. На жаль, ці автомобілі не розраховані на те, щоб витримати затримку в кілька днів. Тому, якщо ситуація не зміниться найближчими годинами, пташенята помруть у муках», – каже Катажина Ґавроньска, директор Національної палати птахівників і виробників кормів.

«Я чудово розумію, чому Україна так завзято бореться за європейський ринок. Росія знищила майже всю їхню економіку. Відбудова металургійного, збройового та нафтового сегментів триватиме роки та коштуватиме неймовірні суми. Тим часом сільське господарство все ще є тією галуззю, яка рухає їхню економіку, і в майбутньому воно може стати ключовим сегментом усієї країни», – підсумовує Курочицкі.

От тільки їхні національні інтереси не обов’язково мають бути нашими.

– Кароль Васілєвскі

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– переклала Аліна Возіян