У суботу, 18 травня, Марія К. не з’явилася на ранкову месу. Її синові зателефонували стурбовані коліжанки з церкви. Він швидко поїхав до квартири матері на вулицю Умінського у Варшаві. Зайшов до квартири, відчинивши двері своїми ключами.

Його пізніші свідчення: «Зайшовши в будинок, я побачив, що з кухні йде дим, я відразу пішов туди й вимкнув газ. Каструля вже підгоріла. Потім я зайшов в одну з кімнат, мушу додати, що в маминій квартирі чотири кімнати. Це була не вітальня чи спальня. Це була стара татова кімната. Там я знайшов маму, яка лежала на ліжку, одягнена в домашній одяг. Я підійшов до мами і побачив, що вона холодна й задерев’яніла. Я не бачив крові. Причину смерті лікар не вказав, квартира була охайною, нічого не пропало і не було слідів пограбування. Я не міг знайти ключі від маминої квартири, але квартира була замкнена, як зазвичай замикала мама. (...) Мене нічого не схвилювало, коли я знайшов маму, я думав, що це природна смерть. Лише в свідоцтві про смерть, отриманому від судової медицини, мене стурбувало і здивувало те, що там написано «сильне удушення і сліди тиску в області шиї».

На цьому тривожні відкриття не закінчилися. Донька Марії свідчила: «У квартирі мене здивувало одне. У другій кімнаті зліва, біля ванної кімнати, на стільці, наскільки я пам’ятаю, висіла біла футболка і спідниця. Мене здивувало те, що ця футболка з короткими рукавами так гарно і рівно висіла на спинці стільця, але була дуже брудна, ніби забризкана жиром і в плямах. Це мене здивувало, тому що моя мама ніколи не вішала брудні речі от так на стілець».

Підписуйтесь на наш фейсбук Огляд місця злочину показав, що на футболці був розірваний виріз. На стільці лежали теж колготки.

Донька додає: «в квартирі було охайно і впорядковано, а в гаманці, де мама зберігала гроші, брат знайшов 300 злотих». Не зникли ні картка від банкомату, ні каблучки та обручки.

Тож мотивом злочину не було пограбування. Не вистачало лише ключів Марії. Є багато вказівок на те, що вбивця взяв їх із собою.

Сумна стара жінка

Марія К. була 1939 року народження, на момент смерті їй було 74 роки. В молоді роки працювала лікарем швидкої допомоги. Ще в 1970-х роках під час виконання службових обов’язків вона потрапила в серйозну історію. П’яний пацієнт вдарив її пляшкою в око, в результаті чого відшарувалась сітківка. Марія частково втратила зір. Відтоді вона полишила працю і займалася дітьми.

Вона ніколи не просила допомоги. За матеріалами слідства, по магазинах ходила сама, «повертаючись із важкими сумками». Донька Марії, розповідаючи поліції про матір, сказала: «Мама сиділа вдома і готувала годинами, хоча потім я дізналася, що вона це ненавиділа. Те, що вона не могла працювати, було для неї проблемою».

Сьогодні ми б сказали, що Марія була дуже турботлива. Своїм дітям вона допомагала буквально у всьому. У свідченнях доньки йдеться, що мати навіть сама переключала дітям канали у телевізорі. Вона дуже боялася, що діти віддадуть її в будинок для перестарілих. Тому старалася бути такою незалежною, незважаючи на пошкоджену сітківку ока. Палицею не користувалася, маршрути, якими ходила, запам’ятала – квартира, під’їзд, аптека, два магазини поруч. Але відомо, що зір Марії був настільки поганий, що вона не розпізнавала облич. Своїх рідних і друзів вона впізнавала лише по голосу.

Її діти залишили дім у 1999 році. Дочка виїхала за кордон, син залишився у Варшаві. Чоловік Марії помер у 2006 році. Жінка дуже переживала його смерть. Один зі свідків свідчить: «Після смерті чоловіка Марія стала замкнутішою і сумнішою. Після його смерті вона намагалася сидіти вдома і не хотіла виходити. Чоловік у Марії був дуже хороший, він був для неї опорою».

Повсякденне життя Марії К. характеризувалося рутиною: вона вставала о 6 годині ранку, лягала близько 20 години, щонеділі разом із подругами-сусідками ходила до церкви. Сама робила покупки у сусідніх магазинах. Офіційні справи також вирішувала сама.

Хто міг її вбити?

У четвер, 16 травня 2013 року, Марія була на похороні двоюрідного брата. Близько 15:00 син забрав її додому. У день вбивства, у п’ятницю, 17 травня, з камер спостереження видно, що Марія двічі виходила з дому та двічі поверталася з покупками. Останній раз близько 14 години. Можна припустити, що відтоді вона залишалася вдома і точно не виходила. Будинок, де жила Марія, являє собою хмарочос з кількома сходовими клітками – протягом дня там проходить багато людей. Камера відеоспостереження зафіксувала багато людей, які входили та виходили з будівлі. Сторож, який був присутній під час перегляду записів, у багатьох із цих людей впізнав мешканців. А решта підозр у поліції не викликала.

Ще одне неочевидне відкриття, яке зробили слідчі на основі аналізів і бесід з патологоанатомами, це те, що тіло Марії переміщали. Жінку не задушили на дивані, на якому знайшли її тіло. Крім того, Марію знайшли в колишній кімнаті чоловіка, на тому ж дивані, де він помер кілька років тому. Це ще одна важлива річ, тому що жінка не користувалася цією кімнатою. Там зберігала документи, але не часто туди заходила.

Вона проводила час у вітальні і там відпочивала. Прилягала на диван, поклавши ногу на ногу, і склавши руки на грудях. Важливо те, що вона прибирала таку позу тільки при своїх близьких. Тож виникає запитання: чи не випадково вбивця саме так уклав її тіло? Може він достатньо близько знав Марію і бачив, у якій позі вона відпочиває?

Поліція неодноразово опитувала найближчих родичів і сусідів убитої, щоб дізнатися якомога більше про її звички та з ким вона зустрічалася. Жодних змін у житті Марії ніхто з рідних чи сусідів не помітив. Усі у своїх свідченнях говорили: у Марії не було ворогів і ніхто не підозрював, хто міг убити стареньку.

Вона вперше в житті пофарбувала волосся

Марія була дуже обережна. Це підтверджується свідченнями багатьох свідків. Лише деякі з них:

• «Одного разу взимку, коли вона зламала руку, я пішла до неї запитати, чи щось їй треба купити. Довелося стукати в двері і кричати, що я сусідка із сусідньої квартири, бо пані Марія не хотіла мені відчиняти».
• «Марія була недовірливою, обережною людиною і не пускала до свого дому сторонніх».
• «Одного разу я не міг додзвонитися до своєї бабусі, тому приїхав. Мені не відчиняли, тож я подзвонив пані Марії. Вона вийшла зі своєї квартири, підійшла до скляних дверей на першому поверсі і, не відкриваючи їх, сказала, що моя бабуся поїхала до родичів. Вона не відчинила мені і не запросила до себе».

Варто додати, що коридор, де жила Марія та її найближчі сусіди, відділяють від сходів скляні двері, які замикаються на ключ. І на скляних дверях, і на вхідних дверях до квартири Марії не було ознак проникнення. На балконних дверях теж.

Тож яким шляхом і як увійшов убивця? Чи можливо, що завжди обережна Марія К. цього разу забула зачинити двері і вбивця увійшов до її квартири? А може, жінка достатньо добре знала свого вбивцю, щоб упізнати його по голосу, і сама впустила в квартиру?

Під час ознайомлення з матеріалами мою увагу привернули свідчення доньки Марії, яка дуже ретельно проаналізувала поведінку матері і виявила, що в її поведінці відбулися зміни – приблизно за півроку до вбивства. Серед іншого донька згадує одне фото, на якому її мама посміхається. Це було незвично, оскільки в своїх попередніх свідченнях вона сказала, що її мати ніколи не посміхалася на фотографіях. Ще одним шоком стало те, що Марія пофарбувала волосся, чого ніколи в житті не робила.

Чи мали ці деталі відношення до справи? Це питання залишається без відповіді. А таких запитань є більше: Чому злочинець уклав тіло жертви так, ніби вона відпочиває? Чому він залишив каструлю на плиті? Чому старанно склав заплямовану і порвану футболку? Чому забрав ключі від квартири?

Поліцейський профайлер розглянув ці питання. За його висновками, на допит викликали одного з мешканців. Проте допит не приніс очікуваних результатів.

У квартирі Марії К. поліцейські зафіксували сліди: кров, відбитки пальців, взуття – серед іншого на балконі.

Нова зачіпка через багато років

І раптом через багато років з’явилася цікава зачіпка: у 2022 році, після виходу в ефір програми «Magazyn Kryminalny 997» («Кримінальний журнал 997»), в поліцію звернулася жінка. Вона сказала, що 17 травня 2013 року, у день вбивства, повернувшись із нічної зміни, вивела собаку на прогулянку. Це було близько 5 ранку. Побачила, як хтось вистрибнув з балкона вбитої. Марія жила на першому поверсі. Жінка не бачила обличчя цієї людини, лише силует. Побачивши її, чоловік почав тікати. Був одягнений у жовту футболку та світлі джинсові штани. У нього був маленький рюкзак. Якби це був справді вбивця Марії К., це пояснило б слід на балконі та те, як саме він вийшов.

Свідок живе у сусідньому будинку. Вона з вигляду знала Марію та її дітей – ходила з ними до школи. Тому знала, що цей балкон належить загиблій. У матеріалах я не бачила раніше, щоб вона давала свідчення. Я не знаю, чи поліція досліджувала відбиток взуття на балконі, що не означає, що цього не було – в прокурорських матеріалах немає записів щодо всіх проведених заходів.

Після цих свідчень слідство не було відновлено. Тому вбивця Марії К. досі залишається невідомим. Однак будь-яке припинене розслідування може бути відновлено, щойно з’явиться інформація, яка може допомогти розкрити справу. Будь-яка дрібниця може стати в нагоді і привести до спіймання вбивці. Тому: якщо ви жили в той час біля вулиці Умінського на Ґоцлаві у Варшаві і пам’ятаєте, що в травні 2013 року там сталося щось дивне, обов’язково повідомте нам про це. Ви можете зателефонувати безпосередньо до столичного управління поліції. Номер телефону чергового 47 723 65 55.

– Ноемі Роґалєвска

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– переклала Аліна Возіян