Так звана професійна мова та її термінологія – у будь-якій професії, від сантехніка до юриста, не кажучи вже про лікаря – є природним наслідком спеціалізації. Юристу не обов’язково знати всі анатомічні та фізіологічні терміни або визначення «зливної труби, паливного крана та входу до змішувача», тим більше, що існує багато їх різновидів. Однак було б доцільно, щоб ця спеціалізована мова допомогла принаймні цим фахівцям запам’ятати необхідну інформацію та зрозуміти технічні проблеми, пов’язані з їх роботою.

Підписуйтесь на наш фейсбук Про те, що це не так, ми дізнаємося зі свіжого випуску престижного наукового журналу «PNAS», де спеціалісти з питань мозку та когнітивісти з не менш престижного Массачусетського технологічного інституту (MIT) опублікували своє дослідження, присвячене мові юристів. Виявляється, що «легалайз», тобто юридичний жаргон офіційних документів, не полегшує ознайомлення зі справою та її розуміння навіть юристам, не кажучи вже про пересічного Сміта, а також (приймімо це без подальших досліджень, проведених на базі польської мови) – для середньостатистичного Ковальського.

Жінка не знала, що підписує

Я знаю, що фільми про американську систему правосуддя не є документальними, але мушу визнати, що це один із моїх улюблених жанрів, тому я скористаюсь прикладом із цієї сфери. В одному з епізодів останнього сезону телесеріалу «Еллі МакБіл» керівник і засновник компанії Річард Фіш, перебуваючи у відпустці в Каліфорнії, зустрічає симпатичну акторку-початківицю і погоджується надати їй професійну допомогу. Йдеться про питання її контракту, в якому вона, по суті, дала згоду на те, що агентство, яке керує її кар'єрою, може використовувати її «оголені» фото довільним чином. Слід додати, що вона погодилася, навіть не підозрюючи про це, тому що вона не до кінця розуміла, що було написано у контракті. Вона ж – молода дівчина з «доброї сім’ї», донька пастора з «червоного поясу» консервативних штатів США, тому у неї був напад паніки, коли через деякий час вона зрозуміла, що їй підсунули.

Річард діє один, без ексцентричного Джона Кейджа, який реально знає процесуальне законодавство і прецеденти. І він йде проти судді з тим, що має. З простотою міркувань. Коли суддя слушно зазначає, що він взагалі не бачить можливості для розгляду справи, адже адвокат повинен знати краще за свого клієнта, що підписаний договір – це святе, а за його розірвання передбачені фінансові санкції, Фіш відповідає: «Саме так! Я повинен знати, але як це розуміти простій людині без юридичної освіти, яка навіть не в змозі розібрати речення, якими написаний цей договір?» Оскільки суддя попередньо публічно визнав, що клієнт цілком очевидно має право у цьому не розумітись, потрапив у пастку власних висловлювань. Договір був анульований судом, оскільки особа, яка його підписала, не зрозуміла його, а отже, не усвідомлювала, на що погоджується.

Я не знаю, чи могла б така ситуація трапитися в американській правничо-судовій системі, і я не знаю, чи могла б вона трапитись в Європі, але я знаю, що коли хтось мене, кандидата біологічних наук, попросить прочитати законопроєкт, щоб я «сама зрозуміла», що мав на увазі Сейм, я розумію, що цей текст з таким же успіхом міг би бути написаний турецькою мовою. Отже, проблема існує і вона не тривіальна.

Надто складні конструкції

Проблематикою структури та зрозумілості юридичної мови ця лабораторія нейронаук зайнялася раніше, коли головний автор вже опублікованої наукової статті Ерік Мартінес, колишній студент найкращої у США Гарвардська школа права і ліцензований юрист, приєднався до групи Едварда Гібсона, щоб здобути там докторський ступінь природничих наук.

Використовуючи інструменти аналізу тексту, дослідники прочесали численні юридичні документи, газетні тексти, сценарії фільмів та наукові статті. І виявилося, що слабкою стороною юридичних документів було те, що в середині речень були вставлені довгі визначення. На думку мовних експертів, таке «вклинювання» ускладнює розуміння для більшості читачів. Жодна нормальна людина не розмовляє так, наче кожне речення у неї є ліричним відступом. Коли ці складнопідрядні структури були замінені одним простим реченням, а визначення було викладено окремо, у більшості опитаних неспеціалістів зникли труднощі з розумінням тексту, хоча його змістове наповнення не змінилося.

Але чому юридичні тексти побудовані саме таким чином? Ми з’ясували і це. Цьому питанню було присвячено інший експеримент, що складався із двох частин, а його результати нещодавно опублікував журнал «PNAS».

В межах експерименту юристи пройшли тестування на здатність розуміти та використовувати власну професійну мову. Спочатку було висунуто кілька гіпотез, а найбільш вірогідною визнали ту, що юристи настільки вміло пишуть та читають юридичні документи, що не усвідомлюють, наскільки це важко для інших. Інші можливі пояснення полягали в тому, що юристи у своїй роботі надто часто користуються наявними шаблонами та методом ctrl-c/ctrl-v, або хочуть справити враження на неюристів, або хочуть зберегти монополію на юридичні послуги та таким чином виправдовують свої гонорари. Також була сформульована нульова гіпотеза: юридична інформація настільки складна, що її можна передати лише дуже складним способом.

Тестування пройшли понад 100 юристів, які здобули освіту в різних юридичних навчальних закладах і працювали в різних юридичних компаніях, розкиданих по США. Вони мали виконувати ті ж завдання, що й люди «з вулиці» роком раніше.

Як описують автори: «Експеримент 1 показав, що юристи, як і непрофесіонали, були менш здатні пригадувати та розуміти текст, написаний складною «юридичною» мовою, ніж текст ідентичного змісту, поданий у спрощеному вигляді. Експеримент 2 показав, що юристи оцінили договори, які були написані спрощеною мовою, як так само чинні (підлягають виконанню), що і договори, написані з використанням вузької юридичної термінології. Також вони дали спрощеним договорам вищу оцінку, ніж тим, що були написані у юридичному стилі, у кількох аспектах: загальна якість, відповідність стилю та ймовірність підписання клієнтом».

Скопіювати і вставити

Наша мова стає таємничою і загадковою з двох психологічних причин: ми хочемо щось від когось приховати (наприклад, справжні наслідки підписання документа) або ж хочемо створити на оточення враження, що ми розумніші, ніж ми насправді є.

Однак можна настільки інтерналізувати цей жаргон, що він перестане служити комунікації, аж до тієї міри, що ми самі перестанемо його розуміти. У мові природничих наук цей процес, мабуть, не розвивається так динамічно. Хоча моє переконання не ґрунтується на жодних дослідженнях, та я добре знаю жаргон, тому я, можливо, потрапляю на гачок експертної ілюзії, що «ще більше спростити не вийде».

У виникненні феномену «юридичної новомови» не можна також виключати звичайну людську лінь і рутинність, що може статися з кожним.

Дослідження, проведені у MIT, показують, що «юристи копіюють старі договори та редагують їх під кожен новий випадок. Однією з можливих причин, чому це стало загальною практикою, є те, що юристи хочуть використовувати договори, чинність яких була підтверджена раніше. Згодом ці договори можуть стати складнішими, оскільки юристи змінюють їх під конкретні ситуації, додаючи вставні конструкції усередину речень».

Я попросила прокоментувати ці висновки та польський юридичний жаргон партнера Taylor Wessing, адвоката Анджея Мікоша. Мій співрозмовник почав із пояснення: «Юридична освіта в Польщі має не стільки ремісничий, скільки академічний характер. Адепти юридичних знань, на жаль, не мають нагоди багато писати, тому навички володіння мови, якою вони користуються, формуються лише під час практики або стажування в юридичних фірмах. Юристи, які викладають на юридичних факультетах, навіть вважають, що вони займаються науковою діяльністю. Тим часом юридична мудрість, або ж так звана юриспруденція – це не наука. Створення закону, його тлумачення та застосування є ремеслом, для розвитку якого потрібне вільне володіння юриспруденцією. Неможливо займатися адвокатською діяльністю без знання професійної мови. Так, наприклад, фраза «діяти з непрямим умислом» нічого не означатиме для того, хто не є юристом. А ось юристу вона багато про що має сказати».

Як пояснює далі адвокат Мікош, мова документів, розроблених юристами, справді настільки герметична, що часто незрозуміла навіть для них самих. У Польщі це часто є результатом зіткнення англосаксонської культури написання юридичних документів, принесеної міжнародними юридичними фірмами, з низьким рівнем знань, демонстрованим багатьма юристами, яких часто вважають видатними. Мій співрозмовник навів два приклади.

«Коли я працював з молодим юристом, який закінчив найстаріший польський університет і юридичний факультет у США, я попросив його підготувати проєкт договору англійською мовою. Договір повинен був бути створений за результатами зустрічі з клієнтом і для детального представлення намірів сторін. Вранці на своєму столі я знайшов проєкт на двадцять сторінок, написаний ідеальним англійський «легалайзом», де було все: мотивувальна частина (т.зв. recitles), декларації сторін, гарантії, порядок одержання, порядок вирішення спорів і т.д., і т.п. Не зрозуміло було тільки хто, кому, що, як і за скільки. Але результат копіткої роботи над компілюванням різноманітних документів був вражаючим.

З іншого боку, під час транзакції, яка передбачала досить складні розрахунки між кількома її сторонами, сторону-платника представляло видатне «світило польських юридичних наук». Для спрощення розрахунків між сторонами я запропонував використати інститут переведення боргу. Професор не знав, про що я говорю. Він зізнався, що не розуміє цього явища, і хотів описати – на кількох сторінках дрібним шрифтом – те, що мало б відбутися згідно з договором. На щастя, один із його клієнтів був дипломованим юристом, до того ж студентом покійного проф. Збігнєва Радванського. Він зрозумів, що я мав на увазі, і відсторонив свого адвоката», – завершив розповідь адвокат Мікош.

Як пояснив мій співрозмовник, іноді трапляється, що джерелом непорозумінь може бути незнання польського законодавства та одночасне застосування звичаїв і правових формулювань тих країн, з яких походять юридичні фірми, що працюють у Польщі, наприклад, німецьких. Типовим прикладом є т. зв положення про розірвання. Старий цивільний кодекс Німеччини містив норму, яка вимагала вважати недійсним весь договір, якщо хоча б одне його положення було недійсним. Польське законодавство завжди вимагало діяти «in favorem contractu» – на користь договору. Однак німецькі юридичні фірми, що працюють у Польщі, вносили ці «положення про розірвання», тому що такий був німецький стандарт.

Повернення до Цицерона

Приклади можна наводити далі, як і незрозумілі вставні речення всередині інших речень та незбагненні для пересічної людини юридичні поняття в документі, який стосується простої справи. І це виправдано специфікою матеріалу лише певною мірою. Ще пів століття тому президент США Річард Ніксон заявив, що федеральні нормативні акти мають бути написані «мовою непрофесіонала». Однак, як показують експерименти, проведені протягом останніх кількох років в Массачусетському технологічному інституті, наміри були благородні, а вийшло як завжди.

Також це може бути наслідком освітньої драми, в якій сьогодні опинився Захід. Можливо, варто повернутися до вивчення промов Цицерона як неперевершеного зразка такого висловлювання, коли слухач поважає інтелектуальний рівень ритора, але все ж розуміє його, а не вважає чарівником. Це також може бути відгуком все глибшого переконання світової еліти (яка здебільшого є «постреволюційною елітою») про завершення процесу її власної легітимації. Як наслідок – максимально прискорене відділення від соціальних низів. Мова двору, як і за часів Короля-Сонця, мусить бути зовсім іншою, ніж мова паризької вулиці. Що не завжди означає, що ця еліта справді живе у Версалі, але власні обмеження в хороших манерах долати найважче.

Тому неминучим наслідком є те, що вулиця дедалі помітніше втрачає повагу до держави та закону. Вже сьогодні, згідно з дослідженням за 2022 рік, проведеним у Польщі компанією SW Research, адвокати та судді мають лише 50 % поваги суспільства. Це лише на два відсотки більше, ніж «прибиральник» і менше не лише від пожежника (81%, лідер протягом багатьох років), але навіть значно нижче оплачуваного вчителя (57%) чи медсестри (70%).

Більше того, окрім висновків вчених-когнітивістів з Массачусетського технологічного інституту: «[…] юристи, які пишуть закручено, роблять це для зручності та поваги до традицій, що суперечить їхнім власним виразним мовним уподобанням. Спрощення юридичних документів було б не тільки можливим, а й корисним як для юристів, так і для тих, хто юристами не є».

– Магдалена Кавалєц-Сегонд
– переклала Марія Шевчук

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

Джерела:

https://www.pnas.org/doi/10.1073/pnas.2302672120